"Потрібне спецбюро для контролю над бюро..."

Сенсацією стала прес-конференція радника міністра внутрішніх справ, першого заступника голови парламентського комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю Геннадія Москаля.

Щоб підвищити рівень ефективності боротьби з корупцією, генерал запропонував ліквідувати УБОЗ, передавши його функції новоствореній структурі – Антикорупційному бюро (АКБ).

Про необхідність створення спеціального уповноваженого органу, керівник якого призначається главою держави, говорив на початку вересня минулого року Юрій Луценко, тоді - лідер НУНСу.

Згідно з законопроектом, розробленим в МВС, контролювати його роботу повинен секретаріат президента і профільний парламентський комітет. До складу АКБ ввійдуть співробітники центральних главків по боротьбі з організованою злочинністю МВС і СБУ.

АКБ, за задумом авторів законопроекту, займатиметься не тільки оперативно-розшуковою діяльністю, а й вестиме слідство. Зараз, як відомо, виявлення і розслідування корупційних і посадових злочинів знаходяться в компетенції Генпрокуратури.

Таким чином, майже всю слідчу функцію планується зосередити в МВС, бо ще раніше, в результаті внесення змін до КПК, міліції вже передано слідство у справах з розкриття особливо тяжких злочинів.

"У правоохоронній системі, - вважає Геннадій Москаль, - повинна бути нормальна конкуренція".

Конкуренція, звичайно, річ прогресивна, тільки чи доречна вона, коли йдеться про таку тонку й делікатну справу, як, скажімо, збір матеріалів про особисте життя людини, перевірка діяльності чи пакету статутних документів комерційного банку чи фірми?

Адже перевірятимуться не тільки фінансові нюанси й платіжки, а й, наприклад, нажите в минулому майно, походження нерухомості, досліджуватимуть майнові декларації чиновників високого рангу, народних депутатів, лідерів політичних партій, керівних посадовців, доходи членів сім'ї, близьких родичів.

Крім того, Антикорупційне бюро здійснюватиме контроль за фінансуванням політичних організацій і партій в ході передвиборчих кампаній.

Геннадій Москаль, якого називають найбільш вірогідним керівником АКБ, пояснює: "Ми ні в якому разі не будемо перетворюватись в орган політичного тиску на опонентів".

Добре, якщо так. Тільки в усіх на пам'яті діяльність двох останніх міністрів МВС - Луценка і Цушка.

Оскільки нова структура знаходитиметься в складі МВС, де гарантія, що АКБ не почне активно пресувати своїх політичних противників, активно шукати ознаки корупції, у той час, як до симпатиків своєї політичної сили - ставитися поблажливо? Хто може дати гарантії? Секретаріат президента? Парламентський комітет?

Розумію вашу іронічну посмішку. Гіпотетично припустимо, що все робитиметься з добрими намірами і "чистими руками", та завтра політична ситуація зміниться, і до влади прийдуть опозиціонери, ті, кого переслідували, чи варто гадати, якими будуть їхні дії?

Генерал Москаль каже: "Є суд, в якому кожен буде доводити свою правоту. АКБ передаватиме матеріали до суду, а вже він вирішуватиме, винна людина чи ні". З нашими судами, де на рішення кожної інстанції встановлена такса?

І далі: "Усі матеріали по лінії АКБ повинні розглядатися спеціальною судовою палатою у складі Апеляційного суду Києва. Судді та члени їхніх сімей будуть мати цілодобову охорону".

Уявляєте, як весело їм житиметься - цілодобова охорона протягом усього життя! І що це будуть за люди такі бездоганно чисті і чесні? Звідкіля вони візьмуться в країні, де за звичайну консультацію лікарю треба нести "презент"? Може, з іншої галактики завезуть? Чи в нашому рідному МВС виведуть нову генерацію?

Те саме, до речі, стосується і працівників апарату Антикорупційного бюро, чий рівень фахової підготовки має бути бездоганним, а спроможність протистояти різним життєвим звабам і спокусам – не викликатиме жодних сумнівів апріорі.

Адже достеменно ясно: щедрим пропозиціям з боку об'єктів, які потрапили "під ковпак" Антикорупційного бюро, меж не буде. І якщо сьогодні за кожен "голос" чи за місце в прохідній частині партійного списку пропонуються мільйони доларів, можна уявити, які суми називатимуться, коли йтиметься не про політичну кар'єру – про загрозу вироку з конфіскацією.

Ідея створення АКБ в Україні мусується років з десять. А от у сусідній Польщі за її втілення взялися в 2005-му, коли комплекс заходів по боротьбі з корупцією був задекларований передвиборчою програмою тодішньої правлячої партії "Право і Справедливість".

Восени того ж року уряд ухвалив рішення про утворення при Раді Міністрів (не при МВС! – Автор) Центрального антикорупційного управління (польською – бюро), для боротьби з корупцією серед державного чиновницького апарату та співробітників сфери самоуправління.

Був визначений уповноважений уряду з напрацювання програми боротьби із зловживаннями і корупцією, який представив у визначений час на розгляд уряду низку відповідних законопроектів.

Зокрема, проект закону про Антикорупційне управління було розглянуто і погоджено спеціальною депутатською підкомісією, до якої ввійшли представники всіх парламентських партій. В ході дискусії її учасники висловлювали серйозні побоювання щодо заангажованості нової структури, підзвітної прем'єр-міністру. На їхній погляд, це відкривало можливості для правлячої партії здійснювати політичний контроль над Антикорупційним управлінням.

Зрештою, так і трапилося, і це значною мірою сприяло достроковим виборам і зміні влади. Та концептуально й організаційно структура все ж вистояла, і уроки, що спричинили зміну політичної ситуації в країні, думається, засвоєні і нинішньою правлячою, і опозиційною партіями.

Про це добре обізнаний, зокрема, міністр МВС Юрій Луценко, який ще в березні 2005-го року брав участь у варшавській міжнародній зустрічі міністрів внутрішніх справ країн ЄС, де розглядалися правові підстави протидії проявам оргзлочинності та корупції.

Луценко сповна використав польський досвід. Це випливає хоча б з того, що законопроект "Про Антикорупційне бюро України" став тільки одним з п'яти підготовлених у пакеті документів, що пропонуються на розгляд Верховної Ради.

Аналізуючи їх, експерти дійшли висновку, що окрім боротьби з корупцією, законопроекти мають на меті безпрецедентну реформу органів МВС. Крім зосередження в своєму відомстві слідчої функції, йдеться про реформування внутрішніх військ у Національну гвардію, формування Національної міліції, встановлення контролю над прикордонними військами і міграційною службою.

Є вірогідність створення у складі МВС Держслужби пожежної безпеки і рятування, яка може стати аналогом МНС. Сам же міністр внутрішніх справ здійснюватиме політичне керівництво всією міліцією, представлятиме політичну партію, що перемогла на виборах.

Власне, з цього потрібно починати. Як і завжди, схоже, все у нас зводиться до особистості і її суб'єктивної ролі в історії. Різні бюро – вже потім. Не біда, якщо вони будуть діяти в умовах анархії, безладу й безконтрольності.

Тоді, навздогін, створимо наступне бюро, воно і контролюватиме дії цього бюро. І так – по колу, без кінця. І навіщо, скажіть, Луценкові тоді пост віце-прем'єра, від якого він напрочуд легко відмовився?

Якщо пройде реформа МВС за його сценарієм, і вдасться зосередити всі воєнізовані формування під одним дахом, йому і сам прем'єр вже не указ. І навіть – президент?

Володимир Кулеба