П’ятірка кращих судових рішень на захист прав людини

Рівень довіри до судової системи в Україні найнижчий порівняно з іншими європейськими країнами. Це пов’язано не тільки і не стільки із негативними повідомленнями у ЗМІ про діяльність судів, скільки із численними судовими рішеннями, які обурюють суспільство. Складається враження, що такі рішення стали нормою.

Проте в цій бочці дьогтю непоміченими залишаються рішення судів, що надають реальний захист правам людини. А такі рішення все-таки є.

Центр політико-правових реформ разом із експертами інших неурядових організацій сформували і оприлюднили рейтинг найважливіших для правозахисту судових рішень, ухвалених у минулому році.

Рішення оцінювалися за п’ятьма критеріями: важливість прав, які було захищено судом; потенційний або реальний вплив судового рішення на подальшу судову чи адміністративну практику; урахування міжнародних стандартів захисту прав людини; переконливість мотивування судового рішення; "сміливість" судді чи суддів – ухвалення рішення всупереч домінуючій практиці або "політичній лінії".

Ось п’ятірка лідерів, які потрапили до рейтингу.

На п’ятому місці – рішення Господарського суду Києва від 23 квітня 2012 року, судді Гулевець, Дідиченко, Пригунова, яке зупинило незаконну забудову в історичному центрі Києва. Суд визнав, що забудовник не має права власності і права користування земельною ділянкою по вулиці Гончара, 17-23 в охоронній зоні архітектурної пам’ятки "Софія Київська".

Відповідні правовстановлюючі документи на земельні ділянки були визнані недійсними, оскільки були видані з порушенням законодавства про охорону культурної спадщини. Рішення першої інстанції набрало законної сили 7 листопада після підтвердження його апеляційним судом.

Четверте місце розділили одразу два рішення. У першому з них від 30 січня 2012 року Ворошиловський районний суд Донецька, суддя Орєхов, заступився за україномовну школу № 111 і скасував рішення Донецької міської ради про її ліквідацію.

Суд виходив, зокрема, з вимог Конвенції про права дитини щодо забезпечення права дітей на освіту. Рішення набрало законної сили 27 березня після перегляду в апеляційному порядку.

В іншому рішенні від 30 серпня 2012 року Господарський суд Львівської області, судді Артимович, Морозюк, Цікало, за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" вперше в судовій практиці визнав обов’язок приватного підприємства, що здійснює негативний вплив на довкілля, забезпечувати доступ громадян до публічної інформації щодо такого впливу відповідно закону "Про доступ до публічної інформації".

Рішення переглянуто в апеляційному порядку і залишено в силі.

Рішення Печерського районного суду Києва від 26 жовтня 2012 року, суддя Бортницька, зайняло третє місце. У ньому суд відмовив у задоволенні позову народному депутату Вадиму Колесніченку – співавтору "мовного" закону, який вимагав від іншого депутата спростувати висловлювання про те, що позивач є "агентом Кремля", "істинним терористом, який посягає на державність України".

Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, що межі допустимої критики публічної особи значно ширші, ніж щодо приватної особи.

На другому місці два рішення. Постановою від 16 травня 2012 року Київський апеляційний адміністративний суд, судді Денісов, Гром, Кучма, визнав протиправним застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" від 28 липня 1988 року, який обмежує свободу мирних зібрань, порівняно з Конституцією, і скасував постанову суду першої інстанції про заборону мирних зібрань.

Одночасно на адресу Київської міської ради суд скерував окрему ухвалу, де просив привести у відповідність до вимог Конституції місцеве положення про порядок проведення відповідних заходів. Щоправда, окрему ухвалу згодом скасував Вищий адміністративний суд, що викликало негативний резонанс у суспільстві.

В іншому випадку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, судді Лукманова, Божко, Прокопчук постановою від 11 грудня 2012 року задовольнив позов адвоката Дмитра Жарого, який не міг потрапити до аптеки на візку.

Суд зобов’язав Державну службу з лікарських засобів розглянути питання щодо анулювання ліцензії аптеки, яка не створила необхідних умов для доступу людей з інвалідністю.

Після того, як ЗМІ поширили інформацію про перемогу Жарого, прем‘єр-міністр Микола Азаров сказав розробити зміни до умов ліцензування аптек, а також медичних закладів, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями.

І, нарешті, перше місце зайняла постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, суддя Анісімов. Суд визнав незаконним рішення Херсонської міськради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

При цьому суд вийшов за межі позовних вимог – прокурор вимагав визнати незаконними лише окремі пункти рішення, а суд визнав таким усе рішення, оскільки встановив, що місцева рада взагалі не повноважна приймати рішення з питань, що мають регулюватися виключно законом.

До речі, прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань за ініціативою "Майдан-Моніторингу". Це рішення позитивно вплинуло на практику проведення мирних зібрань у Херсоні.

Якщо раніше міськрада часто домагалася заборони проведення мирних зібрань, то у минулому році таких позовів майже не було. А ті, що подавалися, – суд відхиляв.

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, для УП

Рейтинг сформований у рамках проекту "Громадське сприяння незалежності і доброчесності у діяльності суддів", який реалізує Центр політико-правових реформ за підтримки Програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження" та за сприяння Програми "Матра", Посольствo Королівства Нідерландів.

До рейтингу увійшли судові рішення, які стосуються свободи мирних зібрань, свободи вираження поглядів, принципу рівності і недискримінації, захисту екологічних прав, відшкодування моральної шкоди, завданої державою тощо.

Починаючи з цього року, оголошуємо розшук нових, важливих для захисту прав людини, судових рішень.