Ціна розчарування Кіма Філбі в комунізмі
Остання дружина британського агента радянського КГБ Кіма Філбі розповідає, що він був справжнім англійським "джентельменом" і втік у Радянський Союз, сподіваючись побачити там втілення ідеалів справедливішого суспільства.
Руфіна Пухова у нещодавньому інтерв'ю, передрукованому кількома британськими часописами, розповіла про прожиті у Москві останні роки Кіма Філбі, куди він утік 1963 року.
Тим, хто знає про реалії життя в Радянському Союзі, неважко здогадатися, що сповненому ідеалізованими уявленнями про комунізм, освіченому у Кембриджі британцю майже аристократичного походження наперед судилося бути розчарованим тим, що він побачив на власні очі.
Хоча його життя у Москві на радянські мірки було розкішно забезпеченим і у порівнянні з величезною більшістю людей - привілейованим, Кім Філбі не міг не бачити сумних реалій.
"Чому старші люди тут живуть у таких злиднях? Зрештою, це ж вони перемогли у війні," - цитує Кіма Філбі Руфіна Пухова, яка розповідає також, що певний час його депресія виливалася в алкоголізм і він зауважував, що спитися на смерть це "найлегший спосіб накласти на себе руки."
"Я приїхав сюди переповнений інформацією. Я хотів віддати усе, але нікого це не цікавило," - переповідає його слова пані Пухова, яка не змогла взяти прізвище чоловіка, бо він до кінця жив під вигаданими іменами і часом був супроводжуваний охороною навіть, коли виходив до крамниці.
Але шпигун спокійно дожив віку і з ним не сталося нічого схожого на отруєння у Лондоні колишнього КҐБіста Александра Літвіненка.
Онука Кіма - Шарлот Філбі свого часу писала: "Він зробив вибір, який призвів до болю і страждань багатьох. Я би хотіла думати, що він зробив це, прагнучи кращого майбутнього. Розумно це, чи не розумно - я ніколи не дізнаюся. Але я знаю, що він призвів до загибелі безлічі людей, які вважали його другом та колегою, і цього я ніколи не намагатимуся виправдати."
Серед людей, які постраждали та навіть втратили життя через подвійного британського агента було багато і українців.
Кім Філбі, працюючи керівником контррозвідки британської МІ-6 та представником британської спецслужби в ЦРУ в 40х і 50х роках, видавав сталінському НКВД інформацію про західних розвідників.
Представники української повоєнної імміграції у Британії саме на Філбі покладають відповідальність за те, що багато українських "парашутистів", яких закидали в Західній Україні західні спецслужби на початку 50-х, потрапляли в руки сталінського НКВС.
У британців є приказка про те, що по інший бік паркану "трава завжди здається зеленішою".
Кім Філбі, імовірно, вчинив би у житті інакше, якби мав можливість спочатку переконатися на власні очі у тому, яким насправді було життя під владою російських комуністів.
Проте у Москві створюють враження, що жодних проблем і чи сумнівів у Філбі не було. У грудні минулого року на його честь встановили пам'ятний барельєф на будівлі, що містить одну зі спадкоємиць НКВД/КҐБ - Службу зовнішньої розвідки Росії, де давно припинили прикидатися, що будують найпередовіше і найсправедливіше суспільство у світі.
Скільки треба би було випити Кіму Філбі, щоб змиритися з усвідомленням того, що він насправді служив не світовій комуністичній ідеї, а просто - Російській імперії, яка за його життя тимчасово була комуністичною?