Особисто мене завжди дивувала неймовірна легкість, з якою політики жонглюють словами на найвищому представницькому рівні.
Президент України, вкотре характеризуючи події 2 вересня в парламенті, наголосив, що це була "національна зрада", а "країна за міліметр пройшла від прірви. І автором прірви був БЮТ і прем'єр-міністр".
В моїй свідомості національна зрада – це щось екстраординарне, виняткове, подібно до дзвону пожежних дзвонів, коли горить будинок. І ніяк не може бути пересічним висловлюванням, що легко вилітає з уст глави держави на зустрічі з однією, хоча й милою його серцю, політичною силою, рейтинг якої кульгає в ногу з рейтингом самого
президента.
Якби мені, як громадянину України, довелося б серйозно брати до уваги спілкування президента з фракцією "Нашої України", і ще більш серйозно - президентські слова про "національну зраду", я б мав сподіватися, що такі серйозні звинувачення найдуть логічне продовження у вигляді подання до прокуратури з подальшим розслідуванням. І можливим виявленням ознак злочину в діях "зрадників".
Скільки там їх, зрадників, що ще донедавна були воїнами світла? 155?
Проте до останнього часу секретаріат президента хіба що відзначався поданням до СБУ щодо перевірки в діях прем’єр-міністра ознак державної зради, а сам Балога - поданням до Генпрокуратури стосовно підготовки замаху на нього з боку Тимошенко.
Справді, є ще місце для щирого гумору в нашій політиці. То як там успіхи з розслідуванням цих справ?
Словесне жонглювання термінами з боку політиків, смислове навантаження яких вони до кінця не усвідомлюють, - це вже норма і для президента, і, безперечно, прем’єр-міністра.
І я можу бути спокійним за свою країну, оскільки в таких висловлюваннях говорять не представники держави, а всього лиш вожаки двох угрупувань, електоральні угіддя для яких виявилися затісними.
На початку свого виступу перед депутатами НУНС президент говорить про "національну зраду". Надалі його красномовство видає ще вже іншу характеристику - "це був тест на вшивість".
Чи означає це, що в свідомості гаранта Конституції "тест на вшивість" і "національна зрада" стоять десь поряд?
Знову ж таки, мені здавалося, що національна зрада – це національна трагедія для свого народу. Як Голодомор, Друга світова війна, чи в сучасних інтерпретаціях - невступ до НАТО чи повний провал на шляху до інтеграції в ЄС.
Цілком, можливо, історики колись ще характеризують ці бурхливі роки в Україні як веселі часи політичних авантюристів. І хоча сусідські авантюристи зі своїми "мочить в сортирах" міцно тримаються керма, нашому президенту з його "тестами на вшивість" ще варто поцікавитися у олігархів, чи забезпечать ті йому політичне довголіття, як сьогодні бачимо у випадку з Кучмою. З Тимошенко – аналогічно.
http://www.pravda.com.ua/_site/html/informers/inflifeukr.html
Помилка 404. Такої сторінки не знайдено
Причини, які могли до цього призвести:
• ви помилилися, коли набирали адресу; • ви скористалися неправильним лінком; • такої сторінки вже не існує на сервері, або її адресу було змінено. Щоб знайти потрібну вам публікацію, розпочніть перегляд з першої сторінки, або скористуйтесь пошуком по сайту.
http://www.pravda.com.ua/_site/html/informers/infblogsukr.html
Помилка 404. Такої сторінки не знайдено
Причини, які могли до цього призвести:
• ви помилилися, коли набирали адресу; • ви скористалися неправильним лінком; • такої сторінки вже не існує на сервері, або її адресу було змінено. Щоб знайти потрібну вам публікацію, розпочніть перегляд з першої сторінки, або скористуйтесь пошуком по сайту. |
Проте вже нині філологи з амбіціями доктора наук можуть аналізувати також всі "національні зради" в мові Тимошенко.
І поки Ющенко і Тимошенко з’ясовують про свої дріб’язкові "національні зради", на горизонт підтягуються ще більш затяті любителі полювання на відьом. Тільки от обличчя в них більш свіжі.
Олег Тягнибок, не чекаючи фінального свистка щодо розпуску Ради, вже вивісив свої іміджеві постери на столичних вулицях, випередивши тим самим будь-якого політика першого ешелону.
Сьогодні Тягнибок вже не у вишиванці як раніше, а в добротному костюмі. Виглядає, ніби й не було за останні два роки трьох нищівних поразок на виборах. Добре поставлена посмішка. Проте, чи змінилися його ксенофобські погляди за останній рік?
Я все ще сподіваюся з того часу, коли минулого літа разом з друзями мені випало випадково побачити, що тягнибоківська "Свобода" в своїй ксенофобській кампанії "Матюки перетворюють тебе на москаля" несанкціоновано використала роботу відомого польського фотографа з портретом старого з польських реалій. Ненавидіти Росію через польського старого – на жаль, українські реалії.
Тоді у мене були сподівання, що навіть найпалкіші прихильники Тягнибока побачать, що справа не просто в політиці, а в елементарній людській непорядності. І це цілком інакше, як політична непорядність політиків Ющенка і Тимошенко до своїх виборців.
Проте Тягнибок сьогодні в хорошій формі. Хтось навіть може розглядати його як альтернативу. І всі конфлікти, що відбуваються сьогодні в українській політиці, ніби є додатковим аргументом на користь молодих облич. Цілком.
Проте досить порівняти все сказане колись з сьогоднішніми словами про любов до мас і весь інший непотріб, аби побачити, чи не маємо справу зі свіжими жонглерами.
 |
Віталій Мороз, для УП
