Червононосці

17 переглядів
350
Брати Капранови, для УП
Вівторок, 21 червня 2011, 14:26

Сталін, мабуть, перевертається у труні. Ще б пак – побачити на стіні поруч із червоним прапором жовто-синій, або ще гірше – імперський російський триколор! Від такого видовища навіть у сучасних людей щелепа відвисає, що вже там казати про тонку психіку Батька народів?

Але спіть спокійно, Іосифе Віссаріоновичу! Це не кінець світу (сподіваємося). Це просто ваші наступнички перестаралися. Проте якщо вони і далі так вільно будуть поводитися з часом та символікою, хтозна – може, кінець світу настане іще до Євро-2012.

Давайте пригадаємо, як активно минулі роки українцям нав’язували стрічку Ордена Слави (вона ж георгієвська) у якості символу Перемоги. Ліпили її до "чужого" ордена ВВВ, в’язали на труси і паркани попри очевидне блюзнірство та штучність самої ідеї.

Слава Богу, вистачило мудрості зрозуміти це і зараз стрічок поменшало. І одразу нова ідея – червоні прапори.

Для справедливості варто зауважити, що це вже не перший кульбіт навколо Перемоги, що його виконують вітчизняні можновладці за командою з Кремля. Пам’ятаєте, з чого все почалося? Правильно, з того, що Янукович Путіна цукерками пригощав.

Розкручений Брежнєвим культ Перемоги дістався Україні у спадок разом з Незалежністю. Але страшна правда про події 1939-1945 років, яка вийшла на поверхню у дев’яностих, різко зменшила кількість охочих до переможних фанфар та феєрверків.

Легендарна Перемога виявилася не просто пірровою. Армія рабів, яку створили комуністи, була озброєна тільки однією стратегією успіху – вимостити дорогу до Берліна тілами росіян, українців, білорусів, грузинів, естонців... Що і було зроблене з жорстокістю і послідовністю, якій позаздрили б найстрашніші тирани давнини.

Тому відзначення 9 травня у кінці минулого століття поступово знижувало оберти. Паради ставали все менш масштабними, а подеколи відмінялися взагалі. Залишалося хіба централізоване вітання ветеранів і кіно про війну на всіх каналах.

Але на початку століття наступного Кремль як спадкоємець імперії опинився у глибокій ідеологічній кризі. Бо саме тоді остаточно стало зрозумілим, що міфологічне слов’янське братерство та дешевий газ не здатні повернути Москві позиції гегемона пострадянського простору.

Тож газ став дорогим, а натомість виникла необхідність шукати новий – ефективний, а головне, більш економний варіант.

І він швидко знайшовся. Двадцять перше століття було ознаменоване новим курсом Кремля. Велика Перемога у Великій Війні – саме цьому ідолу тепер мають вклонитися упокорені народи усієї колишньої імперії.

Пам’ятаєте, як у дві тисячі четвертому до Києва на дев’яте травня раптом завітали аж двоє найвищих посадовців з Москви? Тоді Медвєдєв взяв цукерочку, від якої відмовився Путін. Оце, шановне панство, і був старт української частини проекту.

Щоправда з парадами не склалося. Бо парад – це дизельне пальне, ціни на яке Росія піднімає щороку, це тисячі людей у відрядженнях, парадна форма – коротше кажучи, дорого. А головне – травневий парад почав ідеологічно конкурувати зі святкуванням Незалежності. Яке свято важливіше? Який парад повинен бути бучнішим?

Швидке фіаско проекту імперської мережі парадів змусило Кремль вдатися до більш модних технологій. Маємо на увазі той самий знаменитий флеш-моб "георгієвська стрічка".

Ідея здавалася безпрограшною, поза сумніву, автори заробили на ній великі дивіденди. А що, стрічка – символ героїзму. А героїв поважають усі.

Але в Україні мода на стрічки протрималася два сезони. Побачивши, обтріпаний символ на парканах, собачих нашийниках і антенах автомобілів, люди згадали, що стрічка ця – насправді орденська. І носити її мають право тільки ті, хто нагороджений царським Георгієвським хрестом або совєцьким орденом Слави.

А тому більшості стало зрозумілим, що помаранчево-чорні смужки на одязі – зовсім не данина героям, а звичайнісінька наруга над військовою традицією і найбільшою солдатською нагородою.

Стрічок на вулицях, слава Богу, різко поменшало. Тому ідеологічну спецоперацію "Перемога" довелося знову переорієнтовувати. І цього року на Україну чекала чергова новинка – червоні прапори.

До речі, запитайте у будь-якого маркетолога: про що свідчить щорічний "ребрендінг" ідеї, розкручування нових символів та гасел? Відповідь буде одностайною – або це провальна ідея або дурні замовники.

Втім, дурнів у Кремлі немає. Тому готуючи цей серйозний крок там провели ретельну роботу над помилками. І саме через це прапору надали безпрограшний "історичний" статус. Це – зовсім не символ колишнього СРСР, а Прапор Перемоги. Точна копія "водружонного" над Рейхстагом.

Отже ми їм говоримо, що червоний – це символ концтаборів і геноцидів. А вони відповідають – ні, маємо на увазі Перемогу. Начебто все складається.

Окрім однієї дрібниці. Що поробиш – вони завжди "паляться" на дрібницях. І дрібниця ця називається – державний прапор Росії та України. Що з ним робити під час переможних свят? Ігнорувати? Спалювати? Ні, – вирішили у Кремлі, – хай висять поруч. І наші слухняно проголосували. Не подумавши.

А подумати було про що. Хоч би про те, що у далекому 1945-му синьо-біло-червоний прапор зовсім не був абстракцією. Це був прапор однієї зі воюючих сторін. Причому зовсім не тої, яка перемогла.

Під російським триколором у війні в різні часи брали участь як мінімум Російський корпус, Російська національна народна армія (РННА), а також значно більш відоме утворення – РОА командиром якого був генерал Власов (вона використовувала його разом із Андріївським стягом). Вам треба нагадувати, за кого вони воювали?

Отже абсолютно несподівано для себе кремлівські "винахідники" повішали поруч прапори переможців та переможених. І саме тому Верховний Головнокомандувач на тому світі давиться власною люлькою. Та й Власов, певно, дивується.

Ну а в Україні? Що 1945-го року символізували жовто-блакитні кольори окрім пам’яті про УНР? Правильно, під цими кольорами воювала знаменита дивізія СС "Галичина" та її спадкоємиця Українська Національна Армія.

Отакої!

А може, автори червонопрапорного святкування мають на увазі примирення з гітлерівськими вояками? Може, це тільки перший крок до реабілітації Власова, Іванова (РННА), Штейфона (РК) та їхніх бойових друзів?

До речі, це не виключено, бо прапор у німців тоді теж був червоним – тільки емблема дещо іншою.

Знову щось не додумали кремлівські ідеологи. І єдиним виходом з цього політично-часового парадоксу бачиться "ексклюзив" на червоне, тобто заборона використання державних прапорів України і Росії під час святкування Великої Перемоги.

До речі, це абсолютно чітко вкладається у контекст культу Перемоги. Бо вона і справді поховала надії на свободу і незалежність усіх народів СРСР і Східної Європи. Позбавила права на гідне життя кілька поколінь людей.

Особисто ми щиро шануємо пам’ять загиблих і взагалі ставимося до усіх подій другої світової війни, як до величезної трагедії. Саме тому не бачимо жодного приводу вимахувати прапорами ані з приводу її початку, ані з приводу завершення.

Однак ті, хто любить святкувати у ці дні, повинні розуміти, що перемога, яка врятувала українців від німецького рабства, на довгі сорок п’ять років закріпила їх у рабстві совєцькому. Порівнювати їх неможливо, бо не буває гіршого чи кращого рабства. Рабство – воно рабство і є.

Тож замисліться про справжній сенс ваших урочистостей.

Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом.

Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання.

А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти – люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою – червоним прапором.

Брати Капранови, для УП

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 93.74.169.---mit3105..
Цукерками росіян пригощали на річницю визволення України (перед виборами)
IP: 95.132.4.---Одна..
ВСЕ, ЧТО ПРОИЗОШЛО С ЧЕРВОНЫМ ФЛАГОМ, СВИДЕТЕЛЬСТВУЕТ ОБ ОДНОМ - ГЛУБОКОМ НАШЕМ ДЕБИЛИЗМЕ! СТЫДНО ЗА ОТЕЧСТВО НАШЕ УКРАИНСКОЕ. НИ ЧЕСТИ, НИ СОВЕСТИ, НИ УМА.
IP: 85.90.206.---Kovaljov..
Брати написали про те, що багато нормальних людей і так знають. Стаття написана для мазохістів-малоросів. Єдине, що можна додати до статті, це те, що мазохіст обов'язково має пару - садиста. Психологи кажуть, що садист є мазохістом, а мазохіст - одночасно і садист. Коротше панове, хто носить червові прапори та білизну - той сексуальний збоченець!
IP: 217.12.195.---Слобожанин77..
Так ведь Конституционный Суд уже отменил красные флаги, слава Богу... Или статья писалась еще до решения КС?
IP: 94.179.104.---Vjacheslav..
Слобожанин77: Так ведь Конституционный Суд уже отменил красные флаги, слава Богу... Или статья писалась еще до решения КС?
--------------------- Да но конституционній суд не отменил и ни когда не отменит человеческого слабоумия
Усі коментарі
Говоримо про економіку, думаємо про політику: з чим Лукашенко приїхав до Києва
Люди, які грають в ігри і заробляють на цьому
Ціна володіння: як вибрати житло, щоб не переплатити через 10 років
"Мене не посадять, боятися нема чого". Влада Білорусі не вважає бойовиків "ЛДНР" злочинцями
Усі публікації