Після звільнення 28 листопада глави Офісу президента Андрія Єрмака Володимир Зеленський опинився в дуже складній політичній реальності.
На тлі величезного корупційного скандалу з близькими до глави держави людьми змінилась сама природа схвалення президента суспільством.
Раніше Зеленського підтримували як лідера українського опору. А щоб зберігати симпатії громадян і зовнішніх партнерів, йому досить було не поступатись позицією та продовжувати боротьбу.
Однак після операції "Мідас" від НАБУ і САП стало очевидно, що утримання суспільної підтримки для президента напряму залежить від того, наскільки швидко й рішуче він зможе відмежуватись від вирощеної навколо нього корупційної "династії".
"Варіантів тут небагато: можна або попросити Єрмака на вихід, або швидко доведеться іти усім разом", – окреслив вилку вибору в розмові з УП ще до відставки Андрія Борисовича один із його тодішніх підлеглих.
Кажучи інакше, майбутнє Зеленського-політика безпосередньо залежить від того, чи зможе він рішуче провести межу між собою і людьми зі свого оточення, в яких руки виявились по лікоть у брудних, вкрадених під час війни грошах.
Найбільш очевидним кроком президента в цьому напрямку було б призначення нового глави ОП. І навіть не лише тому, що це дуже важлива посада для нинішньої влади.
Головна задача цього призначення – послати сигнал системі, суспільству та міжнародним партнерам. Адже той, хто замінить Єрмака на Банковій, по факту буде відповіддю Зеленського на питання, а куди далі рухається і він сам, і країна загалом: до нових виборів, до зміни влади, інший варіант?
Єрмак з людським обличчям
Питання потенційної заміни для Єрмака було одним із пріоритетних для групи так званих "революціонерів" у верхівці влади, які всередині листопада готували "палацовий переворот" для зміщення глави ОП.
Після публікації антикорупційної багатосерійки від Національного антикорупційного бюро підготовка бунту перейшла в завершальну фазу.
"У нас були всі, навіть Свириденко, яка Єрмаку багато чим завдячує, і Стефанчук, який зазвичай нікуди в стрьомні історії не заходить. Але тут було уже так, що чим довше Єрмак лишався, тим більше це било по президенту, а значить, і по всіх нас", – ділиться не під запис один із "революціонерів".
Але хай як активно верхівка влади не шукала б заміну главі ОП, обрати одну кандидатуру і запропонувати її президенту як "єдиного кандидата" не вдавалось. Віцепрем'єр Михайло Федоров більше хотів стати міністром оборони, лідер більшості Давид Арахамія прагнув безперешкодного доступу до Зеленського, а не посади в ОП, керівник ГУР Кирило Буданов був більше сфокусований на збереженні своєї "острівної країни".
Зрештою події почали розвиватись так швидко, що "революціонери" вирішили добиватись відставки Єрмака, а вже потім допомагати президенту з кандидатами, якщо він попросить.
28 листопада НАБУ і САП прийшли з обшуками в квартиру Андрія Єрмака, сам глава ОП влаштував президенту істерику, Зеленський його вислухав, але з посади керівника Офісу таки звільнив.
В багатьох кабінетах відкоркували шампанське, а глава держави почав шукати кандидатів на нового главу ОП.
Список потенційних претендентів досить швидко окреслився, хоч не обійшлося без непорозумінь і казусів.
Як розповідають УП співрозмовники на Банковій, під час однієї з нарад у президента глава "слуг" Арахамія довго й аргументовано доводив Зеленському, що той не може призначити в ОП ні його, ні Буданова, ні Федорова, бо "тоді вийде, що ми гнались за посадою, а не хотіли добра усім".
Такі пасажі дійшли до згаданих в розмові людей, які в досить нервовій формі поцікавилися в Арахамії, чому він їх збиває. Виявилось, що поки Арахамія намагався робити кандидатуру Дениса Шмигаля єдиною прийнятною для роботи в Офісі, Буданов і Федоров, який перед "революцією" хотів лише в Міноборони, уже встигли стати головними кандидатами в очільники Офісу.
"Врешті зараз всім не дуже принципово, хто саме стане главою Офісу. І в уряді, і в Раді для всіх важливо тільки те, щоб ця людина не намагалась стати "новим Андрієм" і поставити фільтри на їхнє спілкування з президентом. Щоб ніхто не міг потрапити до Зеленського без поклону на другому поверсі ОП (де розташований кабінет керівника Офісу – УП)", – резюмує один зі співрозмовників "Української правди" в "революційних" колах.
До речі, саме щоб унеможливити нову ізоляцію Зеленського на Банковій, вся владна верхівка добивається створення такого собі неформального консультативного органу при президенті, де б зібрались від Ради Стефанчук, Арахамія і, можливо, ще хтось, від уряду – Свириденко і, скажімо, міністр економіки Олексій Соболєв, керівники СБУ Василь Малюк, ГУР Кирило Буданов тощо і сам президент з новим главою ОП.
Це має стати майданчиком для проговорення й ухвалення стратегічних рішень, щоб президент в неформальній атмосфері без протоколу почув відверту позицію топів влади, і всі разом могли напрацювати спільне бачення.
Врешті, як показують останні рішення, в тому числі голосування за бюджет, Зеленський і сам намагається активно працювати з різними центрами впливу у владі, шукає найкращих виконавців, ставить схожі завдання різним суб'єктам і дивиться на результат.
Навіть у мирні переговори на рівні радників, які раніше вів глава ОП, президент включився особисто і шукає оптимальний склад перемовної групи під себе.
Можливо, саме із задоволенням від самостійної гри із системою й партнерами пов'язані несподівані слова Зеленського, що легше ліквідувати Офіс, ніж знайти для нього керівника.
Кандидатів багато, президент – один
При уважнішому розгляді проблеми з пошуком кандидатів на посаду керівника Офісу видаються дещо надуманими. Сам президент розповів, що ніхто з тих, з ким він обговорював можливе призначення на Банкову, не відмовився від пропозиції.
Загалом кандидатів щонайменше п'ятеро. Найменш імовірним від початку виглядало призначення заступника Єрмака полковника Павла Паліси чи першого заступника керівника МЗС Сергія Кислиці.
По-перше, обидва представляють дуже вузькопрофільні галузі. По-друге, обом бракує апаратної ваги, щоб втримати ОП на позиції ключового центру впливу.
А по-третє, є ймовірність, що Кислиця таки піде на підвищення, але не в ОП, а на посаду міністра закордонних справ. За даними УП, зараз у Зеленського розглядають можливість відрядити чинного очільника МЗС Андрія Сибігу послом до Варшави.
З інших причин, але не менш категорично можна стверджувати, що Офіс не очолить Денис Шмигаль.
"Денис тільки всівся в Міноборони. І він тримає цю позицію намертво. Та і профільний комітет в Раді, і люди у Генштабі – всі проти, щоб переводити Дениса з МОУ, він там все на себе позав'язував", – ділиться спостереженнями один із впливових депутатів.
Здебільшого саме Шмигаля і мав на увазі президент, коли на запитання журналістів про нового голову ОП казав, що не хоче "розвалити уряд".
Отже, з відомих наразі кандидатів на посаду керівника ОП реальними претендентами залишаються двоє: Федоров і Буданов. І вибір між ними – може, один із найважчих для Зеленського за довгий час.
Колишній керівник Секретаріату президента Ющенка Віктор Балога любить розповідати анекдотичну ситуацію з кінця 2009 року. Тоді він начебто прийшов до Віктора Андрійовича, який планував балотуватись на другий строк, і сказав, що знає, як виграти вибори. Але для цього треба обрати прізвище наступного президента: Янукович чи Тимошенко.
В певному сенсі вибір між Федоровим і Будановим для Зеленського чимось віддалено нагадує анекдот від Балоги.
Призначення Федорова ілюструватиме віру Зеленського в те, що він ще зможе виграти наступні президентські вибори.
Очільник Міністерства цифрової трансформації уже тривалий час "веде" президента і "Слугу народу" в політтехнологічному сенсі – залучає технологів, шукає стратегії, обдумує ребрендинг тощо. Але власної політичної амбіції чи рейтингу у Федорова наразі не видно, тож так чи інак – він будуватиме виборчі стратегії під Зеленського, а не під себе.
Загалом Федоров лишається одним із тієї меншості у владній верхівці, яка вірить у те, що Зеленського як кандидата можна "перезібрати" і ще раз виграти вибори.
Єдиний "недолік" міністра цифрової трансформації в цьому плані – він надто радикально налаштований на швидкі реформи: від заміни кадрів в ОП, найперше Олега Татарова і людей Єрмака в системі, до заміни головкома Олександра Сирського та таких "дрібничок", як реформа ДБР тощо.
"Міша класний, але він не враховує той факт, що Начальник (Зеленський – УП) уже не той реформатор, яким був у 2019-му. Взяти і за день перетрусити армію, силовиків і всю систему – це для Зеленського зараз надто радикально, все і так насилу тримається. Тому Міші доведеться збавити обороти", – пояснює суть історії один із топів влади.
Власне, саме після оголошення "списку реформ" Федорова на початку грудня президент взяв паузу в розмовах про призначення глави ОП, пославшись на активізацію мирних переговорів.
І Зеленському є, що обмірковувати. Майже одразу поміж головних кандидатів на пост керівника Офісу з'явився інший лідер заколотників проти Єрмака – Кирило Буданов. Але призначити його для Зеленського означає зробити зовсім інший вибір, ніж у ситуації з Федоровим.
Керівник ГУР, на відміну від глави Мінцифри, навряд чи буде ламати політичну систему Зеленського чи вдаватись до шокової кадрової терапії. Навпаки, Буданов якраз та людина, яка в очах Зеленського здатна забезпечити стратегічний статус-кво. І йдеться не про стабілізацію системи на кілька місяців, а про речі куди більш масштабні, аж до забезпечення мирної передачі влади і гарантій персональної безпеки в разі, якщо Зеленський вирішить не балотуватись вдруге.
В умовах непрогнозованих глобальних викликів і нестабільної внутрішньої ситуації це може бути навіть важливішим за ще один президентський строк. Умовно кажучи, Зеленський може думати про те, щоб зберегти місце в підручнику історії без підозри від НАБУ чи ФБР, а не посаду на Банковій.
Для амбітного керівника ГУР, відставки якого останні місяці перед звільненням щосили добивався Єрмак, перехід на Банкову цікавий кількома речами.
По-перше, це може стати його першою чисто політичною посадою. По-друге, статус глави ОП автоматично дасть йому якщо не формальний, то фактичний контроль над перебігом мирних переговорів. І керівник ГУРу може використати це як трамплін для політичного старту.
Тож вибір нового глави ОП – це не просто вибір прізвища. Це стратегічне рішення для Зеленського, який має сам зрозуміти, в який варіант свого майбутнього він більше вірить.
Країна от уже третій тиждень живе без глави ОП, і ще жодна інституція не завалилась.
Щоправда, і надмірно затягувати з призначенням керівника своєї канцелярії президент не може. Кожен наступний день зволікань породжує нову хвилю поки кулуарних пересудів про те, що насправді Єрмак нікуди не зник.
За даними УП, минулого тижня Зеленський поновив своє телефонне спілкування з колишнім главою ОП. За деякою інформацією, Єрмака навіть бачили на в'їзді до резиденції президента.
Активність ексглави ОП та його часті візити в одну зі спецслужб створюють жахливий інформаційний фон для президента.
Якщо чутки, що Єрмака звільнили тільки про людське око, а він і надалі зберігає вплив на систему, отримають хоч якісь підтвердження, то Зеленський ризикує втратити головну підвалину суспільної підтримки – віру в те, що він здатен виправити ситуацію, позбутися свого токсичного оточення і зосередитись на порятунку країни.
Роман Романюк, УП