Як перетворити прокляття в благословення. Або чи буде Україна в ЕІТІ?
Україна має визначитися зі своїми планами щодо приєднання до міжнародної ініціативи з прозорості у видобувних галузях - заявляють у секретаріаті цієї організації в Осло.
У 2009 році український уряд, тоді очолюваний Юлією Тимошенко, висловив бажання приєднатися до EITI (Extractive Industries Transparency Initiative), проте від того часу Київ мало що зробив для набуття членства у цій організації. Водночас там вважають, що користь від участі України у міжнародній ініціативі можна було б застосувати не тільки у галузі видобутку, але й транспортування енергоносіїв, яке викликає багато запитань і занепокоєння серед країн, що залежать від українського газового транзиту.
З ініціативою створення міжнародної організації, яка б зробила процес видобутку корисних копалин прозорішим, у 2002 році виступив тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер під час Світового саміту зі сталого розвитку. На установчій конференції, що відбулася у 2003 році в Лондоні, одним із головних принципів Міжнародної ініціативи з прозорості у видобувних галузях (EITI) було проголошено бажання перетворити "прокляття" природними багатствами у "благословення" та обернути надприбутки від видобутку корисних копалин у джерело розвитку країни, де вони видобуваються.
Голова секретаріату EITI Йонас Моберг пояснює: "Все розпочалося тоді, коли все більше уваги почали приділяти парадоксальній ситуації у країнах, що розвиваються: стало очевидно, що надприбутки від видобутку енергоносіїв та інших корисних копалин нічого не приносять населенню цих країн, які, врешті решт, і є справжніми власниками цих багатств. Згодом стало зрозуміло, що видобуток корисних копалин досить часто пов’язаний із корупцією. Потім ми стали свідками такого явища, як "голландська хвороба," коли раптове збагачення країни від видобутку газу призвело до перегріву економіки, а також до непропорційного притоку робочої сили до енергетичної галузі і відтоку її з усіх інших галузей. А впродовж останніх років ми побачили, як нафта і газ провокують глобальні конфлікти".
У стислому вигляді, членство у EITI передбачає оприлюднення у відкритих джерелах доступної для розуміння інформації щодо доходів, які держава отримує від видобувних компаній. Ця інформація має бути підтверджена незалежним аудитом та громадськими організаціями, що входять до складу спостережної ради.
Наразі у процесі набуття членства у EITI перебувають 33 країни, у яких працюють 55 провідних компаній світу, що видобувають нафту, газ та інші корисні копалини із загальними активами на понад 16 трильйонів доларів. Серед цих компаній ArcellorMittal, British Petroleum, Chevron, Conoco Philips, De Beers, Exxon Mobile, Rio Tinto, Shell, Total та інші. Роботу цих компаній оцінюють близько 100 неурядових організацій, що представляють громадянське суспільство. Підтримку діяльності організації вже висловили такі країни, як США, Велика Британія, Японія, Австралія, Канада, Франція та Німеччина. Крім того, Австралія та Норвегія, де знаходиться секретаріат EITI, вирішили набути членство у цій організації.
До початку 70-х років ХХ століття головною галуззю промисловості Норвегії був вилов риби, а оселедці - головною статтею експорту. Проте із відкриттям запасів вуглеводнів у норвезькому шельфі Північного моря видобуток нафти і газу став складати понад п’яту частину всього ВВП країни, близько третини доходів державного бюджету та близько половини експорту. Із такими "шаленими" грошима треба було щось робити - розповідає помічниця керівника Департаменту нафти і газу із норвезького міністерства енергетики Гро Анундскаас. І аби убезпечити економіку від "перегріву" та інфляції, а також залежності від цін на енергоносії, норвежці створили спеціальний фонд - Державний пенсійний фонд, який усе частіше називають також і фондом майбутніх поколінь, бо він має забезпечувати не тільки гідну пенсію для нинішніх норвежців, але й сталий розвиток для держави у майбутньому:
"Всі доходи акумулюються у спеціальному фонді, кошти якого інвестуються за кордоном. У перші роки цей фонд навіть потребував фінансування із державного бюджету. Нині його активи перевищують річний ВВП Норвегії. Завдяки цьому фонду бюджет Норвегії не залежить від коливань цін на нафту. Крім того, як порівняно невелика країна, ми убезпечили себе від інфляції через одномоментне влиття таких коштів в економіку. Нині для потреб бюджету ми використовуємо лише відсотки від тіла фонду, розміщеного на рахунку у центральному банку".
Хоча власником коштів фонду, що утворюється від прибутків від продажу нафти та газу, є всі громадяни Норвегії, його офіційним розпорядником є міністерство фінансів, а Центральний банк Норвегії здійснює оперативне управління фондом. Але оцінку тому, наскільки ефективно і відповідально інвестуються кошти фонду, що нині нараховує біля 460 мільярдів доларів, дає Рада з етики. Головний експерт ради Пабло Вальверде каже, що головне завдання цього органу, який дає рекомендації щодо інвестування десятків мільярдів доларів, є убезпечити Норвегію від того, аби "благословення" природними ресурсами не перетворилося на її "прокляття," як це відбулося із деякими іншими державами.
Кошти норвезького Пенсійного фонду не можуть бути вкладені у компанії, що виробляють зброю, тютюн (заборона діє з 2009 року), шкодять довкіллю, порушують права людини або ж сприяють поширенню корупції. Якщо якась компанія порушує ці правила, Рада з етики ініціює процес вилучення компанії зі списку активів, у які можуть вкладатися норвезькі енергетичні гроші. При цьому розслідування може розпочатися навіть після повідомлень у пресі. Наприклад, першим випадком вилучення компанії зі списку на підставі участі у корупційних процесах свого часу стала німецька Siemens, американську Wal-Mart було вилучено за порушення прав людини, а одним із останніх випадків вилучення зі списку за завдання шкоди довкіллю стала російська Норильськ Нікель.
У компанії, що забезпечує левову частку нафтогазових прибутків Норвегії, Statoil, кажуть, що не вважають прозорість та відкритість звітності фактором, що зменшує конкурентноздатність компанії, навіть маючи такого "закритого" конкурента на європейськмоу ринку, як російський Газпром - каже Байба Бубесса, менеджер із Корпоративної соціальної відповідальності:
"Керівник нашої компанії, Хельге Лунд досить часто каже: як галузь і як компанія ми працюємо в умовах, які геологічно, географічно та геополітично є дуже складними, і тільки від нас залежить, наскільки комфортно ми будемо працювати у цій галузі. Так, у світі існує така думка, що прозорість шкодить бізнесу. Що ж, ми як компанія, віримо у цілком протилежне. Гадаю, це співпадає із тим, як Норвегія загалом ставиться до цього питання. Тому що відкритість приваблює інвесторів, а інвестиції є дуже важливими для будь-якого бізнесу і для будь-якої компанії. Розкриваючи нашу інформацію, чи втрачаємо ми свої конкурентні переваги, наприклад, перед Газпромом? Ні, тим більше, що у багатьох наших проектах працює більше, ніж одна компанія."
До того ж, кажуть у Statoil, участь в ініціативі з прозорості вимагає від компаній розкриття інформації щодо платежів державі, а не деталі проектів, контрактів та ліцензій.
У Statoil також твердять, що із нетерпінням чекають, що ініціатива з прозорості буде поширена не тільки на енергетику, але й на транспортування енергоносіїв, видачу й отримання ліцензій на видобуток корисних копалин, а також на будівництво - галузь, яку багато аналітиків також називають "схильною" до корупції.
Керівник секретаріату EITI Йонас Моберг каже, що Норвегія, яка після Росії є другим найбільшим у світі експортером газу і сьомими найбільшим експортером нафти, не вважає "нижче власної гідності" надавати таку саму звітність про свої доходи від видобутку нафти і газу, як Нігерія чи Індонезія, бо мета прозорості - дати можливість пересічним громадянам дізнатися, куди йдуть кошті, від яких залежить їхнє життя:
"Норвегія робить це через те, що розуміє: ми більше не живемо у світі, де можна повчати інших, як жити, і не робити це самому. Найкращий метод переконування - приклад. І хоча EITI було створено, передусім, для країн, які потребували прозорості, ми зрозуміли, що це не спрацює, що нам потрібен клуб із відкритим членством. Норвегії легше лише у тому сенсі, що тут існує багаторічна традиція розкриття інформації, важливої для громадськості".
Крім того, як каже голова секретаріату EITI, у глобалізованому світі будь-яка компанія, тим більше пов’язана із енергетикою, шукає виходу на зовнішні ринки, а відтак, все одно буде змушена подавати свою звітність, затверджену визнаним незалежним аудитором. Для урядів це цікаво, передусім, для виходу на цивілізовані зовнішні ринки інвестицій, або, як назвала їх одна із лідерів 33 держав, що перебувають у процесі приєднання до EITI, "правильних, якісних і відповідальних" зовнішніх інвестицій.
За словами пана Моберга, із часом навіть таким велетням енергетичного ринку, як Росія, яка досі не приєдналася до Європейської енергетичної хартії, і тим не менше, успішно розвиває кілька нових проектів із постачання газу до ЄС, доведеться визначитися зі своїм ставленням до ініціативи з прозорості, адже все більше європейський та азійських компаній, що мають справу із російським Газпромом, змушені розкривати свою звітність згідно до стандартів EITI.
Регіональний директор EITI Тім Біттігер каже, що принципи прозорості можуть і повинні бути перенесені і на транспортування енергоносіїв, зокрема, і газу, - мовляв, яка різниця полягає між видобутком енергоносія із землі чи отриманням його із труби, якщо від цієї діяльності багато в чому залежить багатство країни і надходження до її бюджету. Саме з огляду на цю перспективу до EITI могла б приєднатися і Україна - як держава, через територію якої до Європи надходить 75-80% російського газу - каже пан Біттігер:
"У нас зараз відбуваються дуже інтенсивні переговори із Болгарією, яка хоче приєднатися до EITI саме з огляду на свої транзитні потужності. Буде досить цікаво подивитися, хто першим набуде членства - Болгарія чи Україна. В Україні нас, перш за все, цікавитимуть тарифи, що їх державна компанія Нафтогаз отримує від транспортування російського газу до Європи. Крім того, існує ще й внутрішній ринок, який частково отримує газ від внутрішнього видобутку, а частково - від імпорту. Все це відбувається на тлі досить цікавих подій у Європі, коли питанню безпеки отримання енергоносіїв стали приділяти багато уваги, а деякі країни - Франція, Німеччина - розробляють нові національні енергетичні стратегії. Всі ці зміни передбачають розширення прозорості функціонування ринку, а деякі навіть прямо посилаються на стандарти EITI".
Регіональний директор EITI також каже, що Київ виявив зацікавленість у приєднанні до міжнародної ініціативи з прозорості у 2009 році. Тоді ж умова приєднання до EITI була зафіксована у Меморандумі про співпрацю в модернізації української газотранспортної системи між Києвом та Брюсселем.
Крім того, у EITI вважають, що для самої України було б корисно застосовувати принципи організації при видобутку нафти і газу, а також на внутрішньому ринку газу, який нині виглядає досить проблематичним із непрозорими тарифами та пільгами для різних категорій споживачів.
Наразі у EITI очікують, що український уряд підтвердить своє бажання стати членом організації і розпочне процес консультацій із експертами та громадськими організаціями за схемою EITI, через яку проходять всі кандидати на членство - від Нігерії до Норвегії.
Саме те, що до ініціативи вже приєдналися досить різні країни, у EITI вважають гарантією того, що і Україна могла б успішно набути у ній членства - каже Тім Біттігер:
"Ми завжди чуємо одні й ті самі речі до того, як країна приєдналася до ініціативи. Завжди лунають питання, чи уряд дійсно хоче цього, а чи компанії насправді хочуть цього, чи не можуть вони махлювати із цим EITI? Все, що я можу відповісти, - це те, що 33 країни вже перебувають у процесі набуття членства. І таких країн буде все більше з кожним роком. Крім того, існує і процес позбавлення країни членства у EITI, якщо вона не дотримується критеріїв ініціативи".
Активізації процесу приєднання України до EITI очікують і у Європейській комісії - заявив голова представництва комісії в Києві Жозе Мануель Пінту-Тейшейра. Крім того, пункт про долучення України до ініціативи з прозорості є і в Меморандумі про співпрацю між Києвом та МВФ. Керівник представництва фонду в Україні Макс Альєр твердить, що приєднання України до міжнародних енергетичних ініціатив є дуже важливим, особливо з огляду на останні події у світі, які ще раз засвідчили, якими нестабільними можуть бути ціни на сировинні ресурси.
Представник МВФ в Україні також вважає, що трохи більше прозорості в українській енергетиці не завадило б саме зараз, коли уряд вдається до низки досить болісних реформ: "Якщо говорити про реформи в енергетиці, то було би набагато легше пояснити людям сенс реформ, аби вони довіряли цим реформам і погодилися на ті жертви, на які вони неминуче мають піти під час цих реформ, якби вони бачили, що це щось змінює, бачили результати. У випадку України, коли зростають тарифи на газ, на опалення, людям було би легше сприймати ці реформи, якби вони могли десь побачити достовірну інформацію про реальний стан справ. Тому ми переконані, що для успіху реформ в Україні прозорість, особливо, в енергетиці, є ключовим фактором. Крім того, ні для кого не секрет, що найбільшим матеріальним активом України є її газотранспортна система, бо саме від неї надходить велика частка доходів бюджету. Цей актив має підтримуватися у належному стані, має модернізуватися. Для цього потрібні інвестиції, а для них також важлива прозорість і надійність".
Водночас, при дуже високому представництві адвокатів та лобістів приєднання України до EITI, український уряд на конференції було представлено керівником відділу трубопровідного транспорту та диверсифікації джерел нафто- і газопостачання Міністерства енергетики Ларисою Микитко. Вона розповіла, що Київ не відмовляється від планів набути членство у EITI, що підтверджено і в листі чинного прем’єра Миколи Азарова, але реорганізації в уряді дещо гальмують цей процес.
Директор енергетичних програм центру Номос Михайло Гончар каже, що "відсутність присутності" українських урядовців досить красномовно свідчить про реальні наміри Києва - формально завершити процес, що потрібен для чергового звіту перед міжнародними донорами: "Є деякі символічні рухи у вигляді підтвердження намірів листами на різних рівнях імплементації EITI, але практично мало що зроблено. Для прикладу - Норвегія, яка майже синхронно з Україною, у червні 2009 року, ухвалила королівський указ щодо імплементації ініціативи з прозорості у Норвегії. І от, 2011 року, зараз, Норвегія завершує виконання необхідного обсягу робіт, які були передбачені цим указом і розраховані на 2 роки. Звісно, порівнювати Україну із Норвегією, із її традиціями прозорості, досить важко. Але тим не менш, це є взірцем того, як швидко все може бути зроблено при адекватному підході до справи, коли за мету ставиться саме конкретний результат, а не певний процес, що продовжується безкінечними намірами, черговою фіксацією проміжних навіть не результатів, а проміжних позицій під час чергових переговорів із МВФ, з тим, щоб отримати черговий транш фінансування."
Пан Гончар також твердить, що перспектива долучення до ініціативи з прозорості галузі транспортування енергоносіїв, що було б дуже актуальним саме для України, наразі не є остаточно вирішеним питанням і для самої EITI, яка, утім, може вирішити це питання на своїй конференції на початку березня у Парижі.
Поїздка журналіста Української Служби Бі-Бі-Сі до Норвегії стала можливою завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження," посольства Норвегії в Україні та Міжнародного енергетичного клубу Q-club.