Вірним курсом ідете, товариші путінці!

7 переглядів
18
Четвер, 06 жовтня 2011, 15:33
Сергій Грабовський
для УП

У книзі одного із знаних російських дисидентів-правозахисників Володимира Буковського "І повертається вітер..." поміж іншого розповідається про дуже цікавий епізод совєтської історії 1960-70 років, на який зазвичай не звертає уваги когорта професійних дослідників та авторів підручників: про так звану "економічну опозицію" та масові економічні судові і позасудові розправи.

Про що йдеться?

А про те, що планова економіка Союзу ССР виживала лише за рахунок того, що в неї повсюдно були вкраплені структури, які діяли на основі приватної, а тому нелегальної ініціативи. Один із співкамерників Буковського, підпільний мільйонер, так розповів про початок своєї кар’єри:

"Начал я с того, что стал использовать для левой продукции отходы, которые все равно выбрасывали. Потом усовершенствовали оборудование, технологию, производительность повысилась, а прибыль стали делить между собой – с этого-то все и началось. Потом оказалось, что мы не одни такие, что весь хозяйственный мир работает так же".

Весь чи не весь, а значна частина – безумовно.

"Помню, сидел со мной мужичок, - згадує Буковський, - все преступление которого сводилось к нормальному коммерческому посредничеству, и никому он вреда не причинил. Он приезжал на угольную шахту и предлагал за умеренную плату убрать с территории шахты горы шлака.

Директор был счастлив: за эти горы шлака он уже получил не один выговор от начальства. Да и мешают.

Затем мой мужичок ехал в колхозы и предлагал председателям дешевый шлак для коровников. Те тоже были счастливы. Тогда мой сокамерник брал колхозные машины, мужиков и ехал убирать шлак с шахты.

Всем было хорошо, все стороны были в восторге, одним махом решалась масса хозяйственных проблем, и только мой предприимчивый сосед получил в результате шесть лет тюрьмы".

У камерах Лефортовської в’язниці, вважає Буковський, загинув у 1960-70 роки цвіт економічної думки та кращі промисловці Росії. Залишилися дрібні пройдисвіти та інтегровані в обслуговування партноменклатури лакузи.

"Удивительное дело, – продовжує він, - увлеченные проблемой интеллектуальных свобод, не заметили мы, что в 60-70-е годы власть фактически пыталась уничтожить экономическую оппозицию в стране, зарождающийся подпольный капитализм. Тогда и наверху существовала оппозиция - так называемые экономисты, или менеджеры.

Никакой особой теории у них не было, и все их предложения сводились к одной очень простой мысли: чтобы развивалась экономика, нужно платить людям деньги за их труд, настоящие деньги, не сковывать до такой степени хозяйственную инициативу аппарата управления. Даже с марксистской точки зрения - первичная экономика, а не идеология".

Виходячи з цих елементарних речей, на початку 1960-х були розпочаті економічні експерименти, що базувалися на матеріальній зацікавленості працівників та раціональній організації виробництва.

Результати були вражаючими. Проте ці результати засвідчували й інше: для ефективного господарювання, для небаченого економічного стрибка партійне керівництво економікою зайве, воно заважає нормальному розвитку господарства.

І після нетривалої боротьби серед верхівки номенклатури не тільки на нелегалів-"цеховиків", а й на керівників цілком легальних структур впали репресії:

"В середине 60-х годов по всей стране возникли клубы "Факел" - добровольные сообщества технической интеллигенции, которые на договорных началах выполняли заказы на технические проекты, внедрение новой техники и рационализацию.

Те же самые инженеры и научные сотрудники, которые днем в своих НИИ и КБ за зарплату не могли осуществить этих проектов, - в свободное от работы время, самостоятельно, без парткома и профкома, но за хорошую плату, делали это отлично, в рекордные сроки и принося государству многомиллионные прибыли.

В семидесятые годы, в разгар разрядки и импорта западных капиталов и технологии, все до одного эти клубы были закрыты, а руководители их сели в тюрму".

У середині 1970-х, пише Буковський, усе закінчилося, - а разом із тим совєтська економіка увійшла у смугу стагнації і занепаду, від краху її рятували тільки отримані від експорту енергоносіїв та іншої сировини шалені кошти.

Тим самим був утрачений історичний шанс трансформації планово-тіньової економіки у цивілізовану змішану, з якої б ніколи не постала та кланово-олігархічна потвора, що ствердилася після розпаду Союзу на значній частині постсовєтського простору.

Адже у 1960-70 роки не лише саджали, а й розстрілювали за те що "цеховики" незаконно будували для своїх робітників безплатне житло і платили їм великі гроші. Завдяки зусиллям "органів" та партії таких диваків після середини 1970-х не залишилося...

Оці історії часів правління Леоніда Брежнєва згадалися мені, коли на московському телеканалі "Дождь" на запитання про можливий застій після повернення Путіна до Кремля путінський прес-секретар Дмитрій Пєсков відзначив, що в добу Брежнєва країна, мовляв, багато чого досягла:

"О "брежневизации" так говорят люди, которые вообще ничего не знают о Брежневе. Брежнев – это не знак минус для истории нашей страны, это огромный плюс. Он заложил фундамент экономики, сельского хозяйства".

Був застій, додав Пєсков, але недовго, наприкінці правління Брежнєва, от він і запам’ятався. А так, в інші роки – йшов успішний розвиток.

За рахунок чого і кого йшов такий-сякий розвиток у перше десятиліття правління "бровеносного" генсека – про це написав Буковський. Ну, а хто не вірить якомусь там антисовєтчику, для того московські "Ведомости" підготували відповідь Пєскову із посиланням на об’єктивні наукові джерела.

"По данным ИМЭМО РАН, в 1980 году советские предприятия тратили на единицу готовой продукции в 2,1 раза больше электроэнергии, в 1,8 раза больше стали, в 2,3 раза больше цемента и в 7,5 раза больше удобрений, чем американские. Косыгинско-брежневская индустриализация не привела к существенному росту производительности труда.

Экономист Валентин Кудров отмечал, что в 1963 году средняя производительность труда в промышленности в СССР составляла 35% от уровня США, а к началу 1980-х годов снизилась до 27%...

Благодаря искусственной концентрации капитала в нескольких произвольно отобранных государством сферах экономический рост некоторое время действительно был высоким.

При относительно невысоком экспорте нефти рост валового национального продукта в 1966-1970 годах достиг 21%. Но позже темпы роста снизились: 13% в 1976-1980, 9% в 1976-1980.

В брежневские годы добыча нефти выросла почти в 2,5 раза — с 243 миллионов тонн в 1965 году до 591 миллиона тонн в 1982, резко увеличилась и добыча газа. (Кстати, за последние 11 лет Россия ничем подобным похвастаться не может.)

Но тот рост был неустойчивым, искусственным – за него страна и расплатилась крахом. Про брежневское сельское хозяйство Песков лучше бы не упоминал. Число горожан, которых добровольно-принудительно привлекали на сельхозработы, выросло вдвое до 15 миллионов человек в год.

Но за 17 брежневских лет СССР, производивший в 16 раз (!) больше комбайнов, чем США, лишь трижды обеспечил себя зерном. Страна продавала нефть и золото, покупая на вырученные деньги хлеб (в одном 1981 году на импортное продовольствие было потрачено $21 миллиарда)".

У всьому цьому мене тішать як несповідимий ідіотизм наближеної до Путіна особи, так і професіоналізм і тверезість цілого ряду російських журналістів та науковців.

Нічого не маю проти того, щоби "кремлівські чекісти" дружно крокували у майбутнє, взявши за взірець часи "дорогого Леоніда Ілліча".

Власне, вони вже роблять це – і вторгнення в інші країни мало місце, і боротьба з інакодумцями наявна, і економічні судилища ми мали можливість спостерігати, і відповідну трансформацію державних телеканалів, і експорт нафти та газу як основу державних доходів...

А тут ще й амбітний план Путіна щодо Євразійського союзу... Одним словом, крах путінської Росії впевнено наближає вона сама.

Те ж, що попри все є у Росії розумні люди, вселяє надію на побудову ними після цього краху нормальної держави на місці монструазної імперії – хоча це, звісно річ, буде нелегко.

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 95.133.173.---Ruhr..
быстрее бы этот тиранозавр издох уже
IP: 95.133.173.---Ruhr..
Ruhr: россия имеется ввиду
IP: 85.90.206.---Kovaljov..
Не дивно, що за фінансові операції з іноземною валютою, чим займалися та займаються у всьому світі, тоді розстрілювали. Бо простий розмін рублів на долари - знищив би СРСР набагато швидше.
IP: 95.153.189.---kalajd..
......." Одним словом, крах путінської Росії впевнено наближає вона сама."... ---------------- Этими словами эксПЕРД со страны, находящейся в глубокой ж"пе, показал, что он действительно эксПЕРД.
IP: 85.90.206.---Kovaljov..
kalajd: Этими словами эксПЕРД со страны, находящейся в глубокой ж"пе, показал, что он действительно эксПЕРД.
А просто ПеРд заздрісно зазирає у російський anus. Per anus ad astra!
Усі коментарі
Брехня та правда про медичну реформу
Вам важливе ваше здоров’я? Тоді ви зобов’язані це прочитати. Від цього залежить якість медичних послуг і, по суті, – ваше життя.
Навіщо і як змінювати медицину в Україні? Вибір українців
Цього тижня депутати планують голосувати медичну реформу. Ми з'ясували, що очікують від цієї реформи українці.
50 гривень, на яких тримається влада олігархів в Україні
Олігархічна система тримається не на контролі над адмінресурсом, фінпотоками чи ЗМІ. А на 50 гривнях, яких пересічному українцеві шкода на створення механізму реального поліпшення свого життя. (рос.)
Чи народжуються масовими вбивцями
Про масових убивць суспільство дізнається, вже коли їм нема ні виправдання, ні співчуття. Але не бува, щоб людина жила щасливо, і раптом хапалася за зброю, і нікому від народження доля вбивці не судилася. (рос.)
Опалювальний сезон-2017: замерзнути не можна зігрітися
Мешканці столиці стали заручниками боргів і недбальства однієї відомої приватної компанії. Ми створили КП "Київтеплонерго", яке візьме на себе управління теплоактивами після завершення угоди з "Київенерго".
Деокупація Донбасу і Криму. Проблеми, про які не говорять уголос
Ми повинні створити комфортну країну для її громадян – тих, хто зараз тут живе, і тих, хто опинився під окупацією. І в жодному разі не примушувати, погрожувати або демонструвати агресію. (рос.)