Кучма – не наш президент
Субота, 28 вересня 2002, 16:18
Усе-таки, іноді не місце прикрашає людину, а людина місце. От узяти приміром, інститут президентства в Україні і фізичну особу "Леоніда Даниловича Кучму". Першому, за даними соціологічного опитування, проведеного центром Разумкова, повну підтримку надають 6,6% населення, другому – 5,9%. Першого цілком не підтримують 53,3%, а другого – вже 57%. І при цьому цілий 1% опитаних узагалі ні слухом, ні духом, не знає хто такий Кучма Л.Д.
Цікаво, що і президент, і Кучма – обоє стали лідерами рейтингу "непідтримки", кожний у своїй області: президент серед "органів влади і держінститутів", а Кучма – серед політиків.
Але якщо серйозно, той черговий вимір температури суспільства вже пора, очевидно, оцінювати, виходячи зі статті 334 КК – тієї самої, де йдеться про вплив на президента у будь-якій формі. Погодитеся, що оприлюднення подібних цифр повинно було б змусити лідера будь-якої нормальної країни задуматися про... ну хоча б про обґрунтованість вимог опозиції. Але тут, мабуть, зовсім інша історія: як обіцяв президент у Зальцбурзі - якщо Україну до Європи не візьмуть, вона засумнівається в європейських цінностях. Не взяли. Прийшов час сумніватися.
А от нинішня мускулиста шия президента – Віктор Медведчук – користується більшою, ніж у гаранта, народною підтримкою у 9,4%. Що теж досить примітно.
Лідером переваг респондентів, як і багато місяців поспіль, залишається Віктор Ющенко - на його рахунку майже 25% підтримки. На тлі інших політичних діячів країни – це дійсно багато. Ближче за всіх до нього розташувався Петро Симоненко з результатом меншим на 9%. Однак і лідерові, що кидається у пошуках серединного шляху, "Наший Україні" не вдалося уникнути характерного для практично всіх значимих українських політиків дисбалансу підтримки/її відсутності. У мінусах в Ющенка – 30,9%. Першого комуніста зовсім не підтримують 44% опитаних.
На міцному третьому місці, і фактично дихає у спину Симоненку, його партнерка по опозиційній "трійці" Юлія Тимошенко. Не дивлячись на медіа-атаки на лідера БЮТ, її рейтинг підтримки аж ніяк не падає і складає 14,4% (при "не підтримуючих" менше 50% , хоча ще кілька місяців назад їй не вірили 60 з гаком відсотків).
На четвертій позиції – Анатолій Кінах з 13% народної підтримки. П'ятірку політичних лідерів замикає ще один полум'яний опозиціонер - Олександр Мороз з 12,8%. Для порівняння офіційний "двигун" молодої більшості Сергій Тігіпко на свій рахунок не може записати навіть 3% народної підтримки.
Що ж, країна все більше нагадує продукт хворої уяви, у тому числі і химерна більшість, влаштована маловідомими політиками у Верховній Раді.
Сам парламент користується беззастережною підтримкою тільки 4% виборців. Хоча не довіряють йому менше, ніж президентові – тільки близько 45%. Урядові (очевидно, пов'язується не з фігурою Кінаха) довіряє теж досить мало респондентів - 6,1%.
Як і раніше, серед суспільних і державних інститутів більшої довіри удостоїлася церква (їй вірить практично кожен четвертий опитаний). Крім того, великою підтримкою користуються і, незважаючи на події в Скнилові, Збройні Сили України (майже 22%).
"Повстань, Україно!" очима, але не вітчизняних ЗМІ
Розпитували разумковці народ і про події зовсім недавнього минулого – перший етап акцій "Повстань, Україно!". Як виявилося, респонденти у масі своїй (88,5%) про акції знають.
Згодні з вимогами опозиції негайно відправити президента у відставку більше половини – 55,3% респондентів. Можливо, звичайно, революційної ситуації у країні немає, тільки от чому тоді стільки людей не хочуть, щоб гарант залишався на своїй посаді?
Проти дострокової відставки майже 30%, не знають, що і сказати на це – 15,2%.
Про те, як вітчизняні ЗМІ повідомляли про масові виступи опозиції, написано чимало, однак думка експертів – це одне, а от середнього громадянина – інше. Наскільки ефективна нова інформаційна доктрина адміністрації президента побічно можна здогадатися по тому, як народ у цілому оцінює події 16 вересня.
Наприклад, прогнози про майбутню громадянську війну, що виходять із джерела світу і злагоди у країні, що розташований на вулиці Банкової, дійсно досягли певного сегмента "цільової аудиторії". Практично кожен 4-й згодний з тим, що такий сценарій може втілитися у життя. Але втім, 54% з такими пророкуваннями все ж таки не згодні.
З іншого боку, незважаючи на телевмовляння, мовляв, від акцій опозиції постраждає у першу чергу народ, що не зможе ні працювати, ні учитися, тільки 15,7% респондентів упевнені, що це так. 50,4% упевнені, що загрожують події 16 вересня в основному президентові, а 23,6% - олігархічним кланам. Особисту небезпеку від "Повсталої України" відчувають тільки 8% тих, хто взяв участь в опитуванні.
З третього боку, оцінюючи результати акції, респонденти показали досить високу індиферентність: виступи не принесли користі і не завдали шкоди – ані народу України (майже 65% відповідей), ані особисто опитаному (80,5%), ані президентові (43,5%), ані опозиційним силам (43,8%). Єдиний, кого хоч з натяжкою можна назвати "жертвою" акції, - це президент. Кожен третій опитаний вважає, що події 16 вересня все-таки нашкодили гарантові.
З фразою "знос наметового містечка опозиції міліцією – це придушення опозиції" погодилися більш 54%. У версію про "обов'язки" міліції повірили 26,2%.
В український лексикон, здається, повертається поняття "політичні переслідування". У своїй статті за 23 вересня Тетяна Коробова вже описувала пригоди затриманих опозиціонерів, яких кримінальні елементи страшенно заповажали, довідавшись про причини, які привели їх у СІЗО. І ось уже 2/3 опитаних респондентів упевнені, що кримінальна справа, порушена відомством Святослава Піскуна фактично проти організаторів протестних акцій, є політичною. Кримінальний злочин угледіли близько 7% опитаних.
<і>Дослідження проводилося соціологічною службою Центра Разумкова з 18 по 24 вересня. Опитано 2002 респондента, у віці від 18 років у всіх регіонах України. Помилка вибірки – 2,3%. Метод опитування – особисте інтерв'ю.
Цікаво, що і президент, і Кучма – обоє стали лідерами рейтингу "непідтримки", кожний у своїй області: президент серед "органів влади і держінститутів", а Кучма – серед політиків.
Але якщо серйозно, той черговий вимір температури суспільства вже пора, очевидно, оцінювати, виходячи зі статті 334 КК – тієї самої, де йдеться про вплив на президента у будь-якій формі. Погодитеся, що оприлюднення подібних цифр повинно було б змусити лідера будь-якої нормальної країни задуматися про... ну хоча б про обґрунтованість вимог опозиції. Але тут, мабуть, зовсім інша історія: як обіцяв президент у Зальцбурзі - якщо Україну до Європи не візьмуть, вона засумнівається в європейських цінностях. Не взяли. Прийшов час сумніватися.
А от нинішня мускулиста шия президента – Віктор Медведчук – користується більшою, ніж у гаранта, народною підтримкою у 9,4%. Що теж досить примітно.
Лідером переваг респондентів, як і багато місяців поспіль, залишається Віктор Ющенко - на його рахунку майже 25% підтримки. На тлі інших політичних діячів країни – це дійсно багато. Ближче за всіх до нього розташувався Петро Симоненко з результатом меншим на 9%. Однак і лідерові, що кидається у пошуках серединного шляху, "Наший Україні" не вдалося уникнути характерного для практично всіх значимих українських політиків дисбалансу підтримки/її відсутності. У мінусах в Ющенка – 30,9%. Першого комуніста зовсім не підтримують 44% опитаних.
На міцному третьому місці, і фактично дихає у спину Симоненку, його партнерка по опозиційній "трійці" Юлія Тимошенко. Не дивлячись на медіа-атаки на лідера БЮТ, її рейтинг підтримки аж ніяк не падає і складає 14,4% (при "не підтримуючих" менше 50% , хоча ще кілька місяців назад їй не вірили 60 з гаком відсотків).
На четвертій позиції – Анатолій Кінах з 13% народної підтримки. П'ятірку політичних лідерів замикає ще один полум'яний опозиціонер - Олександр Мороз з 12,8%. Для порівняння офіційний "двигун" молодої більшості Сергій Тігіпко на свій рахунок не може записати навіть 3% народної підтримки.
Що ж, країна все більше нагадує продукт хворої уяви, у тому числі і химерна більшість, влаштована маловідомими політиками у Верховній Раді.
Сам парламент користується беззастережною підтримкою тільки 4% виборців. Хоча не довіряють йому менше, ніж президентові – тільки близько 45%. Урядові (очевидно, пов'язується не з фігурою Кінаха) довіряє теж досить мало респондентів - 6,1%.
Як і раніше, серед суспільних і державних інститутів більшої довіри удостоїлася церква (їй вірить практично кожен четвертий опитаний). Крім того, великою підтримкою користуються і, незважаючи на події в Скнилові, Збройні Сили України (майже 22%).
"Повстань, Україно!" очима, але не вітчизняних ЗМІ
Розпитували разумковці народ і про події зовсім недавнього минулого – перший етап акцій "Повстань, Україно!". Як виявилося, респонденти у масі своїй (88,5%) про акції знають.
Згодні з вимогами опозиції негайно відправити президента у відставку більше половини – 55,3% респондентів. Можливо, звичайно, революційної ситуації у країні немає, тільки от чому тоді стільки людей не хочуть, щоб гарант залишався на своїй посаді?
Проти дострокової відставки майже 30%, не знають, що і сказати на це – 15,2%.
Про те, як вітчизняні ЗМІ повідомляли про масові виступи опозиції, написано чимало, однак думка експертів – це одне, а от середнього громадянина – інше. Наскільки ефективна нова інформаційна доктрина адміністрації президента побічно можна здогадатися по тому, як народ у цілому оцінює події 16 вересня.
Наприклад, прогнози про майбутню громадянську війну, що виходять із джерела світу і злагоди у країні, що розташований на вулиці Банкової, дійсно досягли певного сегмента "цільової аудиторії". Практично кожен 4-й згодний з тим, що такий сценарій може втілитися у життя. Але втім, 54% з такими пророкуваннями все ж таки не згодні.
З іншого боку, незважаючи на телевмовляння, мовляв, від акцій опозиції постраждає у першу чергу народ, що не зможе ні працювати, ні учитися, тільки 15,7% респондентів упевнені, що це так. 50,4% упевнені, що загрожують події 16 вересня в основному президентові, а 23,6% - олігархічним кланам. Особисту небезпеку від "Повсталої України" відчувають тільки 8% тих, хто взяв участь в опитуванні.
З третього боку, оцінюючи результати акції, респонденти показали досить високу індиферентність: виступи не принесли користі і не завдали шкоди – ані народу України (майже 65% відповідей), ані особисто опитаному (80,5%), ані президентові (43,5%), ані опозиційним силам (43,8%). Єдиний, кого хоч з натяжкою можна назвати "жертвою" акції, - це президент. Кожен третій опитаний вважає, що події 16 вересня все-таки нашкодили гарантові.
З фразою "знос наметового містечка опозиції міліцією – це придушення опозиції" погодилися більш 54%. У версію про "обов'язки" міліції повірили 26,2%.
В український лексикон, здається, повертається поняття "політичні переслідування". У своїй статті за 23 вересня Тетяна Коробова вже описувала пригоди затриманих опозиціонерів, яких кримінальні елементи страшенно заповажали, довідавшись про причини, які привели їх у СІЗО. І ось уже 2/3 опитаних респондентів упевнені, що кримінальна справа, порушена відомством Святослава Піскуна фактично проти організаторів протестних акцій, є політичною. Кримінальний злочин угледіли близько 7% опитаних.
<і>Дослідження проводилося соціологічною службою Центра Разумкова з 18 по 24 вересня. Опитано 2002 респондента, у віці від 18 років у всіх регіонах України. Помилка вибірки – 2,3%. Метод опитування – особисте інтерв'ю.
