Приватизація Океану – як колишній завод Кінаха купив офшорний знайомий Кучми
Середа, 11 травня 2005, 14:29
Борг – це те, що вимагаєш від інших
і що сам ніколи не віддаєш.
Оскар Уайльд
Приватизацію державного майна за часів Кучми тепер називають злочином. У період правління колишнього президента були розпродані стратегічні підприємства України.
Нині нова влада пообіцяла навести порядок і повернути вкрадене державі. Але чи буде виконана ця обіцянка – питання. Оскільки і у новій владі працюють люди, які колись обіймали урядові посади, знали про те що відбувається і навіть підтримували ці процеси. І які, очевидно, дотепер ставляться до наведення порядку в державі вибірково.
Офшорна приватизація
Те, що відбувається зараз в Україні сьогодні називають словом "реприватизація". Для бізнесменів та інвесторів цей термін гірший за опудало. При цьому, до початку процесу підприємці самі нарікали – як можна інвестувати в державу, де все продається і купується тільки через корупційні домовленості з владою? Тобто суперечать самі собі, бо самі вимагали боротьби з тіньовими схемами.
Нові посадовці називають останні події наведенням порядку. Все нечесно відібране у держави має бути повернуто. А якщо потім продане – то тільки за умов, які існують у цивілізованому світі.
Але наведення порядку триває важко і з перепонами. Говорити про терміни, коли порядок буде наведено, не хочуть ані посадовці, ані експерти. Бо історії, які відбувалися раніше і ухвалені під час Кучми закони, а також теперішні події не дають впевненості в тому, що перевірка приватизаційних оборудок триватиме чесно, прозоро і однаково для всіх.
Об'єктів для перевірки існує безліч. Сьогодні навіть Фонд держмайна не може порахувати скільки підприємств було продано за корупційними схемами. Бо це тривало занадто довго.
"Кінець 90х років Україна почала виставляти на продаж великі стратегічно важливі підприємства. Українській і іноземний капітал почав вибирати таку форму участі у приватизації як внесення капіталів через офшорні компанії", каже екс-голова Спец контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради Олександр Рябченко.
Колишня влада шукала для стратегічних підприємств стратегічних інвесторів. Принаймні так пояснювали громадянам України господарі владних кабінетів протягом 10 років. Тепер випливають інші факти.
Для стратегічно важливих підприємств існує закон – його не можуть купити офшорні компанії. Навіть з переліку офшорів, затвердженого Кабінету Міністрів. Це аксіома. Але її за часів Кучми успішно обходили.
"Дійсно існують випадки в української приватизації, коли компанія прийшла, купила, коли компанія стала власником, у назві компанії є одна із світових марок, загально відомий бренд, і ми віримо що ця компанія дійсно має відношення до цієї компанії. Але ми не знаємо що це вона", - каже Рябченко.
Коли приватизація тривала своїми і для своїх, перевіряти покупців ніхто особливо не намагався. Навіщо, якщо можна просто поставити красиву торгівельну марку, щоб ні в кого не виникало питань. Але вони все одно виникали, виникають і будуть виникати щодо історій на приклад тої, про яку йтиметься нижче.
Український Океан
Місто Миколаїв. Суднобудівельний завод "Океан". Підприємство ніколи не працювало на військову сферу. Тут випускаються вантажні кораблі цивільного флоту. Завод був одним з лідерів у цій галузі, тому і значився у переліку стратегічних об'єктів.
Але попри є відомості, що він був приватизований офшорною компанією, яка носила співзвучне ім'я з великим голландським суднобудівельним підприємством. Ця історія стала підтвердженням тому, як при режимі Кучми порушувалися закони і на догоду приватним інтересам посадовців розпродавалися важливі для держави підприємства.
Події почали розгортатися у 1996 році. Тоді в "Океану" почали виникати проблеми. Чорноморське морське пароплавство, що в той час переживало низку скандалів навколо розпродажу цивільного торгівельного флоту України припинило фінансувати будівництво пароплавів. Саме в той час директором заводу став Микола Романчук, який керує підприємством і досьогодні.
"Перекрыли нам основную технологическую линию, док. Новый заказ мы взять не можем – стоит судно. И продолжать работу не можем. Финансирования дальше не пошло. Получился экономический кризис внутри завода. Перестали платить зарплату, оплачивать долги за электроэнергию, газ. И уже в 96 году за должность завода на тот период была 25 млн.долларов", розповідає Микола Романчук, генеральний директор "DamenShipyardsOkean".
Того року не було такого українського банку, який не знав би заводу "Океан". У 90-х роках проценти, під які давались кредити, на обраховувалися сотнями. І для " лежачого" державного підприємства отримати кредит з 20-ма або 30-ма відсотками річних було нереально.
"Тогда банки работали под 100%? Под 300%, я помню март 1996 года мы получили кредит в сбербанке 8 млрд. купонов под 300% годовых", - каже Романчук.
Виникло замкнуте коло. З однієї сторони державне стратегічне підприємство з великими боргами, недобудованими судами, порожнім портфелем замовлень та напівголодним колективом. А з іншої сторони – проценти за кредити, які стрімко ростуть та, власне, кредитори які чекають. Але чекають недовго.
"Итера-газ подает на нас в суд хозяйственный, около 35 млн. грн. Только за газ + И нас признают банкротами", - зазначає гендиректор "DamenShipyardsOkean".
Завод охоплює криза. В таких умовах, коли держава не може дбати про підприємство, його продають. Але як продавати стратегічний об"єкт? Для продажу "Океану" була вибудувана класична схема: крізь банкрутство правильні люди купують завод за копійки. Але хто мав стати "правильним"?
У нас сьогодні держмайном управляє декілька структур. Я не можу сказати якім способом продано. Може продавати податкова адміністрація, банкрутство, міністерства галузеві. Але найкращий спосіб - все через банкрутство, вважає голова Фонду Держ майна Валентиіна Семенюк.
Підготовка до приватизації почалася до кризи на заводі. У травні 1995 році затверджується плану. За ним акції "Океану" діляться на 4 пакети по 25 відсотків кожний. Власниками одного стають робітники, 51% відходить державі і ще 25% виставляються на продаж.
Тоді ж миттєво з'являється перший покупець – голландська компанія "Дамен Шипярдс Груп". Вона виставила умови, за яких готова була викупити завод.
"Убрать вас со списков стратегических предприятий, 3 пакета в один пакет. Решите эту проблему – садимся за стол переговоров, Это было 17.12.1999 года. Мы чувствовали, что происходит в государстве, и мы заглянули туда дальше и глубже", - каже Микола Романчук
Відчували чи знали – питання відкрите. Але проблеми негайно вирішуються: із списків стратегічних підприємств викидають та з"єднують приватизаційні пакети. Проблема в кредиторах, які не хотіли вірити.
"Как выйти с этой ситуации? Я говорю "Давайте сделаем серьезную встречу, дадим честное слово нас живых людей, что мы деньги возвратим". Хотя уверенности в этом, не так много было", - зазначає генеральний директор "DamenShipyardsOkean".
Але кредитори повірили. І "Океан" продають.
Витяг з Договору за № КПП-289 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Суднобудівний завод Океан"
"Фонд державного майна в особі голови пана Чечетова та Компанія "B.V.Holding Maatschappij Damen", в особі директора Харманнуса Кваста уклали цей договір купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний:
П.15.1 Зберігати основний профіль роботи підприємства
П.15.2 Частково погасити прострочену кредиторську заборгованість ВАТ "Океан" протягом 60 днів з моменту підписання договору: перед бюджетом та бюджетними фондами у сумі 2 500 000 грн., із заробітної плати у сумі 5 500 000 грн."
78 відсотків акцій величезного заводу продають трохи більш ніж за 5 мільйонів доларів. Хоча в той момент на стапелях "Океану" стояло недобудоване судно, яке коштувало 25 мільйонів доларів.
"Може бути. А його не включили в інвестиційні зобов'язання і все. Оце називається як підписивалісь умови конкурсу під конкретну компанію. Це заздалегідь домовлялись", - каже Семенюк.
Хто був зацікавлений в цих хитрощах? Перше питання виникло щодо того хто купив стратегічне підприємство. Мабуть це була офшорна компанія? Про це, як мінімум, свідчить аудіо запису переговорів, які за участю директора компанії-покупця Харманнуса Кваста велися у жовтні 2003 року. Але ж і у структурі відомої голландської компанії "Дамен груп" фірми Кваста знайти не вдалося.
АУДІОЗАПИС ПЕРЕГОВОРІВ – розшифровка
Київ 17 жовтня 2003 року
Сергій Цибін: Кстати, когда мы рассматривали структуру Дамен, мы не смогли найти компанию B.V.Maastchappij Damen. То есть, владельцы завода мы нигде не нашли в структуре Дамен Груп.
Кваст: Это холдинговая компания, зарегистрированная в Арубе
Сергій Цибін: Это где?
Вронська /юрист/: Антильские острова
Сергій Цибін: Типа Кипра? Типа Науру?
Кваст: Этой компанией владеет семья, и ее акции в руках одного человека. И это господин Коммер Дамен
"Я бачив інформацію, що покупець "Океану" Дайман це теж не є компанію яка безпосереднє відносіться к тому Даймену, корабельному гіганту", - каже тодішній голова парламентської комісії з приватизації Рябченко .
"В приватизации Дамен стоял? Там другая компания стояла…да…", , - підтверджує Романчик.
Чому довелося так ховати власника заводу, стає зрозуміло згодом, коли до нових володарів "Океану" прийшли кредитори. І на питання "де наші гроші?" отримали стандартну відповідь: "які?" Наведемо приклад – як завод після продажу обійшовся з людьми, перед якими мав зобов'язання і як обходиться до сьогодні.
1995 рік. "Океан" купує металопродукцію у кіпрської компанії. Але за товар заплатити не може. Борг, за угодою, фіксується у вигляді 17 векселів. Загальна сума $4,5 млн. плюс 30% річних. Процент, м'яко кажучи, невеликий, якщо спів ставити з трьома сотнями річних в українських банках. Цю угоду №1/95-30 підписує 9 жовтня 1997 року саме Микола Романчук, сьогоднішній директор "Океану".
Далі векселя декілька разів змінюють свого господаря. 25 грудня 1997 року їх отримує дніпропетровська компанія "Конвест-Інвест". З цього моменту починається судова епопея між нею заводом щодо сплачення боргу за векселями.
Знайомий Кучми
Коли завод викупили зарубіжні інвестори, Конвест-Інвест було впевнено що за векселя буде заплачено.
"Вексель участвует вплоть до таких серьезных расчетов как международная форма. Без этого не было бы векселей торговли между государствами. На Западе живет и процветает. В Украине вексель скомпрометировал себя в определенный период. Это векселя энергодобывающих компаний, некоторые другие, НАКа", - каже голова правління банка "Класік-банк" Ігор Усатов.
Час плине, а нові власники платити борг не поспішають. Тоді Конвест-Інвест сама нагадує про себе. І проводить перемовини з боржниками.
"К нам приехал вице-президент голландской компании Кваст и мы ожидали, что будет конструктивный разговор, но вместо этого начались непонятные предложения с дисконтированием до 90%, с угрозами, со ссылками на высокопоставленных чиновников, министров, президента", - розповідає голова правління КТ "ПФК КонвестІнвест" Сергій Цибін.
"Кто такой господин Кваст? Хороший вопрос. Я не знаю ответа окончательного. Представляют его как вице-премьер группы Даймен" - продовжує Цибін.
Ситуацію можна пояснити просто. Ви зайняли у знайомого 100 гривень. Минув рік. Знайомий приходить до вас і вимагає гроші. А ви йому відповідаєте: "Я готовий відати, але з дисконтом у 90"%. Тобто замість 100 гривень ви відаєте 10.
Перемовини між Квастом та кредиторами закінчилися безрезультатно. Але згадка про вищих посадовців держави була недаремною. Пізніше виявляється, що Харманнус Кваст перебуває у близьких стосунках з президентом Кучмою, навіть входить до президентської ради з питань іноземних інвестицій. Цей зв'язок пояснює і те, чому так дешево стратегічне підприємство перейшло до власності офшорної компанії.
Кваст і Кучма поруч позують перед камерами під час спуску на воду корабля. Між ними існує зв"язок. Стратегічний - за схемою часів олігархічного режиму.
"С заводом надо… судостроительным стратегическим инвестором. Запомните раз и навсегда. Игру в ту приватизацию, которую мы проводим до сих пор надо прекращать", - заявляв у 2001 Кучма.
Але Валентина Семенюк іншої думки.
"У 2000-2002 році було введене поняття "стратегічний інвестор". Але ніхто не розкрив юридичну суть цього поняття. А це, фактично, ніші найбільші олігархи, які були поближче до тіла президентського. Вивозили кошти в офшорні зони, заводили через офшорні зони і це називалося "стратегічний інвестор" , - переконана голова фонду Держмайна .
Кредитори "Океану" подають в суд. Сподіваються повернути своїх кошти. Судові процеси нервують нового власника "Океану". Харманнус Кваст пише листа Леоніду Кучмі.
Витяг з листа Харманнуса Кваста виконавчого директора "B.V.Holding Maatschappij Damen" від 9 жовтня 2002 року"
Президенту України пану Кучмі
За останні два роки ми доклали багато зусиль для відновлення та налагодження стабільної роботи суднобудівного заводу "Океан". Проте, є сили, які бажають використати покращення фінансового стану заводу для задоволення своїх приватних інтересів. Така ситуація не дає нам змоги проводити подальші перемовини з іноземними кредиторами про залучення фінансування для розвитку заводу у майбутньому.
Тому з метою врегулювання ситуації ми звертаємося до Вас з проханням надати нам Вашу підтримку."
"Кваст написал письмо Кучме о том, что мы какая-то компания неизвестная, хотим отобрать крупную сумму, ничем не обосновано, не упомянув ни о суде, ни о чем. На что президент наложил резолюцию", розповідає голова правління КТ "ПФК КонвестІнвест".
Кучма не бариться з підтримкою своїх стратегічних партнерів. І накладає на лист резолюцію.
"Кінаху А.К. Скільки можно шантажувати працююче підприємство? Невже ви не можете нічого зробити... Розібратись!" "
Анатолій Кінах. У 2002 році – прем'єр-міністр України. В 1995ому, коли "Океан" готували до продажу, Кінах обіймав посаду віце-прем'єра з питань промислової політики. Він же лобіював питання суднобудівництва. Завод є для нього рідним підприємством – там нинішній перший віце-прем'єр починав свою трудову діяльність. Він до сьогодні вважає, що все навколо "Океану" відбувалося правильно.
"Судобудивний завод Океан – це хорошій позитивний приклад приватизації стратегічного підприємства для головної мети: розвиток та залучення інвестицій", - каже чинний віце-прем'єр.
У 2002 Кінах відповідає на вельми своєрідну резолюцію Кучми і дає доручення своїм підлеглим розібратися із тими, хто "шантажує працююче підприємство".
Мялиці, Азарову, Бондарю, Шлапаку, Радченко, Лавріновичу
Прошу ретельно всебічно розібратися по суті порушеного питання, вжити вичерпних заходів по урегулюванню проблеми.
Термін – 20 днів
Прем'єр-міністр України Анатолій Кінах
30 жовтня 2002 року"
Тим часом кредитори вигравали один суд за іншим. Судді зобов'язували "Океан" заплатити по векселям. Справа дійшла до найвищої інстанції.
"Даймен подала жалобу в Верховный суд. И 17.09.2001 года ВС подвел черту под этим делом, подтвердив позиции высшего хозсуда. Он признал права Конверс-Инвест на взыскание задолженности по этим векселям", - розповідає адвокат Денис Миргородський.
"И буквально сразу после рождения письма на фирму вдруг поступили запросы: областное управление, милиция, прокуратура, СБ. Сразу 4 запроса, я всем им звоню и говорю "Кому из вас я должен первому давать документы" Они говорят "Нам". Я им "Нельзя ли вам всем вместе собраться?" ", - додає Віктор Стирник, радник з питань економічної безпеки КТ "ПФК КонвестІнвест"
На "Конверт-інвест" почався тиск. Компанію відвідували одні перевірки за іншими. Але нічого так і не знайшли. Виникла дивна ситуація – весь потужний державний апарат втрутився у суперечку двох приватних компаній – на боці одної з них.
"Возник вопрос между 2 субъектами хоздеятельности, 100 – одна и 100 – вторая. И они или садятся за стол переговоров и договариваются, или не найдя взаимопонимания, идут в суд",- вважає Романчук .
Проблемою 2-ух приватних компаній на прохання пана Кваста займались: Кабінет Міністрів, Адміністрація президента, прав охороні органи, Служба Безпеки, МВС, сім міністерств , податкова служба тощо.
Суд теж відбувся. Але попри посилання Миколи Романчука на цю інстанцію, завод відмовляється платити борги і тепер. Навіть після цього рішення Верховного Суду, яке директор "Океану" не визнає.
"Не знаю.. Я не имею сегодня задолжности по этому кредитору, у меня нет ни бухгалтерских документов, ни юридических. Если бы были бухгалтерские – отвечал бы в налоговой, юридические – отвечал бы в суде. Нет у меня кредиторской задолженности", - запевняє Романчук.
Відмова платити стала чи не хронічним захворюванням для керівництва "Океану". Миколаївська міськрада виділила заводу землю після того, як підприємство 2 роки зверталося з таким проханням. Ціна землі була низькою – коло 1000 грн. за сотку. Всього - 107 га. Загальна сума – 11 мільйонів гривень. Але навіть за це "Океан" не розрахувався.
"По их голландским представлениям, инвестиционная привлекательность предприятия возрастает, если земля под ним выкуплена.+ 00.00.31. Они решили выкупить землю+ Выкупить, мы им дали это добро, оценку произвели, Госкомитет по земресурсам ее утвердил. Но теперь выходит заминка. Че то они не покупают" , - каже
Юрій Іцковський, заступник міського голови.
Чи визнає борги Анатолій Кінах, який дотепер переконує, що в "Океану" все гаразд, з"ясувати не вдалося. Він уникнув зустрічі з журналістом "Закритої Зони". А у фонді державного майна зараз триває перевірка законності приватизації заводу .
"По Океану нам дано доручення розглянути це питання. І я обов'язково вам надам інформацію ", каже Семенюк.
Поки в державі розгрібаються "авгієви стайні" минулої влади, приватизація стратегічних підприємств зупинена взагалі. Про це повідомила Валентина Семенюк. Фонд державного майна сьогодні подав понад 300 судових позовів щодо купівлі державних пакетів акцій різними компаніями, а також щодо виконання покупцями умов приватизації. Принаймні на першому етапі справа зрушила з мертвої точки.
"Чи зможе нова влада впоратися – досі важко говорити про це. Видиме бажання щодо загальних питань існує. Очевидно, прихований спротив щодо конкретних випадків теж. Бо серед нових посадовців чимало старих кадрів.
Підтримка "Океану" збоку першого віце-прем'єра Кінаха до закінчення перевірки може бути тільки виявом ностальгічних почуттів до заводу молодості. Але він постійно навідується туди. Останній раз – 24 квітня.
Схема приватизації "Океану", таке враження, була створена спеціально для того, щоб підприємство простило всім свої борги. Інтерес персон з колишньої влади, зокрема, Леоніда Кучми, є очевидним.
А у вікно шеф-редактора стріляли – куля потрапила в крісло шеф-редактора. Добре, що його в кабінеті не було. А стаття все одно вийшла. Принаймні правду про події навколо купівлі одного українського стратегічного підприємства замовчати не вдалося".
Навколо підприємства переплітається забагато різних інтересів. В тому числі і кримінальних структур. Коли минулого року історію навколо "Океану" і "Дамена" досліджували в Україні голландські журналісти з "Quote magazine", в ніч перед виходом статті на редакцію журналу в Нідерландах був здійснений напад.
Але, як і у більшості аналогічних справ, прямих доказів немає – колишній президент надавав перевагу діяти через третіх, четвертих, п'ятих осіб. Так, після відмови від боргових зобов'язань, "Океан" запрацював. Але виходить за рахунок інших – себто, кредиторів? А прибутки від цього отримувала іноземна компанія з сумнівним походженням?
і що сам ніколи не віддаєш.
Оскар Уайльд
Приватизацію державного майна за часів Кучми тепер називають злочином. У період правління колишнього президента були розпродані стратегічні підприємства України.
Нині нова влада пообіцяла навести порядок і повернути вкрадене державі. Але чи буде виконана ця обіцянка – питання. Оскільки і у новій владі працюють люди, які колись обіймали урядові посади, знали про те що відбувається і навіть підтримували ці процеси. І які, очевидно, дотепер ставляться до наведення порядку в державі вибірково.
Офшорна приватизація
Те, що відбувається зараз в Україні сьогодні називають словом "реприватизація". Для бізнесменів та інвесторів цей термін гірший за опудало. При цьому, до початку процесу підприємці самі нарікали – як можна інвестувати в державу, де все продається і купується тільки через корупційні домовленості з владою? Тобто суперечать самі собі, бо самі вимагали боротьби з тіньовими схемами.
Нові посадовці називають останні події наведенням порядку. Все нечесно відібране у держави має бути повернуто. А якщо потім продане – то тільки за умов, які існують у цивілізованому світі.
Але наведення порядку триває важко і з перепонами. Говорити про терміни, коли порядок буде наведено, не хочуть ані посадовці, ані експерти. Бо історії, які відбувалися раніше і ухвалені під час Кучми закони, а також теперішні події не дають впевненості в тому, що перевірка приватизаційних оборудок триватиме чесно, прозоро і однаково для всіх.
Об'єктів для перевірки існує безліч. Сьогодні навіть Фонд держмайна не може порахувати скільки підприємств було продано за корупційними схемами. Бо це тривало занадто довго.
"Кінець 90х років Україна почала виставляти на продаж великі стратегічно важливі підприємства. Українській і іноземний капітал почав вибирати таку форму участі у приватизації як внесення капіталів через офшорні компанії", каже екс-голова Спец контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради Олександр Рябченко.
Колишня влада шукала для стратегічних підприємств стратегічних інвесторів. Принаймні так пояснювали громадянам України господарі владних кабінетів протягом 10 років. Тепер випливають інші факти.
Для стратегічно важливих підприємств існує закон – його не можуть купити офшорні компанії. Навіть з переліку офшорів, затвердженого Кабінету Міністрів. Це аксіома. Але її за часів Кучми успішно обходили.
"Дійсно існують випадки в української приватизації, коли компанія прийшла, купила, коли компанія стала власником, у назві компанії є одна із світових марок, загально відомий бренд, і ми віримо що ця компанія дійсно має відношення до цієї компанії. Але ми не знаємо що це вона", - каже Рябченко.
Коли приватизація тривала своїми і для своїх, перевіряти покупців ніхто особливо не намагався. Навіщо, якщо можна просто поставити красиву торгівельну марку, щоб ні в кого не виникало питань. Але вони все одно виникали, виникають і будуть виникати щодо історій на приклад тої, про яку йтиметься нижче.
Український Океан
Місто Миколаїв. Суднобудівельний завод "Океан". Підприємство ніколи не працювало на військову сферу. Тут випускаються вантажні кораблі цивільного флоту. Завод був одним з лідерів у цій галузі, тому і значився у переліку стратегічних об'єктів.
Але попри є відомості, що він був приватизований офшорною компанією, яка носила співзвучне ім'я з великим голландським суднобудівельним підприємством. Ця історія стала підтвердженням тому, як при режимі Кучми порушувалися закони і на догоду приватним інтересам посадовців розпродавалися важливі для держави підприємства.
Події почали розгортатися у 1996 році. Тоді в "Океану" почали виникати проблеми. Чорноморське морське пароплавство, що в той час переживало низку скандалів навколо розпродажу цивільного торгівельного флоту України припинило фінансувати будівництво пароплавів. Саме в той час директором заводу став Микола Романчук, який керує підприємством і досьогодні.
"Перекрыли нам основную технологическую линию, док. Новый заказ мы взять не можем – стоит судно. И продолжать работу не можем. Финансирования дальше не пошло. Получился экономический кризис внутри завода. Перестали платить зарплату, оплачивать долги за электроэнергию, газ. И уже в 96 году за должность завода на тот период была 25 млн.долларов", розповідає Микола Романчук, генеральний директор "DamenShipyardsOkean".
Того року не було такого українського банку, який не знав би заводу "Океан". У 90-х роках проценти, під які давались кредити, на обраховувалися сотнями. І для " лежачого" державного підприємства отримати кредит з 20-ма або 30-ма відсотками річних було нереально.
"Тогда банки работали под 100%? Под 300%, я помню март 1996 года мы получили кредит в сбербанке 8 млрд. купонов под 300% годовых", - каже Романчук.
Виникло замкнуте коло. З однієї сторони державне стратегічне підприємство з великими боргами, недобудованими судами, порожнім портфелем замовлень та напівголодним колективом. А з іншої сторони – проценти за кредити, які стрімко ростуть та, власне, кредитори які чекають. Але чекають недовго.
"Итера-газ подает на нас в суд хозяйственный, около 35 млн. грн. Только за газ + И нас признают банкротами", - зазначає гендиректор "DamenShipyardsOkean".
Завод охоплює криза. В таких умовах, коли держава не може дбати про підприємство, його продають. Але як продавати стратегічний об"єкт? Для продажу "Океану" була вибудувана класична схема: крізь банкрутство правильні люди купують завод за копійки. Але хто мав стати "правильним"?
У нас сьогодні держмайном управляє декілька структур. Я не можу сказати якім способом продано. Може продавати податкова адміністрація, банкрутство, міністерства галузеві. Але найкращий спосіб - все через банкрутство, вважає голова Фонду Держ майна Валентиіна Семенюк.
Підготовка до приватизації почалася до кризи на заводі. У травні 1995 році затверджується плану. За ним акції "Океану" діляться на 4 пакети по 25 відсотків кожний. Власниками одного стають робітники, 51% відходить державі і ще 25% виставляються на продаж.
Тоді ж миттєво з'являється перший покупець – голландська компанія "Дамен Шипярдс Груп". Вона виставила умови, за яких готова була викупити завод.
"Убрать вас со списков стратегических предприятий, 3 пакета в один пакет. Решите эту проблему – садимся за стол переговоров, Это было 17.12.1999 года. Мы чувствовали, что происходит в государстве, и мы заглянули туда дальше и глубже", - каже Микола Романчук
Відчували чи знали – питання відкрите. Але проблеми негайно вирішуються: із списків стратегічних підприємств викидають та з"єднують приватизаційні пакети. Проблема в кредиторах, які не хотіли вірити.
"Как выйти с этой ситуации? Я говорю "Давайте сделаем серьезную встречу, дадим честное слово нас живых людей, что мы деньги возвратим". Хотя уверенности в этом, не так много было", - зазначає генеральний директор "DamenShipyardsOkean".
Але кредитори повірили. І "Океан" продають.
Витяг з Договору за № КПП-289 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Суднобудівний завод Океан"
"Фонд державного майна в особі голови пана Чечетова та Компанія "B.V.Holding Maatschappij Damen", в особі директора Харманнуса Кваста уклали цей договір купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний:
П.15.1 Зберігати основний профіль роботи підприємства
П.15.2 Частково погасити прострочену кредиторську заборгованість ВАТ "Океан" протягом 60 днів з моменту підписання договору: перед бюджетом та бюджетними фондами у сумі 2 500 000 грн., із заробітної плати у сумі 5 500 000 грн."
78 відсотків акцій величезного заводу продають трохи більш ніж за 5 мільйонів доларів. Хоча в той момент на стапелях "Океану" стояло недобудоване судно, яке коштувало 25 мільйонів доларів.
"Може бути. А його не включили в інвестиційні зобов'язання і все. Оце називається як підписивалісь умови конкурсу під конкретну компанію. Це заздалегідь домовлялись", - каже Семенюк.
Хто був зацікавлений в цих хитрощах? Перше питання виникло щодо того хто купив стратегічне підприємство. Мабуть це була офшорна компанія? Про це, як мінімум, свідчить аудіо запису переговорів, які за участю директора компанії-покупця Харманнуса Кваста велися у жовтні 2003 року. Але ж і у структурі відомої голландської компанії "Дамен груп" фірми Кваста знайти не вдалося.
АУДІОЗАПИС ПЕРЕГОВОРІВ – розшифровка
Київ 17 жовтня 2003 року
Сергій Цибін: Кстати, когда мы рассматривали структуру Дамен, мы не смогли найти компанию B.V.Maastchappij Damen. То есть, владельцы завода мы нигде не нашли в структуре Дамен Груп.
Кваст: Это холдинговая компания, зарегистрированная в Арубе
Сергій Цибін: Это где?
Вронська /юрист/: Антильские острова
Сергій Цибін: Типа Кипра? Типа Науру?
Кваст: Этой компанией владеет семья, и ее акции в руках одного человека. И это господин Коммер Дамен
"Я бачив інформацію, що покупець "Океану" Дайман це теж не є компанію яка безпосереднє відносіться к тому Даймену, корабельному гіганту", - каже тодішній голова парламентської комісії з приватизації Рябченко .
"В приватизации Дамен стоял? Там другая компания стояла…да…", , - підтверджує Романчик.
Чому довелося так ховати власника заводу, стає зрозуміло згодом, коли до нових володарів "Океану" прийшли кредитори. І на питання "де наші гроші?" отримали стандартну відповідь: "які?" Наведемо приклад – як завод після продажу обійшовся з людьми, перед якими мав зобов'язання і як обходиться до сьогодні.
1995 рік. "Океан" купує металопродукцію у кіпрської компанії. Але за товар заплатити не може. Борг, за угодою, фіксується у вигляді 17 векселів. Загальна сума $4,5 млн. плюс 30% річних. Процент, м'яко кажучи, невеликий, якщо спів ставити з трьома сотнями річних в українських банках. Цю угоду №1/95-30 підписує 9 жовтня 1997 року саме Микола Романчук, сьогоднішній директор "Океану".
Далі векселя декілька разів змінюють свого господаря. 25 грудня 1997 року їх отримує дніпропетровська компанія "Конвест-Інвест". З цього моменту починається судова епопея між нею заводом щодо сплачення боргу за векселями.
Знайомий Кучми
Коли завод викупили зарубіжні інвестори, Конвест-Інвест було впевнено що за векселя буде заплачено.
"Вексель участвует вплоть до таких серьезных расчетов как международная форма. Без этого не было бы векселей торговли между государствами. На Западе живет и процветает. В Украине вексель скомпрометировал себя в определенный период. Это векселя энергодобывающих компаний, некоторые другие, НАКа", - каже голова правління банка "Класік-банк" Ігор Усатов.
Час плине, а нові власники платити борг не поспішають. Тоді Конвест-Інвест сама нагадує про себе. І проводить перемовини з боржниками.
"К нам приехал вице-президент голландской компании Кваст и мы ожидали, что будет конструктивный разговор, но вместо этого начались непонятные предложения с дисконтированием до 90%, с угрозами, со ссылками на высокопоставленных чиновников, министров, президента", - розповідає голова правління КТ "ПФК КонвестІнвест" Сергій Цибін.
"Кто такой господин Кваст? Хороший вопрос. Я не знаю ответа окончательного. Представляют его как вице-премьер группы Даймен" - продовжує Цибін.
Ситуацію можна пояснити просто. Ви зайняли у знайомого 100 гривень. Минув рік. Знайомий приходить до вас і вимагає гроші. А ви йому відповідаєте: "Я готовий відати, але з дисконтом у 90"%. Тобто замість 100 гривень ви відаєте 10.
Перемовини між Квастом та кредиторами закінчилися безрезультатно. Але згадка про вищих посадовців держави була недаремною. Пізніше виявляється, що Харманнус Кваст перебуває у близьких стосунках з президентом Кучмою, навіть входить до президентської ради з питань іноземних інвестицій. Цей зв'язок пояснює і те, чому так дешево стратегічне підприємство перейшло до власності офшорної компанії.
Кваст і Кучма поруч позують перед камерами під час спуску на воду корабля. Між ними існує зв"язок. Стратегічний - за схемою часів олігархічного режиму.
"С заводом надо… судостроительным стратегическим инвестором. Запомните раз и навсегда. Игру в ту приватизацию, которую мы проводим до сих пор надо прекращать", - заявляв у 2001 Кучма.
Але Валентина Семенюк іншої думки.
"У 2000-2002 році було введене поняття "стратегічний інвестор". Але ніхто не розкрив юридичну суть цього поняття. А це, фактично, ніші найбільші олігархи, які були поближче до тіла президентського. Вивозили кошти в офшорні зони, заводили через офшорні зони і це називалося "стратегічний інвестор" , - переконана голова фонду Держмайна .
Кредитори "Океану" подають в суд. Сподіваються повернути своїх кошти. Судові процеси нервують нового власника "Океану". Харманнус Кваст пише листа Леоніду Кучмі.
Витяг з листа Харманнуса Кваста виконавчого директора "B.V.Holding Maatschappij Damen" від 9 жовтня 2002 року"
Президенту України пану Кучмі
За останні два роки ми доклали багато зусиль для відновлення та налагодження стабільної роботи суднобудівного заводу "Океан". Проте, є сили, які бажають використати покращення фінансового стану заводу для задоволення своїх приватних інтересів. Така ситуація не дає нам змоги проводити подальші перемовини з іноземними кредиторами про залучення фінансування для розвитку заводу у майбутньому.
Тому з метою врегулювання ситуації ми звертаємося до Вас з проханням надати нам Вашу підтримку."
"Кваст написал письмо Кучме о том, что мы какая-то компания неизвестная, хотим отобрать крупную сумму, ничем не обосновано, не упомянув ни о суде, ни о чем. На что президент наложил резолюцию", розповідає голова правління КТ "ПФК КонвестІнвест".
Кучма не бариться з підтримкою своїх стратегічних партнерів. І накладає на лист резолюцію.
"Кінаху А.К. Скільки можно шантажувати працююче підприємство? Невже ви не можете нічого зробити... Розібратись!" "
Анатолій Кінах. У 2002 році – прем'єр-міністр України. В 1995ому, коли "Океан" готували до продажу, Кінах обіймав посаду віце-прем'єра з питань промислової політики. Він же лобіював питання суднобудівництва. Завод є для нього рідним підприємством – там нинішній перший віце-прем'єр починав свою трудову діяльність. Він до сьогодні вважає, що все навколо "Океану" відбувалося правильно.
"Судобудивний завод Океан – це хорошій позитивний приклад приватизації стратегічного підприємства для головної мети: розвиток та залучення інвестицій", - каже чинний віце-прем'єр.
У 2002 Кінах відповідає на вельми своєрідну резолюцію Кучми і дає доручення своїм підлеглим розібратися із тими, хто "шантажує працююче підприємство".
Мялиці, Азарову, Бондарю, Шлапаку, Радченко, Лавріновичу
Прошу ретельно всебічно розібратися по суті порушеного питання, вжити вичерпних заходів по урегулюванню проблеми.
Термін – 20 днів
Прем'єр-міністр України Анатолій Кінах
30 жовтня 2002 року"
Тим часом кредитори вигравали один суд за іншим. Судді зобов'язували "Океан" заплатити по векселям. Справа дійшла до найвищої інстанції.
"Даймен подала жалобу в Верховный суд. И 17.09.2001 года ВС подвел черту под этим делом, подтвердив позиции высшего хозсуда. Он признал права Конверс-Инвест на взыскание задолженности по этим векселям", - розповідає адвокат Денис Миргородський.
"И буквально сразу после рождения письма на фирму вдруг поступили запросы: областное управление, милиция, прокуратура, СБ. Сразу 4 запроса, я всем им звоню и говорю "Кому из вас я должен первому давать документы" Они говорят "Нам". Я им "Нельзя ли вам всем вместе собраться?" ", - додає Віктор Стирник, радник з питань економічної безпеки КТ "ПФК КонвестІнвест"
На "Конверт-інвест" почався тиск. Компанію відвідували одні перевірки за іншими. Але нічого так і не знайшли. Виникла дивна ситуація – весь потужний державний апарат втрутився у суперечку двох приватних компаній – на боці одної з них.
"Возник вопрос между 2 субъектами хоздеятельности, 100 – одна и 100 – вторая. И они или садятся за стол переговоров и договариваются, или не найдя взаимопонимания, идут в суд",- вважає Романчук .
Проблемою 2-ух приватних компаній на прохання пана Кваста займались: Кабінет Міністрів, Адміністрація президента, прав охороні органи, Служба Безпеки, МВС, сім міністерств , податкова служба тощо.
Суд теж відбувся. Але попри посилання Миколи Романчука на цю інстанцію, завод відмовляється платити борги і тепер. Навіть після цього рішення Верховного Суду, яке директор "Океану" не визнає.
"Не знаю.. Я не имею сегодня задолжности по этому кредитору, у меня нет ни бухгалтерских документов, ни юридических. Если бы были бухгалтерские – отвечал бы в налоговой, юридические – отвечал бы в суде. Нет у меня кредиторской задолженности", - запевняє Романчук.
Відмова платити стала чи не хронічним захворюванням для керівництва "Океану". Миколаївська міськрада виділила заводу землю після того, як підприємство 2 роки зверталося з таким проханням. Ціна землі була низькою – коло 1000 грн. за сотку. Всього - 107 га. Загальна сума – 11 мільйонів гривень. Але навіть за це "Океан" не розрахувався.
"По их голландским представлениям, инвестиционная привлекательность предприятия возрастает, если земля под ним выкуплена.+ 00.00.31. Они решили выкупить землю+ Выкупить, мы им дали это добро, оценку произвели, Госкомитет по земресурсам ее утвердил. Но теперь выходит заминка. Че то они не покупают" , - каже
Юрій Іцковський, заступник міського голови.
Чи визнає борги Анатолій Кінах, який дотепер переконує, що в "Океану" все гаразд, з"ясувати не вдалося. Він уникнув зустрічі з журналістом "Закритої Зони". А у фонді державного майна зараз триває перевірка законності приватизації заводу .
"По Океану нам дано доручення розглянути це питання. І я обов'язково вам надам інформацію ", каже Семенюк.
Поки в державі розгрібаються "авгієви стайні" минулої влади, приватизація стратегічних підприємств зупинена взагалі. Про це повідомила Валентина Семенюк. Фонд державного майна сьогодні подав понад 300 судових позовів щодо купівлі державних пакетів акцій різними компаніями, а також щодо виконання покупцями умов приватизації. Принаймні на першому етапі справа зрушила з мертвої точки.
"Чи зможе нова влада впоратися – досі важко говорити про це. Видиме бажання щодо загальних питань існує. Очевидно, прихований спротив щодо конкретних випадків теж. Бо серед нових посадовців чимало старих кадрів.
Підтримка "Океану" збоку першого віце-прем'єра Кінаха до закінчення перевірки може бути тільки виявом ностальгічних почуттів до заводу молодості. Але він постійно навідується туди. Останній раз – 24 квітня.
Схема приватизації "Океану", таке враження, була створена спеціально для того, щоб підприємство простило всім свої борги. Інтерес персон з колишньої влади, зокрема, Леоніда Кучми, є очевидним.
А у вікно шеф-редактора стріляли – куля потрапила в крісло шеф-редактора. Добре, що його в кабінеті не було. А стаття все одно вийшла. Принаймні правду про події навколо купівлі одного українського стратегічного підприємства замовчати не вдалося".
Навколо підприємства переплітається забагато різних інтересів. В тому числі і кримінальних структур. Коли минулого року історію навколо "Океану" і "Дамена" досліджували в Україні голландські журналісти з "Quote magazine", в ніч перед виходом статті на редакцію журналу в Нідерландах був здійснений напад.
Але, як і у більшості аналогічних справ, прямих доказів немає – колишній президент надавав перевагу діяти через третіх, четвертих, п'ятих осіб. Так, після відмови від боргових зобов'язань, "Океан" запрацював. Але виходить за рахунок інших – себто, кредиторів? А прибутки від цього отримувала іноземна компанія з сумнівним походженням?
