Справа Тараса Зеленяка: спроба аналізу

Фабула

36-річний мешканець Новосибірську Тарас Зеленяк, етнічний українець, син відомого вченого Тадея Зеленяка, вихідця зі Львову, звинувачується в розпалюванні національної ворожнечі.

Максимальне покарання, яке загрожує Зеленяку – позбавлення волі терміном до двох років. У відношенні до нього обрано запобіжний захід – підписку про невиїзд.

Перше засідання в Радянському районному суді міста Новосибірськ відбулося 11 вересня. Друге призначено на 4 жовтня через неявку свідків обвинувачення.

Як затверджує обвинувачення, Тарас Зеленяк коментував суспільно-політичні події в Росії й Україні на форумі українського сайта www.proua.com під ніком "новосибірськ2".

На думку прокуратури, ці коментарі пропагують ненависть до росіян, затверджують "перевагу українського народу над російським", до того ж, вони містять образливі слова "москаль" і "кацап".

Як сказано у звинувачувальному висновку, обвинувачуваний "використовував у своїй мові слова, вирази, порівняння й оцінки провокаційного характеру, котрі не допускають двоякого тлумачення й спрямовані на образу почуття національної самосвідомості російської людини".

Які ж вирази інкримінувала Зеленяку прокуратура? Точно на це питання відповісти важко, не побачивши матеріалів справи.

Усі повідомлення, що цитують обвинувальний висновок, фактично приводять цитати з дискусії про конфлікт у Чечні на форумі українського сайту www.proua.com.

Ця дискусія почалася 28 січня 2005 року, тривала чотири дні, була динамічною, зайняла на форумі шість сторінок і майже одразу ж перетворилася на взаємні образи прихильників чеченців і росіян.

А вже 1 лютого на форумі новосибірського Академмістечка користувач, що пише під ніком ringo, обурений текстами Зеленяка на форумі ProUA, пропонує знайти автора: "Поцікавтеся, будь ласка, персонажем під ніком новосибірськ2".

Ringo зняв IP-адресу новосибірська2 і встановив, що ту ж IP-адреса має один з користувачів новосибірського провайдеру "Перша миля".

Він прямо наводить цю IP-адресу й електронну адресу новосибірська2 із сайту новосибірського провайдера. Знайти власника комп'ютера за цими даними вже зовсім просто. Мережеві дані новосибірська2 провисіли на форумі Академмістечка трохи менше години й були вилучені модератором.

Кримінальну справу проти Зеленяка було порушено лише через рік.

Відповідно до численних публікацій, директор компанії "Перша миля" нібито звернувся до УФСБ у Новосибірській області (sic!) зі скаргою на висловлення свого клієнта, і прокуратура порушила кримінальну справу за першою частиною статті 282 КК РФ.

У Зеленяка було вилучено системний блок від домашнього комп'ютера, на якому знайшли всі коментарі новосибірська2.

Філолого-лінгвістична експертиза підтвердила, що вирази, використані Зеленяком, містять зневажливе відношення до росіян, хоча нецензурних слів у них майже нема.

Хто автор?

На першому засіданні суду Тарас Зеленяк відмовився від авторства інкримінованих йому текстів і заявив, що доведе свою невинність у ході судового слідства.

На думку захисту, довести авторство можна лише вилучивши сервер порталу proUA. Однак суд відмовився задовольнити це клопотання.

Справді, довести авторство Зеленяка нелегко. Ніяких офіційних звернень до адміністрації українського сайту з Росії не було.

Цікаво, які докази надасть збвинувачувальна сторона.

Логіку збвинувачення можна спробувати відновити в такий спосіб.

IP-адреса новосибірська2 на форумі українського сайту й IP-адреса комп'ютера Зеленяка, зареєстрованого провайдером "Перша миля", збігаються. Це можуть підтвердити і користувач ringo, і представник провайдеру, викликані в суд в якості свідків.

На жорсткому диску комп'ютера Зеленяка знайдено всі коментарі новосибірська2, отже, саме Зеленяк є автором коментарів.

Але ця логіка кульгає!

Для того, щоб стверджувати, що він є автором повідомлення на форумі, треба порівняти вихідні дані його провайдера з вхідними даними на форумі, а слідство цього не зробило!

Порівняння відкритих мережевих даних користувача новосибірськ2, показує, що під цим ніком писало як мінімум троє осіб: Зеленяк, хтось зареєстрований під цим ніком на форумі (Зеленяк ще в кінці 2004 року обурювався з цього приводу), і ще один незареєстрованний користувач, що надсилав повідомлення паралельно із зареєстрованим.

Як легко можна пересвідчитися, цей, вже третій, новосибірськ2 був клієнтом московського провайдеру!

Таким чином, Тарас Зеленяк, може й не бути автором текстів, котрі йому інкримінують.

Суд міг би переконатися в цьому, звернувшись до адміністрації сайту proUA або призначивши експертизу на авторство, щоб встановити, чи належать тексти, розміщені на форумі proUA під ніком новосибірськ2, одному автору.

Думаю, що її результати свідчили б про невинність Зеленяка.

Чи можна застосувати в даному випадку частину 1 статті 282 КК РФ "Розпалення національної, расової або релігійної ворожнечі"?

Склад злочину – "дії, спрямовані на розпалювання ненависті або ворожнечі, а також на приниження гідності людини або групи осіб за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, ставлення до релігії, як і приналежності до будь-якої соціальної групи, зроблені привселюдно або з використанням засобів масової інформації".

У карному праві дії можуть вважатися спрямованими на досягнення злочинної мети тільки за наявності у суб'єкта прямого наміру.

Тобто, автор текстів, котрий назвався „новосибірськ2”, повинен був усвідомлювати, що здійснює зазначені в статті 282 дії, і бажати цього.

Він повинен був мати мету – принизити національну гідність російського народу. Якщо ж прямий намір і усвідомлена мета, як такі, відсутні, то відповідальність може бути пов'язана з результатом, який виник внаслідок цих дій.

Хотілося б побачити, як обвинувачення буде доводити наявність у автора текстів, ким би він не був, прямого наміру й мети.

Я не бачу тут ні мети, ні прямого наміру, ні, тим більше, наслідків поширення через форум інкримінованих обвинувачуваному текстів. Тому стаття 282 КК РФ, на мій погляд, не може бути застосована.

Із погляду прав людини

Дана справа є типовим прикладом колізії між свободою висловлювання поглядів і боротьбою держави проти "слів ненависті" (hate speech). Колізія вирішена очевидно на користь боротьби зі словами ненависті, так ще й у вигляді карного переслідування.

Таке переслідування – серйозне обмеження конституційного права на свободу вираження поглядів. Чи є втручання держави в даному випадку "необхідним у демократичному суспільстві" і пропорційним?

На мій погляд, ні, таким чином, воно являє собою порушення 10-ої статті Європейської конвенції захисту прав людини й основних свобод.

Адже одим із основних принципів, які лежать в основі рішень Європейського суду по цій статті Конвенції, полягає в наступному:

"Свобода вираження поглядів складає одну з невід'ємних основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу і самореалізації кожної особи".

Прийнятними є не тільки інформація або ідеї, що сприймаються прихильно, вважаються необразливими або сприймаються нейтрально, але й ті, що ображають, шокують або дратують.

Такими є вимоги плюралізму, толерантності і широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства.

Якщо всі російські судові інстанції визнають провину Зеленяка і він захоче звернутися до Європейського суду, то, на мій погляд, його справа матиме гарну перспективу.

Я вже не говорю про вольтерівське – пишу по пам'яті – "мені огидні ваші переконання, але я готовий віддати життя за те, щоб Ви могли їх вільно висловлювати". На жаль, у сучасній Росії про ці слова почали забувати.

Мені особисто не до душі русофобські тексти новосибірська2, хоч я і бачу, що вони написані в запалі дискусії у відповідь на не менш агресивні й образливі висловлювання (збвинувачення цього, схоже, зовсім не враховує).

Але я добре розумію, що відповідати на злі слова карним переслідуванням не можна.

Навчений досвідом суддя Верховного Суду США Хьюго Блек одного разу сказав, що "проти зловживань свободою слова є тільки один засіб – ще більша свобода слова". І був, на мою думку, правий.

Паралелі

Справа Тараса Зеленяка дивно нагадує дисидентські справи за статтею 190' КК РСФСР, згідно з якою за "розповсюдження свідомо помилкових суджень, які ганьблять радянський державний і суспільний устрої, як і виготовлення й поширення витворів такого ж змісту" давали, зазвичай, три роки позбавлення волі.

Судження, які ганьблять лад, КДБ вбачав у самвидаві і тамвидаві – книгах і статтях, котрі експертиза визнавала антирадянськими.

Мені не відомий жоден процес, де було б доведено факт наклепу, тобто умисної брехні. У період т.зв. перебудови всі ці книги вже перестали бути "антирадянськими" і були опубліковані.

Якщо припустити, що Інтернет є сучасним аналогом самвидаву, і замінити словосполучення "російський народ" на "радянський державний і суспільний лад", то одержимо до болю знайому справу.

Той самий донос обуреного антидержавною поведінкою співвітчизника, така ж експертиза, така ж зневага прокуратури до деталей у доказі факту розповсюдження, такий же... Хотілося б помилитися і не написати "такий же суд".

Трохи більше, ніж сорок років тому письменники Андрій Синявский і Юлій Даніель були визнані особливо небезпечними державними злочинцями й засуджені до 7 і 5 років позбавлення волі за публікацію своїх текстів на Заході під псевдонімами Абрам Терц і Микола Аржак.

Правда, дуже схоже на сюжет із Зеленяком і новосибірськом2?

Адже тексти на форумах – те ж саме, що й художній твір: їхні автори в такий спосіб самовиражаються, самостверджуються і грають до самозабуття, вигадуючи собі різні ролі й іпостасі.

Те, що в історії відбувається один раз у вигляді трагедії, – потім повторюється у вигляді фарсу.

"Дивлячись на пику..."

Давайте облишимо всі юридичні й правові аргументи і подивимося на справу Тараса Зеленяка з позиції простого здорового глузду. Чим більше думаєш, тим більше розумієш, що вона шита білими нитками й притягнута за вуха. Взагалі, штучно створена.

Пригадується гротескний сюжет фільму " О бедном гусаре замолвите слово..." – типологічно така ж ситуація.

Вражає вибірковий характер цієї справи. Російський Інтернет повний ксенофобских текстів – антиукраїнських, антисемітських, античеченських, антимусульманських, антигрузинських...

Навіщо знадобилося висмикувати саме ці "слова ненависті", так ще й із форуму українського сайту? Що, російських мало?

Антиукраїнські тексти особливо пошилися в російському Інтернеті у 2005-2006 роках.

Самі вже назви статей Михайла Леонтьєва, Михайла Смоліна, Олексія Орлова чого варті! " Украина как была в заднице, так в ней и осталась", " Идея поиска идиотов, которые зачем-то спасут Украину, глупа сама по себе", " Украинская власть валяется на тротуаре", " Украина – это не Россия, Украина – это болезнь".

А ось ще статті головного редактора групи ділових журналів "ИД Родионова" Георгія Бовта " Война с хохлами" и "Хохлы как двигатель прогресса", стаття РІА "Новый регион" " Что сибиряку нипочем, для хохла – смерть".

Громадська організація "Місцева національно-культурна автономія українців міста Новосибірськ" зверталася з відкритими листами з приводу таких проявів антиукраїнського шовінізму і порушень журналістської етики, пропонувала провести кампанію громадського осуду. Та де там!

А от варто було одному користувачеві форуму Академмістечка обуритися текстами новосибірська2 на форумі українського сайту, так провайдер "Перша миля" пише скаргу у ФСБ!

Поведінка новосибірського провайдеру виглядає дивною.

Якщо відвідувачі форуму сперечаються один з одним і комусь не подобаються ті чи інші радикальні або образливі висловлювання опонентів – провайдер ніколи не стане комусь з цього приводу скаржитися, сам розбереться.

Він може закрити такому клієнту вхід на форум або, зрештою, відмовити в наданні послуг, якщо на нього систематично скаржаться. Але щоб писати скаргу в правоохоронні органи за висловлення на чужому форумі, та ще й у ФСБ!

Цю дивну поведінку провайдера можна пояснити, по-моєму, тільки одним – ініціативою ФСБ, яка зацікавлена у цій справі.

А навіщо ж ФСБ ця справа? Яку загрозу національній безпеці Російської Федерації створює балаканина на форумі, причому, навіть не російського, а українського сайту?

Чому саме кримінальна справа – що, не можна було обмежитися профілактикою? І чому аж за рік?

Чому, врешті-решті, російські правоохоронні органи не зробили нічого, щоб припинити поширення текстів, котрі нібито принижують росіійський народ, – наприклад, не звернулися до адміністрації українського сайту з проханням видалити ці матеріали?

Навпаки, вони сприяли їхньому поширенню!

Мені здається, що відповідь на ці питання така.

По-перше, спрямованість цієї справи цілком відповідає логіці російської керованої демократії, котра звужує простір свободи слова подібно шагреневій шкірі.

По-друге, ФСБ недвозначно показує цією справою, що вона має намір контролювати російський Інтернет і припинити теперішню вільність.

По-третє, я вбачаю в цій справі бажання посилити атмосферу взаємної недовіри в російському й українському суспільствах, розігріти ще більше антиросійські й антиукраїнські настрої – це цілком у дусі схем російських політтехнологів, чия діяльність спрямована на Україну.

Начебто навмисно, ніяких контактів з proUA, а навпаки, звертання уваги: дивиться, які ці українці агресивні ксенофоби!

Я був би радий помилитяся, але іншої несуперечливої й логічної відповіді я не бачу.

Українська відповідь

Повідомлення про справу Зеленяка викликали бурхливу реакцію на Україні. Справа обговорюється на форумах усіх популярних сайтів, пишуться численні звертання в міжнародні й українські правозахисні організації, до російського омбудсману.

При цьому учасники дискусій на форумах не соромляться у висловлюваннях. На форумі proUA відвідувачі організували масовий флешмоб російського провайдеру "Перша миля", що написали скаргу у ФСБ.

Всеукраїнське об'єднання "Воля" провело 19 вересня пікети біля російського посольства в Києві і консульств РФ у Львові, Одесі, Сімферополі й Харкові.

Пікетувальники вимагали звільнення Зеленяка (очевидно, не знали, що він на підписці про невиїзд) і передали лист президенту РФ Путіну, в якому охарактеризували вибірковий арешт Зеленяка як свідчення дискримінації за національною ознаою і грубі дії, спрямовані на подальше розпалення ненависті по відношенню до українців.

Закінчувався лист такими словами: "Навіщо прикидаєтеся лікарями від "ксенофобії". Лікуйтеся самі! Москалі! Руки геть від Зеленяка!" Лист написано, на мій погляд, у тому ж стилі, що й російські тексти, що ображають українців.

Не думаю, що Тарас Зеленяк і українці взагалі мають потребу в захисті в тій формі, в якій це робить "Воля".

Скоріше, навпаки - відповідь на образи у виді участі в суперечках на тому ж рівні не може бути гідним. Участь у дискусії в такому тоні – тільки на руку провокаторам, які усе це й влаштували.

Не потрібно плутати російську державу й російських людей, які, все ж таки різні. Є ж і інша Росія.

Крім того, така реакція в Україні на справу Зеленяка, як пікетування російських консульств об'єднанням "Воля" і образи росіян на форумах, це саме те, на що розраховували замовники справи. Вона, насправді, спрямована проти іншої, кращої Росії.

Автор

Євгеній Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, голова правління Українського Гельсінського союзу з прав людини, член правління міжнародного суспільства "Меморіал”