Агент впливу

За півтора місяці, які пройшли після позачергових виборів було зроблено чимало голосних заяв і представлено "яскравих" прожектів щодо формування коаліції.

Експерти по-різному оцінюють шанси кожного з варіантів. Говорять і про ролі окремих політиків у процесі створення парламентської більшості, у тому числі і про роль президента.

Як мені здається, в такій ситуації президент має безпосередній вплив на створення коаліції. Це виявляється в багатьох його діях. Починаючи з того, що він не один раз закликав усі сторони, які пройшли на позачергових виборах до Верховної Ради, сісти за стіл переговорів і знайти взаєморозуміння.

З огляду на те, що президент до того ж засновник й ідейний лідер одного з двох блоків, які парафували коаліційну угоду, саме йому як нікому іншому, насправді, належить "золота акція" у створенні коаліції та майбутнього уряду.

Нарешті, саме президент вносить до Верховної Ради подання парламентської більшості щодо кандидатури прем'єр-міністра.

Таким чином, усі погляди політичної аудиторії сьогодні спрямовані на президента в очікуванні, що його наступні кроки допоможуть знайти вихід з коаліційного трикутника.

Хочу зауважити, що не вірно було б в даному випадку розуміти такі дії як "втручання". Протягом останнього року, президент активно брав участь у діяльності всіх без винятку центральних органів влади, і це всебічно віталося так званими демократичними силами.

Ось і сьогодні, як багаторазово та небезпідставно стверджувалося, президент як глава держави та гарант Конституції не може залишатися осторонь від такого важливого державного процесу, як формування коаліції депутатських фракцій. Цим він реалізує свій мандат народної довіри. Адже це його робота.

Спочатку багатьом здавалося, що альтернатива широкій коаліції існує. Але, думаю, вже відбувається тверезе переосмислення політичної ситуації. І моя думка: альтернативи широкії коаліції не було, і немає. Коаліція на те і коаліція, щоб поєднувати широкий спектр політичних сил.

Тут я дотримуюся такої точки зору: якщо політики одержали мандат народної довіри, мають конструктивну програму поліпшення добробуту народу, готові співпрацювати на засадах толерантності та прагматизму, то вони безумовно повинні об'єднати зусилля та спільно реалізувати свої передвиборчі обіцянки.

Нинішніх коаліціантів занадто багато чого поєднує: від поваги інституту приватної власності до усвідомлення соціальної відповідальності держави перед її громадянами, від пріоритетності прискорення інтеграції України в співтовариство цивілізованих держав до забезпечення реальних гарантій її безпеки від військової та терористичної погрози, здійснення ефективної судової реформи.

Більшість протиріч між ними – штучні, надумані. Від цього варто відштовхуватись.

Оцінюючи дії президента, можу сказати одне - багатьом імпонує його послідовність у відстоюванні своїх поглядів, своєї політичної програми. І не важливо, про що йдеться: про міжнародне визнання "Голодомору" або про євроатлантичну інтеграцію України.

Президент і його оточення за останній рік, правильно буде сказати, "розсунули межі можливого" в українській політиці, чим дали імпульс жвавій дискусії про необхідність перебудови системи стримань і противаг у державному устрої України. І це чимало.

Знову таки, повторюся, сьогодні президент дійсно володіє "золотою акцією" у питаннях формування коаліції й уряду. Багато чого залежить від того, як він нею скористається.

Сергій Ківалов, народний депутат України, керівник Юридичного департаменту Центрального виборчого штабу Партії регіонів