Вибори без кандидатів

Цікаве ток-шоу презентували днями на Першому національному Юрій Макаров та його колега Світлана Орловська. "Золота булава", анонсована як передвиборче шоу, буде йти без участі самих винуватців свята демократії. Кандидатів у президенти тобто.

Замість претендентів на вищий пост в ефір пустили їх представників. Яким, щоправда, дали право говорити лише по програмі патрона, і не довше хвилини. А решту часу взагалі віддали "маленьким українцям". Пересічним виборцям, заради яких, зрештою, весь сир-бор.

Отакої! Догралися, панове кандидати. Своїми "собачими боями" на відомих телепередачах (що у Шустера на "Україні", що у Кисельова на "Інтері") наші лідери, схоже, довели до того, що журналісти вже не хочуть пускати їх у студію.

І я цілком розумію представників "четвертої влади". Коли перед мільйонами глядачів сильні світу цього повністю втрачають контроль над собою і, забувши про присутність ведучого, починають перекрикувати один одного, попутно вживаючи слівця, друкувати які взагалі не прийнято, найперше, що спадає на думку – попросити цих хуліганів геть.

А тих, кого все ж ризикнути залишити, забезпечити "гамівними сорочками" у вигляді мікрофону, який сам вимикається. Ой, що ж то в нас за теледебати скоро будуть? А якщо всі ведучі, як Макаров, захочуть собі "інтелігентну передачу", і "конкретних кандидатів" запрошувати перестануть?

Де ми ж ми тих достойників побачимо? Ну, гаразд, вона (та, яка працює), з "ящика" й так не вилазить, а як бути з іншими? Невже народові біг-мордами задовольнятися доведеться? А з ними вже точно не подискутуєш…

Утім, проблема, на жаль, набагато ширша, ніж поведінка політиків у "кадрі". Шановні претенденти на президентство відмовляються чути не лише один одного та ведучого на телеканалі. Вони не бажають слухати країну, чути її реальні потреби та інтереси.

Приклад? Будь ласка. Найпопулярніший сьогодні кандидат Віктор Янукович аж мало не лопається, так домагається народові збільшених зарплат та пенсій. Ігнорування тисяч застережень фахівців про те, що нарощування соцвиплат у кризу призведе до руйнації економіки, можна було б ще якось зрозуміти. Ну, так вже хочеться Віктору Федоровичу допомогти людям, що ніяких "ні" він чути не бажає.

Однак ще менше року назад той самий Янукович на чому світ стоїть крив уряд Юлії Тимошенко за соціальний популізм, за використання всіляких матеріальних посул для нарощування рейтингу. І правильно робив. А що ж сьогодні сталося?

Його головна суперниця – діючий прем’єр – не краща. Нині вона з піною на устах доводить пагубність пропонованих лідером регіоналів видатків. А трохи більше року тому роздавала "Юліну тисячу", аж гай шумів. І нічого, терпів бюджет. Хоч тріщав по швах. І тоді було в неї все правильно.

Запитання: де тут інтереси країни? Хто думає про них, а не про свій рейтинг? Чи великі шанси на те, що отримавши владу, Він (Вона) раптом згадають про державу, і враз забудуть про власні забаганки, та забаганки своєї свити? Як на мене, шанси мінімальні. Щоб не сказати нульові.

Схожа картина з іншими кандидатами. Утім, аналізувати їх дії сенсу все менше – двійка лідерів відірвалась так, що вже не наздоженеш. Вибирати доведеться між згаданими. І вибирати нема кого. Бо і перший, і друга "не словом, а ділом" довели, що цікавляться лише кар’єрною перспективою. Україна їм не потрібна. Їм потрібна влада.

В цьому сенсі "Золота булава" без кандидатів в президенти виглядає символічно. Гетьманський атрибут ж бо вручати нікому.

Щоправда, сама передача вийшла доволі оптимістичною. Присутній колишній іспанський прем’єр Хосе Марія Оснар Лопес (тема була – "Хочу жити в Європі") насамкінець жартома зауважив: хлопці з такими вусами (малися на увазі козаки на сцені) обов’язково збудують в Україні щось хороше.

Ох, тільки би кляті кандидати не завадили!

 

Сергій Пилипчук, викладач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат філософських наук, для УП