Опалення – індивідуальне, проблеми – спільні
Вікторія, жителька Ужгорода, має у своїй квартирі індивідуальне опалення – газовий котел. Відтоді, як відмовилася від централізованого – має гарячу воду цілий рік, і може сама регулювати температуру в помешканні. На місяць за газ платить навіть менше, ніж раніше за тепло та гарячу воду.
Пані Вікторія каже, що більшість мешканців багатоквартирних будинків в Ужгороді обходяться без центрального опалення вже три роки. Останній рік – його немає взагалі. Попри це, зізнається жінка, місцева влада жодним чином не сприяє ужгородцям встановлювати власні газові котли.
Закарпаття – єдиний регіон України, всі міста якого відмовилися від центрального опалення.
"У 2012 році встановлений перелік із 206 квартир, які повинні отримати допомогу. У 140 квартирах встановили автономне опалення, у 46 – покращили технічні умови проектно-кошторисної документації. Господарі 7 квартир відмовилися – вони встановили котли самостійно", – каже посадовець.
Хто не встиг з котлом – ті мерзнуть
Подібним шляхом пішли в інших невеликих українських містах. Кілька років тому місто Приазовське Запорізької області встановило в багатоквартирних будинках електроопалення, цього року – в місті Овруч Житомирської області перейшли на індивідуальні газові котли.
"Ми з дочкою – інваліди Чорнобиля, в мене до того ж – емфізема та пневмосклероз легень, і я не можу жити у таких умовах. Ми нічим не опалюємо, крім газової плити на кухні, бо електромережа потребує заміни. Я навіть шпалери не можу переклеїти – б’є струмом. Це бізнес-схема керівників міста, які мають таємний бізнес на котлах", – обурюється овручанка.
Інший житель Овруча, Сергій Корнійчук, каже, що легко оформити приватне опалення можуть лише ті, хто придбав котел в Овручі. Він сам купив систему індивідуального опалення в Києві, але встановити її не може через бюрократичні складнощі. Перехід на індивідуальні котли став способом збору коштів з населення, вважає він.
Зі свого боку, заступник міського голови Овруча Андрій Гуденкорозповів Радіо Свобода, що держава виділила кошти на допомогу тим, хто не має грошей на власний котел, і що міськрада допомагає всім таким родинам. Невеликий котел із оформленням коштує 2500 гривень, і малозабезпечені отримують часткову або повну компенсацію цих витрат. А в підсумку – економлять на опаленні, каже пан Гуденко.
"Всі, хто користуються індивідуальним опаленням, вчасно платять за газ. Зникають витрати для транспортування теплової енергії. Найуспішніший приклад переходу – Закарпаття. Менш успішні – Овруч на Житомирщині та Стаханов на Луганщині. Але переваги має і централізоване опалення: можливість використання альтернативного палива – відходів деревини, вугілля, тощо. Це й більший коефіцієнт корисної дії, менші викиди у довкілля. Переходячи на індивідуальні котли, ми губимо здоров’я дорослих та дітей".
Загалом, за офіційною статистикою Мінрегіону, у великих містах індивідуальне опалення мають 1,45 мільйона помешкань, у малих містах – 2, 24 мільйона, і ця кількість зростає.
Станіслав Захаров пояснює таку тенденцію тим, що звичайний громадянин платить за газ приблизно удвічі менше, аніж комунальна котельня, і лише в цьому, за його словами, полягає економія, яку мають власники приватних котлів.
Що ж до персонального електроопалення, посадовець вважає його дорожчим за газове.
Від тепломереж відключаються, бо їхні послуги неякісні – експерт
Експерт інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук бачить причину не лише в дешевшому газі для звичайних українців.
"З точки зору логіки людей, які ставлять індивідуальне опалення. Вони починають отримувати якісну послугу: регульоване тепло та гарячу воду – цілорічно.
На цьому плюси закінчуються. Бо індивідуальне опалення потребує більшого часу на обслуговування, ніж централізоване. Для держави – теж більше мінусів.
Руйнується система централізованого опалення, яка створювалася десятиріччями. Якби вона надавала якісні послуги, мала оптові ціни на газ, то випадки встановлення індивідуальних котлів були б одиничними", – зазначає Юрій Корольчук.
Окрім того, за словами експерта, для індивідуального опалення потрібні більш потужні газові або електричні мережі, а в підсумку – воно означає більше споживання енергоносіїв у державі, яка нині не є енергетично незалежною.Фахівці зауважують, що у розвинених державах, зокрема в ЄС, близько 80 відсотків помешкань отримують централізоване теплопостачання, від котелень, які виробляють і тепло, і струм. Відтак, на їхню думку, у місцях із великою щільністю населення варто зберігати та модернізувати централізоване опалення, а там, де міське населення більш розосереджене – використовувати один спільний котел на багатоквартирний будинок, і лише у приватних садибах – індивідуальне.