Девід Хорсі: для карикатури немає заборонених тем
Відомий американський карикатурист, лауреат Пулітцерівської Девід Хорсі, чия виставка відкрилася в Малій галереї Мистецького Арсеналу в Києві, розповів в інтерв'ю ВВС, якою він бачить мету політичної карикатури і на яку карикатуру його надихнула Україна.
ВВС Україна: Одним з найбільш суперечливих питань зараз є карикатури, опубліковані французьким журналом Charlie Hebdo. Де, на Вашу думку, проходить межа між свободою слова та повагою до релігійних уподобань?
Девід Хорсі: З одного боку, я вважаю, що зумисно робити карикатури, які є образливими, як на мене, немає сенсу. Це не є якоюсь великою метою, хіба що задля того, щоб розлютити людей. Але я думаю, що не має бути якихось меж у тому, що люди кажуть: навіть якщо це образливо, якщо це злить людей.
Я не можу сказати, де має проходити межа, бо я не думаю, що вона взагалі має бути. За винятком випадків, коли це, наприклад, провокування насильства. Так само, як деякі люди вважають свої релігійні вподобання священними, я вважаю священною свободу слова. Мені шкода, що людей ображають карикатури, але мені здається, що в сучасному світі так має бути. Свобода слова має пріоритет над практично будь-якою іншою цінністю.
ВВС Україна: Чи обов’язково карикатури мають бути образливими? Чи обов’язково успішні карикатури є для когось образливими?
Девід Хорсі: Існує дуже багато стилів у малюванні карикатур. Є люди, які роблять їх щодня, порушуючи канони хорошого смаку. Натомість, хтось обирає м’якший підхід, і тоді їхня цінність полягає в тому, щоби сказати щось цікаве або подати хорошу філософську позицію.
Я не думаю, що метою карикатури є когось образити. Метою політичної карикатури є заявити світу, що про нього думає художник, показати, що, на його думку, має бути змінене в політиці, і інколи це ображає людей. Але це не є метою, і якщо це ображає людей, то це означає, що вони відчувають загрозу своїй владі, своїм вузьким уявленням. Але я думаю, що ми всі маємо ставити питання, ми стаємо більш цивілізованими, коли запитуємо. І саме в цьому мета карикатур – ставити питання.
 |
| Девід Хорсі називає політичну карикатуру різновидом авторської журналістики |
ВВС Україна: Чи впливають протести мусульман - такі, як були нещодавно - на авторів карикатур? Чи Ви відчули якусь схильність до самоцензури у себе або серед Ваших колег?
Девід Хорсі: Я думаю, що більшості карикатуристів, і мені в тому числі, не спало б на думку робити карикатури на пророка Мухаммеда. Його немає в новинах, він – історична постать, і в цьому немає особливої потреби. Але якби була якась нагода намалювати пророка Мухаммеда, то я вважаю, що я маю бути вільним у тому, щоб зробити це і не переживати, що я постраждаю через це. Весь світ не повинен вважати його святим тільки тому, що хтось так думає.
ВВС Україна: Тобто Ви черпаєте ідеї для своїх карикатур з новин?
Девід Хорсі: Так, щодня я шукаю тему, яка найбільше привертає увагу людей. І з новинними медіа, які працюють 24 години, не лише в США, але й в усьому світі, треба дуже поспішати. 20 років тому можна було за це не турбуватися і малювати для газети, яка вийде наступного дня. Був час подумати. А зараз з вебсайтами треба встигати за тим, що відбувається цієї хвилини.
Але час від часу я зупиняюся і замислююся, бо завжди є важливі речі, які не потрапляють у центр уваги. Наприклад, зараз я працюю над темою кліматичних змін, глобального потепління. Бо в США в нашій передвиборчій кампанії я взагалі лише раз чув згадку про це.
ВВС Україна: Як на Вашу думку, чи є політичні карикатури політичною журналістикою чи це скоріше мистецтво?
Девід Хорсі: Я особисто вважаю, що це частина журналістики, хоча з цим не всі погоджуються. Якби я не займався карикатурами, я би не пішов у мистецтво, я став би репортером. Але це мій особистий підхід, бо я вчився на репортера. Але я знаю, що є карикатуристи, які починали як художники. Це більш притаманно Європі, де політичні карикатуристи приходять з мистецтва, а в США – переважно з журналістики.
Але для мене це авторська журналістика. Це як журналіст, який малює. У такий спосіб я повідомляю про світ і коментую.
 |
| Пан Хорсі каже, що зараз американських карикатуристів як ніколи цікавлять економічні питання |
ВВС Україна: Чи є якісь заборонені теми для карикатур? Або такі, які Ви вважаєте забороненими?
Девід Хорсі: Я не думаю, що є якісь заборонені теми, принаймні, в політичній чи публічній сфері. Але є теми, які є більш чутливими, ніж інші, наприклад, релігійні, расові, етнічні. Скажімо, у США, якщо я говорю про афроамериканських чи латиноамериканських політиків, то я намагаюся наголосити, що я маю на увазі конкретну людину, а не групу людей.
Карикатури – це набори символів, і їх можна прочитати неправильно, якщо не конкретизувати щось. Щодо релігії, то я маю з нею справу найчастіше тоді, коли вона перетинається з політикою, і тоді я ставлюся до неї, як і до інших тем.
ВВС Україна: Чи Ви коли-небудь згадували Україну чи щось дотичне до неї у своїх карикатурах?
Девід Хорсі: Скоріше ні, але в мене зараз є ідея карикатури, яку я, мабуть, зроблю цього тижня.
ВВС Україна: Про що вона буде?
Девід Хорсі: Вона буде про свободу преси, яка є затисненою, яка має дедалі менше простору для маневру в цій країні, перебуваючи між, як Ви кажете, олігархами та правлячою партією. Схоже, їй стає дедалі важче функціонувати.
З Девідом Хорсі спілкувалася Дар'я Тарадай.