Терехин на всю голову

Вторник, 26 апреля 2011, 16:06
журналист

Дискутувати на законодавчому полі з патріархом (за досвідом – не за віком) українського парламенту Сергієм Терьохіним часом годі навіть депутатам-фахівцям. Журналістові – й поготів.

На жаль, останнім часом і журналісти, і представники влади взяли за правило підміняти публіцистику лайкою. Зрозуміло, так найпростіше потрафити смакам певного прошарку суспільства. Та хіба немає інших способів довести свою правоту?

Ось і Сергій Терьохін, відписуючи "Дубову клепку в голову Азарова", забув, здається, стару, як світ, лему: хто доводить грубо – нічого не доводить. І це саме той випадок, коли підміна публічною лайкою публічної фахової дискусії породжує альтернативну реакцію. Прошу дуже.

Свою "клепку" відомий законодавець відразу почав з абстинентних рефлексій: "Пити погано". Що ж, часом зранку це перше, що спадає на думку.

Своє погане самопочуття народний депутат пояснив з присутнім йому гумором й дохідливими для певної аудиторії прикладами: "Рада змінила закон про коньяк. Відтепер українським коньяком вважається алкоголь, витриманий в алюмінієвій бочці з "дубовою клепкою". Не зрозуміли?

Просто раніше коньяком називався алкогольний напій, вироблений з винограду та витриманий по особливій технології не менш ніж 3 роки в дубовій діжці. З дубовою клепкою.

Тепер українським коньяком буде називатися будь-якій шмурдяк, що збродив в будь-якому алюмінієвому баняку, в якому присутня дубова клепка. Перекладаю для нинішньої української влади: "Теперь украинским коньяком будет называться любая бормотуха, сброженная в любой алюминиевой кастрюле, где присутствует дубовая затычка".

По-перше, "закон про коньяк" - це закон "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", прийнятий ВР в 1995 році. Минулого тижня депутати в нього внесли зміни.

По-друге, саме цей закон визначає терміни. За поки що діючою редакцією спирт коньячний - це "спирт, отриманий шляхом переробки коньячних виноматеріалів за спеціальною технологією для подальшої багаторічної витримки В КОНТАКТІ З ДЕРЕВИНОЮ ДУБА".

"3 РОКИ В ДУБОВІЙ ДІЖЦІ", - як стверджує Терьохін, - це хіба довідка з тлумачного словника, яка нічого спільного не має з діючим законодавством. Невже депутат ВР 2-го, 3-го, 4-го, 5-го й 6-го скликань не знав, що в прийнятому 16 років назад законі про, власне, дубову діжку – ані слова?

Законодавцем Сергій Терьохін вперше став в 1994 році. Себто, в тому числі й у нього в першу чергу треба запитувати: як сталось, що з 1995 року законодавча норма щодо "витримки в контакті з деревиною дуба" дозволяла нашим винокурам використовувати таку технологію "коньяковаріння": спирт заливають в будь-яку металеву ємність, засипають туди дубову тирсу, герметизують і гріють. Тижнів зо три, а не "не менш ніж 3 роки".

(Хто з таких виробників "підігрів" Терьохіна своїм продуктом?)

По-третє. Внесені Радою у вівторок зміни формулюються так: "Слова "в контакті з деревиною дуба" замінити словами "у дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою".

Ця клепка і розбудила Терьохіна. Терьохін почав революційну агітацію.

Хоча, якби спочатку бодай поцікавився все тією ж термінологією, то дізнався б, що "клепка" й "заклепка" чи "чіп" - геть різні поняття. Клепка українською – це дерев’яна дощечка різної довжини, ширини й товщини (від 1000 х 100 х 20 до 1000 х 100 х 50 мм), з якої роблять бочки. http://winebarrel.com.ua/stave/.

І в нашій мові нестача бодай однієї клепки в голові означає не відсутність "затички" для отвору, як вважає Терьохін, а те ж, що і з бочкою – неможливість зібрати докупи всю "конструкцію" що в мізках, що в бодні.

З Терьохіним, певно, злий жарт зіграла співзвучність. Бо в російській "клепка" має омонім, що означає заклепку - деталь з’єднання у вигляді стержня (трубки) з закладною голівкою.

Тому спеціально для тієї частини законодавчої влади, яка вивчила українську лише для того, аби лобіювати свої інтереси, прикриваючись "патріотичною" вимовою: "Клёпка – это не затычка, не пробка и не прокладка. Это – доска, из которой делаются бочки". Verstehen Sie, Herr Teriohin?

По-четверте, коньяк, як привиділось Терьохіну, не "зброджується". Ні в алюмінієвому баняку, ні в дубовій бочці, ні в собачій мисці. В чиїйсь абстинентній голові - можливо, а взагалі-то цей алкогольний напій – витримується.

По-п’яте. Власне, про "баняк з дубовою затичкою", як зрозумів видатний парламентський лобіст сучасності законодавчу поправку "нержавіючі чи емальовані ємності з дубовою клепкою".

Це - сучасна технологія, давно відома, широковживана, - зокрема, й на батьківщині коньяку: спирти витримують в металевих емальованих резервуарах, завантажених (пане Терьохін, завантажених, а не закоркованих!) дубовою клепкою на кшталт штабелю дров.

Так давно чинять не тільки в коньячному виробництві. На батьківщині, наприклад, мадери для дозрівання шляхетного напою використовують або дубові бочки, або дубову клепку в металевих цистернах.

Згоден, для тонких гурманів-цінителів, як пан Терьохін - не comme il faut. Але хто скаже, що цей спосіб гірший, ніж спирт з тирсою – і на вогонь? Тим не менше, саме отой варварський рецепт поправка до закону і вилучає. Саме для того,треба розуміти, щоб унеможливити "шмурдяк із баняка".

Хоча згоден, зараз в сучасних технологіях, як і в законодавстві, сам біс ногу зламає. Сперечатись і накопичувати докази можна безкінечно. Докази – а не зверхній "стьоб", не кажучи вже про відверту лайку...

Зрештою, сам Терьохін зізнається, що може "валять Ваньку": "Я захищав українських виробників. Клеїв із себе дурня і доводив, що українське шампанське і французьке Champagne звучать по-різному…".

Що ж, прийшов "кислотний тріп" - душа палає і волає. Але засоби масової інформації тут до чого? Культурна ж людина, Булгакова читав. Пам’ятав би про старе мудре правило лікувати подібне подібним.

І ніхто потім не порадив би запхати дубову дощечку 1000 х 100 х 50. Куди? З огляду на веселі норови у фракції БЮТ, до якої має честь належати Терьохін, - трафунки можуть бути розмаїті.