Як російські блогери отримують судимості
Критику влади не можна вважати розпалюванням соціальної ворожнечі, каже член Ради з прав людини при президентові Росії Мара Полякова, коментуючи вироки щодо кількох російських блогерів.
У вівторок блогера Дмитра Шипілова, який нецензурно облаяв у своєму Живому Журналі губернатора Кемеровської області Амана Тулеєва, засудили до 11 місяців виправних робіт.
Днем раніше оприлюднили вирок щодо блогера з Ленінградської області. Він отримав рік позбавлення волі умовно за публікацію в соціальній мережі "Вконтакте" висловлювань, "які спонукають до дій, спрямованих на приниження гідності Патріарха Московського і Всієї Русі Кирила".
У 2011 році регіональні суди Росії винесли 193 вироки у справах про розпалювання і пропаганду ненависті, повідомляє газета "Коммерсант" з посиланням на правозахисний центр "Сова".
"Безумовно, з кожною справою потрібно розбиратися окремо. Але в будь-якому випадку критика влади будь-якого рівня не повинна сприйматися як розпалювання соціальної ворожнечі [...] В демократичній державі така практика недопустима", - сказала пані Полякова в інтерв'ю Російській службі Бі-Бі-Сі.
Блогер Ірек Муртазін, який відбув 14 місяців у колонії-поселенні за публікацію в Живому Журналі, вважає, що вирок Дмитрові Шипілову має політичне забарвлення.
"Влада знайшла зручний спосіб зводити рахунки з людьми, чиї висловлювання їй дуже не подобаються", - сказав блогер Бі-Бі-Сі, додавши, що умовне покарання панові Шипілову можуть з часом "легко перетворити в реальне".
Восени 2011 року Дмитро Шипілов опублікував два пости, які містили нецензурні висловлювання на адресу губернатора Кемеровської області Амана Тулеєва та начальника департаменту культури й національної політики Кемеровській області Лариси Зауєрвайн.
"Я давав оціночні судження новинним приводам, покладеним в основу записів, вдаючись до тієї лексики, яку в своєму особистому журналі вважаю доречною. Для мене було б неприйнятно вести анонімний блог в ЖЖ [...] Я краще отримаю судимість, але залишуся при своїй думці", - заявив пан Шипілов, виступаючи в суді.
Він має намір оскаржити вирок і готовий дійти до Європейського суду з прав людини.
За що садять
Найчастіше справи щодо російських блогерів порушують за статтею Кримінального кодексу про публічне розпалювання ненависті та приниження людської гідності "за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, ставлення до релігії, а також приналежності до якої-небудь соціальної групи".
Правозахисники вважають формулювання цієї статті "надто розпливчастими" і виступають за вилучення з неї терміну "соціальна група".
"Це поняття там згадується, але чітко не описується. Відтак, підвести під це поняття можна кого завгодно - хоч поліцейського, хоч главу парламенту. Нерідко порушені справи стають інструментом тиску на тих, чия думка не збігається з думкою влади", - каже Мара Полякова.
Наприкінці березня міністр внутрішніх справ Росії Рашид Нургалієв заявив про посилення контролю за змістом сайтів в російському сегменті інтернету.
В Україні тільки обшукують
Українські блогери не отримували публічних судових покарань за свої записи в інтернеті, хоча в минулі роки було проведено кілька обшуків та допитів.
Улітку 2010 року Служба безпеки України зажадала пояснень від киянина Олега Шинкаренка щодо можливого замаху на президента Віктора Януковича. Блогер був змушений письмово попросити вибачення за свій запис в інтернеті, зроблений "в емоційно розлюченому стані".
Сам Віктор Янукович заявив, що виклик на допит блогера - "це останнє, чим повинна займатися СБУ".
Того ж року міліція вилучила документи з офісу Вінницької правозахисної групи, яку очолює Дмитро Гройсман, а також обшукала його помешкання. Причина - відеоролик на сторінці пана Гройсмана в Живому Журналі, в якому міліція побачила порнографію.
На знятому прихованою камерою відео, яке широко обговорювалося в російському інтернеті, двоє чоловіків, схожих на відомих російських опозиціонерів, здійснюють статевий акт з дівчиною.
Правозахисник казав, що розмістив це відео, бо воно має суспільне значення і показує, якими методами російська влада стежить за опозиціонерами.
В Українській Гельсінській спілці заявили, що обшук був черговим прикладом тиску на правозахисників.
У січні 2011 року в Києві правоохоронці обшукали житло ще однієї блогерки і журналістки - Олени Білозерської.
Міліція запідозрила її в причетності до підпалу громадської приймальні Партії регіонів і вилучила в неї техніку та носії інформації.
Жодних офіційних обвинувачень пані Білозерській тоді не пред’явили.