Срібна куля Тимошенко для Януковича

Минулої п’ятниці любителька екстремальних кроків Юлія Тимошенко, не злякавшись сонячного затемнення, оголосила про створення коаліції.

"Сонячне затемнення є гарним сигналом того, що тіньова влада, яка поки що закриває сонце, практично починає з сьогоднішнього дня свій шлях на відхід від влади", - запевнила Тимошенко журналістів і додала, що опозиційна сила стане "срібною кулею", яка боротиметься з перевертнями, котрі під час сонячного затемнення показують своє справжнє обличчя".

Матеріалами для срібної кулі, слід гадати, мають слугувати програмні засади опозиції. Як виявилось, це дещо "секонд-хендівський" набір, який раніше мав стати "цілющим зіллям" для покращення здоров'я країни від демократичної коаліції.

Як зізналась у п’ятницю сама Тимошенко, програмні засади угоди про опозиційне об'єднання повністю збігаються з положеннями угоди щодо створення коаліції демократичних сил.

Таким чином, очоливши опозиційний уряд, лідер БЮТ може похвалитися, що, на відміну від реального прем’єра, вона має програму дій, в якій розписано все – від життя "дитинки-сиротинки" до побудови Ташлицької ГЕС і "проекту заводу з фабрикації тепловиділяючих збірок".

З іншого боку, важко уявити, як опозиція, маючи в своєму арсеналі менше 130 штиків, збирається виконувати свої зобов’язання, виписані під так і не створений уряд.

Адже більшість програмних планів стосуються створення нових законів і реалізації владних ініціатив.

Наприклад, опозиція зобов’язується забезпечити "розробку та впровадження Державної програми зайнятості на 2007–2010 рр., яка забезпечить створення одного мільйона робочих місць щорічно". Ідея чудова, тільки як її реалізувати в обхід Миколи Азарова?

Або пункт про ухвалення закону "Про легалізацію коштів, отриманих некримінальним шляхом" та відповідної програми заходів щодо легалізації тіньового капіталу.

Легалізувати доходи збирався ще Віктор Пинзеник, але так і не встиг за дві міністерські каденції. Тепер же, на появу цього закону можна сподіватися хіба що з доброї волі Рината Ахметова, якому, як вважають експерти, важко буде довести некримінальне походження всіх його мільйонів, особливо першого.

Так само ефемерним виглядає ухвалення законів "Про декларування доходів фізичними особами", "Про профілактику злочинності", "Про державний контроль в Україні" з метою викорінення корупції в діяльності органів виконавчої влади.

Єдине, що зараз може робити опозиція – це викривальні заяви. Але після двох місяців "клоунади" за участю Олега Ляшка і цей вид зброї виявляється під питанням.

Також опозиція обіцяє забезпечити ухвалення "у першочерговому порядку законів, необхідних для виконання умов вступу до СОТ, з урахуванням пріоритетів дотримання національних інтересів в економічній та соціальній сферах".

Ось тут її бажання якраз може виявитися в нагоді, щоб подолати дефіцит голосів, який можуть влаштувати комуністи та лобісти з Партії регіонів у випадку ухвалення цих законів.

Є у програмі опозиції і такий пункт, як ухвалення закону "Про ціни та ціноутворення", в якому пропонується закріпити обмеження прямого втручання держави у ціноутворення.

Ця обіцянка виглядає вельми кумедно, якщо згадати минулорічні намагання Юлії Володимирівни та Сергія Терьохіна вручну регулювати ціни на бензин.

Щодо останньої ініціативи, то слід відзначити, що саме її позаминулого тижня намагалася проштовхнути "Наша Україна" в текст нової коаліційної угоди "чотирьох".

Також Тимошенко залишила в опозиційній програмі милі серцю "Нашої України" пункти про:

– розведення в часі виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування;

– удосконалення пропорційної системи виборів, в тому числі стосовно місцевих виборів;

– запровадження норми про конфедерацію партій за європейським зразком;

– підвищення прохідного бар’єру виборів до Верховної Ради до 5%;

Крім того, опозиція зобов’язується:

передбачити у проекті змін до Конституції та в законах про Кабмін та про центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) наступні норми:

- визначення посади міністра та першого заступника міністра як політичних посад;

- створення інституту державних секретарів;

- визначення завдань та повноважень ЦОВВ зі спеціальним статусом;

утворити парламентсько-урядову комісію з питань адміністративної реформи,

- в результаті здійснення цієї реформи ліквідувати районні державні адміністрації, а повноваження обласних державних адміністрацій скоротити.

Стратегічними завданнями для опозиції є набуття членства у Євросоюзі та забезпечення енергетичної незалежності України.

Пріоритетними завданнями є набуття членства України в СОТ, започаткування переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також взаємовигідна співпраця з НАТО. Вступ до НАТО – за результатами всеукраїнського референдуму.

Усі вищезгадані пункти "Наша Україна" поки безрезультатно пропонує антикризовій коаліції. Тимошенко ж їх зберегла як своєрідний маячок для колишніх соратників, нагадування про спільні ідеали.

Хоча деякі пункти навряд чи сподобалися б Тимошенко в разі якби вона стала прем’єром.

Наприклад, програмою опозиції передбачається створення через закон про Кабмін урядових комітетів для попереднього розгляду питань на засіданнях уряду.

Якщо хтось забув, саме Юлія Володимирівна ліквідувала в Кабміні цей винахід уряду Ющенка. І під час переговорів про демократичну коаліцію вона теж протестувала проти цього пункту.

Втім, зараз ситуація змінилась – і Тимошенко, напевно, була б дуже не проти подискутувати на Грушевського, 5 (особливо в присутності преси) з Януковичем чи Азаровим про те, де й кому "слід підтопити жирок".

Єдине чим відрізняється нинішня програма опозиції від програми колишньої помаранчевої коаліції – це розділи про головні цілі та керівні органи.

Отож опозиція планує:

- розробку альтернативного розвитку країни,

- проведення експертизи законопроектів, що розглядаються у парламенті.

- формування та проведення кадрової політики, спрямованої на підготовку фахівців для подальшої роботи в органах влади.

- здійснення контролю за ефективністю роботи посадовців та додержанням ними Конституції та законів.

Опозиція залишає за собою право на:

1) висування політичних ідей, які суперечать політичним ідеям парламентської більшості у Верховній Раді;

2) публічне вираження незгоди з думкою парламентської більшості у Раді та в ЗМІ;

3) публічне вираження незгоди з політичним курсом уряду, спрямованої на зміну цього курсу, усунення з посад окремих членів уряду, або його відставку;

7) отримання інформації про діяльність Кабміну, інших органів державної влади та місцевого самоврядування;

8) представництво в усіх комітетах, тимчасових комісіях Верховної Ради;

9) публічне проголошення на пленарному засіданні парламенту заяв з будь-якого питання;

10) створення опозиційного Кабінету міністрів;

11) розробку і винесення на розгляд Верховної Ради альтернативних законопроектів, підготованих парламентською опозицією.

Керівними органами парламентської опозиції (ПО) є: загальні збори парламентської опозиції, президія та її лідер.

Загальні збори парламентської опозиції складаються з народних депутатів, що входять до опозиції і збираються не рідше, ніж раз на парламентську сесію.

До складу президії парламентської опозиції входять лідер ПО та його заступники. Рада Парламентської опозиції складається з семи чоловік.

Лідер Парламентської опозиції організовує її діяльність, головує на засіданнях Загальних зборів, без доручення представляє парламентську опозицію у взаємовідносинах з депутатськими фракціями, керівними органами Верховної Ради, іншими органами державної влади.

Натомість президія опозиції може ходити до президента і прем’єра з питаннями, що становлять державний та суспільний інтерес.

Найпершим таким "інтересом" для неї має стати закон про опозицію. Бо без законодавчого закріплення хоча б елементарних прав, єдиним виходом боротьби опозиції з владою буде втикання голок у її воскову фігурку.