Опівночі на стабпункт в одному з прифронтових міст Донеччини поспіхом заштовхують каталку з черговим пораненим військовим.
Тамтешні медики просто в коридорі зрізають з нього піксельну форму, під якою ховається знесилена людина вагою не більше як 50 кілограмів. У той самий час фельдшери, які привезли чоловіка, швидко описують його стан.
– Поранення в лице, відкритий перелом і ВОСП (вогнепальні осколкові поранення – УП), – перераховує фельдшер з позивним "Ляля". – Добре, що довезли.
Після цього чоловіка переміщують з коридору в протишокову палату, де навколо нього збирається з десяток лікарів і санітарів. Вони обмивають його крихітне тіло, підключають до датчиків показників життя та починають стабілізувати пораненого. Сам чоловік не може говорити, він знепритомнів дорогою на стабпункт.
Лікарі вливають пораненому кілька порцій крові.
"Качають" йому серце, коли воно зупиняється.
За дверима протишокової немає рідних військового – імовірно, вони ще навіть не знають, що їхній син, чоловік чи тато отримав поранення біля нещодавно захопленого росіянами населеного пункту N.
Але по іншій бік протишокової та стабпункту, за кілька десятків кілометрів, є ще зо два чи навіть три десятки людей, які вболівають за цього чоловіка та його прагнення жити з початку евакуації.
Це медики та інженери Першого окремого медичного батальйону ЗСУ, які спланували цілу операцію з вивезення пораненого на наземному роботизованому комплексі "Мауль".
НРК "Мауль" забрав пораненого військового з позиції та кілька годин у бронекапсулі польовими дорогами віз його до фельдшерів, які своєю чергою доставили його на стабілізаційний пункт.
Час роботів настав.
У 2025 році на фронті встановилася щільна кілзона – це територія, над якою російські FPV-дрони постійно літають і вибивають логістику українських військових. "Вибивати логістику" людською мовою означає "врізатися у всі машини на глибині 0–5–10 кілометрів від фронту". У всі, тобто і в евакуаційні машини – спеціальні кейсеваки, теж.
Що в такому разі робити?
Перший окремий медичний батальйон запропонував своє рішення. Він самостійно розробив перший в Україні евакуаційний НРК, зібрав команду людей, яка ним керує, а також медиків, які рятують поранених. На підготовку однієї евакуаційної місії може йти від одного до трьох днів. Не завжди забрати пораненого вдається з першого разу.
Чому ми в принципі говоримо про евакуацію поранених на НРК? Тому що для військового, який отримав серйозне поранення в кілзоні й не може вийти з позицій пішки, евакуація на НРК – чи не єдиний спосіб вижити.
Читайте також: Вирвати двох поранених з-під носа у росіян. Героїчні пригоди робота "Мауля" та Першого медбату
У новому репортажі "Української правди" ми покажемо, хто та звідки керує "Маулем", що відчуває людина, яка їде всередині цього НРК, що може зірвати евакуаційну місію та чи подужає цей дрон закрити питання евакуації поранених із кілзони.
Зйомка – Ольга Кириленко, монтаж – Тимур Хачуєв, Олександр Кучинський