Як владу зробити ефективною для країни

Очевидно, що зараз потрібно країні, а політики роблять все навпаки, діють як абсолютні зомбі, не бачать, що старі методи, які раніше приносили їм успіх, нині - лихо для всіх.

Адже популізмом, особливо закликами чи звинуваченнями намагатися вирішувати проблеми, це все одно, що бензином пожежу гасити. Настрої народу зараз так стрімко переходять із апатії до ненависті, що невеличкий імпульс – і шматуватимуть всіх, не розбиратимуться, хто більше винуватий.

І чекати лиха, при такому ставленні політиків до реальності, довго не доведеться, максимум, до весни і страшні прогнози стануть реальністю. А сукупність небачених в історії криз тільки піділлють масла в огонь.

До речі, всі кризи, світова економічна, системні в США і Росії та, головне, клубок вітчизняних – закономірні, передбачувані, про них говорили у ЗМІ, мало того сценарій політичної кризи в Україні був запланований ще більш ніж п’ять років тому.

Валютний курс і  економічна криза

Інфляція, нестабільність валютного курсу та інші економічні негаразди не падають з неба, а є виключно наслідками створених політиками відповідних дисбалансів. Падіння валютного курсу гривні викликане порушенням тотожності між співвідношенням динаміки цін на внутрішньому і зовнішніх ринках та валютним курсом, що призвело до ланцюгової реакції виникнення дисбалансів.

Простіше кажучи, протягом десяти років зростання цін на ринку України за рахунок хаосу і популізму обігнав зростання цін на ринках інших країн приблизно у два рази і, при незмінному валютному курсі гривні, це призвело до випереджаючих темпів росту імпорту над експортом, росту негативного сальдо зовнiшньоторговельного балансу, а звідси й дефіциту валюти.

Правда цей дефiцит валюти тимчасово перекривався за рахунок надходжень її від інвестицій та значних зовнiшнiх запозичень, але до пори до часу.

Світова економічна криза прискорила темпи збільшення негативного сальдо зовнішньої торгівлі, налякала інвесторів та кредиторів, які у важкі часи завжди втікають з ринку, що все разом і призвело до різкого порушення балансу на валютному ринку, дефіциту валюти та падіння валютного курсу гривні.

Має тут місце, безумовно і психологічний та спекулятивний фактор, але головна причина – негативна динаміка зовнішньоторговельного балансу, рівень якого набрав занадто шкідливих наслідків для економіки країни.

Маленький приклад: за десять місяців поточного року Україна імпортувала тільки сала близько 30 000 тон, свинини 150 000 тон…

Країна не може весь час більше споживати, ніж виробляти, ввозити нiж вивозити, жити за рахунок кредитів, тощо. Спроба отримати таку "халяву" рано чи пізно, але обов’язково обертається надто дорогою ціною.

Стабільний валютний курс в країні добре для всіх, але тільки і тільки у тому разі, коли зростання цін на внутрішньому ринку дорівнює зростанню на зовнішніх.

Виходячи із зазначеного, як показують розрахунки, оптимальний для економіки України валютний курс сьогодні має становити 10 гривень за 1 долар США. Це звичайно боляче для всіх, для влади, якій потрібно повертати кредити в іноземній валюті, для підприємців і навіть фізичних осіб, але ще гірше буде приховувати істину та зволікати з вирішенням цієї проблеми.

Бо сьогодні за рахунок валютних резервів, зовнішніх запозичень, адміністративних заходів можна не тільки стримати падіння валютного курсу гривні, але й підняти його рівень та протримати певний час. Проте такий варіант буде самообманом, який тільки погіршить ситуацію в майбутньому.

Наразі нинішня економічна криза має ті ж саме корені, що й криза в 1998 році, і вихід має бути точно таким же, як і тоді, після якого економіка ожила.

Взагалі ефективної економіки в країні не було, немає і бути не може в умовах хаосу в організації роботи органів влади. Економіка може бути здоровою і ефективною тільки за умов динамічного балансу, будь-який дисбаланс для неї – це стрес з тяжкими наслідками. Але щоб досягти динамічного балансу, потрібно не тільки мати бажання ставити це за мету, але й вміти її досягти.

В країні навіть мети такої ніхто не ставив, руки не доходили, заважав політичний хаос. Політики сьогодні в економіці схожі на нетерплячих новачків шахістів, які знають тільки, як ходять фігури та роблять це по черзі, а за програші хаотично звинувачують один одного і довести хто більше винуватий звичайно в цих умовах не можна.

Корені системної кризи

Багато політиків і простих громадян сьогодні сходяться на думці, що в країні потрібно навести порядок. Але як це зробити в основному мовчать. Правда, деякі гарячі голови бачать наведення порядку тільки у тому, щоб винних садити у тюрми.

Якщо поставити таку мету, то сьогодні знайдеться за що посадити у тюрми практично всіх політиків, чиновників, підприємців та майже все доросле населення. А судді хто?

До речі сьогодні в Україні засуджених в кілька разів більше ніж в будь-якій європейській країні, а порядку набагато менше. Чому??? Тобто всі оприлюднені пропозиції політиків це солодкі ілюзії з жахливими наслідками.

Після прийняття Конституції вже переобирали президента, Верховну Раду і не один раз, змінено більше десяти урядів, зроблено безліч інших кадрових перестановок, а так званим успіхам можна радіти хіба, що, як квітам на могилах.

Необхідно звернути увагу на те, що ні один уряд, ні один посадовець не знятий за невиконання своїх функцій, бо ні президент, ні Верховна Рада ніколи і не ставили конкретних публічних завдань.

Кадрові призначення та звільнення вже багато років в країні мають за своєю суттю корупційний характер, прикритий розпливчатими нормами Конституції. Робота також проводиться в основному хаотично, або за тіньовими схемами, програм, як таких, не було. Схоже політики навіть не знають, що це таке.

Адже як купа навіть найкращих деталей ще не машина, так само купа лозунгів ще не програма, а вони завжди видають купу лозунгів за програми.

Погляньте в корінь проблем. Яку застійну проблему не візьми, першоджерелом всіх причин є хаос в організації роботи органів влади. Хаос був в країні завжди, але деякі сценаристи задумали зробити його таким, з такими скандалами і безладом в роботі органів влади, які б паралізували всю їхню роботу.

І їм це вдалося, за рахунок тих, хто не може прораховувати наслідки прийняття таких рішень і сліпо на емоціях їх підтримує. Зазначений сценарій майстерно реалізували шляхом внесення змін до Конституції. Вона була недосконалою, це правда, але її так "вдосконалили", що за діючих норм не змогли б ефективно працювати навіть святі.

І незалежно від того, якою буде коаліція і хто буде президентом, прем’єр-міністром, як будуть перерозподілені повноваження, поки в Конституції залишатимуться корупційні по своїй суті норми формування коаліції, уряду, інших кадрових призначень і звільнень, тіньові та хаотичні схеми роботи органів влади із застарілими комсомольськими технологіями управління, винуваті будуть всі, всі будуть "їсти" один одного, а країна...

Що робити далі?

Враховуючи всі реалії сьогодення, весь спектр інтересів і рівень свідомості, оптимальний вихід із тотальної кризи в нинішніх умовах там де й "вхід" – зміна правил гри та механізму її дотримання.

Але якщо раніше, під час внесення змін до Конституції, головна мета полягала в створенні тотального хаосу, скандалів і безладу в роботі органів влади, то сьогодні має бути все навпаки – забезпечення порядку та системності роботи органів влади, і, головне, запровадження ефективного механізму реалізації Конституції, законів та інших рішень, чого раніше ніколи не було.

Бо можна загадати багато хороших побажань, ухвалення законів та інших рішень, але якщо не буде тільки одного, ефективного механізму їх реалізації, то це, як машина без мотора – мертвий вантаж.

Гірше того, це буде добрий ґрунт для популізму, скандалів та корупції. І ніякими закликами чи кадровими змінами, особливо з нинішнім рівнем свідомості, забезпечити ефективне виконання законів та інших рішень, без такого механізму, просто нереально.

Немає сенсу на цих шпальтах розміщувати зазначений проект, скажемо лише, що для його реалізації доцільно включити всього дві потрібні статті до Конституції та кілька відкоригувати, і робота органів влади поліпшиться кардинально. А потім, хоч вибори, хоч… бо після цього робота органів влади, навіть без кадрових змін, перейде із стресового в нормальний стан.

Крім того, у разі запровадження цивілізованих методів в організації роботи органів влади, не буде потреби повзти на колінах в міжнародні блоки чи союзи, а європейських стандартів життя в Україні можливо не тільки досягти, а й перевищити і навіть показати приклад для світової спільноти, політична і економічна системи, яких сьогодні опинилася у безвиході.

Політична боротьба звичайно залишиться і після цього, але вона набуде іншого, цивілізованого, корисного для країни характеру. Проблеми почнуть вирішуватися, бо застійні проблеми – це не життя, а проблеми, які вирішуються.

Володимир Зіньков, економіст, для УП