Культура України з точки зору концепції Лоуренса Харрісона

Понеділок, 06 травня 2013, 10:07

Рівень суспільного розвитку значною мірою залежить від культури цього суспільства, а сама культура може змінюватись під впливом політики.

Таку тезу висуває професор Університету Тафта в США Лоуренс Харрісон, автор книги "Головна ліберальна правда", що вийшла друком в 2006. Не одне десятиріччя Харрісон присвятив вивченню проблеми залежності розвитку від специфіки культури суспільства.

Натомість сама постановка проблеми належить ще позаминулому століттю, а саме французькому політику та історику Алексісу де Токвілю, що досліджував американську демократію, та німецькому соціологу Максу Веберу, який вивчав явище різного рівня економічного розвитку протестантських та католицьких сімей, що живуть в приблизно однакових умовах.

Вебер, наприклад, довів, що саме протестантська етика є джерелом економічного розвитку. Результат цього дослідження викладений в класичному труді Вебера "Протестантська етика та дух капіталізму".

Лоуренс Харрісон пішов далі: не тільки етика, а вся культура суспільства впливає на його економічний та соціальний розвиток. Емпіричні дослідження в цьому напрямку були особливо інтенсивні останні двадцять років. В них були задіяні десятки науковців – 30 університетів в 22 країнах світу. Згадана книга Харрісона є його особистим підсумком цього величезного обсягу роботи.

Слово "культура" має багато значень у всіх мовах. В буденному розумінні під цим словом найчастіше мають на увазі сферу суспільного життя, що охоплює всі види мистецтва, науку, літературу, релігію.

Люди, які не займаються цим професійно або не цікавляться цими сферами життя, знаходяться наче за межами культури. В дослідах, про які йде мова, культура охоплює всіх до єдиного членів суспільства, бо вона розуміється як сукупність цінностей, вірувань, ставлень, норм поведінки всіх людей.

Культура в цьому розумінні складається з 25 емпірично встановлених елементів, які вперше класифікував аргентинець Маріано Грондона. Ця класифікація була протестована Роналдом Інглхартом на емпіричних даних, що охоплюють 81 країну світу, в яких проживає 85% населення Землі.

В таблиці, яка взята з книги Харрісона, наведена класифікація елементів культура та їхній вплив на здатність суспільства до розвитку.

Культурні чинники

Культури, схильні до розвитку

Культури, що чинять опір розвитку

1. Світогляд

1.1.         Релігія

Виховує раціональність, націленість на успіх; сприяє гонитві за матеріальним; фокусується на цьому світі; прагматизм

Виховує ірраціональність; протидіє гонитві за матеріальним; фокусується на потойбічному; утопічність

1.2.         Доля

"Я можу вплинути на поліпшення своєї долі"

Фаталізм, покірність, чаклунство

1.3.         Орієнтація у часі

Фокусування на майбутньому сприяє плануванню, пунктуальності, відтермінуванню задоволення

Фокусування на минулому та сьогоденні відвертає від планування, пунктуальності, ощадності

1.4.         Достаток

Достаток може зрости завдяки продуктам людської творчості

Достаток такий як є; не здатен зрости

1.5.         Знання

Практичні, можуть бути перевірені; факти мають значення

Абстракті, теоретичні, космологічні, не можуть бути перевірені практикою

2. Цінності

2.1. Моральний кодекс

Суворий в межах реалістичних норм; забезпечує довіру

Гнучкий, широка відстань між утопічними нормами та поведінкою, породжує недовіру

2.2. Менші чесноти

Добре зроблена робота, охайність, ввічливість, прихильність пунктуальності

Не мають значення

2.3. Освіта

Обов'язкова; забезпечує самостійність, неортодоксальність, незгоду, творчість

Не найвищий пріоритет; сприяє залежності та традиційності

3. Економічна поведінка

3.1. Праця/ досягнення

Жити щоб працювати: праця забезпечує статки

Працювати щоб жити: працею не розбагатієш: робота – це для бідняків

3.2. Ощадливість та процвітання

Матір капіталовкладень

Загроза рівності, тому що ощадливий стане багатим, провокує заздрість

3.3. Підприємництво

Інвестування та креативність

Пошуки ренти: доход створюється зв'язками з владою

3.4. Схильність до ризику

Помірна

Низька

3.5. Конкуренція

Веде до досконалості

Є ознакою агресії та загрозою рівності та привілеям

3.6. Інновації

Відкритість; швидка адаптація до інновацій

Підозрілість; повільна адаптація до інновацій

3.7. Просування вперед

Базується на заслугах та зв’язках

Базується на сімейних та/або покровительських відносинах

4. Соціальна поведінка

4.1. Верховенство закону та корупція

Розумна стабільність закону; корупція переслідується

Гроші та зв'язки вирішують справу; толерантність до корупції

4.2. Відстань впізнання та довіри

Довіра до широкого кола суспільства

Довіра тільки до близького оточення

4.3. Родина

Ідея "родини" розповсюджується на доволі широкий загал

Родина – то є фортеця проти широкого загалу

4.4. Асоціації (соціальний капітал)

Довіра породжує співпрацю, приєднання, участь

Недовіра породжує крайні форми індивідуалізму та аномію

4.5. Індивід та група

Наголошується індивідуальність, але не надмірно

Наголошується колективізм

4.6. Влада

Розподілена: контроль та противага, консенсус

Централізована: необмежена, часто деспотична

4.7. Роль еліти

Відповідальність перед суспільством

Сила та пошуки рентного доходу; експлуататорська

4.8. Відносини церкви з державою

Секуляризація; стіна між церквою та державою

Релігія грає велику роль у цивільній сфері

4.9. Гендерні відносини

Якщо гендерна рівність і не є реальністю, щонайменше не є несумісною з системою цінностей

Жінки підпорядковані чоловікам у більшості життєвих ситуацій

4.10. Народжуваність

Кількість дітей залежить від спроможності родини виростити та дати освіту

Діти то є дар Божий; вони є економічними активами

За цією типологією, культури країн Скандинавії є найбільш сприятливими до економічного та соціального розвитку суспільства.

Близькими до них є культури конфуцианських країн, особливо Японії, класичним прикладом культури, що становить опір розвитку, є Гаїті.

Автору не відомі дослідження сучасної культури українського суспільства з точки зору концепції Харрісона та типології Грондони, тому пропоную подивитись хоча б суб’єктивно на ці 25 чинників за простою схемою: якщо перевагу має ліва колонка, рахуємо +1, якщо права, то -1, якщо винести однозначне судження не можна, то рахуємо нуль.

За цим простим методом мінімально можлива оцінка – 25, що означає культуру, абсолютно ворожу соціально-економічному розвитку. А максимальна оцінка +25, навпаки, культуру, що найбільш сприятлива для такого розвитку.

Тож в Україні:

Православна релігія, безумовно -1.

Доля: для більшості народу характерний пасивний патерналізм, теж маємо -1.

Орієнтація у часі точно дає ще -1.

Відношення до багатства не однозначне, тобто нуль.

Характер знань теж, як на мене, дає нуль.

Моральний кодекс настільки гнучкий, що скоріш вже є вираженою аномією, тобто твердо -1.

Всі менші чесноти у стані аномії теж не мають значення, отже знову -1.

Освіта: точно вважається цінністю, але якість така низька, що не може забезпечити самостійність, то ж нульова оцінка.

Праця: жодне з протилежних ставлень, ні протестантське, ні африканське нам не характерне, тож нуль.

Ощадливість теж може дати нульову оцінку.

Підприємництво: всі великі статки в України створені як рента від влади. Отже, твердо -1.

Схильність до ризику, як на мене, помірна, тобто +1.

Відношення до конкуренції негативне – як у бізнесі, так і у професійному житті, тож -1.

Адаптація до інновацій мені здається не поганою, даємо нуль.

Просування у реальності більше залежить від родинних стосунків та покровителів, ніж від кваліфікації та заслуг, тобто -1.

Верховенство закону та рівень корупції твердо дає -1.

Рівень довіри не скандинавський, але й не латиноамериканський, тобто нуль.

Родина вже не є фортецею, тобто теж нуль.

Соціальний капітал не величезний, але все ж таки є, теж рахуємо нуль.

Американського культу індивідуалізму не маємо, але вже й колгоспних ідеалів не бачимо, тож нуль.

Влада занадто централізована, та все ж ще не абсолютно деспотична. Скоріш нуль, ніж мінус, але тенденція негативна.

Еліта повністю безвідповідальна, -1

Церква не має серйозного впливу на цивільну сферу, +1.

Гендерні відносини, вважаю, скоріш +1.

Народжуваність: точно +1.

В підсумку маємо -6, до безнадійного Гаїті далеко, але до шведів ще далі.

Хотілось бо побачити більш ґрунтовний аналіз, але не вірю, що він дасть радикально інший підсумок.

Українська культура значною мірою ворожа до соціально-економічного розвитку. Це попередній діагноз. Треба робити аналізи та дослідження для його уточнення. Думаю, не треба доказувати, що це важливо.

Після грандіозного успіху Плану Маршалла в Західній Європі не менш грандіозного провалу його аналогу в Латинський Америці (Союз заради прогресу Джона Кеннеді), було абсолютно логічно зробити висновок, що фінанси не є вирішальним фактором розвитку.

Так, природні ресурси та зовнішні фінансові вливання можуть спричинити соціально-економічний розвиток, але можуть нічого і не дати суспільству.

Чому так відбувається?

Зараз найбільш логічним поясненням такого явища є концепція культурного впливу Лоуренса Харрісона.

Аналіз української культури з точки зору концепції Харрісона може дати відповідь на питання, чому, на відміну від Польщі або Литви, Україна не тільки не розвивається, а деградує.

Які перспективи? Чи може стан культури змінитися і стати сприятливим для розвитку країни? Харрісон та його колеги вважають, що культури здатні до змін, хоча на перший погляд, це не так.

Але в ході аналізу великих проміжків часу, зміни культури очевидні, маємо на те багато прикладів.

Такі зміни дуже рідко стають наслідками зовнішніх втручань, як наприклад в Німеччині та Японії після поразки в другий світовій війні. Найчастіше вони є результатом дії внутрішніх чинників, але завжди їм передує системна суспільна криза.

Сама по собі криза створює передумови для змін, але умови ці реалізуються в культурні зміни тільки якщо в цей момент в суспільстві виявляється потужне лідерство. Приклади останніх часів:

- криза в Китаї після "культурної революції" та лідерська роль Ден Сяопіна;

- політична криза в Сінгапурі та неймовірний успіх Лі Куан Ю;

- колапс Отаманської Імперії та європеїзація Туреччини під керівництвом Мустафи Кемаля;

- кінець франкізму в Іспанії та роль короля Хуана Карлоса в швидкій демократизації.

Інші приклади – розпад соціалістичного табору в 1980-х роках: суспільна криза охопила багато країн, але Росія та Україна не зазнали принципових культурних трансформацій, бо не мали необхідних для цього лідерів.

Ба більше, можемо говорити про помітний культурний регрес: зменшення рівня довіри, розвиток аномії, ракова пухлина корупції – всі ці факти широко обговорюються. Відверто мародерська влада зараз швидко поглиблює системну кризу в Україні, передумови для зміни культури вже створюються.

Вадим Новіков, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Чому уряд надає податкові преференції спонсору війни та що з цим робити?

Шлях до Національного військового меморіального кладовища

Інтеграція штучного інтелекту в кримінальний процес: чи готова Україна до цього?

Навчалась за кордоном, щоб потім працювати Україні. Досвід випускниці Ukraine Global Scholars

Як виявити корупцію в будівництві

Трансплантація органів та рак шкіри: про що мають знати пацієнти