Асоціація з ЄС: як ніколи далека, як ніколи потрібна
Тоді як із Брюсселя лунає дедалі більше занепокоєння щодо можливої ізоляції України, українські експерти кажуть, що при всіх хибних кроках Києва, частково і сам ЄС прогавив момент, коли у відносинах із Києвом можна було на щось вплинути.
10 вересня новий посол ЄС в Україні Ян Томбинський вручив президентові Віктору Януковичу вірчі грамоти. Лише два тижні тому, у промові з нагоди Дня незалежності України пан Янукович заявив, що "євроінтеграція за будь-яку ціну" Києву не потрібна.
Попередній керівник європейської дипломатичної місії у Києві Жозе Мануель Пінту Тейшейра у своєму останньому інтерв'ю українській пресі заявив, що залишає Україну із "розчаруванням і жалем", що підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, процес підготовки якої тривав п'ять років, нині "навряд чи може відбутися", а сам "процес євроінтеграції України призупинено".
Зміна керівництва у європейській делегації, що працює в Україні, співпала з візитом до Києва генерального секретаря Ради Європи Турбйона Ягланда, який заявив, що "міжнародні партнери стурбовані тим, що Україна може опинитися в ізоляції, якщо демократичні реформи не будуть впроваджуватися у життя".
Назад, до "раннього Кучми"
Такі прогнози цілком можуть справдитися - каже колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Трюхан. І не тільки тому, що після зміни уряду бюро з євроінтеграції було ліквідовано, але й тому, що нині Україна не вирішує і не демонструє бажання вирішити три головні проблеми, які підірвали співпрацю із Брюсселем. Відтак, і всі зусилля, покладені на розробку наймасштабнішої за історію незалежної України угоду про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС можна вважати змарнованими.
"ЄС чітко озвучив три обставини, за яких можна було б розблокувати ситуацію. По-перше, це забезпечення демократичних транспаретних виборів. Чи є у нас ознаки того, що вибори будуть такими? Давайте відверто визнаємо, що таких ознак - обмаль. По-друге, це "вибіркове правосуддя" чи "звільнення Тимошенко-Луценка", хоч проблема є значно ширшою. Але всім відомо, що у нас коїться у судах і прокуратурі. По-третє, ЄС очікує від України внутрішніх реформ на усунення корупції, побудову зрозумілої податкової, митної політики, а зараз розмитнити один контейнер коштує до 100 тисяч доларів хабарів", - каже експерт, і загалом характеризує нинішній стан відносин Київ-Брюссель як "гірше, ніж при ранньому Кучмі". Свідченням цього, за словами Вадима Трюхана, є і те, що і донині офіційно невідомо, чи відбудеться наприкінці року традиційний самміт Україна-ЄС.
Утім, як зауважує дипломат, певна частка відповідальності за такий стан речей має бути покладена і на ЄС, який, за словами Вадима Трюхана, не відреагував на перші тривожні ознаки ще за часів Ющенка і Тимошенко:
"Коли ми почали спостерігати "відкат" від демократії з перших місяців 2010 року, у Європейському Союзі, змученому на той час нашою "Санта-Барбарою" із Ющенком та Тимошенко, робили вигляд, що в Україні все добре. Але у такий спосіб вони потурали тим, хто лише виробляв стратегію свого перебування при владі. Мені здається, що за всю історію відносин між Україною та ЄС це була найбільша помилка. А коли схаменулися, виявилося, що вже запізно, і вплинути на ситуацію не вдається", - каже Вадим Трюхан. Єдина надія експерта полягає у тому, що українські олігархи прийдуть до розуміння, що цивілізований захист прав їхньої власності та передачі її у спадок їм може гарантувати лише західний цивілізаційний вибір.
Надія на олігархів...
На тому, що доля угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, фактично, означатиме вибір моделі подальшого розвитку України - від бізнес-клімату до системи правосуддя, - наголошує і науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. При цьому, якщо договір "зависне" на довгий час, негативні наслідки будуть не тільки для України - вважає експерт:
"Ми вказуємо, передусім, на політичні ризики, які для Європейського Союзу полягають у можливості гальмування і взагалі кризи усієї східної політики. А для України це, перш за все, - ризики розгойдування геополітичного "човна", який за умов конкуренції геополітичних, інтеграційних проектів, зумовить подальшу нестабільність і непередбачуваність вектору розвитку країни", - каже Олександр Сушко.
Він також сподівається на те, що саме великий бізнес стане на захист фактично готової угоди про вільну торгівлю із ЄС, тим більше нині, коли під час економічної кризи доступ на ринки для експортерів ускладнено.
"Зрозуміло, що інтереси великого бізнесу, який живе на стику з політикою, є неоднорідними. Безумовно, способи отримання прибутку у них є несумісними з європейськими стандартами, але, розмірковуючи про перспективу, вони розуміють, що ефективного способу захисту своєї власності, зокрема, і передачі у спадщину, крім як верховенство права та доступ до справедливого правосуддя, просто немає. Так само як і захисту від настрою тих, хто при владі", - каже Олександр Сушко.
... і "пересічних" громадян
Але крім великого бізнесу, переваги від європейського напрямку інтеграції мають зрозуміти і пересічні українці - каже директор з наукової роботи Центру економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан. Для них вільна торгівля із ЄС означатиме доступ до якісніших, подекуди дешевших товарів та ширшого їх асортименту.
"Так, для деяких українських виробників виникає проблема конкуренції", - каже експерт. Але ховатися від неї немає сенсу, тому що конкурувати все одно доведеться - якщо не з європейськими, то з російськими виробниками, що може бути жорсткішим для виробників, а для пересічного покупця означатиме й іншу якість товарів.
Поки що ж Київ демонстративно активізував свою участь у інтеграційних процесах, очолюваних Росією. Утім, попри приєднання до зони вільної торгівлі з СНД та приєднання Росії до СОТ, торгівельні конфлікти на східному напрямку лише загострилися, і, крім традиціної газової тематики, йдеться і про "автомобільну війну" через запровадження Росією утилізаційного збору, і про, можливо, "карамельну війну" через мита, запроваджені Митним союзом.