Присуд Народного Трибуналу
Субота, 12 жовтня 2002, 18:17
ПРИСУД
від імені Українського народу
12 жовтня 2002 р. м. Київ
Народний Трибунал у складі:
головуючого: Олійника Володимира Миколайовича;
секретаря: Вінського Йосипа Вікентійовича;
народних обвинувачувачів: Шишкіна Віктора Івановича; Головатого Сергія Петровича; Омельченка Григорія Омеляновича; Єрмака Анатолія Васильовича.
захисника: Ляшка Олега Валерійовича,
розглянувши у відкритому слуханні Народного Трибуналу на Європейській площі з участю близько 100 тисяч громадян України справу: "Український народ проти громадянина Кучми Леоніда Даниловича",
ВСТАНОВИВ:
Громадянин України Кучма Леонід Данилович, перебуваючи з 1992 по 1993 рік на посаді прем'єр-міністра України, а з 1994 р. й донині на посаді Президента України систематично порушував Конституцію і закони України, зловживав службовим становищем і неналежним чином виконував свої обов'язки.
Своїми незаконними, неконституційними і аморальними діями він особисто заподіяв особливо велику шкоду як правам й інтересам окремих свобод людини і громадянина. Навпаки, за час його перебування при владі стан із правами людини систематично і широкомасштабно погіршувався, що зафіксовано в офіційних документах як зарубіжних демократичних держав, так і низки міжнародних урядових (Ради Європи, ОБСЄ) і неурядових організацій. Своїми діями він особисто подавав суспільству приклад нехтування Конституцією та Законами України.
Так, в порушення ст.ст. 21, 22, 24 Конституції України, згідно з якими всі люди є вільними і рівними у своїх правах, він за час перебування на посаді Президента створив особисто собі і своєму оточенню привілейований статус, надавши йому характер абсолютної недоторканності.
Своїми діями він особисто був причетний до порушення ст. 27 Конституції України, яка передбачає право людини на життя і ст. 31, яка гарантує таємницю телефонних розмов і листування.
За його особистими вказівками в Україні були перетворені на фікцію, гарантовані ст. 34 Конституції України право на свободу думки, слова і вільне вираження своїх поглядів і переконань. Народний Трибунал має у своєму розпорядженні беззаперечні факти свідчень людей про особисту причетність Президента України Кучми Л.Д. до переслідування громадян за їхні переконання; про те, що він особисто давав вказівки про застосування силовими структурами репресивних заходів щодо окремих журналістів та засобів масової інформації.
Він особисто давав вказівки на переслідування лідерів політичних партій та втручався в здійснення права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, чим порушив ст. ст. 36 і 37 Конституції України.
Президент України Кучма Л.Д. протягом восьми років не тільки не забезпечив виконання ст.ст. 46, 48, 49, 53 Конституції України, які гарантують громадянам право на соціальний захист, достатній життєвий рівень, безоплатну освіту і медичну допомогу, а навпаки - спричинив фактичне вимирання Українського народу, свідченням чого є зменшення населення України на 4,7 мільйонів чоловік за час перебування його на посаді Прем'єр-міністра і Президента України.
Порушуючи ст.ст. 6, 124, 126, 129 Конституції України, Президент Кучма Л.Д. свідомо не дав можливості створити судову систему як незалежну гілку влади. Народний Трибунал встановив, що Президент України Кучма Л.Д.особисто неодноразово зневажливо висловлювався на адресу як окремих суддів, так і судових органів в цілому у зв'язку з прийняттям суддями та судами рішень, які не задовольняли його особисті примхи. Своїми особистими діями він перетворив суди на знаряддя виконання волі антинародного режиму.
Будучи відповідно до п.17 ст.106 Конституції України Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Кучма Л. Д. не забезпечив Україні необхідну їй національну безпеку та обороноздатність. Наслідком цього є те, що Збройні Сили України стали фактором ризику як для власного народу, так і для міжнародного співтовариства. Наслідком цього так само є і жалюгідне фінансування як військових, так і соціальних потреб, зокрема заробітної плати, житла і соціального захисту. Замість реального реформування Збройних Сил України він перетворив їх на інструмент розваги - військових парадів та різноманітних шоу. Жертви серед цивільного населення в Броварах, над Чорним морем та у Скнилові - це його особиста відповідальність. Збройні сили деморалізовані. Президент Кучма Л.Д. повністю втратив довіру й авторитет військових.
В порушення ст.18 Конституції України за час свого перебування на посаді Президента України Кучма Л.Д. не забезпечив зростання міжнародного авторитету України і не відстоював її національні інтереси. Через його особисті дії Україна опиналася на межі міжнародної ізоляції. Народним Трибуналом встановлені факти особистої причетності Президента Кучми Л.Д. до порушення міжнародних угод щодо торгівлі зброєю і сприяння міжнародному тероризму. Він укладав міжнародні угоди всупереч національним інтересам України, що призвело до підриву економічної незалежності країни.
Вступаючи на посаду, відповідно до ст. 110 Конституції України Президент Кучма Л.Д. був приведений до присяги, яку складав на Святому Письмі і на Конституції України. Народний Трибунал встановив, що своїми висловлюваннями і вчинками Кучма Л.Д. систематично порушував взяті на себе через присягу зобов'язання і християнську мораль. Тільки 5% громадян України сьогодні підтримують діяльність Президента Кучми Л.Д. Це свідчить про те, що він втратив моральне право бути лідером народу України, а тому заслуговує на застосування до нього у відповідності до ст.ст. 108, 111 Конституції України процедури усунення з посади в порядку імпічменту.
Народний Трибунал встановив, що всі пред'явлені звинувачення знайшли своє підтвердження. Свідченням цього є висновок суду присяжних про те, що Президент України Кучма Леонід Данилович винуватий у порушенні Конституції і законів України. Обіймаючи посаду Президента України і не виконуючи повноваження, які йому належать де-юре за Конституцією, він водночас привласнив де-факто собі повноваження, не надані йому Основним законом України, що у наслідку має прояви узурпації влади в державі. Єдиний порятунок від абсолютної тиранії Кучми Л. Д. люди бачать в достроковому припиненні його повноважень на цій посаді.
Незважаючи на те, що Президент Кучма Л.Д. на засідання Народного Трибуналу не з'явився, що само по собі є свідченням зневажливого ставлення до народної думки, Народний Трибунал вивчив його позицію щодо звинувачень, яку він висловлював впродовж всього терміну перебування на посаді Президента. В результаті такого вивчення Трибунал встановив, що Президент України Кучма Л. Д. ніколи не визнавав себе винним, навіть тоді, коли наводились беззаперечні докази цього. Він завжди перекладав відповідальність за свої згубні дії на своїх підлеглих та інші інститути влади. В цьому відношенні він як людина, яка не хоче визнавати аморальності своїх вчинків та згубності наслідків своїх незаконних дій для України та її народу, є особою, що становить небезпеку для українського суспільства на займаній посаді.
Заслухавши звинувачення, пояснення свідків, позицію захисту і вердикт суду присяжних, Народний Трибунал
УХВАЛИВ:
1. Президент України Кучма Леонід Данилович є винуватим у порушенні Конституції і законів України, оскільки в його діях є ознаки злочину, передбачені ст.ст. 109 (Дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу); 110 (Посягання на територіальну цілісність та недоторканність України); 111 (Державна зрада); 112 (Посягання на життя державного діяча); 115 (Умисне вбивство); 120 (Доведення до самогубства); 129 (Погроза вбивством); 157 (Перешкоджання здійсненню виборчого права); 160 (Порушення законодавства про референдум); 161 (Порушення рівноправності громадян за національною ознакою); 163 (Порушення таємниці телефонних розмов); 170 (Перешкоджання законній діяльності політичних партій і громадських організацій); 171 (Перешкоджання законній, професійній діяльності журналістів); 185 (Крадіжка); 191 (Привласнення майна, зловживаючи службовим становищем); 208 (Незаконне відкриття за межами України валютних рахунків); 209 (Відмивання грошових коштів); 212 (Ухилення від сплати податків); 344 (Втручання в діяльність державного діяча); 351 (Перешкоджання діяльності народного депутата і депутата місцевої ради); 364 (Зловживання владою та службовим становищем); 365 (Перевищення влади та службових повноважень); 368 (Одержання хабара), 377 (Погроза щодо судді), 442 (Геноцид) Кримінального Кодексу України.
2. Піддати Кучму Леоніда Даниловича найвищій формі народної кари -загальному осуду і звернутись до судових органів України з вимогою розглянути цю справу відповідно до Закону, застосувавши до нього найвищу міру покарання - довічне ув'язнення.
3. Народний Трибунал засуджує неправові рішення та дії тих державних адміністрацій, органів самоврядування, силових структур та суддів, які забороняють проведення мітингів, демонстрацій, пікетувань та інших,
гарантованих Конституцією форм протесту з вимогою дострокового припинення Кучмою Л.Д. повноважень Президента України. Виходячи з положень ст. 5 Конституції, за якими народ є єдиним джерелом влади, такі протести є правомірними в будь-яких проявах, бо відповідають основним правам і свободам людини, гарантованих Конституцією. Такі протести гарантовані і "Загальною декларацією прав людини", (прийнятою 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН), яка чітко проголошує: "Права людини повинні захищатися верховенством права, з тим, щоб людина не була змушена вдаватися до повстання як до останнього засобу проти тиранії і гноблення". У зв'язку з цим, в тій ситуації, що склалася в Україні, подальше перебування на посаді Президента України Кучми Л.Д. може призвести до наслідків, про які попереджає "Загальна декларація прав людини" узурпаторів влади. У такому випадку вся відповідальність за подальший розвиток подій, повністю лягає на Кучму Л. Д., як особу, що провокує народ вдатися до останнього засобу, з метою самозахисту і самовиживання.
4. Народний Трибунал звертається до міжнародної громадськості і урядів демократичних країн з проханням про моральну підтримку правових та конституційних дій громадян України, спрямованих на усунення Кучми Л.Д. з посади Президента України, з метою перетворення України в європейську, демократичну та правову державу.
5. Звернутися до всіх суддів України як носіїв незалежної гілки влади проявити професійну гідність та громадянську мужність при розгляді заяв громадян щодо порушення Президентом України їхніх основних прав і свобод, гарантованих Конституцією України, та приймати рішення на основі власного сумління, принципу справедливості та заради загального блага.
Рішення Народного Трибуналу є остаточним.
Головуючий
Секретар
від імені Українського народу
12 жовтня 2002 р. м. Київ
Народний Трибунал у складі:
головуючого: Олійника Володимира Миколайовича;
секретаря: Вінського Йосипа Вікентійовича;
народних обвинувачувачів: Шишкіна Віктора Івановича; Головатого Сергія Петровича; Омельченка Григорія Омеляновича; Єрмака Анатолія Васильовича.
захисника: Ляшка Олега Валерійовича,
розглянувши у відкритому слуханні Народного Трибуналу на Європейській площі з участю близько 100 тисяч громадян України справу: "Український народ проти громадянина Кучми Леоніда Даниловича",
ВСТАНОВИВ:
Громадянин України Кучма Леонід Данилович, перебуваючи з 1992 по 1993 рік на посаді прем'єр-міністра України, а з 1994 р. й донині на посаді Президента України систематично порушував Конституцію і закони України, зловживав службовим становищем і неналежним чином виконував свої обов'язки.
Своїми незаконними, неконституційними і аморальними діями він особисто заподіяв особливо велику шкоду як правам й інтересам окремих свобод людини і громадянина. Навпаки, за час його перебування при владі стан із правами людини систематично і широкомасштабно погіршувався, що зафіксовано в офіційних документах як зарубіжних демократичних держав, так і низки міжнародних урядових (Ради Європи, ОБСЄ) і неурядових організацій. Своїми діями він особисто подавав суспільству приклад нехтування Конституцією та Законами України.
Так, в порушення ст.ст. 21, 22, 24 Конституції України, згідно з якими всі люди є вільними і рівними у своїх правах, він за час перебування на посаді Президента створив особисто собі і своєму оточенню привілейований статус, надавши йому характер абсолютної недоторканності.
Своїми діями він особисто був причетний до порушення ст. 27 Конституції України, яка передбачає право людини на життя і ст. 31, яка гарантує таємницю телефонних розмов і листування.
За його особистими вказівками в Україні були перетворені на фікцію, гарантовані ст. 34 Конституції України право на свободу думки, слова і вільне вираження своїх поглядів і переконань. Народний Трибунал має у своєму розпорядженні беззаперечні факти свідчень людей про особисту причетність Президента України Кучми Л.Д. до переслідування громадян за їхні переконання; про те, що він особисто давав вказівки про застосування силовими структурами репресивних заходів щодо окремих журналістів та засобів масової інформації.
Він особисто давав вказівки на переслідування лідерів політичних партій та втручався в здійснення права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, чим порушив ст. ст. 36 і 37 Конституції України.
Президент України Кучма Л.Д. протягом восьми років не тільки не забезпечив виконання ст.ст. 46, 48, 49, 53 Конституції України, які гарантують громадянам право на соціальний захист, достатній життєвий рівень, безоплатну освіту і медичну допомогу, а навпаки - спричинив фактичне вимирання Українського народу, свідченням чого є зменшення населення України на 4,7 мільйонів чоловік за час перебування його на посаді Прем'єр-міністра і Президента України.
Порушуючи ст.ст. 6, 124, 126, 129 Конституції України, Президент Кучма Л.Д. свідомо не дав можливості створити судову систему як незалежну гілку влади. Народний Трибунал встановив, що Президент України Кучма Л.Д.особисто неодноразово зневажливо висловлювався на адресу як окремих суддів, так і судових органів в цілому у зв'язку з прийняттям суддями та судами рішень, які не задовольняли його особисті примхи. Своїми особистими діями він перетворив суди на знаряддя виконання волі антинародного режиму.
Будучи відповідно до п.17 ст.106 Конституції України Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Кучма Л. Д. не забезпечив Україні необхідну їй національну безпеку та обороноздатність. Наслідком цього є те, що Збройні Сили України стали фактором ризику як для власного народу, так і для міжнародного співтовариства. Наслідком цього так само є і жалюгідне фінансування як військових, так і соціальних потреб, зокрема заробітної плати, житла і соціального захисту. Замість реального реформування Збройних Сил України він перетворив їх на інструмент розваги - військових парадів та різноманітних шоу. Жертви серед цивільного населення в Броварах, над Чорним морем та у Скнилові - це його особиста відповідальність. Збройні сили деморалізовані. Президент Кучма Л.Д. повністю втратив довіру й авторитет військових.
В порушення ст.18 Конституції України за час свого перебування на посаді Президента України Кучма Л.Д. не забезпечив зростання міжнародного авторитету України і не відстоював її національні інтереси. Через його особисті дії Україна опиналася на межі міжнародної ізоляції. Народним Трибуналом встановлені факти особистої причетності Президента Кучми Л.Д. до порушення міжнародних угод щодо торгівлі зброєю і сприяння міжнародному тероризму. Він укладав міжнародні угоди всупереч національним інтересам України, що призвело до підриву економічної незалежності країни.
Вступаючи на посаду, відповідно до ст. 110 Конституції України Президент Кучма Л.Д. був приведений до присяги, яку складав на Святому Письмі і на Конституції України. Народний Трибунал встановив, що своїми висловлюваннями і вчинками Кучма Л.Д. систематично порушував взяті на себе через присягу зобов'язання і християнську мораль. Тільки 5% громадян України сьогодні підтримують діяльність Президента Кучми Л.Д. Це свідчить про те, що він втратив моральне право бути лідером народу України, а тому заслуговує на застосування до нього у відповідності до ст.ст. 108, 111 Конституції України процедури усунення з посади в порядку імпічменту.
Народний Трибунал встановив, що всі пред'явлені звинувачення знайшли своє підтвердження. Свідченням цього є висновок суду присяжних про те, що Президент України Кучма Леонід Данилович винуватий у порушенні Конституції і законів України. Обіймаючи посаду Президента України і не виконуючи повноваження, які йому належать де-юре за Конституцією, він водночас привласнив де-факто собі повноваження, не надані йому Основним законом України, що у наслідку має прояви узурпації влади в державі. Єдиний порятунок від абсолютної тиранії Кучми Л. Д. люди бачать в достроковому припиненні його повноважень на цій посаді.
Незважаючи на те, що Президент Кучма Л.Д. на засідання Народного Трибуналу не з'явився, що само по собі є свідченням зневажливого ставлення до народної думки, Народний Трибунал вивчив його позицію щодо звинувачень, яку він висловлював впродовж всього терміну перебування на посаді Президента. В результаті такого вивчення Трибунал встановив, що Президент України Кучма Л. Д. ніколи не визнавав себе винним, навіть тоді, коли наводились беззаперечні докази цього. Він завжди перекладав відповідальність за свої згубні дії на своїх підлеглих та інші інститути влади. В цьому відношенні він як людина, яка не хоче визнавати аморальності своїх вчинків та згубності наслідків своїх незаконних дій для України та її народу, є особою, що становить небезпеку для українського суспільства на займаній посаді.
Заслухавши звинувачення, пояснення свідків, позицію захисту і вердикт суду присяжних, Народний Трибунал
УХВАЛИВ:
1. Президент України Кучма Леонід Данилович є винуватим у порушенні Конституції і законів України, оскільки в його діях є ознаки злочину, передбачені ст.ст. 109 (Дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу); 110 (Посягання на територіальну цілісність та недоторканність України); 111 (Державна зрада); 112 (Посягання на життя державного діяча); 115 (Умисне вбивство); 120 (Доведення до самогубства); 129 (Погроза вбивством); 157 (Перешкоджання здійсненню виборчого права); 160 (Порушення законодавства про референдум); 161 (Порушення рівноправності громадян за національною ознакою); 163 (Порушення таємниці телефонних розмов); 170 (Перешкоджання законній діяльності політичних партій і громадських організацій); 171 (Перешкоджання законній, професійній діяльності журналістів); 185 (Крадіжка); 191 (Привласнення майна, зловживаючи службовим становищем); 208 (Незаконне відкриття за межами України валютних рахунків); 209 (Відмивання грошових коштів); 212 (Ухилення від сплати податків); 344 (Втручання в діяльність державного діяча); 351 (Перешкоджання діяльності народного депутата і депутата місцевої ради); 364 (Зловживання владою та службовим становищем); 365 (Перевищення влади та службових повноважень); 368 (Одержання хабара), 377 (Погроза щодо судді), 442 (Геноцид) Кримінального Кодексу України.
2. Піддати Кучму Леоніда Даниловича найвищій формі народної кари -загальному осуду і звернутись до судових органів України з вимогою розглянути цю справу відповідно до Закону, застосувавши до нього найвищу міру покарання - довічне ув'язнення.
3. Народний Трибунал засуджує неправові рішення та дії тих державних адміністрацій, органів самоврядування, силових структур та суддів, які забороняють проведення мітингів, демонстрацій, пікетувань та інших,
гарантованих Конституцією форм протесту з вимогою дострокового припинення Кучмою Л.Д. повноважень Президента України. Виходячи з положень ст. 5 Конституції, за якими народ є єдиним джерелом влади, такі протести є правомірними в будь-яких проявах, бо відповідають основним правам і свободам людини, гарантованих Конституцією. Такі протести гарантовані і "Загальною декларацією прав людини", (прийнятою 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН), яка чітко проголошує: "Права людини повинні захищатися верховенством права, з тим, щоб людина не була змушена вдаватися до повстання як до останнього засобу проти тиранії і гноблення". У зв'язку з цим, в тій ситуації, що склалася в Україні, подальше перебування на посаді Президента України Кучми Л.Д. може призвести до наслідків, про які попереджає "Загальна декларація прав людини" узурпаторів влади. У такому випадку вся відповідальність за подальший розвиток подій, повністю лягає на Кучму Л. Д., як особу, що провокує народ вдатися до останнього засобу, з метою самозахисту і самовиживання.
4. Народний Трибунал звертається до міжнародної громадськості і урядів демократичних країн з проханням про моральну підтримку правових та конституційних дій громадян України, спрямованих на усунення Кучми Л.Д. з посади Президента України, з метою перетворення України в європейську, демократичну та правову державу.
5. Звернутися до всіх суддів України як носіїв незалежної гілки влади проявити професійну гідність та громадянську мужність при розгляді заяв громадян щодо порушення Президентом України їхніх основних прав і свобод, гарантованих Конституцією України, та приймати рішення на основі власного сумління, принципу справедливості та заради загального блага.
Рішення Народного Трибуналу є остаточним.
Головуючий
Секретар
