Кілька обережних зауважень про чесне слово з трьох літер та життєлюбів, що керують польотами

Літо – пора відпусток, а половина народу в країні "У" , за розвідками центру Разумкова, не бачила навіть автономного Криму, не говорячи вже про чужі пляжі, де дефілює пристойно роздіта публіка. Тому відпочиваємо вдома, в місті N . Роздягаємося та одягаємось так, як нам забагнеться, де забагнеться й у що забагнеться. Літня колекція одягу "від купюр" – хіт сезону. Але послухаємо про що подейкують засмагаючі.

"Якщо присвербіло тобі прославитися, стати знаним та популярним, як, скажімо, Ілля Ноябрьов (прізвище змінено), - розмірковує на міському "майдані для засмаження" (бо це не пляж) пан Сергій – в минулому класний авіадиспетчер, а тепер продавець рідини, що колись називалася квасом, - винайди радіо, напиши "Yesterday", купи "Челсі" чи, врешті-решт, стань президентом".

Пересічний громадянин не проти діючого президента особисто. Ні! Він просто хоче змін, змін кардинальних і незворотних, він жадає нових облич та в інший спосіб зав'язаних краваток на екранах своїх "ящиків" і на шпальтах тих газет, які читає. Хоча читаємо наразі мало. Скільки відірвемо...

На жаль, ім'я діючого президента, попри нагородження його найвищим орденом братньої республіки Молдова, для пересічного громадянина тісно пов'язано з гучними скандалами останніх років, як на теренах зовнішніх, так і всередині країни. Причому міру особистої його вини в них і не доведено до народу, й не спростовано незаперечно, що схиляє думку неупередженого жителя країни "У" все ж до найвищої провини.

Ці скандали то вщухають, а то знову оживають, буцім якийсь невидимий дирижерський патичок скеровує процес. Це мабуть від приховування всієї правди із стратегічних міркувань. А вона, правда, рідко буває з людським обличчям. Здається, що все йде як по маслу і тільки потім з'ясовується, що це був вазелін.

Але президент за визначенням винен у країні "У" в усьому, навіть, якщо в нього стовідсоткове алібі. Така вже ця посада в країні, де всі мухи - бляхи, а макарони їдять із хлібом, якщо він є. І такий її термін, розтягнутий, як "Санта – Барбара".

12 років незалежності – це довго. На спомин та порівняння з країною "У" (не на користь, на жаль, останньої) приходять, скажімо, Японія чи ФРН після другої світової або ж Сполучені Штати після "великої депресії". Їм знадобилося для перелому значно менше. І якщо інший Леонід - хочемо ми того чи ні, вже залишиться в історії просто як перший ( пам'ятаєте - "маємо те, що маємо..."), то для увіковічення його наступника потрібні, здається, декілька негайних та мужніх кроків. І, бажано, "на коня".

Тільки за цих умов він має шанс отримати й найвищу нагороду країни "У" . Мляві від літньої спеки дійства тих народних керманичів, яких залишили "на телефонах" на час відпусток, по створенню нового іміджу правлячих інституцій, що здійснюються останнім часом, сподіваємося, не є ознакою продовження спроб насильницької пролонгації повноважень діючого гаранта. Хоча, об'єктивно кажучи, й таке можливо.

Основний вектор цих дій, вочевидь, планується спрямувати на те, аби підсумковий колективний образ влади виглядав не гірше, ніж опозиції. Уже тепер. А через рік, десь на осінь, щоб став кращим. Іншими словами, треба зробити так, аби єдиний і узгоджений кандидат від влади, - якийсь Я. став популярніший, рейтинговіший і привабливіший за Віктора Ющенка .

А для цього плекати чи роздмухувати особисті позитивні якості спадкоємного Я. мало. Слід покращити вигляд усієї влади, бо ж він, Я. узгоджений, а народ через тимчасовий, але важкий політичний дальтонізм, владу на гілки поки що не ділить, - небезпідставно вважає надія N – ської політичної аналітики і провідний журналіст краю пан Василь.

Головним здобутком теперішньої влади є те, що вона навчилася перехоплювати прогресивні ініціативи опозиційних та альтернативних політиків і не лише видавати їх за свої, а й, як уміє, їх реалізовувати. Щедрість наслідування чужих думок прямо пропорційна убогості власних.

Не спроможний подолати помилку – створи умови, за яких вона стане єдиним вірним рішенням. І пішли за графіком кораблі в порти країни "У" з заморським зерном, бо не спромоглись вберегти своє. І попливли хлопчаки до спекотного Сходу, бо так вирішили всім парламентом. І набирають нових обертів похапцем присипані брехнею гучні справи. Бо деякі брешуть так, що не дають жодного шансу їм вірити.

А коли народ на справедливих, але вже досить нервових мітингах вимагає (ліва рука при цьому лежить на згині правої, передпліччя якої скинуто догори, - демократія ж!), м'яко кажучи, змін у столиці, то у відставку йдуть лише губернатори, про яких прем'єр, презентуючи нового та виряджаючи старого, говорить декілька слів як в некрологах, що пишуть в місті N про п'яниць та гуляк: "Покійний був великий життєлюб"...

На безкрайніх просторах країни "У" крайніх знаходять дуже швидко. Бо все в нас тримається на чесному слові. Складається воно з трьох літер.

"Якщо ти на кінці злету, це означає, що ти все-таки літав", - любить підбити підсумок, набравшись простроченого пива "Miller" , яке в місті N називається "Старий мельник" , колишній авіадиспетчер пан Сергій .

Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N