Папуги і черепашки, або піратство піратству - різниця
Коли сомалійські пірати захопили чергове судно з українським екіпажем, на українських телеканалах великими літерами як гаряча новина з'явився напис: "Корсари захопили українських моряків"... Але нинішні сомалійські пірати не мають нічого спільного з романтичними корсарами "Острова скарбів".
І не тому, що ті "старі добрі" корсари Роберта Луїса Стівенсона носили на плечах папуг, а, як розповідав один з полонених членів екіпажу "Фаїни", українські моряки ховали від сомалійських піратів під подушкою двох черепашок на судні - бо ті одразу б зварили з них суп!
Проте найголовнішою причиною того, чому не варто романтизувати нинішнє піратство, є та, що корсари полювали за вантажем, нападаючи на англійські чи голландські середньовічні вітрильники в пошуках золота, прянощів та рому. Сомалійським же піратам, зрештою, на вантаж наплювати - їм не потрібні ані українські танки "Фаїни", ані бразильська соя "Аріани", ані саудівська нафта танкера, за який було заплачено один із найбільших викупів.
Сомалійські пірати полюють не за вантажем, а за людьми, щоби взяти їх в заручники і, погрожуючи вбивством, вимагати викуп у судновласників. Тому вони не є корсарами, а радше звичайними бандитами, і тому такою недоречною є інформаційно-телевізійна романтизація сучасних піратів сомалійського узбережжя.
Сомалійські "так" і "ні"
Що вражає в розмовах із сомалійцями, що їх часом важко зрозуміти. Є народи, в яких "ні" означає "ні", а так - це залізне "так". Є звичаї, коли "так" означає "можливо"... Є традиція, коли "ні" - це "так", і навпаки. Коли ви говорите з сомалійцями, то часом складається враження, що "так" або "ні" не означають узагалі нічого.
Можливо, це викликано фактично бездержавним статусом сомалійського народу - тобто держава ніби є, але ось вже тривалий час в Сомалі панує просто хаос і тому це відбивається на звичаях і менталітеті.
Це до того, що коли переговори про звільнення українських моряків тривають довго, то родичів і їхнє бажання якнайшвидше побачити звільнених з піратського полону рідних зрозуміти можна, але також варто враховувати і ті аргументи, які наводять судновласники, дипломати чи фахівці з боротьби із піратством.
В країні повного хаосу (а Сомалі часто називають failed state - державою, що не відбулася, яка не функціонує тощо), де президент контролює лише президентський палац, де без іноземних військ був би переворот за переворотом і безкінечна громадянська війна, де є свій "Талібан" - рух "аль Шабаб", невідомо з ким і про що домовлятися, коли захоплюється чергове судно.
Ну, і в країні, де автомат Калашникова можна відкрито купити на базарі, де людське життя нічого не вартує, але водночас на живий промисел в море пірати виходять у супер-човнах з найостаннішим супутниковим телефоном ціна викупу одразу виставляється максимально-нереальна. Тому і тягнуться переговори довгими і довгими місяцями.
До того ж, коли б судновласники були дуже поступливими, чи не буде небезпеки, коли черговий швидкий і великий викуп породжуватиме стимул до нових захоплень? Може, тому так небезпечно бути в екіпажі саудівського танкера - бо пірати знають, що "нафтодоларовий" судновласник заплатить, не торгуючись, швидко і багато? Тому танкери і вважають мішенню номер один для піратів.
Багато ниточок від піратів узбережжя Аденської затоки тягнуться в дуже законспіровані сомалійські діаспори Канади чи скандинавських країн. Захопив моряків, узяв викуп і втік до Швеції!
Але ні, цим шляхом, можливо, ідуть одиниці. Більшість сомалійських піратів - це насправді нещасні люди без роботи, які часом крім війни нічого й не бачили, яких також використовують "піратські барони", забираючи левову частку готівкового викупу собі.
"Аталанта" посилююється українцем
Днями в штабі антипіратської операції "Аталанта" в Нортвуді на околиці Лондона розпочав роботу український морський офіцер. Це вперше! Сталося це на тлі того, що й нині на трьох суднах в полоні перебувають четверо громадян України. Лише цього року через піратський полон пройшло 40 українських моряків.
Україна входить у п'ятірку світових держав по кількості моряків. Колись мала й найбільше у світі пароплавство, але нині колишні судна Чорноморського пароплавства переважно ходять під прапорами Панами чи Ліберії...
Взагалі-то морська сфера - можливо, разом з комп'ютерною! - є однією з найбільш глобалізованих. Саме тому важко часом встановити, хто має платити викуп - екіпаж міжнародний, прапор, скажімо, Камбоджі, капітан ще звідкись, реєстрація Белізу, судновласник грек, але судно орендоване кимось третім-четвертим під конкретне перевезення і везе вантаж з Азії до Європи.
От і розберись, чий МЗС має "дипломатично не спати" і який судновласник має шукати стодоларові купюри у великій кількості. Тому український офіцер в штабі "Аталанти" буде займатися насамперед українськими моряками, але не лише - буде повноцінно працювати по порятунку й колег-моряків з інших країн.
Операція "Аталанта" є операцією Євросоюзу, і хтось може сказати, що участь України в ній посилює і європейську інтеграцію України. Це так, але не це є найголовнішим аспектом. Цікаво, що український офіцер прибув до штабу "Аталанти" за українські кошти - а саме кошти міністерства оборони, а не фондів ЄС чи інших міжнародних організацій.
Нині також розглядається питання спрямування до Аденської затоки "групи захисту суден" - по суті групи спецназівців кількістю в два-три десятки вояків. Ну, і не знято з порядку денного й питання направлення до узбережжя Сомалі й українського військового корабля, але це, як визнають військові, все ж справа не ближчого майбутнього.
Колись довелось чути від українських друзів заздрісне, що, мовляв, є країни, які заради порятунку власних громадян зривають з місця фрегат чи навіть авіаносець! Україна авіаносця не має, але направлення офіцера за українські гроші до штабу "Аталанти" - це крок в цивілізованому напрямку, який означає, що і для України життя і безпека її громадян - теж не порожні слова.