Кучма їде з країни – саме коли Росія вторгнеться на територію України

Кучма оригінально складе екзамен Тузлою. Він на нього просто… не прийде.

Конфлікт навколо Тузли буде чимсь, м'яко кажучи, дуже непередбачуваним. І від того – ще більш небезпечним. Українські прикордонники по-суті залишаються один на один з проблемою – з одного боку, вони повинні зупинити Росію, з іншого – вони розуміють, що їх можуть зробити крайніми у разі відкриття вогню і появи жертв. Оскільки Кучма від конфлікту відсторонився.

На момент, коли російська дамба повинна увійти на українську територію, і коли прикордонники повинні цьому перешкодити, гарант цієї самої України, її верховний головнокомандувач буде перебувати дуже далеко. З різницею у 5-7 годин і з відстанню в тисячі кілометрів від Києва.

У понеділок, 20 жовтня Кучма на одинадцять (!) днів залишить територію України. До 31 жовтня він буде перебувати "з офіційним візитом в країнах Латинської Америки", як повідомила "Українській правді" його прес-секретар.

А росіяни повинні добудувати дамбу до України в районі 25 жовтня. У суботу перший заступник глави Державної прикордонної служби України Михайло Коваль повідомив, російська сторона продовжує активно зводити дамбу. "До кінця суботи залишиться менше 700 метрів до українського держкордону, позначеного буями", - передає його слова "Інтерфакс-Україна".

На питання Громницькій, як такий довготривалий відліт Кучми може в'язатися з вірогідним конфліктом навколо Тузли, вона справедливо сказала, що додати до слів Кучми їй немає чого.

Від нахабства росіян Кучма публічно обурювався двічі, висловившись в дусі "не можу не розцінити ці дії як недоброзичливі щодо України", "хороший сусід так не робить".

Але висловитися Кучма – висловився, а свариться далі з Путіним не став, відправивши на передову міністра закордонних справ.

Грищенко в суботу на спецбрифінгу повідомив, що Україна проводить консультації з міжнародними партнерами у зв'язку з ситуацією навколо Тузли. "Ми виходимо з того, як і наші партнери, що цього (перетину кордону України) не станеться і не повинно статися", - сказав Грищенко.

Він повідомив, що "всі країни", з якими Україна підтримує контакти з цього приводу, "однозначно виходять з того, що ця ситуація повинна бути вирішена саме на основах міжнародного права і загальновизнаних принципів".

"А це означає, що дамба просто не може перетинати цю лінію (російсько-українського кордону)", - підкреслив Грищенко.

При цьому глава МЗС зазначив, що в цьому контексті в української сторони "є загальна підтримка". "Адже ніхто не хоче реагувати, поки це не трапилося (перетин лінії кордону), оскільки на гіпотетичний розвиток ситуації ніхто не готовий реагувати заздалегідь", - додав він.

Менше оптимізму у групи депутатів, які за рішенням Верховної Ради виїхали на Тузлу, щоб розібратися з ситуацією на місці.

Увечері в п'ятницю, приїхавши з остова до Сімферополя, керівник депутатської делегації Анатолій Матвієнко перерахував кілька речей, які викликають занепокоєння у депутатів.

"Дуже сумно спостерігати, як на 13-ому році незалежності України й Росії наші кораблі стоять в морі один проти одного", - сказав Матвієнко. Тривогу депутатів викликав факт односторонніх дій Росії в районі державного кордону України, що навело їх на думку про "елемент зради після підписання Договору про ЄЕП".

Ще одна причина неспокою, зі слів Матвієнко – відсутність твердої позиції уряду й президента України в цьому питанні. Ескалації конфлікту може, на його думку, протистояти "тільки наша єдність і рішучість – не тільки на рівні міста або регіону, але передусім з боку вищих ешелонів влади - президента й прем'єр-міністра України".

"Чому мовчить Путін?" - це питання також непокоїть українських депутатів. "Сумно стає від тієї брехні, яку поширюють в Україні і Росії, що будівництво дамби – це ініціатива Краснодарського краю, що ніхто не знає, що вони там творять, а насправді виділяються мільярдні суми, видаються розпорядження МНС Росії й накази про мобілізацію людей на будівництво".

Депутатську тривогу викликала і остання заява Леоніда Грача про існування в Криму філіалу Аль-Каїди. Вона, зі слів Матвієнка, з'явилася дуже "вчасно" і схожа на "артпідготовку". "Нам незрозумілі заяви деяких політиків, які занадто синхронно ведуть до загострення ситуації", - сказав він.

Матвієнко нагадав, що Росія ухвалила нову доктрину "про захист своїх інтересів в інших регіонах, якщо вони стосуються стратегічних інтересів Росії". Такої ж точки зору дотримується і член депутатської делегації Рефат Чубаров, який розцінив заяви Грача як провокацію і "прикриття для можливих дій Росії в Криму".

Щоправда, не поділив тривогу своїх колег член делегації від фракції КПУ Віктор Мироненко. Він висловив розуміння діям російської сторони, оскільки "НАТОвські кораблі можуть увійти в Азовське море".

Комуніст закликав Україну товаришувати не з Америкою, а з Росією і навіть піти їй на поступки "заради дружби". Такою поступкою, на його думку, може бути згода України з пропозиціями Росії у делімітації кордону в Азовському морі.

Навіщо Росії Тузла?

Російсько-українські відносини дали тріщину по дну Азовського моря. Північний сусід вкотре показав, що жити він може тільки "по-братськи" – коли віддають більшу половину. На цей раз яблуком розбрату стала непримітна на карті Коса Тузла.

Через 10 днів після вселенського братання 19 вересня в Ялті з нагоди підписання ЄЕП, Росія показала "сапоги всмятку", почавши будівництво дамби, яка з'єднує Тузлу з Таманським півостровом. При цьому будувати стали швидко, упевнено й мовчки.

Визначення кордонів по Азовському морю є хворим місцем україно-російських відносин уже 11 років. У січні цього року Путін і Кучма підписали договір про державний кордон між Росією й Україною. Але в ньому лімітована тільки сухопутна її частина, акваторія ж Азовського моря і Керченської протоки визнані внутрішніми водами держав. Такою була плата України за визнання суходолу.

Від визначення "внутрішні води", безумовно, виграла Росія, а українські дипломати позбулися свого головного козиря – можливості погрожувати Росії, що одного разу біля її берегів можуть пройти військово-морські сили НАТО, які заїхали не тільки потренуватися на якийсь "Сі-бриз".

Але тут для Росії виникла інша проблема: Україна уперлася в питанні, як ділити внутрішні води.

Росія відстоює необхідність ділити акваторію тільки по дну, а українці наполягають на тому, щоб ділити і по поверхні, що повністю не відповідає ні геостратегічним, ні економічним інтересам Росії. І ось тут питання про Тузлу може стати вузловим.

Фактично питання стоїть так: хто володіє Тузлою, той володіє всім.

Росіяни вважають, що Коса Тузла замикає південну частину Таманського півострова в північно-західному напрямі і глибоко вдається в Керченську протоку.

Колись Тузла відносилася до побережжя Таманського півострова, тобто російського боку протоки. Але в 1925 році, в середині коси для зручності рибаків був проритий неглибокий канал. Пізніше внаслідок штормів і порушення екосистеми частина коси була розмита, і сьогодні вона зовні нагадує острів, зазначають російські ЗМІ.

Біль Росія від втрати Коси у сто разів посилилася після розвалу СРСР, коли виявилося, що придатні до проводки судів фарватери Керченської протоки лежать за межами Тузли, тобто в територіальних водах України. Через Керченську протоку в рік проходить до дев'яти тисяч суден. Більшість з них тримають курс в російські порти Азов, Ростов, Таганрог, Ейськ, Темрюк.

Таким чином, якщо не зміниться статус Тузли, Росія зазнає понесе втрати як мінімум у чотирьох напрямах, зазначають російські ЗМІ .

Стратегічний чинник. Хто володіє Тузлою, той володіє Керченською протокою і буде контролювати всі входи судів в Азовське море, в тому числі військових. Оскільки острів належить зараз Україні, вона повністю контролює фарватер і має можливість пускати в Азовське море чиї завгодно кораблі без згоди Росії. З іншого боку, Україна може заблокувати найважливіші російські морські і річкові порти, які знаходяться на азовському побережжі, а також на Дону й Волзі.

Економічний чинник. Україні відійде до 70 процентів акваторії моря. Таким чином вона отримає право на розробку мінеральних ресурсів підводного шельфу (120 перспективних родовищ нафти і газу). Сюди ж потрібно віднести і вилов риби, де в азовському басейні Росія зараз абсолютно домінує. Крім того, Україна отримує близько 200 мільйонів доларів на рік за прохід судів через Керченську протоку, зазначає "КоммерсантЪ .

Екологічний чинник. Росія не зможе запобігти (з чого ж усе і почалося!) екологічній катастрофі в разі аварії у вузькій протоці, внаслідок чого неминуче постраждають обидва береги.

Такі втрати Росії за української приналежності Тузли. Але все змінюється, якщо до Тузли простягнеться дамба….

Навіть якщо на Тузлі й не з'явиться прикордонна застава під трикольоровим прапором і з двоголовим орлом, то неабияк попсувавши нерви Україні з дамбою, Росія таким чином до переговорів "по всій проблематиці Азово-Керченської акваторії", намічених на 30 жовтня (ясно що до того часу дамба буде добудована), може отримати в рукав ще один козир, щоб відтяпати в України черговий жирний шматок.