Україна на "шпагаті". Між модернізацією та корупцією

18095 переглядів
6
Валерій Пекар
Понеділок, 11 січня 2016, 15:52
Ніна Горинюк, учасниця Міжнародного конкурсу краси Miss International 2015 від України

Україна сидить на розтяжці, на "шпагаті".

Однією ногою вона зробила досить значний крок у майбутнє, до модернізації, коли подолала диктатуру, розпочала реформи, відновила армію та зупинила агресора у Війні за незалежність.

Іншою ногою країна зачепилася за минуле, за корупцію та неефективний державний апарат. Довго сидіти на такій розтяжці неможливо.

Модернізація — процес, про які мріє більшість країн "другої ліги", адже саме вона є бар’єром, що відділяє заможних і квітучих від бідних, які не можуть вирватися із пастки бідності. Але в більшості випадків такі мрії марні — багато країн навіть близько не можуть підійти до порогових умов, які дають шанс модернізації.

Україна з її величезним людським капіталом підійшла. Критична маса громадян, що вимагають модернізації (нагадаю, вимогою Майдану була саме зміна системи, а не лише облич), призвела до старту реформ. Верхи вже не могли, низи вже не хотіли жити по-старому, отже, почався рух до того, щоб жити по-новому.

Але щось пішло не так.

Можна довго не починати модернізацію, гальмувати її. Можна провести модернізацію стрімко й рішуче, і багато країн від Польщі до Південної Кореї саме так і зробили. Можна тягнути її повільно, але безупинно, спливаючи кров'ю, але сподіваючись на перемогу. Можна запобігати модернізації, натомість запровадивши архаїзацію, тобто тягти країну у минуле, як наш північно-східний сусід.

Читайте також
Два роки по тому. Чого прагнув Майдан та що отримав
Валерій Пекар: Ми виступаємо за різке зниження податків на зарплату
Післямова до виборів. Тридцять тез
Всілякі є варіанти, історія повна різноманітних прикладів. Але один варіант є неможливим.

Не можна, розпочавши модернізацію, зупинити її посередині. Не вдасться всидіти на "шпагаті", задовольнивши і ваших, і наших. Або рішуче вперед, або, під вагою власних проблем, назад.

Модернізації прагне активна меншість народу,  але розпочинає її не народ, а еліти. (Тут і далі під елітами розуміємо у широкому сенсі тих, кому належить влада економічна, політична, інформаційна, військова, церковна тощо).

 Еліти розколюються: з одного боку, на тих, хто прагне заради влади і грошей зберегти закриту систему, час якої вичерпаний.

З іншого боку, на тих, хто прагне заради влади і грошей відкрити систему (власне, зламати її та примусити всіх жити по-новому), бо якщо систему не відкрити, то її розірве.

Стара закрита система характеризується, перш за все, обмеженими можливостями людей.

Економічні права звичайної людини пригнічені, чесно виростити бізнес майже неможливо. Водночас є люди з іншим статусом, і неважливо, як їх називати — баронами, номенклатурою чи олігархами. Їхні можливості принципово інші. Вони інші не тому, що багаті, а багаті тому, що інші. Не талант і не праця породжують їхнє багатство, а влада чи близькість до неї. Водночас багатство породжує владу, і коло замикається.

На Майдані народ виборов політичну свободу. Тепер ніхто і ніщо не загрожує свободі слова, зібрань, критики, створення політичних та громадських організацій. Попри гречку на виборах та пасивність значної частини населення, Україна є досить вільною країною у політичному сенсі.

Разом з тим, економічна свобода залишається однією з найнижчих у світі.

Рейтинг України за рівнем економічної свободи — 162 місце, а минулого року було 155, тобто "покращення вже сьогодні". Ми у хвості, і компанія тут характерна: Конго, Іран, Туркменістан, Зімбабве, Венесуела, Куба.

Що означає економічна свобода? Це комплексний показник, що включає верховенство права, у тому числі захист прав власності, свободу від корупції, невтручання держави в економіку (помірні податки, помірні державні витрати), ефективність регулювання у сфері бізнесу та трудових відносин, відкритість ринків для торгівлі, інвестицій, фінансових операцій.

Питання таке: як довго країна з високою політичною свободою може залишатися з низькою економічною свободою?

Зрозуміло, що, спираючись на політичну свободу, люди будуть намагатися вибороти свободу економічну. Адже політична свобода потрібна не сама по собі, а для забезпечення достойного життя. Можливість критикувати уряд на кожному розі без будь-яких наслідків задовольняє лише слабке суспільство, а українці довели, що вони точно не є слабким суспільством.

Врешті, або економічна свобода значно підвищиться, і тоді мільйони людей (як свого часу зробили європейці) кинуться заробляти собі чесною працею на нові квартири, машини та подорожі, витрачаючи енергію на позитив, а не на протест.

Або, для забезпечення економічної несвободи, елітам доведеться почати потроху зменшувати свободу політичну. Чим завершилася попередня спроба це зробити, ми знаємо. Один сидить у Ростові, решта деінде, а тим часом міжнародні спецслужби полюють на їхні активи.

Політичним елітам сьогодні треба прислухатися до власного інстинкту самозбереження. Стрімке економічне піднесення, що буде наслідком зростання економічної свободи, швидко збільшить їхні статки. Натомість наступна гостра фаза політичної кризи може завершитися руйнацією цілої країни, і тоді є ризик залишитися з порожніми руками. Треба приймати рішення. Обмежитися великим гудком не вийде.

Найперші кроки до економічної свободи — податкова, бюджетна та судова реформи. Це невиконане завдання 2015 року є першим пріоритетом нині.

Не забудемо, що Майдан, який привів до влади тих, хто її має, був не лише національно-визвольною та ціннісною, але й економічною революцією.

Валерій Пекар, для УП

Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 95.135.51.---Вадим Новиков12.01.2016 01:01
Елена Величко:
Виправлю речення, що нижче - "Що Ви особисто пропонували Президенту?"
Яка різниця, що пропонувати Президенту? Невже ніхто йому не казав, що негайно треба реформувати армію, прокуратуру, судову систему? Таких закликів тисячі, а результат - нуль. Ця політична верхівка безнадійна, країна з нею приречена
IP: 92.113.192.---Елена Величко11.01.2016 23:17
Виправлю речення, що нижче - "Що Ви особисто пропонували Президенту?"
IP: 92.113.192.---Елена Величко11.01.2016 23:09
Пане Пекарю, а чи не став Ваш офіс та Ви самі тією ж складовою системи? Нема в Вас ніякого плану на економічні реформи, але є постійні обговорення, тобто витрачання часу. о Виособисто маючи повноваження пропонували Прзиденту? Треба з Вашого офісу псевдореформ зробити відкритий офіс та набрати економічних спеціалістів та за конкурсом з баченням ЯК робити, бо в Вас, як вже казала , закритий клуб для своїх. Тож щоб почати робити, почніть з відбору саме спецалістів, та цю групу представте для роботи, як обіцяв Луценко. Бо я особисто писала до Офісу, що потрібно економічну стратегію та вже ьогдні можна на основі податків розвернути процес, коли саме люди почнуть ставати економічно активними, але ніхто не зацікавився, а чому? Лицедійство??? До речі, щоб позбавитись корупції лише НАБУ замало, треба , щоб була альтернатива отій брудній економіці, щоб люди йшли на робочі місця де ЗП відповідає життєвому рівню, та не "чорна", бо чорна - то проти людини.
IP: 92.244.99.---Вадим Новиков11.01.2016 21:56
Вже нарешті всім ясно, що нова влада принципово від Януковича не відрізняється. Свобода слова навіть стала менша (приклад- цькування Шустера). Досвід інших країн, які змогла досягти значних культурних та економічних змін, показує, що завжди там діяла якась рушійна сила змін: наприклад окупаційна американська влада в Німеччині після 1945 або диктатор Мустафа Кемаль в Туреччині на початку минулого століття, президент Гавел в Чехії або Саюдіс у Литві. Україна зараз таких сил (організацій або диктаторів) не має, тому стоїть на місці. Заклики до "політичних еліт", як у пана Пекара, марні. Має бути сила, яка ці "еліти" просто відсторонить від влади. Бажано без крові.
IP: 93.72.70.---dorosh11.01.2016 17:44
Але щось пішло не так?
Нема у пекарів бажання типу "я стану політиком, підніму економіку і свободу країни" і піду з поста як Тетчер, Каха, Бальцерович... Мало їх відомих, шанованих і не мільярдерів?
Натомість є у так званої еліти лише бажання власного маєточку зі страусами і офшорними рахунками. І закінчити як Яник, Ющ, всілякі кролі з мартиненками, що шикують народ в черги чи за гречкою, чи за субсидіями...
Пасіонарність наша нижча шаровар. З шевченкових часів чекаємо Вашингтона, а вибираємо дерибанщиків бюджету, добре обіцяючого Тата, чи камікадзе. Хто хоче тата, що нас нагодує, отримує тата, що годує себе, а країну заганяє в борги. Поки не займеться наша молодь ідеєю змагання за лаври реформатора країни, благородного - не глитая, не користолюбця і брехуна "по новому". Невже вилізти у владу на кілька років і хапнути (як не крути позичених у Меркель) грошей важливіше, щоб потім до кінця життя табе в'язали зі смертю журналіста, бджолиним месією... виплюнутим цим народом?
Усі коментарі
Перекази зменшуються, безробіття знижується, дотації ростуть
Що насправді думає громадянське суспільство в Україні про перспективу миру на сході?
Митниця проти "євроблях": чи допоможе Вільнюс вирішити проблему литовських авто
Справа наліво
Усі публікації