Київ - уже не ''совок'', ще не Європа

Київ - європейська столиця чи типове пострадянське місто?

Одні рейтинги називають місто в числі найпривабливіших для туристів XXI століття, інші - найбруднішим у Європі.

Щойно в Києві відкриють новий офісний центр чи житловий квартал, як громадські активісти заявляють про втрату чергової історичної архітектурної цінності.

Одні вказують на велетенський прихований потенціал міста, інші стверджують, що багатомільярдні інвестиції протягом останнього десятиліття так і не створили цілісний образ українській столиці.

Дехто взагалі бідкається, що мегаполіс стрімко втрачає притаманні колись йому шарм і власну культуру.

Яким виявиться головне українське місто, якщо спробувати розгледіти його крізь товщу контрастів?

Фаворит туристів

"Після семи десятиліть радянського домінування Київ перетворився на одне з найяскравіших міст XXI століття", - ці слова про українську столицю влітку написала New York Times.

Перед фіналом Євро-2012 Київ форсовано прибирали і намагалися зробити придатним для комфортного гостювання іноземних туристів.

Щоб оживити вислів "європейська столиця", який часто почали вживати стосовно Києва за років мера Олександра Омельченка, нинішня влада провела конкурс на найкращий туристичний логотип, на вулиці виїхали нові тролейбуси і автобуси, міліціонери і метро заговорили англійською, а готелі та ресторани підняли ціни.

Попри критику, підготовка принесла певні плоди - приміром, міжнародний туристичний портал TripAdvisor назвав українську столицю в числі міст світу, які з кожним роком дедалі більше приваблюють туристів.

В уряді теж заявили, що після Євро-2012 інтерес до міста зріс, і для Києва все тільки починається. У центральній частині столиці одразу встановили інформаційні будки для туристів.

"Я абсолютно задоволений тим, що отримав. Консультант розмовляв англійською і пояснив, як дістатися туди, куди мені потрібно", - розповів ВВС Україна Кен Стюарт із Шотландії, який поцікавився в юнака в інформаційному кіоску на Контрактовій площі, де знайти Андріївську церкву і як під'їхати до Хрещатика.

Євро-2012, за його словами, суттєво змінило ставлення до туристів у місті.

Радянське ярмо

Гості Києва часто залишаються враженими, або здивованими, масивними радянськими монументами, такими як статуя "Батьківщина-Мати" на дніпровських пагорбах.

Архітектурна спадщина УРСР збереглася, бо багато киян вважають її частиною історії міста, яку також потрібно шанувати.

Але на думку історика і краєзнавця Дмитра Малакова, який написав чимало книг про українську столицю, пам'ятники комуністичним діячам і названі на їх честь вулиці через два десятки років після проголошення Незалежності не пасують до іміджу прогресивного міста.

"Те, що на Бесарабській площі стоїть Ленін - це ганьба. Як і те, що над Дніпром стоїть ярмо. Ці пам'ятники принижують Україну", - сказав дослідних в коментарі ВВС.

Влітку комісія з найменувань та пам'ятних знаків міської адміністрації підтримала ініціативу громадських організацій перейменувати "комуністичні" вулиці.

Як стверджують активісти, лише у Києві вулиці Леніна досі є у Дарницькому, Солом'янському, Деснянському і Святошинському районах. Однак до справи поки що не дійшло.

"Махрове жлобство"

Але проблема набагато ширша за самі лише символи, вважають ті, хто добре на них знається - митці. Останнім часом творчі люди Києва помітили, що через 20 років по тому, як історик Альгіс Празаускас вперше запропонував термін "пострадянський", це словосполучення від географічного і політичного значення набуло стилістичного змісту.

"Кажучи "пострадянський" нині, ми радше апелюємо до проблем візуального, які, однак, є прямим відображенням соціально-політичного, економічного, ідеологічного клімату", - пише арт-критик Марія Ланько у вступі до виставки Лади Наконечної і Нікіти Кадана "Проект", яка нещодавно відбулася в Києві.

Автори експозиції намагалися зобразити непрості стосунки між приватною і громадською власністю на тлі дедалі більшого напливу капіталу в місто, і те, як це змінює його зовнішній вигляд.

"В більшості випадків, коли йдеться про розвиток міста, люди думають лише про свої інтереси і забувають про його цілісність - як функціональну, так і естетичну", - стверджує художниця Лада Наконечна.

"Більшість архітектурних творінь і дизайну, який ми бачимо на вулицях, це, безумовно, таке-собі махрове жлобство, кітч - все ліпиться золотом, виглядає наче по багатому", - розповів ВВС Україна організатор "Проекту" Володимир Кадигроб.

"Все робиться дуже швидко, поспіхом, наче на конвеєрі для продукування за умов повного хаосу, коли все може змінитися кожної хвилини. Такий невротичний ритм не залишає місця для взаємоповаги між людьми, для отримання насолоди від маленьких непомітних речей людського спілкування. І в цьому є щось дуже "совкове", - продовжив художник Тарас Полатайко, який живе в Канаді, а влітку кілька місяців працював над своїм проектом у Києві.

"Місто втрачає свій шарм. Все-таки, попри все, раніше в Києві були наміри створити ансамблі. Яким би смішним і саморобним він не був, Хрещатик створений у вигляді ансамблю. Але коли за ним встромляють хмарочоси, вони є абсолютно чужими і сторонніми", - переконаний історик Дмитро Малаков.

Простір звужується

Останні архітектурні рішення в історичному центрі Києва часто викликають критику всередині і за межами України - приміром, в ЮНЕСКО неодноразово попереджали про загрозу виключення з переліку всесвітньої спадщини Лаври та Софії.

А плани забудови парків і скверів дедалі частіше штовхають киян виходити з протестами, які останнім часом за чисельністю почали перевищувати політичні акції.

Пояснення, кажуть митці, просте - те, що вони називають "агресією приватних осіб", заважає киянам просто жити у своєму місті, зменшуючи громадський простір.

"Якщо раніше цей простір був спільним, нічиїм, то тепер в Києві це територія, яка стає приватною, а значить не належить громаді. Хотілося б її відвоювати", - пояснює Володимир Кадигроб.

"Зараз немає елементарних речей, місто стає просто некомфортним і не пристосованим для нормального життя. Вам важко дихати, ви постійно переживаєте депресію через те, що на вас щось тисне. Люди, з якими я розмовляю - в основному, кияни - кажуть що кудись зникає енергія. Шарм за таких обставин взагалі стає елементом розкоші", - вважає чоловік.

Проблема з простором стає дедалі помітнішою на тлі приросту населення міста. Хоча офіційно тут живе менше трьох мільйонів людей, експерти припускають, що насправді в столиці мешкає вдвічі більше людей.

"Інколи мене дивує, як багато людей користуються транспортом, дорогами, виходять на вулиці весь час. Не лише в центрі, а куди б ви не йшли - кожна станція метро, постійно", - ділиться спостереженнями Кен Стюарт із Шотландії.

"Забиті маршрутки, де водій відраховує решту під час руху, - такого в Європі не знайти навіть у годину пік. В європейських столицях дуже серйозно ставляться до питання безпеки" - розповіла ВВС Україна колишня киянка Наталія Горбаль, яка цього року багато подорожувала Європою.

Загальний поспіх і колотнеча, кажуть гості Києва, змушує постійно бути готовим до хамства і тримає напругу: "Люди часто не дотримуються правил, їдуть на червоне світло, не спиняються на зебрах. Це змушує почуватися дещо в небезпеці. Треба буди дуже обережним", - каже Кен Стюарт.

Місто мусить змінюватися

Вся проблема у самих киянах, які не вимагають комфорту, сказав ВВС Україна новообраний депутат парламенту, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригінець. Він пояснює згубні процеси у місті відсутністю самоврядування.

"Тому чиновники, які не підпорядковані громадянам, намагаються керувати так, як зручно їм, а не самій громаді. Першою ознакою європейських міст є те, що вони є самоуправними. В Києві цього немає", - розповів управлінець.

Пан Бригінець, однак, вважає, що пострадянськість Києва не заважає йому бути частиною Європи - так само, як це не заважає бути у Європі Литві, Німеччині чи Чехії, чиї міста також мають радянське минуле.

"У Києві є все для того, щоб його вважали абсолютно нормальним європейським містом. Насправді, це потужне, багате і перспективне місто", - каже він.

Москва, Париж, Неаполь та інші міста, вважає чиновник, зараз поступаються Києву хоча б тим, що в цьому місті багато людей ще жодного разу не бували. І головне - правильно цим скористатися.

"Чому ми постійно забуваємо, що Київ - це ще й християнська столиця Європи, і такої кількості старовинних храмів, як тут, немає ніде? Окрім того, місто поступово перетворюється на один зі світових арт-центрів", - переконана Наталія Заболотна, генеральний директор "Мистецького арсеналу", де цього року вперше провели "Арсенале".

"Не слід консервуватися в минулому. Звісно, є окремі місця і вулиці, як слід зберігати, їх не треба чіпати взагалі. Але місто мусить змінюватися. Просто це має відбуватися у гармонії старого з новим", - вважає Володимир Кадигроб.