Острови…

49-й річниці кубинської революції присвячується

"…життя не буде для нас легкою прогулянкою.
1 січня 1959 року ми завоювали лише право розпочати!.."
Фідель Кастро Рус

"…на початку ХХІ століття в Європі народилася нова українська нація і держава.
Ми починаємо нову епоху української і європейської історії третього тисячоліття.
Ця епоха солідаризму, співробітництва, єднання у спільному європейському домі..."
Віктор Ющенко

Протягом 4 днів середини грудня 2007 я мав можливість на власні очі бачити життя кубинців зсередини і робити висновки в межах своїх ідеологічних уподобань, життєвого досвіду і розуміння того, чим "соціалізм" відрізняється від "капіталізму", або навпаки.

Прошу до Вашої уваги ці порівняння.

Для того, щоб зрозуміти, що ж відбувається у нашому власному домі – Україні, варто було поїхати на Кубу і пошукати відмінності, які б стосувалися не лише природи і клімату, а суто системи суспільних відносин, які віддзеркалюються в усіх проявах колективного життя.

Скажу відразу, що як це не парадоксально, відмінностей між Україною і Швецією, для прикладу, набагато більше, ніж між Україною і Кубою.

Нижче спробую пояснити чому…

Так, на Кубі не буває снігу, а теплий тропічний клімат не вимагає надзусиль, щоб обігрівати домівки. Кокосові і бананові пальми ростуть просто на вулицях Гавани, але чи призводить цей фактор до того, що люди не потерпають від звичайної нестачі продовольства.

Судячи з того, чим задовольняють свої гастрономічні смаки звичайні кубинці – якісної і різноманітної їжі на острові не вистачає.

Карткова система (див. фото) створює ілюзію опіки держави, яка не здається перед зовнішніми загрозами і по-революційному з ранку до ночі повторює VENСEREMOS!

Держава не забуває про тебе!

Українці живуть на найродючіших землях у світі, але чи гарантує це усім 47 мільйонам наших співгромадян якісний харчовий споживчий кошик? Краще спитати тих, кому за 60, ніж перевіряти на сайті Держкомстатистики.

Ми живемо у демократичній країні. Принаймні, так стверджують правлячі політики. Країна з суто пропорційною виборчою системою і фактично діючим імперативним мандатом гарантує стабільність представлення у владі тих, за кого були заплачені гроші олігархічними групами. Із влади ніхто нікуди не пішов і не піде.

Чи, може, я помиляюсь? Тоді спробуйте порахувати вартість виборчої кампанії хоча б останніх 2006 і 2007 років. Чи, може, члени партій утримують свої організації за власний кошт або за гроші платників податків? Ні – усі українські партії утримуються за кошт спонсорів – великого капіталу.

На Кубі вже протягом майже півстоліття існує комуністичний режим, який захищає себе, називаючи це захистом революції. Альтернативні партії і громадські рухи заборонені.

Будь-яка діяльність, яка йде врозріз з офіційною позицією влади, може бути розцінена як антиреволюційна діяльність і карається ув'язненням до 25 років тюрми. "Кожна революція має вміти себе захищати". От вона себе й захищає.

Пеніцитарна система за часів режиму Батисти (1958) і Кастро (2004). Кількість тюрем можете порахувати власноруч

Так, на Кубі протягом усього існування революційного режиму, експлуатація заборонена, а слово "капіталізм" має виключно негативну конотацію. Острів рабів, потім - острів розваг люто ненавидить усе, що пов’язано з найманою працею.

Від того, все, що є проявом індивідуальної, а не колективної трудової діяльності, активно піддається критиці і навіть переслідується законом.

Будучи кубинцем, ви могли б приготувати їжу і напівлегально запросити іноземців, спробувати перепродати сигари і пригостити Mojito, намалювати картину або зробити сувенір та спробувати його продати некубинцю.

Це той ліберально-економічний прояв, який може собі дозволити толерувати революція. Приватна діяльність можлива лише у туристичній сфері.

Проїхатися вулицями Гавани можна і за 1, і за 5, і за 30 конвертованих песо. Усе залежить від ваших переговорних здібностей

Брати гроші з іноземних туристів – це опосередковано підтримувати революцію. Готельний бізнес повністю контролюється державою, щоб потім повернутися до звичайних кубинців у вигляді державного пропагандистського телебачення, низьких комунальних тарифів, щомісячних подарунків держави у вигляді шматка мила, 200 ml олії, пари кілограмів рису і трохи молока.

В Україні більше економічних свобод?

Це так. Ви можете відкрити свій приватний бізнес і продавати будь-що: від послуг до товарів. Ви навіть зможете швидко стати мільйонером, розпочавши, для прикладу, будівельний бізнес у столиці, якщо моральні обмеження вам не забороняють роздавати хабарі від низу до верху.

Таку діяльність може дозволити собі толерувати Українська держава, бо - демократична. Вона в ручному режимі збирає податки і перерозподіляє їх у відповідності до наближеності до влади. Чи будує вона дороги? Чи вкладає вона в інфраструктурний розвиток системи ЖКГ? Чи є у нас медицина чи освіта безкоштовною і головне – якісною? Знайдіть відповідь самі…

І в континентальній демократичній Україні і на острівній тоталітарній Кубі є багатії. Вони мають спільні риси. Найголовніша – вони близькі до влади, або є владою. Вони демагогічні, нахабні, паранояльно люблять володарювати і дуже люблять говорити про національні інтереси.

"Батьківщина або смерть" (Patria o Muerte!) – кажуть кубинські лідери, "Україна – понад усе" говорять за ними наші мільйонери, або лише повторюють за нашими політичними лідерами, бо так спокійніше. І перші і другі мають сильного безжалісного і агресивного сусіда, на якого, у разі якихось економічних прорахунків і соціальних негараздів можна звалити провину.

Так, по відношенню до Куби вже майже півстоліття (з 1962) діє режим економічних та фінансових санкцій з боку могутнього сусіда – США. Заборону на підприємницьку діяльність і відповідне зубожіння населення можна з легкістю пояснити діючим торговельним ембарго.

Тому, одним із символів сучасної Куби стали американські автомобілі 50-х років, які бігають дорогами Гавани і до цього часу. А хто ж дозволить завезти нові, якщо поруч грізний сусід.

"Ми продовжуємо нашу революцію, і одні, в цілому світі, зберегли цноту соціалізму", – каже керівництво Куби.

Радянські ракети 60-х тепер уже віртуально охороняють революцію

Безумовно, острівний характер життя і залежність від зовнішнього світу призвели до того, що економічний диктат з боку Штатів критично обмежив розвиток Куби і вона зараз перебуває в напівзруйнованому стані.

Стан її економіки навіть важко порівняти із Україною початку-середини 90-х. Не дивлячись на багаточисельні резолюції ООН і позицію переважної більшості країн ЄС, ембарго продовжує діяти. Американська демократія наполегливо бореться з режимом Кастро за рахунок можливостей для звичайних кубинців. Кубинський режим наполегливо захищається, повернувши голову на 49 років назад.

Україна, здається, вискочила з обіймів "північного ведмедя". Але чи надовго? Так, російський газовий монополіст уже прикупив туркменський газ разом з узбецьким і не залишив Україні вибору.

Фактична безальтернативність імпорту енергоносіїв мала б мобілізувати енергозбереження та власну, по-хорошому агресивну енергетичну політику. Усі її відчувають?

Нам здається, що ми є оплотом демократії на усьому пострадянському просторі і стримуємо агресивні наміри вічного північного сусіда в його енергетичному диктаті – кажуть їх українські колеги і при цьому створюють спільні підприємства і будують, будують хатки в заповідних зонах.

В якому будинку живе Кастро нам достеменно невідомо. Місцеві кубинські опозиціонери кажуть, що він живе у бункері десь в районі площі Хосе Марті. Лідер революційної Куби має бути в безпеці.

Десь тут, під пам'ятником Хосе Марті, знаходиться бункер Кастро

Так, Куба має дискримінаційну по відношенню до своїх громадян грошову політику. Існування двох видів песо (звичайні – для кубинців і конвертовані – для іноземців).

Ця подвійна мораль (два види грошей) розділяє людей на тих, кому можна заходити в готелі і користуватися Інтернетом і тих, кому дозволено лише за цим спостерігати. Гроші – це лише віддзеркалення суспільних домовленостей.

Для більш точної уяви згадайте рублі і чеки в інвалютних магазинах часів розквіту СРСР. Тоді лише моряки і дипломати, ну й звісно партноменклатура, могли собі дозволити магнітолу "Соні" і джинси "Леві Страус". От так функціонують гроші на Кубі.

Усе можуть купити лише ті, кому світить сонце революції. Кому воно не світить уже 49 років, можуть отримати безкоштовні державні подачки по картках. Найвища зарплатня на Кубі у поліцейських – близько 800 Peso (близько 40 USD). Середня зарплатня – 400-600 Peso.

Україна: Валюта одна – гривня. Неконвертована, але доступна усім. Це формально, бо номінально в країні за різними оцінками від 40 до 80% економічної діяльності відбуваються в тіні - зарплатня у конвертах, офшорні кампанії, сфальшоване відрахування по поверненню ПДВ з бюджету.

Це створює "порочне коло" обігу тіньових грошей, яке важко розірвати і завести до бюджету. А це означає не лише те, що ризики ведення бізнесу в Україні одні з найвищих у світі, а соціальні гарантії – одні з найнижчих, а й те, що здобути право називатися "середнім класом" може собі дозволити максимум 10%, і це - за дуже оптимістичними оцінками.

Куба: Дефіцит і державні монополії, черги в магазинах і дефіцит товарів, смердюча їжа за дешево і недосяжна за дорого. Старі авто, які внаслідок ембарго і розпаду СРСР вже 16 років не бачать нових запчастин. "Наїзниці", у свої 14, пропонують свої послуги іноземцям лише за пару десятків конвертованих песо і це при забороні на проституцію.

Україна: Широкий вибір переважно імпортних товарів при відсутності гарантій якості. Дешеві, лише на вторинному ринку, низькобюджетні та дорогі, переважно нелегально імпортовані, автомобілі. Поширена, хоча й заборонена проституція. Поїдьте на окружну в Києві і подивіться.

Столиці обох країн потерпають від невирішених комунальних проблем. В обох країнах місцеве населення намагається жити в столиці. Проблеми різні, але схожі щодо руйнівної сили по відношенню до окремої людини.

Гавана. Відсутність якісної води та напівзруйнована каналізація. Відсутність якісного місцевого транспорту.

Київ. Відсутність якісної води і засміченість вулиць як результат неспроможності комунальних служб доглядати за перенаселеним містом. Колапс автомобільного трафіку як наслідок диспропорції між дешевим будівництвом житла (хмарочоси) і дорогих інфраструктурних вкладень (дороги і мости)

Гавана. Причина – неефективна і безвідповідальна система місцевого управління. Замість роботи – пошук ворогів революції.

Київ. Причина – корупція. Замість роботи – хаотичний і безконтрольний продаж земельних ділянок під забудову.

Так, Куба – це, в першу чергу, острів в океані, і острівна ментальність породжує захисні психологічні механізми. Всі вони прибульці, а ми – інші, і, відповідно: "Ми – типу, не здамося!".

Так, Україна знаходиться у серці Європи, але наша ментальність також підказує нам – "Терпи, синку, це наша Батьківщина! Не здамося ані москалям, ані натівцям!".

Інакше я щось не можу зрозуміти, чому ми продовжуємо бути як на острові, коли наші колись "братні республіки" від Литви до Болгарії вже там, де хороші дороги, прозора влада, вільні медіа, рівні можливості.

А ми, за 16 років тупцювання лише досягли того, що узагальнено можна назвати "станом великих імітацій". Ми нібито демократичні, нібито розвинуті, нібито європейці…

Так, Куба – це масове порушення прав людини і десятки в'язнів сумління, відсутність будь-яких легальних механізмів протидії жорсткому диктату революційних демагогів сенільного віку, тотальна цензура і всеохоплююча пропаганда в ЗМІ, деморалізація молоді, яка, переважно думає як втекти за кордон, або воліє, щоб Куба перетворилася на 51 штат США і дивиться вбік Пуерто-Ріко.

Куба – це культ революції і революціонерів і безвихідь, бо з одного боку – "акули капіталізму", а з іншого "голодна революція".

А що ж Україна? У нас немає політичних в'язнів, бо у нас немає справжньої політики – усе витіснили мільйонери-політикани. Можливо, у нас менша кількість тюрем на душу населення, але за один лише 2007 рік в слідчому ізоляторі Києва № 13 загинуло 24 людини.

У нас плюралізм думок і існує альтернатива вибору, але у нас сюжети і новини в ЗМІ продаються, на деяких телеканалах і в друкованих ЗМІ діє змова і заборона на висвітлення київських земельних конфліктів, а молодь, як і на Кубі – мріє виїхати закордон: на північному сході та Криму – до РФ, у центрі і на заході – до ЄС.

Україна все більше має шансів стати нікому не цікавим "островом дикого капіталізму і соціалістичного популізму", островом, де тотальна корупція загрожує не лише національній безпеці, а безпеці 47 мільйонів звичайних людей, де влада імітує демократію, а люди зголошуються цій владі довіряти, бо інших пропозицій немає.

Куба залишається островом співаючих і красивих людей, низького неба і загрозливих антиамериканських закликів. Острів Свободи - лише на шляху до справжньої свободи своєї 11-мільйонної нації. "Ключ від Латинської Америки" поки лежить осторонь світової інтеграції.

Коли в Україні сонце вже добігає свого кола, кубинці лише прокидаються. Ми залишаємося старими друзями, бо лише справжні друзі довіряють один одному і бажають кращого, і саме тому - можуть дозволити говорити один одному правду.

Ці два "острови" дуже близькі і дуже далекі. Нам світить одна зірка…

Ми любимо тебе, Кубо, якою б ти не була...
Ми дякуємо тобі, Кубо, за твою любов до життя!
Ми віримо в тебе, Кубо, і ми завжди з тобою…