Перемога або роковини "Харківських угод"

Середа, 20 квітня 2011, 11:06

Президент Янукович у своєму щорічному посланні до Верховної Ради під промовистою назвою "Модернізація України – наш стратегічний вибір" поставив під сумнів успішність так званих "Харківських угод" та урядової політики в цій сфері.

Зокрема, президент визнав, цитую дослівно, що "наявність неврегульованих проблемних питань, пов’язаних із тимчасовим перебуванням Чорноморського флоту РФ на території України і недосконалість договірно-правової бази у цій сфері є одним з безпосередніх зовнішніх викликів національній безпеці України…

Активізація діалогу з Російською Федерацією щодо вдосконалення договірно-правової бази, що регулює питання тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ на території України для конструктивного вирішення наявних проблемних питань на основі взаємної вигоди та дотримання інтересів безпеки України є ключовим завданням політики національної безпеки у зовнішньополітичній сфері".

Паралельно президент в своєму посланні доручає Кабінету Міністрів провести ревізію проблемних питань, пов’язаних із перебуванням ЧФ РФ в Україні, вжити заходів для вдосконалення відповідної договірно-правової бази, розширити участь російської сторони у соціально-економічному розвитку Севастополя та інших місць дислокації ЧФ РФ.

Я дуже рідко погоджуюсь з оцінками Віктора Януковича, однак, в цьому питанні глава держави дуже вірно підмітив основну проблему - питання тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ на території України є неврегульованим, а договірно-правова база у цій сфері є недосконалою.

Що ж було підписано рік тому?

"Харківські угоди" квітня 2010 року продовжили термін базування підрозділів Чорноморського флоту на території України до 2042 року і надали відстрочку на сплату частини ціни на природний газ для України упродовж наступних 10 років на 100 доларів США за контрактної ціни газу понад 330 доларів за 1 тисячу кубометрів, або ж на 30 %, якщо ціна буде нижчою за 330 доларів США.

Про знижку на газ, про яку не припиняють говорити активісти проросійських партій в підписаній угоді немає ні слова. Просто частина вартості газу не сплачується зразу, а зараховується Україні в якості державного боргу і підлягає сплаті пізніше, як взаємозалік з платою за оренду Чорноморського флоту РФ в Україні.

Таким чином Чорноморській флот Росії буде перебувати на території України до 2042 року фактично безкоштовно – орендну плату за флот сплатять українські споживачі газу. Більш того, у випадку денонсації угод Росія отримає можливість вимагати від України негайно сплатити всю суму накопиченої "знижки"!

Завдяки "Харківським угодам" Росія зняла з себе зобов’язання щодо забезпечення екологічної безпеки та екологічного контролю в місцях базування Чорноморського флоту Російської Федерації та відмовилась від участі у соціально-економічному розвитку міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування російського Чорноморського флоту на території України.

Відповідні угоди не були підписані в Харкові рік тому і зараз Росія фактично саботує підготовку та ратифікацію угод, направлених на забезпечення екологічної безпеки Чорного моря та соціально-економічний розвиток Севастополя.

Крім цього, в угодах не вирішено цілий ряд суто організаційних проблем.

По-перше, не визначено, на яких умовах буде проводитися переозброєння ЧФ РФ.

По-друге, не визначені умови присутності та функціонування підрозділів ЧФ Росії на українській території поза межами базування флоту, порядок дотримання російськими військовими норм українських законів.

По-третє, не вирішено питання суборенди переданих в оренду ЧФ РФ земель і об'єктів, багато з яких зараз використовуються не за призначенням або зовсім не використовуються.

Жодної з безлічі обіцянок щодо розвитку Криму і Севастополя за рахунок залучення російських ресурсів та інвестицій так і не реалізовано.

ЧФ РФ як був, так і залишається найбільшим боржником у Севастополі з виплат до Пенсійного фонду. Кілька підприємств ЧФ або вже увійшли, або наближаються до стадії банкрутства і місяцями не сплачують заробітну платню.

Вимоги влади Севастополя підвищити виплати з Державного бюджету України за Чорноморський флот Російської Федерації зрозумілі. Орендують російські моряки чимало - на сьогодні в Севастополі флот базується на 140 об'єктах, які включають 3571 будівель і споруд і займають площу 3 312,49 га. Поза територією Севастополя вони займають ще 33 об'єкти, 1 020 будівель і споруд і займають площу 14 920, 13 га.

Штучне виключення з господарського життя Севастополя та Криму такої величезної території стримує економічний розвиток міста та півострову. Кабінет Міністрів України в 2011 році планує надати Севастополю 214,6 мільйонів гривень субвенції за базування Чорноморського флоту Росії на території міста.

Цієї суми недостатньо для покриття всіх збитків від базування в місті Чорноморського флоту Росії. Більш того, оскільки "живих грошей" Україна за оренду не отримує, це означає, що кожен мешканець України своїми податками платить Севастополю за російську базу.

Не вирішено і питання інвентаризації флотського майна і його поступової передачі майна, яке не використовується флотом українській стороні. Тільки один приклад перших, дуже специфічних, результатів харківських угод. 400 га військових містечок ЧФ Росії в Севастополі на суму $ 400 мільйонів вже незаконно приватизовані. Це більше 10% загальної площі, переданої у користування Росії за міжнародними угодами.

Приватизована не тільки найдорожча частина землі в місті. Це - практично всі стратегічні точки Севастопольської бухти. Продано землі навколо Костянтинівського і Михайлівського равелінів, продана причальна стінка 30-ї бригади надводних кораблів ЧФ на Північній стороні. Продана фактично вся бухта Голландія. Проданий Миколаївський мис біля Графської пристані.

Продано частину берегової лінії за шпиталем на Корабельній стороні. Продано територію Яхт-клубу ЧФ. Цілком ймовірно, що незаконна приватизація землі - одна з ключових цілей "Харківських угод".

Виходячи з вищесказаного, Верховна Рада України повинна денонсувати "Харківські угоди", як такі, що суперечать Конституції України.

Зокрема, стаття 17 Конституції України не допускає розташування іноземних військових баз на суверенній території України, а міжнародні договори щодо тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму, відповідно до Перехідних положень Конституції України, носили виключний характер і не підлягають пролонгації.

Конституція України не наділила жодну особу, в тому числі й президента України, правом підписувати міжнародні договори, які всупереч Основному Закону заперечують принципи державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а розгляд у Верховній Раді України проекту Закону України про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України можливий лише після проведення всеукраїнського референдуму.

На 27 квітня в Києві запланована акція "День опору окупації", направлена на скасування "Харківських угод" і звільнення України від іноземних військових баз. Цей день має стати початком суспільної вимоги про неможливість перебування ЧФ на території України.

Ми повинні зробити все можливе, щоб 27 травня 2017 року став останнім днем перебування іноземного флоту в Україні.

Микола Катеринчук, народний депутат, голова Європейської партії

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

ДІЯ на експорт. Чим український GovTech приваблює закордонних партнерів

Справедливість, що шкодить. Які наслідки матиме рішення про "покарання" українців за кордоном

Коли запрацює еАкциз в Україні

Що наші діти дивляться на YouTube українською?

Чому "клуб білого бізнесу" - дуже погана ініціатива?

"Ти цілий день живеш його життям": повсякдення доглядальниць за пораненими ветеранами