Модернізаційна стратегія Кремля – етнокультурні витоки
Стратегія 2020 – задекларований Кремлем план соціально-економічного розвитку Російської Федерації є програмним документом, який скеровує вектор поступу російського соціуму і визначає роль російської еліти.
Зміст документу полягає в пріоритетності системних демократичних перетворень і модернізаційних процесів в господарстві.
Механізмом і рушійною силою цих перетворень має виступати, в першу чергу, еліта, яка повинна згори програмувати і скеровувати маси в конструктивне русло автономного самофункціонування і формування горизонтальної взаємодії як в економічній так і політичній площинах.
Світова практика знає два варіанти можливості модернізаційних процесів. Або сприятливий культурологічний фактор продукує модернізаційні процеси з середовища мас і соціальні інститути формуються соціумом, еволюційно проростаючи з культури. Яскравим прикладом таких перетворень є германські народи (англійці, голландці, німці), які Гегель визначив як етнокультурну спільність, що базується на вкрай раціоналістичних конструктивних світоглядних засадах.
Або, за наявності несприятливого культурологічного фактору соціуму, в якому закріплені ірраціональні деструктивні чинники світоглядних установок, еліта, усвідомлюючи ці несприятливі фактори, намагається штучно конструювати соціальні інститути таким чином, щоб нівелювати культурулогічні чинники і раціоналізувати суспільство згори.
Приклади – історичні події, які мали місце в Чілі, Сінгапурі і наразі тривають в Грузії.
Східні слов’яни мають несприятливий і деструктивний культорологічний багаж, а світоглядними установками не закладено індивідуалістичних, раціоналістичних, конструктивних аспектів культури. Тому механізмів побудови розвинутих соціальних інститутів і економічної модернізації знизу немає і не може бути. В соціумі відбувається безперервна міжусобиця і розбрат.
Однак східні слов’яни є близькими сусідами германських народів і в "Повість врем'яних літ" читаємо: "Пошукаємо собі князя, який би володів нами і судив по праву". І пішли за море до варягів, до русів. Ті варяги називалися Руссю…".
Германська надбудова консолідувала слов’ян і була створена життєздатна держава Київська Русь.
Та з плином часу германський конструктивний елемент розчинився в слов’янстві і почались міжусобиці – Київська Русь розсипалась, перестала існувати як цілісна держава.
Наступним державотворчим успіхом східних слов’ян було повернення до германського впливу завдяки Петру l, який зробив ставку на модернізацію соціуму згори, запрошуючи з Англії, Голландії, Німеччини науковців, управлінців і військових, які сформували якісно нову конкурентоздатну державну структуру.
Проте, незважаючи на модернізаційні успіхи Петра, несприятливий культурологічний фактор не дозволив протягом наступних століть модернізувати ширші прошарки суспільства.
Сталінська модернізація теж у великій мірі спиралась на ідеї, які виникли в середовищі, культорологічну основу якого складали германські народи. Мається на увазі марксизм.
Усвідомлюючи все вищезазначене, Кремлівська владна команда розуміє, що проводити модернізацію в несприятливому культурологічному ареалі можна лише згори, поступово спускаючи прогресивні демократичні інститути в маси в такому режимі, в якому їх здатен засвоїти і зрозуміти соціум.
Швидка демократизація і розкручування гайок може призвести до неконтрольованих процесів повної деградації системоутворюючих інститутів і соціального хаосу. Швидка зміна цементуючого соціального прошарку з чиновників на власників неможлива без зміни масової свідомості з ієрархічної на автономістичну.
Відтак важливо розуміти, що обраний Кремлем параметр розвитку базується, в першу чергу, на культурологічному аналізі і є в сучасній ситуації найбільш прагматичним і адекватним.
Чи зможе Російська Федерація увійти в число цивілізацій, які на рівних візьмуть участь в глобальній конкуренції, передбачити важко, проте обраний напрям руху принаймні вводить її в стан сталого системного розвитку.