Україномовний медіапростір – питання національної безпеки
Українська мова є основоположним елементом національної безпеки. Держава повинна мати ефективну мовну політику.
Вже півроку триває дискусія щодо введення квот на пісні українською для радіоефіру. Противники та прихильники цієї ідеї раз-по-раз розбивають чоло об стіну голослівних заяв.
Однак гарячих дебатів замало.
Якщо ми хочемо зміцнити нашу країну, то питання підтримки державної мови потрібно вирішувати професійно та системно. Закон має забезпечити належне місце і захист української не тільки в музиці, а й в медіаефірі в цілому – як радійному, так і телевізійному.
Мовна ситуація в Україні виглядає абсурдно в контексті європейської і світової практики, де відстоювання своєї мови – ключовий пріоритет.
Україні є чому вчитись у західних партнерів.
Фактор мови в ЗМІ сьогодні став своєрідною кулькою, якою жонглює кожен охочий. Однак замість реальної роботи повсякчас чуємо популістські заяви.
Однозначно, української музики та української мови загалом має бути більше як на радіо, так і на телебаченні. Ми зобов'язані виробити комплексний підхід у вирішенні цього питання. Саме такий підхід запропонований у проекті закону №3822-1, який, переконаний, вже цього тижня комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики розгляне та винесе на розгляд парламенту.
Проект закону про внесення змін до деяких законів України (щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій) №3822-1 підготували 10 депутатів з різних парламентських фракцій. У ньому доопрацьована концепція, запропонована в проекті 3822 .
Саме на нас, парламентарях, сьогодні лежить відповідальність за майбутнє української музики та мови.
Давайте зробимо все правильно. Давайте не лікувати україномовну музику квотами лише на радіо. Це ж самообман.
Маю надію, що цього тижня парламентарі дадуть шанс зробити весь вітчизняний ефір дійсно національним та підтримають альтернативний проект закону #3822-1.
Іван Крулько, спеціально для УП