Від законів до інституцій: що визначає здатність України рухатися до ЄС

-

Євроінтеграція стала перевіркою для українських державних інституцій. І йдеться не лише про кількість ухвалених законів, виконаних індикаторів чи відкритих кластерів. Питання, чи здатні українські органи влади домовлятися про складні рішення, знаходити компроміси, враховувати вимоги ЄС і водночас адаптувати їх до українських реалій.

Масштаб і навантаження величезні: підготовка до членства охоплює щонайменше 128 сфер політики і потребує залучення не менш ніж 76 державної влади на центральному рівні.

Національна програма адаптації законодавства України до права ЄС містить 1875 завдань для імплементації понад 1600 актів acquis. Її виконання не зводиться виключно до ухвалення законів. Підготовка законопроєктів теж має значення: чи спрогнозовано наслідки, чи проводилися консультації, чи є погодження всередині Уряду, Парламенту, також — з ЄС, чи є кому і як реалізувати законодавчі ініціативи після голосування.

У цьогорічному Звіті про розширення Єврокомісія звертає увагу на зниження темпів роботи Верховної Ради. Дані Лабораторії законодавчих ініціатив це підтверджують.

Якщо протягом сьомої сесії, у перші пів року повномасштабної війни, Парламент ухвалив 258 законів, то протягом п'ятнадцятої — 75. Тіньовий звіт коаліції громадських організацій за координації ЛЗІ серед причин уповільнення називає інституційну втому, зменшення кількості народних депутатів та недосконалі законодавчі процедури.

Але питання інституційної спроможності не обмежується Верховною Радою. Цьогорічний Тіньовий звіт дозволяє побачити цілісну картину євроінтеграційних реформ і оцінити спроможність інституцій, які мають їх впроваджувати. У 2026 році, крім розділів 23 "Правосуддя та фундаментальні права" та 24 "Юстиція, свобода та безпека", експерти також аналізували ще одну частину кластера "Основи" — "Функціонування демократичних інституцій".

У поєднанні з оцінкою Єврокомісії такий аналіз дає спільну основу для предметної розмови держави, громадянського суспільства, ЄС та інших міжнародних партнерів про те, чому система на певному етапі не спрацьовує і що потрібно змінити. Це дозволяє не зводити переговорний процес до календаря законодавчих дедлайнів і водночас бачити зв'язок між окремими інституційними проблемами.

Лише проголосувати недостатньо

Здавалося б, все неймовірно просто: Верховній Раді достатньо декілька разів зібратися і всім проголосувати за необхідну для вступу в ЄС кількість законів. Але найпростіші рішення, які мали консенсус, вже ухвалені, тож чим далі — тим складніше знаходити компроміс.

Голосування у сесійній залі — лише видима частина законодавчого процесу. За нею залишаються аналіз проблеми, підготовка законопроєкту та супровідних документів, оцінка його наслідків, консультації із заінтересованими сторонами, робота комітетів, експертиза та пошук політичного компромісу — значна частина процесів, яких ані суспільство, ані європейські партнери безпосередньо не бачать.

І саме на цьому рівні проблеми фіксують і Єврокомісія, і громадянське суспільство. Законодавча процедура потребує вдосконалення. Єврокомісія відзначає потребу покращити якість пояснювальних записок та оцінок впливу. Тіньовий звіт показує, чому це не лише про оформлення супровідних документів.

Сьогодні вимоги до пояснювальних записок нерідко залишаються формальністю: обґрунтування може складатися з кількох речень, а під час реєстрації законопроєкту перевіряють здебільшого наявність необхідних документів, а не їхній зміст. У результаті складніше оцінити мету запропонованих змін, їхній зміст та фінансово-економічні наслідки.

Тому експерти ЛЗІ рекомендують насамперед підготувати методологію оцінки впливу, навчити народних депутатів і профільних державних службовців працювати з такими оцінками та підвищити вимоги до змісту пояснювальних записок.

На перший погляд вимога ЄС може здаватися суто технічною, однак від її виконання напряму залежить якість законів, зокрема і євроінтеграційних. Якщо перед голосуванням наслідки ухвалення законопроєкту належно не оцінили і не передбачили механізму його імплементації, то після голосування — до закону часто потрібно вносити нові зміни, запускаючи законодавчий процес заново.

Також і Єврокомісія, і Тіньовий звіт звертають увагу на необхідність врахування суспільної думки. Йдеться про обов'язкове проведення публічних консультацій народними депутатами України. Це один із способів перевірити рішення до того, як його наслідки доведеться виправляти після ухвалення. Для цього потрібно внести зміни до закону "Про публічні консультації", який набере чинності через рік після закінчення воєнного стану.

Євроінтеграційні закони без спеціальної процедури

Повноцінний переговорний процес щодо членства в Європейському Союзі змінює не лише зовнішню політику держави, а й сам характер роботи Парламенту. Попри потребу в ухваленні величезної кількості євроінтеграційних законів — Україна досі не має спеціальної процедури їх розгляду.

Єврокомісія прямо говорить про фрагментованість такої процедури, натякаючи, що ухвалення євроінтеграційних Постанов Верховної Ради не може підмінити собою повноцінне внесення змін до Регламенту. Незважаючи на наявні законодавчі ініціативи (№ 8242, № 13653 та № 13653-1), Верховна Рада і досі не змогла ухвалити жоден з них навіть в першому читанні.

Спеціальна євроінтеграційна процедура має прискорити ухвалення відповідних законопроєктів, хоча і не означає турборежим для законів із позначкою "євроінтеграційний".

Ініціатори законопроєктів № 8242, № 13653 та № 13653-1 пропонують різні механізми для цієї процедури. Зокрема, обмежене коло ініціаторів євроінтеграційних законопроєктів, їх експертна оцінка та ухвалення в першому читанні та в цілому, за умови відсутності зауважень.

Опозиція і коаліція: правила, яких досі бракує

Деякі рекомендації Єврокомісії щодо Верховної Ради повторюються не перший рік. Одна з них стосується парламентської опозиції.

Потребу захистити її права Єврокомісія підкреслювала і в попередніх звітах, однак відповідні законодавчі рішення досі навіть не дійшли до етапу реєстрації. Актуальність захисту прав опозиції показує розподіл керівних посад — із 23 парламентських комітетів лише три очолюють представники опозиційних фракцій.

Водночас експерти ЛЗІ у Тіньовому звіті розширюють це питання — законодавчого врегулювання потребують не лише права опозиції, а й статус коаліції.

Що довше це неврегульовано, то вищим є ризик конфліктів навколо базових процедурних питань. Нардепам навіть при наявності "монобільшості" буває непросто прийти до спільного знаменника, а що вже казати, коли однопартійної більшості в Парламенті не буде.

Відсутність визначення статусу опозиції, її прав та гарантій участі у здійсненні парламентського контролю може як сповільнити законодавчий процес, так і спричинити парламентську кризу. Не варто забувати, що Верховна Рада восьмого скликання була розпущена у 2019 році саме через відсутність коаліції, що довго "не помічали" саме через процедурні нюанси.

Робоча група з парламентської реформи напрацювала відповідну концепцію, щоб цього уникнути. Вона передбачає два етапи: визначення аспектів, які не вимагають змін до Конституції на час воєнного стану і подальше конституційне регулювання після завершення воєнного стану.

Від відкритості до підзвітності

Єврокомісія не лише критикує, а й визнає прогрес України — у відкритості парламентських процесів і залученні громадськості. Зокрема, набули чинності зміни щодо відкритості парламентських комітетів і доступу журналістів, а після набрання чинності Законом про лобіювання запрацював Реєстр прозорості.

Тіньовий звіт водночас підсвічує виклики для повноцінного функціонування інституту лобіювання. Це методологічні прогалини, відсутність інтеграції даних між Реєстром прозорості і порталом Верховної Ради та технічні недоліки, які потребують виправлення.

Відкритість, однак, відповідає лише на питання, наскільки суспільство може бачити процес ухвалення рішень. Інша сторона — здатність Парламенту контролювати роботу виконавчої влади.

Увага до контрольної функції Верховної Ради у цьогорічному Звіті про розширення обмежилася лише згадкою Години запитань до Уряду. Водночас на це питання доцільно дивитися комплексніше, на чому наголошує Тіньовий звіт.

Експерти ЛЗІ неодноразово звертали увагу на потребу посилити парламентський контроль, зокрема у сфері безпеки і оборони. Серед запропонованих механізмів — уніфіковане та регулярне звітування міністерств перед Верховною Радою та запровадження інтерпеляції, тобто процедури, за якої представники Уряду мають на вимогу Парламенту пояснювати свою політику, конкретні рішення чи дії.

Для європейської та євроатлантичної інтеграції парламентський контроль має окреме значення. Через нього Парламент може забезпечувати підзвітність виконавчої влади, контролювати дотримання демократичних принципів і прав людини та шукати баланс між безпековими потребами держави й захистом свобод.

Євроінтеграція на різних рівнях

Євроінтеграційні зміни не завершуються на рівні центральної влади. Значна частина державної політики реалізується на місцях. Звіт про розширення, серед іншого, оцінив прогрес України у сфері багаторівневого врядування.

Єврокомісія відзначає окремі кроки у підвищенні прозорості та ефективності української системи місцевого самоврядування. Водночас наступний етап децентралізації вимагає врегулювати давно не вирішені питання: модель державного нагляду, розмежування повноважень між різними рівнями врядування, фінансову незалежність громад і правила повернення від військових адміністрацій до звичайного місцевого самоврядування.

Одне з них — перехід місцевих державних адміністрацій до наглядової моделі префектурного типу. Ухвалення закону про забезпечення законності та прозорості у діяльності органів місцевого самоврядування Єврокомісія оцінює позитивно, однак повноцінна модель нагляду потребує подальших змін, частина яких упирається у Конституцію.

Друге — розмежування повноважень між виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. Законопроєкт, який закладає принципи такого розмежування, уже зареєстрований (№14412), але експерти ЛЗІ неодноразово вказували на необхідність його вдосконалення.

Єврокомісія очікує законодавчої рамки для відновлення місцевого самоврядування після завершення воєнного стану та поступового припинення діяльності військових адміністрацій. Тіньовий звіт звертає увагу на проблеми, які існують уже зараз: відсутність достатньо чітких критеріїв створення військових адміністрацій і передачі їм повноважень місцевого самоврядування, невизначеність статусу їхніх працівників та дублювання функцій.

Від стійкості до спроможності

Україна вже показала, що її демократичні інституції здатні зберігати функціональність під час війни. Наступне завдання — перетворити цю кризову витривалість на сталі процедури, які працюватимуть незалежно від конкретних людей і політичних конфігурацій.

Функціонування демократичних інституцій займає особливе місце у процесі вступу. Щодо них Єврокомісія висловлює найменше чітко сформульованих критеріїв відповідності праву ЄС. Водночас саме якість функціонування демократичних інституцій визначає швидкість виконання всіх інших євроінтеграційних завдань. Адже це про спроможність Верховної Ради, Уряду, Президента, органів влади в цілому знаходити суспільний консенсус та проявляти лідерство у процесі євроінтеграції, ведучи за собою країну до Європейського Союзу.

Лабораторія законодавчих ініціатив