Доблокувалися!
"Нам сьогодні потрібні не мегаблоки, а мегапартії"
Борис Безпалий,
колишній член "Нашої України"
Привид президентської партії блукає коридорами української політики давно і не дуже вдало. Наразі ми спостерігаємо друге народження мегаблоку помаранчевих сил. Цей суперблок може бути політичною опорою Ющенка на виборах 2009 року. Якщо, збережеться в такому складі, звісно.
Тріада Ющенка
За даними соціологічних опитувань служби "Український барометр" НСНУ набирає 11 відсотків, якщо піде на вибори самостійно, і може надолужити ще п’ять-шість відсотків, коли до нього приєднаються Луценко та Костенко. З такими показниками, якщо екстраполювати їх на президентські перегони, вже можна подумати і про вихід у другий тур.
Хоча новітня українська історія не дає прикладів вдалого використання адміністративного ресурсу для побудови партії. "Своєї" політичної сили не було у Леоніда Кравчука. Леонід Кучма довго вагався у цьому питанні. Народно-демократична партія та блок Литвина, СДПУ(о) та "промисловці з підприємцями". В духовному плані була спроба спертися на Київський патріархат...
Президенту Ющенку для другої виборчої кампанії конче потрібна власна політична партія. У 2004 році на нього працювала могутня коаліція "Сила народу" і що з цього вийшло ми добре пам’ятаємо.
Але сьогодні все набагато складніше. Спертися на БЮТ, навіть у кошмарному сні не забажається. Губернатори завжди під рукою, але якщо Ющенко буде висуватися від секретаріату, РНБО та УДО, цього не зрозуміють західні партнери. НСНУ без харизми Луценка та грошей Жванії теж не дуже привабливий.
Як підкреслює політолог Андрій Єрмолаєв: "Если бы "НУ" самостоятельно шла на выборы, ее список был бы очень серьезным ударом по репутации президента. Мы увидели бы мало "раскрученных" политиков и бизнесменов".
Отже, НСНУ змушений піти на ребрендінг. Луценко вчасно виявився на потрібному місці. Можливо це місце завчасно приготували саме для нього? Групи Кінаха вже немає серед помаранчевих, але є Костенко з Плющем. Грошей в них менше, але є ідея. Отже, націонал-демократи всієї України, об’єднуємося!
Коло друзів та резервний фронт
На жаль, є багато застережень проти надмірного захоплення перспективами цього мегаутворення. Як особистісно-персональних, так і концептуально-ідеологічних. Чвари між лідерами можуть поховати цю блискучу пропозицію вже найближчим часом. Також відсутній серйозний фундамент для побудови націонал-демократичного блоку за участю трьох вищезгаданих сил.
От, приміром, яку ідею обстоює "НУ"? З великою натяжкою цю ідеологію можна назвати праволіберальною. Що ліберального у спробах групи олігархів забезпечити власне майбутнє? Втім, про це українські ЗМІ пишуть вже кілька років.
"Народна самооборона" - блискучий технологічний проект з яскравим лідером. Ідеології ніякої, якщо не рахувати обіцянок засадити усіх бандитів у тюрму. Луценко – політик з іміджем чесного антикорупціонера. Рятівне коло для НСНУ. Його друге дихання, що може реанімувати політичні надії президента.
Звісно, якщо Луценко сам не захоче стати президентом. Неймовірно, скажете ви. Але якби у 2002 році хто-небудь сказав про можливість в Києві народної революції, що б ви йому сказали?
"Самооборона" відповідає вимогам та сподіванням виборця на ревізію "помаранчевих" цінностей. Для вдалої участі у виборах союз з "НУ" їй навіть і не дуже потрібен. Тільки якщо не продати себе якнайдорожче під час переговорів.
Правий край
"Українська правиця" – найбільш ідейне з цих складових мегаблоку демократичних сил. Хоча утворили її також формально різні політичні партії.
Своїми коріннями "правиця" сягає до Народного Руху України зразка початку дев’яностих років. Ті ж самі лідери з числа письменників - колишніх членів КПРС, поміркованих дисидентів та ветеранів радянських концтаборів.
Перемогою національно-демократичних сил є сама можливість спільного виступу в межах однієї політичної сили, а не так як раніше, двома-трьома колонами.
Націонал-демократам і справді давно було слід об’єднатися, інакше на тлі їхніх чвар єдиними виразниками української самостійності так і залишилися б Давид Жванія та Євген Червоненко. А так вимальовується цілком пристойна правоцентристська партія. Тільки що вона робить в альянсі з олігархами?
Протиприродність цього союзу очевидна. Так, костенківці вже приймали участь у "Нашій Україні". Але, тоді мова йшла про перемогу над "кучмізмом". Коли ця перемога стала відчутною, принаймні, на ілюзорному рівні, УНП швидко пішла в опозицію.
Блок Костенка та Плюща досить блідо пройшов виборчу кампанію 2006 року. Національно-демократичний електорат виявився розпорошеним між БЮТ та НСНУ, забувши віддати свої голоси за тих, хто цього так чекав. Можливо, тому костенківці вирішили приєднатися до більш "розкручених" брендів.
Однак, є великі сумніви, що в разі спільної діяльності з лібералами "правицю" очікує щось позитивне. Треба ж себе не втратити в такому мезальянсі!
Преторіанська партія та проблема лідера
Крім вищезгаданих суб’єктів виборчого об’єднання "на підтримку президента" не можна оминути ще одного неформалізованого, але вельми важливого учасника. Мова йде про секретаріат президента.
Він не має статусу політичної партії, однак бажає впливати на процес прийняття рішень. Бажає бути істиною в останній інстанції. Непогано для амбітних людей, але згубно для ідеалів демократії. Якщо вони когось ще турбують.
На загал, на "помаранчевий" мегаблок чатують три головні загрози. Розширення коаліції неможливе без зміни назви. В цьому питанні безліч варіантів, але виграшних майже немає.
Також треба буде розібратися з питанням про лідера (Кириленко чи Луценко?) та узгодити списочні квоти. Досвід минулих кампаній свідчить, що ця проблема може поховати не одну коаліцію з блискучими перспективами розвитку.
І останнє. Президент зацікавлений у майбутньому перетворити цю коаліцію на монолітну партію. Але схожа спроба у 2005 році наштовхнулася якраз на опір "дисидентської" УНП. Як буде зараз побачимо.
Юрій Корогодський, для УП
