Ментоград

218 переглядів
0
Четвер, 20 грудня 2001, 11:37
"Що б мафію перемогти, треба її очолити"

Про результат практичного застосування цього вислову, принаймні, другої його частині читайте нижче.

У передостанній програмі Миколи Вересня "Без Табу" була показана мила жінка, Назакет Келчевська, від її розповіді волосся ставало дибки навіть у бувалих людей. Суть оповідання полягала у тому, що співробітники міліції, на чолі з начальником карного розшуку міста Харкова Миколою Черьомухіним, домагаючись від неї зізнань, застосовували такі методи дізнання, при яких тортури у гестапо просто "відпочивають". Найбільший шок, із сказаного Назакет, справляв факт групового гвалтування, довершеного над нею (у тому числі і шийкою розбитої пляшки) охоронцями закону.

Після показу, Вересня викликали до Генеральної прокуратури, і через невеликий проміжок часу він перестав працювати на каналі "1+1", хоч був одним з фундаторів "плюсів". Про причину звільнення Микола не дуже то і охочий говорити і можна передбачити, що виклик у прокуратуру і звільнення з каналу чистий збіг.

Генпрокуратура, обличчя якої у новинах "1+1" було представлене регіональним прокурором Захарчук, говорила про те, що слідство у скарзі Келчевської проводилося неодноразово, і факти не підтвердилися. Хоч, на мою думку, документи, що є у Назакет, кажуть про те, що пані Захарчук, м'яко кажучи, помиляється. Основою для помилки прокурора, може слугувати постійна зайнятість у боротьбі за законність в Україні.

Мене завжди цікавило слово слідство, яке так багатозначно вимовляється чиновниками, і я намагався дізнатися, це ім'я прізвище або щось інше. При всій значущості вислову це виявилася група осіб, яким за писаними законами доручається встановити істину, а за неписаними (для встановлення "істини") дозволено катувати, гвалтувати, грабувати. Може, через це і на сьогоднішній день міліцейські університети ростуть як на дріжджах, а кількість абітурієнтів на місце не зменшується.

Слово слідчого зазвичай звучить як істина в останній інстанції, при цьому скарги підслідного сприймається як обмова слідства. Йому навіть довіряють деякі харківські "грантовані" правозахисники. Отже, слідство це люди, яким доручено встановити істину.

Про декількох героїв, які займалися розслідуванням справи Келчевської, буде сказано нижче.

Один з тих, що входили до слідчої групи, був дехто Качетжієв Юрій. Приведу витримки з протоколу допиту Петрова А.Г., що працював до 1997 р. в управлінні митниці.

"…мій товариш, Кузін Віктор, познайомив мене з співробітником УУР Качетжієвим Юрієм, якому я сказав, що є співробітником митниці. Він спитав чи знаю я маршрути руху автобусів, які йдуть з московських ринків. Я сказав, що приблизно знаю. Після чого він сказав, що якщо я дізнаюся про найближчий рейс автобусів, щоб подзвонив йому.

Через тиждень я приїхав на Белгородську митницю і у своїх колишніх товаришів по службі дізнався, коли будуть йти потрібні автобуси, після чого передзвонив Качетжієву. Ми зустрілися. Він був зі своїм товаришем Дригою Вадимом. Я розказав про рух автобусів і про санкції, які можна до них застосувати.

На наступний день я приїхав до 7 00 до УВД де зустрівся з Качетжієвим і Дригою з ними був працівник ДАІ у формі у званні старшини. Вони на двох машинах ВАЗ білого і сірого кольору виїхали за пост ДАІ У П'ятихатках. Я сидів з працівником ДАІ. Він вийшов з машини і зупинив два автобуси завантажених ТІП. З кожного автобуса вийшли по експедитору, яких даішнік направив у машину де сиділи Качетжієв і Дрига. Після недовгих переговорів, експедитори вийшли з машини і автобуси поїхали далі.

Ми приїхали в УВД і Качетжієв дав мені 200 доларів. Що там було і скільки грошей вони забрали, я не знаю.

За тиждень я знов подзвонив Качетжієву, він запропонував мені знову поїхати на Белгородський пост попрацювати. Ми знову зустрілися о 7:00 поблизу УВС, крім згаданих раніше поїхали два працівники "Беркута" у формі… З інтервалом у півгодини даішник зупинив 6 автобусів, це були "Ікаруси" і Лази. У кожний заходили працівники "Беркута", після чого виходив один з пасажирів автобуса і сідав у машину Качеджієву і Дриги. І через певний час виходив. Я сидів в іншій машині. Через півгодини ми поїхали до УВД. Цього разу я отримав 600 у.е.. Після чого я дізнався, що на таку роботу Качетжієв виїжджав без мене з співробітником ДАІ…"


Якби на місці співробітників правоохоронних органів знаходилися грабіжники без погонів, то такі дії кваліфікувалися як "озброєний грабіж, скоєний групою осіб за попередньою змовою" і по 10 років (як мінімум) забезпечено. Але у цьому випадку "робота" Качетджієва кваліфікувалися як шахрайство, хабар і перевищення влади, і за цими статтями він був осуджений до 5 років умовно. Якщо так далі піде, то і довічне ув'язнення в Україні будуть відбувати умовно.

На початку 90-х років, я не раз писав про скромних парубків, які за жебрацьку зарплату постійно ризикують життям захищаючи спокій незалежних українських громадян. Одним з героїв матеріалів був капітан міліції Черьомухін Микола Петрович, що працював в УБОЗі. До 1998 року (час, про який згадує Назакет) Микола Петрович дослужився до звання полковника, став начальником карного розшуку Харкова і депутатом Міськради, а трохи пізніше нагороджений урядовою нагородою.

Перша згадка преси про Черьомухіна була у газеті "Орієнтир", матеріал називався "Хто вбив Риту?" (Рита була дружиною Миколи Петровича). Мати вбитої звинувачувала Черьомухіна у причетності до смерті дочки й інших злочинах скоєних колишнім зятем, а також зв'язками з карним світом. Перевірка організована правоохоронними органами фактів підтверджуючих публікації у газеті не знайшла і це стало основою для порушення карної справи проти редактора "Орієнтиру", вашого покірного слуги.

Суд першої інстанції, що перебувала у селищі Карлівка Полтавської області (хоч "злочини" були скоєні у Харкові) засудив мене до 4 років позбавлення свободи і на такий же термін заборонив займатися журналістською діяльністю. Потерпілими у справі проходили співробітники правоохоронних органів і ті, яких прийнято вважати кримінальними особистостями.

Одним з них був Геннадій Китайник, кличка "Горбатий". Але до цього повернемося трохи пізніше.

У розпорядженні газети були інші документи і свідчення осіб про те, що Черьомухін замішаний у діях, як би пом'якше сказати, якими звичайно характеризують карних злочинців.

З надзвичайного подання підписаного головами ДПУ, товариства політв'язнів і репресованих, товариства "Просвіта": "Листопад 1993 - січень 1994 р. Черьомухін і карний авторитет "Батон" беруть активну участь у перетворенні на готівку 600 мільйонів карбованців. За прикриття афери Черьомухін отримує 60 000 доларів.

Травень 1994 р. Група шахраїв отримує у "Приватбанку" кредит 4,6 млрд. крб. Гарантом операції виступає ломбард, директором якого був Скуратович (кличка "Фашист"), а головним бухгалтером Китайник (кличка "Горбатий"). Кредит надавався декільком підприємствам, в тому числі і фірмі "Флінт і Бармалей", господарем якої був Скуратович. Після отримання кредиту ломбард, заднім числом, ліквідує договір, за яким він виступав гарантом кредиту, і претензії від банку приймати відмовився. "Дахом" у цьому "кидалові" був Черьомухін.

У тому ж році "Фашист" і "Горбатий" реєструють пенсійний фонд, за договором за яким, пенсіонер отримував підвищену пенсію, а після його смерті майно переходило у власність фонду. Рекламні ролики ломбарду пропонували будь-яку допомогу, аж до фізичної, при отриманні боргів.
Можливо, тому, деякі клієнти фонду, передчасно залишили цей тлінний світ (прим. автора).

У червні 1994 р. Черьомухін для отримання потрібних йому свідчень заподіяв тілесні пошкодження Даниловій Ірині, незважаючи на висновки СМЕ прокуратура відмовляє у порушені карної справи.

Серпень того ж року, Черьомухін з трьома підлеглими, загрожуючи зброєю, увірвався до будинку, де проживав директор "Будинку меблів" і під виглядом обшуку вимогав викласти цінності. Дружині директора заподіяні тілесні пошкодження, які підтверджують висновки СМЕ…
І так далі, далі, далі. Це невелика толіка того, де ухитрився залишити свій незабутній слід Микола Петрович.

Про героїчні будні Черьомухіна можна томи писати. За фактами його пригод неодноразово порушувалися карні справи і проводилися перевірки, результат "не винний". Тим же закінчилося розслідування з "Надзвичайного подання".

І тільки у 1999 р. Черьомухіна "пішли" на заслужений відпочинок. Після чого вдалося притягнути до карної відповідальності Китайника - "Горбатого", який у царині скоєних злочинів отримав 9 років позбавлення волі. На сьогоднішній день до суду передається карна справа, де Китайника звинувачують в організації замовних вбивств. Фігурує у цій справі і Черьомухін Микола Петрович.

Ось такими виявилися деякі пізнавачі, які займалися справою Келчевської. Але така необмеженість повинен прикривати хтось вищий.

Як ні дивно, як свідок у справі "Горбатого", проходив Музика Віталій Миколайович, який у розквіті сил і генеральському званні був відправлений на пенсію, слідом за Черьомухіним. Але дивним це звільнення могло бути тільки для людей не досвідчених у хитросплетіннях ментівського міста, яким вважається Харків.

Вперше слово мент офіційно вжив колишній начальник УВД Харківської області Музика В. Н.. І понеслося, вся містечкова (і не тільки) преса вважала гарним тоном застосовувати слово "мент" замість цензурного "міліціонер". Що поробиш, незалежна держава переходила на незалежну мову. Крім цього нововведення, за правлінні Музики, вперше в Україні з'явилася архітектурна композиція прозвана народом "Мент з крилами", хоч початковий задум передбачав назву - пам'ятник загиблим міліціонерам.

Для довідки можна сказати, що за 10 років Незалежності у Харківській області загинув 21 міліціонер. Так, звичайно це скорботна цифра, але ніхто не займався підрахунком, скільки десятків тисяч невинних громадян загинуло і постраждало від рук ментів. Можливо, через якийсь час ми дізнаємося про те, що ми жили у часи репресій. Для прикладу можна навести недавнє минуле, коли нас вчили, що СРСР найдемократичніша держава у світі. Це потім ми дізналися, що жили за тоталітарного режимі… і знову почали будувати демократію.

А може бути в недалекому майбутньому стане відомо, що це була остання стадія будівництва комунізму - бандитизм.

За матеріалами карної справи "Горбатого", про здійснення замовленого вбивства громадянки Князевої, скоєного у 1989 р. був допитаний і харківський генерал з музичним прізвищем. Свідки зазначають, що Музика з "Горбатим" знаходилися у Князевої на момент здійснення злочину. Заради справедливості потрібно відзначити, що на той момент Музика був заступником начальника УВД м.Харкова і носив звання підполковника. Цим пояснюється і те, що вбивство вдалося розкрити тільки після генеральського звільнення.

Була ще не одна людина, яка на початку 90-х знала про скоєний злочин, це Польовик В.П., на той час він був підлеглим Музики і працював начальником відділу в УКР м. Харкова. Польовик зумів випустити на свободу злочинну групу Китайника, Рівненського, Височиненка, Олейника, які скоїли ряд тяжких злочинів, у тому числі і вбивство Князевої, хоча, вищезазначені, написали явку з повиною у Московське РВВС.

На мою точку зору інтерес представляють деякі фрагменти листа, написаного заступником прокурора області начальнику УМВС України у Харківській області "Той факт, що Ровенський С.Н. у 1989 р. повідомив правоохоронним органам про осіб що здійснили вбивство гр. Князевої Н.Г., у цей час підтверджують свідки…

Враховуючи вищевикладені обставини, у діях співробітників міліції Колупаєва А. А. і Польовика В.П. можна прослідкувати ознаки дисциплінарної провини.

У зв'язку з викладеним прошу провести службове розслідування…"


Розслідування провели. Суть відповіді полягала у тому, що такий факт мав місце, але через давність скоєного злочину ніяких заходів вжито не буде.

Дійсно, чим не злочин приховування вбивства співробітником міліції. І, за великим рахунком, чого турбувати поважну людину, адже він і на сьогоднішній день продовжує працювати у правоохоронних органах, має декілька квартир, хороший будинок за містом і дорогу іномарку. А тим більше, за оперативним даними, його спонсором є сам "Борода" - який відсидів у місцях позбавлення волі понад 15 років. Після останньої "ходки" якого, за дивним збігом обставин, в одного свідка у його справі згорів "Джип", а інший потерпілий отримав постріл у голову.

До перерахованого можна додати, що начальником пана Польовика є особисто Богодиця Ігор Володимирович, який має не менш захоплюючу біографію, ніж попередні особи.

Так у 1995 році, коли він працював начальником розшукового відділу УВС у Харківській області, стосовно нього була порушена кримінальна справа за фактами зловживання службовим положення і підробки документів. Після чого він перебрався у Луганськ, а потім у Дніпропетровськ, де зайняв місце заст. начальника місцевого ОБОЗа. За короткий час шляхом не складних операцій добре знайомим правоохоронним органам Богодиця купив у центрі міста престижну квартиру, зробив євроремонт і встановив дорогі меблі.

Але видно, що ностальгія за Харковом, остаточно змучила Ігоря Володимировича і у 2000 році він повернувся у рідні пенати. Свої досягнення у боротьбі з організованою злочинністю підтверджувалися джипом "Судзукі Гранд Вітара" придбаним "Фондом сприяння боротьбі з оргзлочинністю" Дніпропетровської області.

Очевидно, суспільна діяльність повністю захопила борця з мафією, і він бере участь у створенні фонду соціального і правового захисту громадян у Харкові, куди був переданий джип. Тепер на ньому роз'їжджає дружина пана Богодиці, яка свого часу була затримана на митниці, при спробі вивезти велику партію доларів. Сімейні традиції підтримує і син Ігоря Володимировича. Коли він був працівником Дніпропетровського УВС, у 1999 році здійснив грабіж у м. Харкові і як ви думаєте, де він зараз? правильно, продовжує боротися із злочинністю у славному місті на Дніпрі. Ось така гідна зміна прийшла на місце Музики і Черьомухіна. Але повернімося до справи "Горбатого".

Звичайно, займатися розкриттям злочину десятирічної давнини невдячна праця і потрібно віддати належне слідчій групі й обласній прокуратурі, які змогли довести справу до суду. Невдячна через те, що під час розслідування здійснювався постійний тиск на слідство, і це отримало свій результат. Справа по генералу була виділена в окреме виробництво і закрита.

Коли матеріали справи були готові для передачі до суду, раптом у газеті "Народна справедливість" з'являється явна "заказуха", де звинувачується прокурор області Кривобока у всіх смертних гріхах. Чому замовлений матеріал? Так через просту причину. Нікому невідома газета тиражем 4000 примірників раптом опиняється на столі у Президента України, який виносить розпорядження про створення міжвідомчої групи через матеріали, опубліковані у "Народній справедливості". От, відчувається "генеральська хода"!

Сподіваюся, якщо Президент, так жваво цікавиться корупцією у Харківській області, може, прочитає і цей матеріал, зробивши відповідні висновки.

Підписуйтесь на наші push-повідомлення, щоб першими дізнаватися про появу нових матеріалів. Ми обіцяємо надсилати тільки дійсно важливі новини.
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
Усі коментарі