Фрік-Україна, або чи поїде баба Параска на Євробачення-2008?

"Наступного року на Євробачення від України має поїхати баба Параска. А я готовий стати її аранжувальником та продюсером", - заявив лідер гурту ВВ Олег Скрипка в ефірі телеканалу 1+1, коментуючи успіх Вєрки Сєрдючки (Андрія Данилка) на цьогорічному музичному фестивалі у Гельсінкі.

Мовляв, якщо фрік-музика зокрема та фрік-культура загалом отримує таку палку підтримку у Старенькій Європі, тоді чому б не довести цей музичний фрік-стрім до повного абсурду?

Я дуже поважаю Олега Скрипку та його музику. Водночас – не є палким прихильником творчості Данилка.

Музику першого можна слухати та думати "про головне та вічне". Під музику другого можна лише гоцати з компанією на п'яних збіговиськах. Але…

Українці дуже люблять применшувати власні перемоги. Водночас дуже полюбляють звеличувати свої поразки. В деталях смакуючи власні втрати та власне горе.

Ми ллємо сльози, говорячи про козацьку трагедію під Берестечком 1651-го, але майже не згадуємо при цьому про славну перемогу під Жовтими водами 1648-го.

З сумом оплакуємо вирізаний 1708-го царем Петром Батурин, але не радіємо від згадки про рік 1659-й, коли під Конотопом український гетьман Іван Виговський вщент розтрощив російське військо царя Алєксєя.

І вже зовсім не пам'ятаємо рік 1618-й, коли гетьман Петро Сагайдачний взяв в облогу Москву і не знищив Білокам'яну лише через те, що росіяни пристали на вимоги українців.

Я вже не кажу про нову українську історію.

Навіть після того, коли збірна України з футболу торік увійшла до вісімки найсильніших команд у світі, розмови значної кількості українських футбольних фанатів точилися не навколо теми наших перемог, а навколо теми "анти футболу", у який нібито грали українці в Німеччині.

Мовляв, мали очевидну перевагу над суперником лише в одному матчі проти Саудівської Аравії, а в усіх інших просто пощастило…

А от, скажімо, росіянам, туркам, грекам та румунам не пощастило навіть поїхати до Німеччини на фінальну частину Мундіалю… І не важливо, в який футбол вони грали – у справжній чи "анти". Ми були кращими за них. ПРОСТО КРАЩИМИ.

І якщо український співак чи співачка вдруге за останні 4 роки опиняється на п"єдесталі головного музичного конкурсу Європи, то не дуже важливо, в який музичний "футбол" вони там грають.

Головне – результат. Впевнений, якби, не дай Бог, Сердючка зі своїм "Ай-лю-лю" виступала б під прапором нашого північно-східного сусіда і здобула б на "Євробаченні" перше місце, мало б хто в Росії називав це "антифутболом", чи, пак, "антимузикою".

Переконаний, що всі російські ЗМІ наввипередки кричали б про перемогу "великої російської пісні" на Європейській сцені.

Справді, те, що ми побачили і почули на Євробаченні у виконанні Вєрки, має дуже мало спільного зі справжньою піснею. Це швидше танцювальне шоу. До того ж, як правильно висловився легендарний ве-вешник Олег Скрипка, - танцювальне фрік-шоу.

У перекладі зі сленгової англійської "фрік" означає "дивак", "виродок", "божевільний" або "скажений". Але є в цього слова й інше, більш "модернове" значення – "шалено модний, той, що межує з тонким кітчем, екзальтований, екстравертний, той, що не визнає загальних правил".

І якщо брати до уваги загальну, принаймні, зовнішню, "кітчевість" сучасної європейської молоді, голоси євро- телеглядачів за Вєрку виглядають цілком зрозумілими.

Не знаю, хто презентуватиме Україну на Євробаченні наступного року… Не знаю, чи поїде до Бєлграда баба Параска (вона ж – легенда помаранчевої революції – Параска Василівна Королюк з села Дорогичівка на Тернопіллі ).

Не знаю, чи стане її аранжувальником та продюсером Олег Скрипка… Але якщо подібний тандем візьме на "Євробаченні-2008" перше місце, тоді чому б не спробувати?

Чому б Україні не стати справді модною для Європи? Адже "Євробачення" - це лише шоу. І нічого більшого!

Єгор Чечеринда, головний редактор інтернет-порталу INTV