Крим. Літо. Туризм - у крутому піке

Цього року в Криму змінилося все. Неочікувана поява озброєних чоловіків у зеленій формі потроху призвела до анексії півострова Росією, появи нових прапорів, нових паспортів і санкцій Заходу. Для головної індустрії Криму – туризму – це стало катастрофою.

Наталка бере за руку маленького сина і тягне його у човен. Вона поспішає знайти найкращі місця, втім, вибору в неї вистачає: перед нами ряди порожніх синіх лавок. На борту крім нас нікого немає.

"Людей цього року однозначно менше. На нашому пляжі значно легше знайти лежак – зазвичай за ними треба стояти у черзі", - каже вона.

Наталка працює у Санкт-Петербурзі вчителькою і часто відвідує Крим. Втім, цього року вона особливо хотіла приїхати після неоднозначної анексії півострова її країною.

"Кримом тече російська кров, і так було крізь століття. Це місце пов'язано із нашими спогадами про дитинство та юність. Це місце, де багато хто з нас уперше закохався. Розумієте, забрати назад Крим – це не питання території. Це питання повернення чогось дуже рідного", - розповідає вона мені.

Але захоплення українського Криму Росією, як помітила Наталка, призвело до значного падіння числа відпочивальників цього року, хоча туризм є основою економіки регіону.

Західні санкції означають, що закордонні туристичні лайнери більше не заходять у порти Ялти та Севастополя. Більшість українців не їдуть сюди принципово, а для російських туристів звичний сухопутний маршрут виявився заблокованим через бойові дії на сході України ще задовго до збиття малайзійського літака.

Окрім того, нещодавно введений пакет європейських санкцій припинив польоти "Доброльоту" – нової бюджетної авіакомпанії, яка пропонувала чотири рейси на день із Москви до Сімферополя.

Фестиваль "Казантип", який протягом 20 років залучав тисячі молодих російських рейверів та європейських діджеїв рівня Ібіци, переїхав до Грузії, а джазовий фестиваль у Коктебелі до Одеси.

Ми виходимо із човна біла однієї із головних туристичних пам'яток, неоготичного замку "Ластівчине гніздо", який майже століття тому побудував закоханий нафтовий магнат із Німеччини. Я проходжу повз старий плакат із зображенням маленького замку на високій скелі – це обкладинка журналу National Geographic , який називав кримський півострів "діамантом південного берегу України" і вніс його у список головних світових туристичних маршрутів 2013 року.

Але це було минулого року. Натовп поїхав, а продавці сувенірів на сходах, що ведуть до пам'ятки, здається, у відчаї потребують моїх рублів. Перебираючи листівки та приміряючи сонячні капелюхи, я помічаю футболку, на якій зображені Володимир Путін та Дмитро Медведєв, що задоволено регочуть. Під зображенням напис: "Вони лякають нас санкціями!"

Багато хто із туристів з колишнього СРСР віддають перевагу санаторіям замість звичних готелів. Вони п'ють місцеву мінеральну воду – трошки солону із присмаком тухлих яєць – і поправляють здоров'я поміж переглядом пам'яток та відпочинком на пляжі.

Головний доктор санаторію, у якому зупинилася Наталка, В'ячеслав Стоянов показує, які процедури пропонує установа. Людям у масках та під крапельницями очищують легені. Поруч пацієнти сидять у спеціальних печерах із місцевою сіллю, яка теж допомагає при проблемах із диханням. На верхньому поверсі – жінка із чотирма п'явками біля вуха. "Трошки боляче, коли вони висмоктують кров", - зізнається вона. Але медсестра, яка врешті кладе чорних істот у банку із хлором, каже, що процедура допомагає запобігти глухоті.

Потім доктор Стоянов смикає пластикову штору, за якою я бачу кремезного волохатого чоловіка у ванні. Над ним стоїть жінка у білому халаті, яка спеціальним приладом масажує його плечі та спину.

"Чудове відчуття. Як на мене, є лише два ефективних типу масажів – тайський та кримський водний масаж. Нічого кращого не знайти", - пояснює чоловік.

Він додає, що займається бізнесом у Москві та приїжджає сюди не тільки через бажання покращити здоров'я, але й через патріотизм – як він каже, щоби "підтримати братів".

Кожний відпочивальник має значення. Прибуток цього року значно менший, ніж минулого: дві треті номерів санаторію порожні. Мені кажуть, що така сама картина по всьому Криму.

Доктор Стоянов зізнається, що занепокоєний: "Ми найкращим чином рекламувалися – у каталогах, на туристичних виставках, підписали угоди із туроператорами та фірмами. Чому ж цього року таке падіння? Очевидно, що через політику".

Він не хоче говорити про анексію, але відкрито висловлюється про її результат: "Чому радіти, якщо сьогодні в нас немає роботи?"

Інша проблема полягає в тому, що російські туристи стають більш вибагливими. Під час прогулянки по Ялті я знайомлюся із подружжям із маленькими дітьми із Нижнього Новгорода - міста у 250 км на схід від Москви. Юлія – юрист, її чоловік Сергій працює у поліції. Як і багато росіян їхнього покоління, вони багато подорожували – відпочивали в Еміратах, на Криті та на індійському Гоа.

У статусі сім'ї в Крим вони приїхали вперше. Як і Наталка, Юлія каже, що захотіла приїхати, адже Крим повернувся "на своє законне місце в історії".

Ми п'ємо каву із льодом у кафе "Пушкін" і Сергій додає: "Ми пишалися своєю країною. І пишалися людьми, які зробили вибір в інтересах Росії".

Ми обговорюємо їхні плани відправитися у похід у гори та відвідати ялтинський зоопарк. Я питаю, як їм Крим у порівнянні з іншими місцями, де вони побували.

"Природа тут дуже красива, і летіти недовго, що зручно із дітьми. Але сервіс у готелях не зовсім на рівні. Було б добре, якби люди частіше посміхалися", - каже Юлія.

Під час бесіди в мене поступово утверджується враження, що ця молода пара може бути тут не за власним бажанням.

На пляжі кажуть, що в Криму зараз новий вид російських туристів. Із початку кризи в Україні до 4 мільйонам російських держслужбовців майже повністю заборонили виїжджати із країни. За чутками, держава сприймає відпочинок за кордоном як ризик для безпеки. Сергій є чиновником Міністерства внутрішніх справ, тож я питаю, чи вільний він обирати собі місце відпочинку.

"Якщо ви маєте на увазі гроші, то так. Але… в нас є деякі обмеження, пов'язані із моєю роботою. Якщо нам доводиться приїздити сюди, то ми і цим дуже задоволені", - розповідає він. Коли я питаю, чи існує заборона на виїзд за кордон, він нічого не каже та врешті зізнається, що це "не рекомендовано".

Але я наполягаю: чи буде якесь покарання за відпочинок за кордоном? Слідує довга пауза. "Я не пробував", - сміється він.

Це незручна розмова, яка багато у чому нагадує період Холодної війни. Відчувається, ніби Росія сама себе зачиняє, наче країна, оточена ворогами.

Портове місто Севастополь, що знаходиться поблизу, планують перетворити на "закрите" місто, як у радянські часи. Ця база Чорноморського флоту – єдина у Росії у тепловодному регіоні - може перетворитися на місце, яке іноземці, та навіть і росіяни, що проживають в інших частинах держави, більше не зможуть відвідувати.

Український художник Володимир Кравчук скаржиться, що через санкції звужується ринок для його робіт.

"Звичайно, шкода, що ми втратили круїзні лайнери. Люди ходили вечорами дивитися на величезні кораблі. Вони буди дуже красиві. І в нас більше нема літніх туристів, що розмовляють різними мовами – в цьому частково був шарм цього місця. Тепер нічого з цього немає", - каже він.

Після подій минулої весни більшість його друзів виїхали до Києва.

"Атмосфера тут повністю змінилася, вона більше не дарує мені радості. Я почуваюся наче за парканом. Ти хвилюєшся про те, що говориш, на випадок якщо хтось підслухає. Є відчуття страху", - розповідає він.

Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Криму Сергій Аксьонов визнає, що курортний сезон у 2014 році є "унікальним", адже анексія сталася зовсім нещодавно.

"Може, цього року й не все так добре, але наступного в нас буде як мінімум 5 мільйонів туристів – в цьому в мене немає сумнівів", - каже він.

Хоча туристів поменшало, цілими натовпам приїжджають інші відвідувачі – біженці, які тікають від кривавих подій на сході України.

Деякі з них живуть у армійських бараках, деякі у блакитних наметах.

В одному із таборів на околиці Сімферополя, розрахованому на 400 осіб, жінка з Луганської області показує мені заповнений гуртожиток, де вона живе зі своїм 11-річним сином.

"Я ніколи не думала, що мій син перед сном цілуватиме срібний хрестик в себе на шиї та питати: мамо, ми переживемо цю ніч", - каже вона.

"Я залишалася вдома скільки могла. Там все, що в мене є – зароблене потом та кров'ю. Тут я лише приблуда. Всім до нас байдуже", - додає жінка.

Навесні, після анексії півострова, навкруги була патріотична ейфорія. Рейтинги президента Путіна досягли рекордної позначки у 86%.

Але Крим, найімовірніше, висмоктує з Росії багато ресурсів. З українського бюджету він завжди отримував більше, ніж віддавав – навіть до санкцій, коли туристична сфера процвітала.

На додачу, Москва пообіцяла витратити 18 мільярдів доларів на проекти з розвитку Криму протягом наступних шести років, включаючи будування мосту до материкової Росії через Керченську протоку.

Можливо, країна й отримала назад цей втрачений рай, однак вартість вона рахуватиме, можливо, ще роки.

BBC Україна