"Нам ничего не страшно, мы приплыли домой". Репортаж УП о большой воде и эвакуации в Херсоне

Среда, 7 июня 2023, 22:58

"Нарешті суха земля!".

Саме ці слова найчастіше лунають з вуст евакуйованих херсонців, які були змушені покинути свої домівки через прихід великої води.

За останні півтора року мешканці Херсона та навколишніх населених пунктів встигли побувати в окупації, відчути щастя від звільнення, яке змінилося горем від щоденних артилеристських обстрілів.

Проте доля продовжує перевіряти херсонців на міцність. Після підриву Каховської ГЕС у місто прийшла велика вода.

Як Херсон підтверджує статус міста-героя? Як містяни допомагають одне одному пережити чергові наслідки російської агресії? Та як проходять перші дні евакуації із затоплених районів Херсонщини? У репортажі УП з місця подій. 

 Евакуація з коліс

– Скільки кубометрів води прибуло в Херсон? – запитує в одного з київських міністрів представник відомого західного медіа.

Це, здавалося б, логічне запитання викликає легкий ступор не тільки у самого можновладця, але й в інших журналістів. 

Попри відомий приблизний об'єм Каховського водосховища, сказати, скільки ж саме великої води дісталося окремо Херсону після підриву Каховської ГЕС, зараз неможливо.

По-перше, вода в деяких місцях продовжує прибувати. По-друге, наразі все вимірюється в метрах рівня води, а не об'ємах. 

Станом на день 7 червня пікові показники дійшли до 5,34 метра по правому берегу.

Остаточний пік, якого чекають вже другий день, поки не пройшов. 

 
Евакуація з Острова ускладнюється тим, що в місці розливу дуже стрімка течія
 
Масштаб розливу Дніпра добре видно з Парку Слави

Найбільше від води потерпає лівий берег Херсонщини. Заклики про допомогу від мешканців Олешків, Голої Пристані та жителів інших окупованих територій викликають пекучий біль в українців. 

Реклама:
Однак і в самому правобережному Херсоні велика вода вже встигла накоїти страшної біди. 

Корабельний, Шуменський і частина Дніпровського районів міста в низових місцях вже "пливуть". Подекуди вода доходить до другого-третього поверху багатоквартирних будинків. 

 
У багатоповерхівках залишаються люди, які не хочуть евакуюватись, перечікуючи велику воду

Найгірша ситуація в багатостраждальному мікрорайоні Острів, який після деокупації потерпав від безперервних російських обстрілів, а тепер є місцем, де пересуватись можна хіба на човні.

За два дні в Херсоні вже евакуювали понад 2 тисячі людей, близько 1,5 тисячі з яких – саме з Острова.

Всюдиходи-амфібії ДСНС, моторні човни поліції та річкових служб, звичайні гумові човни волонтерів і місцевих мешканців. У хід йде все, що може плавати і доставляти людей, їхнє майно та домашніх тварин подалі від затоплених домівок. 

Евакуюватися готові далеко не всі. Багато людей продовжують жити на верхніх поверхах, і навідріз відмовляються погоджуватись на вмовляння рятувальників. 

Наразі проблематично підрахувати загальну кількість людей, які проживають у місті під постійними обстрілами. Тож спрогнозувати, скількох ще треба вивезти із зони лиха, також складно.

 
У багатьох місцях через значну течію рятувальні роботи можливі лише на всюдиходах

Ковчег

На вулиці Воронцовській до "берегової лінії", яка поступово рухається дедалі вище до Краєзнавчого музею, причалює евакуаційний човен.

Реклама:
На сушу ступає пенсіонерка Марина Володимирівна Гаврилова з таксою Вірджі та цигаркою в руці.

– Чому не державною? – каже жінка одному з рятувальників, який допомагає їй вибратися. – Да ладно, можешь и по-русски. Я сама в России родилась. Но этих сук ненавижу!

Вірджі, яку назвали на честь Вірджинії Вульф, поводиться так само спокійно, як і її господиня.

 
Марину поки що прихистять знайомі

 – У нее гетерохромия, у Александра Македонского такое ж было, – Гаврилова пояснює різний колір очей свого собаки, в яких немає переляку, тільки втома.

 – Кстати, мы еще не победили? – питає репортера УП пенсіонерка. – Тяжело мне второй день без радио.

Про підрив дамби Каховської ГЕС Марина Володимирівна, колишній тренер з гімнастики, яка кілька років тому втратила зір, дізналася з новин.

Увечері 6-го червня вона пішла вигулювати Вірджинію та відчула, що вода вже біля її "хрущовки" на Богородицькій, 33.

– Сегодня утром вода была уже в подъезде. Я поняла, что могу стать вечной узницей. В подъезде последнее время только я жила да сосед на первом, – каже жінка.

 
Затоплена набережна біля порту Херсона
 
Після спаду води на Херсонщину очікують серйозні екологічні проблеми

Перший заклик про евакуацію Гаврилова проігнорувала. Крикнула зі свого балкона на четвертому поверсі, що в неї, крім Вірджі, ще десять котів, яких вона не може покинути.

– Просто так в лодку их кидать нельзя, пояснює вона. – Мне пообещали, что вернутся с "переносками", тогда я согласилась.

Реклама:
Як і багато херсонців, Марина Володимирівна Гаврилова виявляє дивовижну гуманність.

– Главное, чтобы мои животные были целы, – каже. – Я двоих котят совсем недавно спасла. Слышала, как мяукают и забрала. Они могут тут сейчас затеряться. Я их даже на ощупь не узнаю.

Все, що відбувається на евакуаційних точках Херсона цими днями, схоже на Ковчег. Здається, що тварин – знесилених, наляканих або щасливих – не менше, ніж людей. 

До вечора середи, 7 червня, через пункти на Воронцовській, як кажуть поліцейські, пройшло кілька сотень тварин: собаки, коти, кури, кролики, папуги.

 
За дві доби в Херсоні врятували тисячі тварин

– Где Динка? – голосить ще одна жінка, ледве видершись з човна. – Я не вижу Динку! А Нюта где? Она была? А Сема?

– Подожди! – заспокоює її син Євген, поки старенька водить тремтячою рукою за списком у своєму блокноті.

– Мы еще не всех посчитали, – пояснює Євген репортеру УП. – Должно быть всего 48 котов. Мы с ними живем в трехкомнатной квартире. Собирались с мамой переезжать в частный дом, сделать приют. Но из-за войны пока не получилось.

 
Євген намагається заспокоїти матір, яка не може знайти всіх 48 котів

Дачі

"Своїх не кидаємо": те, що для росіян порожні слова, для херсонців – справа честі.

Олег та Сергій, які до війни займалися перевезеннями людей Дніпром, у дні потопу на своїх човнах раз за разом вирушають на острови "сірої зони", які до підриву греблі перебували фактично під контролем армії РФ.

Вчера (6 червня – УП) россияне эвакуировали только своих: у них там были командно-наблюдательные пункты. А простых людей на дачах бросили, – розповідають чоловіки.

 
Олег просить не називати його волонтером: "Ми просто допомагаємо"

З ранку до вечора 7-го червня вони змогли зняти з дахів будинків на затопленому Потьомкінському острові та переправити до Херсона 16 людей.

– Туда ехать быстро, а назад, против течения, долго, – розповідає Олег. – Там сейчас везде вода. Водная "пустыня", только макушки деревьев и крыши видно. Где когда-то был двор, ты винтами цепляешь кусты винограда.

Олег – колишній моряк, 12 років ходив до Азовського та Чорного моря на рибальських суднах. Цей досвід разом із бездоганним знанням Дніпра робить його разом із другом Сергієм дуже цінними в рятувальних операціях.

– Все очень быстро меняется, – розповідає Сергій. – Ориентиром может быть какое-то дерево, чья-то крыша. Плюс смотришь на город – на краны (портовые – УП), на вышки, как на маяк.

 
Дим від прильотів на фоні екологічної катастрофи

Честно говоря, мы рассчитывали, что воды будет меньше, а она все прибывает, – каже Олег.

До приходу росіян у нього також була дача, на острові Білогрудів. Під час визволення Херсона вона згоріла. А тепер затонула.

Незважаючи на драматизм і біблійний розмах того, що відбувається, Олег не перестає посміхатися. Перед тим, як вирушити в новий евакуаційний рейс, він говорить просто, без хвальби:

"Херсонців вже нічим не здивуєш".

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Як часто ви собі ставите питання: А як журналісти обирають тему для новини/колонки/статті? Та й взагалі, а як медіа працює? У свою чергу, ми теж часто розмірковуємо, про що ж думають наші читачі, що їх цікавить, що їм буде корисно? Клуб УП може стати тією платформою, де ми разом з вами спробуємо зробити обмін думками постійним, корисним і важливим для нас всіх.
Євген Будерацький, заступник головного редактора УП

Вдома

– Бабушка, кушать хотите? – питає поліцейський. – Нет, вы не бабушка. Вы сегодня лучшая!

– Ничего не хочу, – відповідає Лілія Іванівна.

Лише кілька хвилин тому перелякану пенсіонерку виносили з човна на руках. Тепер на її обличчі щаслива посмішка. Її не затьмарюють навіть співробітники чи то СБУ, чи то ГУР, які ретельно перевіряють документи та влаштовують м'який допит.

 
Евакуйована пенсіонерка з "сірої зони"

– Нас с дач эвакуировали, – пояснює зацікавленість людей у формі Іван Федотович, чоловік Лілії Іванівни. – Мы там (на островах, які були під росіянами з 24 лютого 2022 року – УП) жили.

Велика вода після підриву греблі прийшла до його будинку за добу, в ніч із 6-го на 7-ме червня.

– Проснулся сегодня ночью – что-то шумит, – розповідає чоловік. – С кровати встал, а вода уже в хате. Дверь открыть не могу. Выбила окно. По раскладной лестнице на второй этаж полезли – к дочке с зятем.

 
Лілія Іванівна та Вікторія Радченко не можуть повірити, що їх врятували

Вікторія Радченко, донька Лілії Іванівни та Івана Федотовича, яку теж врятували з її літніми батьками, опинившись у Херсоні, то сміється, то плаче. Журналістам УП вона розповідає, що під час окупації періодично навідувала своїх дачників, привозила продукти.

Востаннє вирушила на острови минулої осені перед самісіньким звільненням Херсона. Так там і застрягла. Після того, як росіяни пішли з правого берега і закріпилися на лівому, сполучення Дніпром із великою землею було закрито для цивільних.

Реклама:
Тепер, за кілька місяців після цього, стоячи на затопленій Воронцовській вулиці у її рідному місті, настрій Вікторії Радченко не можуть зіпсувати навіть ретельна перевірка документів та розпитування земляків у формі:

"Хай перевіряють! Нам нічого не страшно. Ми припливли додому!"

 
Життя не покидає Херсон

Євген Руденко, Євген Будерацький – УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде