Поразка партії Трампа: чи відкриє нові можливості для України перемога демократів?

Останні два тижні перед проміжними виборами до Конгресу США я провела у Сполучених Штатах. Побувала в Техасі та Вашингтоні, виступала на конференціях, зустрічалася з американськими політиками, представниками аналітичних центрів і громадянського суспільства, спілкувалася з жителями США.

Ми багато говорили про Україну, війну, Росію, Китай, корупцію та майбутнє американської демократії.

Я виїхала зі США буквально за кілька днів до голосування, але вже тоді було помітно: розчарування політикою Дональда Трампа зростає навіть серед людей, які два роки тому підтримали його повернення до Білого дому.

Результати виборів підтвердили масштаб цих настроїв. Демократи здобули контроль і над Палатою представників, і над Сенатом. Вони перемогли навіть у штатах, які десятиліттями вважалися надійним тилом республіканців. Приміром, у Техасі демократ Джеймс Таларіко переміг кандидата Трампа Кена Пекстона ( на його передвиборчу кампанію тільки Ілон Маск витратив 212 млн дол). У Канзасі демократ Адам Гамільтон здобув сенатське місце, яке республіканці контролювали майже століття. Республіканці також втратили місце в Сенаті від штату Мен, де програла багаторічна сенаторка Сьюзан Коллінз.Це серйозна політична поразка для Трампа і Республіканської партії.

Але для України головне питання не в тому, хто переміг на американських виборах. А в тому — чи зможе новий баланс сил у Вашингтоні змінити американську політику щодо Росії та повернути Україні військову підтримку, якої вона критично потребує.Моя думка: можливості для цього з'являються. Але очікувати швидких рішень не варто.

Техас показав: навіть виборці Трампа не хочуть, щоб Америка дружила з Путіним

Перед поїздкою до Вашингтона я відвідала Техас. Це штат, який традиційно голосує за республіканців і де Трамп перемагав на трьох останніх президентських виборах. Там спілкувалася з людьми, які голосували за нього. І мене здивувало, наскільки критично частина з них оцінювала політику президента США щодо України та Росії.

"Я на таке не підписувався. Я не голосував за те, щоб Америка стала другом Путіна", — приблизно так звучала думка, яку я неодноразово чула.

Причому це були не обов'язково люди, які розчарувалися в усій політиці Трампа. Дехто продовжував підтримувати його жорстку імміграційну політику, схвалював дії ICE та інші суперечливі рішення адміністрації. Але ставлення президента США до Володимира Путіна викликало в них обурення, як і деякі інші рішення Трампа.

А результати голосування показали, що проблема значно масштабніша, ніж невдоволення окремими указами президента США. Американці захотіли повернути систему стримувань і противаг, яка за останні два роки фактично послабилася. За даними AP Voter Poll, близько 70% виборців хотіли б, щоб Конгрес активніше контролював президента. Це важливий сигнал: навіть у країні з дуже поляризованим суспільством значна частина громадян не хоче концентрації влади в руках однієї людини.

Що це означає для американської допомоги Україні

Повернення демократів до контролю над обома палатами Конгресу змінює політичний баланс у Вашингтоні на останні два роки президентства Трампа. Але не варто плутати контроль над Конгресом із контролем над усією американською зовнішньою політикою.

Дональд Трамп залишається президентом і головнокомандувачем країни. Він зберігає значний вплив на рішення щодо військової допомоги, санкцій, дипломатії та переговорів із Росією. Ба більше, новий Конгрес розпочне роботу лише 3 січня 2027 року. До цього діятиме старе скликання, так званий lame-duck Congress ("конгресс кривої качки"). Частина його членів уже програла вибори або вирішила не балотуватися знову, але юридично вони зберігають повноваження до завершення каденції.

Це означає, що не варто очікувати негайного ухвалення нового пакета допомоги Україні. Водночас у нової демократичної більшості з'являються інструменти впливу. Вона зможе ініціювати законодавчі пропозиції, проводити слухання, вимагати документи від адміністрації, розслідувати її рішення та блокувати частину законодавчих ініціатив президента.

Конгрес також має ключову роль у затвердженні бюджетних видатків. Саме тому зміна більшості може відкрити шлях до переговорів про нове фінансування України.

Але є принципове юридичне обмеження: президент має право накласти вето на законопроєкт. Щоб його подолати, потрібні дві третини голосів в обох палатах. Тобто демократична більшість сама по собі не гарантує нового пакета американської військової допомоги. Для цього потрібна підтримка частини республіканців.

І тут є підстави для обережного оптимізму. Підтримка України ніколи не була виключно демократичним питанням. У Республіканській партії залишаються політики, які розуміють загрозу Росії та важливість американської допомоги для безпеки Європи й самих Сполучених Штатів.

Натомість серед тих, хто залишає Конгрес, є послідовні прихильники України (наприклад, конгресмен-республіканець Браян Фіцпатрік, давній друг і прибічник України). Втрата таких союзників — погана новина незалежно від їхньої партійної належності.

До Конгресу прийдуть нові законодавці, серед яких є люди, які уже підтримують Україну, але є і демократи, позиції яких щодо України нам ще належить зрозуміти. Не можна автоматично вважати, що кожен демократ добре знає історію російської агресії або безумовно підтримуватиме нашу країну. Тому Україні потрібно починати роботу з новим Конгресом уже зараз: знайомитися з новообраними конгресменами, спілкуватися з їхніми командами, пояснювати, чому підтримка України відповідає американським інтересам. Нам потрібні союзники в обох партіях.

Проблема — відсутність ракет Patriot

Навіть якщо новий Конгрес зможе домовитися про додаткову допомогу Україні, це не означає, що вона надійде вчасно для вирішення наших найбільш нагальних проблем. Одна з них — дефіцит американських перехоплювачів Patriot, необхідних для захисту українських міст та енергетичної інфраструктури від російських ракетних атак цієї зими. Це питання не можна відкладати до січня.

Україна потребує не лише нових бюджетних рішень, а й конкретних домовленостей щодо наявних запасів озброєння, виробництва, постачання та пріоритетів американської оборонної політики. Водночас є ще одна сфера, де Конгрес може відіграти важливу роль, — санкції проти Росії.

Нещодавнє рішення адміністрації Трампа дозволити Росії повернути на американський і світовий ринки понад 300 тисяч тонн дизельного пального викликало обурення серед американських політиків. Губернаторка Нью-Джерсі Мікі Шеррілл попередила портових операторів про можливу незаконність приймання таких поставок, посилаючись на американський закон 2022 року, який забороняє імпорт російських енергоносіїв.

Демократи можуть використати парламентські механізми, щоб домагатися обмеження таких рішень адміністрації. Зокрема, конгресмен Грегорі Мікс уже запропонував двопартійний законопроєкт, спрямований проти плану повернення російського дизелю на світовий ринок.

Україна не повинна знову стати заручницею американської внутрішньої політики

Ще до виборів у Вашингтоні багато говорили про те, що демократи можуть почати масштабні розслідування діяльності адміністрації Трампа, якщо отримають контроль над Конгресом. Тепер така перспектива стала значно реальнішою. Комітети Конгресу зможуть проводити слухання, вимагати документи, викликати свідків і перевіряти можливі порушення з боку адміністрації та її оточення. Але для України тут є серйозний ризик.

Ми вже проходили через ситуацію, коли наша країна стала частиною американської внутрішньополітичної боротьби. Під час першого імпічменту Трампа Україна опинилася в центрі конфлікту між президентом і його політичними опонентами. Тоді йшлося, зокрема, про телефонну розмову Дональда Трампа з Володимиром Зеленським і затримку американської військової допомоги.

Якщо майбутні розслідування перетворяться виключно на інструмент боротьби демократів проти республіканців, Україна знову ризикує стати токсичною темою американської політики. Ми не повинні допустити повторення такого сценарію. Україна має бути темою, яка об'єднує, а не роз'єднує, адже підтримка України є в інтересах усіх громадян США, яким небайдужа тема свободи, демократії та безпеки у світі.

Олена Трегуб, виконавча директорка та співзасновниця Незалежної антикорупційної комісії (НАКО)