Політика і мораль
Автор цих слів під час передачі перебував у типовій київській "пробці", автоматично виконуючи операцію "перша-нейтральна", тому, аби хоч трішки заспокоїтися, почав уважно слухати слухачів. Дуже швидко стало очевидним, що "зразком" моралі у політиці став спікер (чи то вже екс-спікер?) Мороз.
Ведучий радіо "Ера", будучи вже не радий, що запропонував таку тему, почав вмовляти слухачів перестати обговорювати моральність Мороза, бо, мовляв, в країні є чимало інших політиків.
Проте це мало впливало на них, бо радіо "Ера" під час Помаранчевої революції зібрало аудиторію з досить високим інтелектуальним і моральним рівнем, і воно тепер не знає, як її позбутися - як відомо пан Деркач, з яким вже багато років пов'язують теле- та радіо-канали "Ера", зараз перебуває у фракції СПУ.
Все ж дозволю собі погодитися з тезою ведучого і навіть підсилити її - у нашій країні занадто багато аморальних політиків. До того ж для багатьох з них не існує жодних моральних бар'єрів.
Ця аморальність наших політиків у поєднані з бідністю пересічного українця та наявності невеличкої групи супер-багатіїв призводить до того, що поняття "демократичні вибори" поступово втрачає будь-який сенс.
Технологія проведення таких "демократичні виборів" на теперішньому етапі може настільки удосконалитися, що вклавши достатньо великі кошти можна буде купити "контрольний пакет" виборців.
В Україні ще з 2002 року так склалася, що приблизно половина виборців голосує за представників донецького та дніпропетровського кланів, а інша половина—за тих, хто проти них.
Ні в 2002, ні в 2004, ні в 2006 роках, жодне політико-економічне угрупування не може перемогти так би мовити "з запасом".
Для того аби перемогти "з запасом", необхідно придумати технологію, аби перекупити приблизно 3 мільйони виборців в конкурентів.
Справді, якби в 2006 році Партія регіонів отримала на виборах на 3 млн. голосів більше, то в теперішньому складі парламенту ПР мала би понад половину депутатів і одноосібно сформувала би більшість.
І тоді Віктору Андрійовичу справді довелося би займатися лише пасікою.
На жаль, зараз є вагомі підстави для купівлі мільйонів голосів.
Давайте, проведемо цілком реалістичні обрахунки.
Мої студенти повідомили, що зараз в Києві тисячі студентів вже тиждень мітингують за гроші. Вони розповіли, що, наприклад, їхні знайомі студенти з Умані отримують по 100 гривень за день, а з Харкова – по 80 грв.
Чесно кажучи, я не надто здивуюся, що дехто з моїх студентів на наступну пару до мене вже не прийде, якщо організоване синьо-білими шоу на Майдані буде тривати.
Тепер виникає запитання: якщо можна організовувати такі багатотисячні платні акції протягом тижня-двох, то чому нашим аморальним політикам не організувати разову акцію, в якій виборці декількох "неправильних" регіонів, дружно "правильно" проголосують, отримавши кожен, скажімо, по 100 доларів?
Якщо таких виборців виявиться 3 млн., то така акція організаторам обійдеться у 300 млн. доларів плюс "накладні витрати" - оплата низовим партійним структурам за оргроботу.
За великим рахунком, це не такі великі кошти для мільярдерів та мультимільонерів, які є в списках чи не всіх впливових партій.
Після виборів ці кошти банально "відбиваються". Наприклад, правляча коаліція призначає головою Фонду держмайна особу на кшталт пана Чечетова, і такий голова швиденько організовує продаж "Укртелекому" національному інвестору за символічну суму.
Неважко здогадатися хто саме буде тим "національним інвестором".
Звичайно, мені заперечать, що не так просто реалізувати план купівлі 3 млн. голосів в тих регіонах, які більше прихильні до політичних противників.
Але на це можна заперечити так: в країні, в якій середня зарплата на рівні 200 доларів за місяць, причому в сільських районах вона в набагато нижча, 100 доларів може виявитися більш, ніж достатньо для одноразової акції з підкупу виборців.
Наприклад, на виборах 2002 відомий об'єднаний соціал-демократ, до речі, теперішній міністр, на Черкащині успішно купував голоси лише по 20 гривень і став депутатом ВР.
І якщо молодь з Черкащини, де на виборах-2006 ПР отримала лише 10 відсотків, тепер масово їде до Києва за гроші підтримувати цю партію, то чому вона також за гроші не проголосує за неї?!
Зауважу, що під час згаданої вище радіопередачі зателефонував один львів'янин і висловив думку, що може це і не погано, що учасникам теперішнього шоу на Майдані платять гроші. Його аргументацію не буду наводити, але я не сумніваюся в тому, що він за відповідну суму гривень (доларів, євро) проголосує за кого завгодно...
Практичний висновок з вище написаного такий: якщо позачергові вибори таки відбудуться, то технології масової купівлі голосів можуть бути застосовані і тоді це призведе до ще більшого рівня аморальності українських політиків та недовіри виборців до них .
Глобальний висновок: не буває повноцінної демократії, зокрема чесних виборів, у бідній країні.
Роман Черніга, доктор фізико-математичних наук, Київ
