Патентні тролі – прибутковий американський бізнес

У мексиканському ресторані в Далласі, штат Техас, компанія юристів балакає про патенти. Спливає тема так званих тролів, і адвокати навперебій пригадують найбожевільніші приклади справ, пов’язаних із патентами.

"Хлопець з патентом сканера, – каже один. – Він хотів, щоб кожна фірма, яка використовує сканер, платила йому роялті по 1000 доларів на одного працівника".

"Одразу кілька тролів стверджують, що винайшли Wi-Fi, – розповідає інший. – Вони судяться з усіма підряд – компаніями, барами, готелями, ресторанами. Усі, хто роздають Wi-Fi, нібито винні їм гроші".

"А ще є патенти на бутерброд з арахісовим маслом і варенням", – додає третій.

Ці адвокати працюють переважно на відповідачів. Але не тільки вони вважають, що американська патентна система останнім часом іде кудись не туди.

І у цьому великою мірою винні так звані невиробничі патентовласники – або патентні тролі, як називають їх критики.

"Патентний троль – це той, хто купує патенти, а потім судиться з усіма підряд, – пояснює Алан Шоунбаум, головний юрист фірми Rackspace, яка займається хмарними технологіями і нещодавно стала жертвою патентних позовів. – Зазвичай тролі – не винахідники, а підприємці чи фінансисти".

Глибокі кишені

Раніше патентні тролі особливо не дошкуляли розробникам нового продукту. Але останнім часом ситуація різко змінилася.

Алан Шоунбаум з Rackspace каже, що захист патентних позовів може влетіти в копієчку

"Наше дослідження показало, що за якихось п'ять років патентна система США перевернулася з ніг на голову, – каже професор Каліфорнійського університету Робін Фельдман, один з авторів масштабного дослідження патентного судочинства. – Більшість патентних позовів зараз подають особи, які нічого не виготовляють, – патентні тролі за вашою термінологією. Їхня бізнес-модель – це тягнути гроші у тих, хто робить продукт".

Хоча деякі тролі справді захищають власні винаходи, більшість просто купує патенти.

Винахідники і компанії часто продають свої права на технологію, бо їм потрібні гроші на просування своїх ідей.

І за патентами полюють не лише тролі: чимало технологічних гігантів поглинають дрібніші компанії саме для того, щоб отримати доступ до їхніх патентних бібліотек. Наприклад, Google в 2012 році з цією метою придбав Motorola Mobility за $ 12,5 млрд.

Але тролів не люблять тому, що їхня діяльність швидше гальмує реалізацію інновацій, аніж сприяє їй.

Я вирішив знайти кількох тролів і дізнатися їхній погляд на ці речі.

Та спершу я попросив Алана Шоунбаума описати тактику тролів.

Крок перший: вони збирають арсенал патентів. "Мова іде насамперед про патенти на програмне забезпечення, – розповідає юрист. – Ці технології описані дуже загально. Деякі патенти взагалі дуже важко, а то й неможливо зрозуміти".

Крок другий: тролі знаходять певну компанію і вимагають від неї плати за користування ліцензією, погрожуючи судовим переслідуванням.

"Захист в суді обходиться відповідачу дуже дорого. Сума витрат може варіюватися від кількох сотень тисяч до п’яти-шести мільйонів доларів, – каже пан Шоунбаум. – Зазвичай компанії не хочуть вв'язуватись у процес і вважають, що відкупитися буде дешевше. На цьому тролі і грають".

А коли патентовласники доходять згоди зі своїми жертвами, то майже завжди підписують з ними угоду про нерозголошення, тож з'ясувати реальний стан справ дуже важко. Уся ця сфера оповита атмосферою секретності.

Гра в хованки

Погляньмо на компанію Uniloc, яка подала до суду на ряд розробників ігор, зокрема культової Minecraft.

Один із відповідачів – компанія X-Plane, яка виготовляє програми – симулятори авіапольотів. Її власник Остін Меєр не приховував свого обурення позовом, який було подано проти фірми минулого року.

Він готовий поговорити зі мною, хоча його адвокат і вважає це нерозумним.

Тому я вирішив зайти до штаб-квартири Uniloc, розташованої в північному передмісті Далласа, щоб вислухати і другу сторону.

В базі даних патентних справ назва Uniloc трапляється 85 разів, тож можна було б чекати, що це серйозна організація.

Але її офіс не підтверджує цю думку.

Lodsys орендує приміщення у невеликому офісному центрі, в якому працюють десятки компаній

В офісі номер 380 одного з сучасних ділових центрів мене зустріла ввічлива секретарка і повідомила, що ніхто з компанії не зможе зі мною зустрітися.

Не пощастило мені і в штаб-квартирі Lodsys, компанії, яка подала десятки судових позовів і розіслала сотні листів (зокрема підлітку) з вимогою заплатити за ліцензію.

Офіс Lodsys, як і у багатьох інших фірм-тролів, розташований в Маршаллі, маленькому техаському містечку, яке віднедавна стало важливим осередком патентних суперечок.

Але шукаючи фірму, ви знайдете лише замкнені двері в порожньому коридорі. На дверях – папірець із проханням залишити пошту в фойє. І жодних інших ознак життя.

Троль, який погодився говорити

Хоч і не зразу, але врешті-решт я знайшов співрозмовника.

Еріх Спенґенберґ – власник компанії IP Nav, яка, за висловом Алана Шоунбаума, грає у тролячій вищій лізі. На ліцензійних відрахуваннях ця фірма заробила вже більш ніж 700 мільйонів доларів.

Її штаб-квартира у Далласі справляє солідне враження.

На скляних вхідних дверях вигравіюваний напис: "IP Nav, весь спектр послуг із монетизації патентів". В конторі працюють енергійні і молоді співробітники, багато хто з них, як розповів мені пан Спенґенберґ, має освіту фізика.

Під час нашого півгодинного спілкування бізнесмен енергійно обстоює етичність своєї роботи і зустрічає в штики моє припущення, що він і його колеги гальмують розвиток інновацій.

Чи ображає його назвисько "троль"? Ні, але він вважає його безглуздим: "Якщо ви не Google, то кожен, хто пред’являє свої права на патент, буде тролем. Тому я не думаю, що це слово несе якийсь зміст. Точний термін – патентовласник".

Мій перелік маленьких компаній, яких переслідують власники дивних патентів, пан Спенґенберґ вислуховує з нетерпінням і скептицизмом. "У кожній галузі є приклади анекдотичних зловживань", – відповідає він.

Себе він зображає борцем із великими корпораціями: "Ми не чіпляємось до підприємств, які мають менш ніж 100-мільйонні обороти: в цьому немає жодного економічного сенсу".

Він каже, що я неправильно розумію суть патенту.

Це не стільки захист винаходу, скільки право власності, захищене конституцією США, і те, що ви володієте патентом, ще не означає, що вам необхідно щось виготовляти, пояснює бізнесмен.

"Архітектор може спроектувати будівлю, але не будувати її, композитор може написати пісню, але не мусить її виконувати, і так само винахідник може отримати патент, але не зобов’язаний виготовляти продукт", – пояснює він.

Еріх Спенґенберґ з IP Nav не вважає своє заняття неетичним

Також він не бачить нічого поганого в тому, щоб вимагати ліцензійних відрахувань, не розкриваючи, які саме патенти були порушені, – до того моменту, поки жертва не заплатить.

Він згадує про свою суперечку з Rackspace: "Якщо ви надсилаєте їм листа, не вимагаючи конфіденційності, вони можуть одразу подати позов у Сан-Антоніо, що Rackspace і зробили".

Пан Спенґенберґ з гордістю зізнається, що патентна монетизація приносить йому хороші прибутки – наприклад, його далласький будинок виставлений на продаж за 30 мільйонів доларів.

Але навіть якщо це законний бізнес, зауважую я, чимало людей вважають його неетичним.

"Не розумію цього аргументу, – відповідає ділок. – Поговорімо краще про те, хто хоче розвивати інновації, а хто ні. Ви справді вірите, що Google хоче знищити патентну систему заради інновацій? Вибачте, але я в це не вірю".

А коментуючи заклики реформувати патенту систему, він відзначає: "Індія і Китай дуже [цьому] зрадіють".

Але зміни, можливо, не за горами, адже багато політиків – включно з президентом Обамою – критикують наявну патентну систему і діяльність тролів.

Навіть пан Спенґенберґ визнає, що якісь реформи потрібні. Але між тим продовжує свою прибуткову справу патентної монетизації.

Що таке патент?