"Гринджоли", Томенко і німа сцена в кінці пісенного змагання
Понеділок, 28 лютого 2005, 21:33
Від УП: Несподіваний фінал визначення представника України на "Євробаченні-2005" викликав емоційний вибух серед людей, близьких до події. Хвилі дійшли до осіб, далеких від музичної дійсності. Трактування перемоги "Гринджол" різні, деякі – радикально різкі. Такий текст перед вами. Водночас є щиро переконані у правильності та справедливості вибору на користь революційного гурту. "Українська правда" готова надати трибуну і тим, хто вважає таку ситуацію оптимальною.
"Гринджоли" на "Євробаченні"… Наступним кроком гуманітарного віце-прем'єра має стати просування Леся Подеревянського на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, Асії Ахат – на конкурс імені Чайковського серед скрипалів, а колега Тетяна Коробова має зажадати Пулітцера.
Безперечно, під час революції багато хто із задоволенням слухав цей вдалий дилетантський реп. Утім, невже самі хлопці не розуміють, що емоційний витвір революції мав би залишитися промовкою 17 днів на Майдані, її історією – не менше, але і не більше.
Український етап "Євробачення" не запропонував дійсного переможця-2006, але і не треба на це розраховувати, окрім Ірландії, двічі поспіль цей конкурс, здається, ніхто не вигравав. Утім, метою мало бути – потрапляння в першу десятку, щоб 2006 року мати можливість знову увійти до фінальної частини конкурсу.
А тепер назвіть будь ласка причину, за якою пересічний європеєць наприкінці травня, переглянувши 24 європейські композиції, має проголосувати за "Разом нас багато". Чи може пісню перекладуть англійською і додадуть жорсткішої начитки, щоб, принаймні, це було схоже на справжній реп?
Тоді як перекладатимуть слова "Ми не бидло, ми не козли"? Чи не виглядатиме країна ганебно смішною, коли нова європейська демократія заспіває "Yuschenko is our president". Краще вже "Баррозу – наш Європрезидент", або "Ширака – на гілляку", принаймні, можна бути чекати на підтримку Туреччини, яка теж знайома з європейською гостинністю Франції та її президента.
Те, що відбулося в неділю на УТ-1 – це перемога шароварщини над здоровим глуздом. Це вінегрет популістської політики і політичної попси. Можливо, це навіть гірше, ніж Табачник на службі у Кучми, бо останній, принаймні, є фахівцем…
За всі часи проведення "Євробачення", конкурс не обходився без скандалів. Він ніколи не давав дорогу альтернативній музиці. Жоден рок-музикант, який потрапляв туди, не здобув перемоги. Проте пісенний фестиваль ніколи не намагався стати конкурсом будь-якої музики. Ще наприкінці вісімдесятих експерти погодилися, що "Євробачення" це диско-поп, стандарти якого заклала шведська АББА.
Все решта – вміння зробити нове в рамках формату. Звісно, переможці часом дуже сильно відрізняються один від одного. Але по Дані Інтернешнл (98-й), Sertab (2003) та Руслані (2004) можна було б написати рецепт перемоги. Легка мелодія з одночасною можливістю продемонструвати сильні (!) голоси (бо насамперед це конкурс ПІСНІ), яскраве шоу (бо це виключно ТЕЛЕВІЗІЙНА програма) і все… Решта до дискусії: швидші або повільніші ритми, трошки репу або електро.
Купа відомих виконавців ніколи не брали участі в "Євробаченні", що зберегло їх від ймовірного провалу на цьому конкурсі щорічної кон'юнктури. Хуліо Іглесіас свого часу не потрапив навіть до п'ятірки переможців. З відомих у світі та діючих співаків, які перемогли в "Євробаченні", зараз на думку спадає хіба що канадка Селін Діон, яка на конкурсі представляла Швейцарію.
Окремо, про Ані Лорак. Вона майже скопіювала Руслану цього річ: балет трошки гірший, одяг менш стильний, пісня за півроку розкрутки – трішки вище середнього, але ліпший голос та й сама співачка виглядає як завжди ефектно. Вона не перше місце, але точно перша десятка.
А тепер знову про "Гринджоли". Коли на табло з'явилися перші результати інтерактивного голосування, перше, що прийшло на згадку – підозра у фальсифікації. Утім, зараз починаю вірити, що це справжній вибір народу. Тої його частини, яка досі зациклена на романтиці Майдану, і для якого майдан був не інструментом, а метою і мрією, з якою, як відомо, не прощаються.
Феномен "Гринджол" зараз мали б вивчати не музичні критики, а психологи із соціологами. Зараз стає зрозуміло, чому Вєркє Сєрдючке відмовили взяти участь в конкурсі. Бо народ міг би проголосувати і за це…
"Гринджоли" – запит часу, Сєрдючка – пародія, яка повірила у свою оригінальність. Хлопці змогли відчути емоційний настрій країни лише в одну мить, а Сєрдючка це робить щодня. Їх не можна називати несмаком.
А європейцям цього року Україна продемонструє власне розуміння масової культури. І як Томенко не заспокоював загал, що фахівці шоу-бізнесу допоможуть гурту привабливо виглядати – це лише мантри людини, яка поза контекстом.
Зайвих підозр ситуації додає факт, що саме з ініціативи Томенка "Гринджоли", які не проходили відбірковий тур, ще з чотирма учасниками поза конкурсу пройшли в фінал. Томенко називав це "підсиленням конкуренції" для Лорак. Але в підсумку це виглядає як лобізм свого революційного виконавця у боротьбі зі співачкою-прихильником Януковича.
...Ще увечері хотілося організувати рух протесту, закликати "Гринджоли" відмовитися від участі, або вимагати третього туру за участі "Гринджол" та Ані Лорак. Втім, можливий провал представника України буде щепленням і для нової влади, яка загралася в україноцентризм.
"Гринджоли" на "Євробаченні"… Наступним кроком гуманітарного віце-прем'єра має стати просування Леся Подеревянського на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, Асії Ахат – на конкурс імені Чайковського серед скрипалів, а колега Тетяна Коробова має зажадати Пулітцера.
Безперечно, під час революції багато хто із задоволенням слухав цей вдалий дилетантський реп. Утім, невже самі хлопці не розуміють, що емоційний витвір революції мав би залишитися промовкою 17 днів на Майдані, її історією – не менше, але і не більше.
Український етап "Євробачення" не запропонував дійсного переможця-2006, але і не треба на це розраховувати, окрім Ірландії, двічі поспіль цей конкурс, здається, ніхто не вигравав. Утім, метою мало бути – потрапляння в першу десятку, щоб 2006 року мати можливість знову увійти до фінальної частини конкурсу.
А тепер назвіть будь ласка причину, за якою пересічний європеєць наприкінці травня, переглянувши 24 європейські композиції, має проголосувати за "Разом нас багато". Чи може пісню перекладуть англійською і додадуть жорсткішої начитки, щоб, принаймні, це було схоже на справжній реп?
Тоді як перекладатимуть слова "Ми не бидло, ми не козли"? Чи не виглядатиме країна ганебно смішною, коли нова європейська демократія заспіває "Yuschenko is our president". Краще вже "Баррозу – наш Європрезидент", або "Ширака – на гілляку", принаймні, можна бути чекати на підтримку Туреччини, яка теж знайома з європейською гостинністю Франції та її президента.
Те, що відбулося в неділю на УТ-1 – це перемога шароварщини над здоровим глуздом. Це вінегрет популістської політики і політичної попси. Можливо, це навіть гірше, ніж Табачник на службі у Кучми, бо останній, принаймні, є фахівцем…
За всі часи проведення "Євробачення", конкурс не обходився без скандалів. Він ніколи не давав дорогу альтернативній музиці. Жоден рок-музикант, який потрапляв туди, не здобув перемоги. Проте пісенний фестиваль ніколи не намагався стати конкурсом будь-якої музики. Ще наприкінці вісімдесятих експерти погодилися, що "Євробачення" це диско-поп, стандарти якого заклала шведська АББА.
Все решта – вміння зробити нове в рамках формату. Звісно, переможці часом дуже сильно відрізняються один від одного. Але по Дані Інтернешнл (98-й), Sertab (2003) та Руслані (2004) можна було б написати рецепт перемоги. Легка мелодія з одночасною можливістю продемонструвати сильні (!) голоси (бо насамперед це конкурс ПІСНІ), яскраве шоу (бо це виключно ТЕЛЕВІЗІЙНА програма) і все… Решта до дискусії: швидші або повільніші ритми, трошки репу або електро.
Купа відомих виконавців ніколи не брали участі в "Євробаченні", що зберегло їх від ймовірного провалу на цьому конкурсі щорічної кон'юнктури. Хуліо Іглесіас свого часу не потрапив навіть до п'ятірки переможців. З відомих у світі та діючих співаків, які перемогли в "Євробаченні", зараз на думку спадає хіба що канадка Селін Діон, яка на конкурсі представляла Швейцарію.
Окремо, про Ані Лорак. Вона майже скопіювала Руслану цього річ: балет трошки гірший, одяг менш стильний, пісня за півроку розкрутки – трішки вище середнього, але ліпший голос та й сама співачка виглядає як завжди ефектно. Вона не перше місце, але точно перша десятка.
А тепер знову про "Гринджоли". Коли на табло з'явилися перші результати інтерактивного голосування, перше, що прийшло на згадку – підозра у фальсифікації. Утім, зараз починаю вірити, що це справжній вибір народу. Тої його частини, яка досі зациклена на романтиці Майдану, і для якого майдан був не інструментом, а метою і мрією, з якою, як відомо, не прощаються.
Феномен "Гринджол" зараз мали б вивчати не музичні критики, а психологи із соціологами. Зараз стає зрозуміло, чому Вєркє Сєрдючке відмовили взяти участь в конкурсі. Бо народ міг би проголосувати і за це…
"Гринджоли" – запит часу, Сєрдючка – пародія, яка повірила у свою оригінальність. Хлопці змогли відчути емоційний настрій країни лише в одну мить, а Сєрдючка це робить щодня. Їх не можна називати несмаком.
А європейцям цього року Україна продемонструє власне розуміння масової культури. І як Томенко не заспокоював загал, що фахівці шоу-бізнесу допоможуть гурту привабливо виглядати – це лише мантри людини, яка поза контекстом.
Зайвих підозр ситуації додає факт, що саме з ініціативи Томенка "Гринджоли", які не проходили відбірковий тур, ще з чотирма учасниками поза конкурсу пройшли в фінал. Томенко називав це "підсиленням конкуренції" для Лорак. Але в підсумку це виглядає як лобізм свого революційного виконавця у боротьбі зі співачкою-прихильником Януковича.
...Ще увечері хотілося організувати рух протесту, закликати "Гринджоли" відмовитися від участі, або вимагати третього туру за участі "Гринджол" та Ані Лорак. Втім, можливий провал представника України буде щепленням і для нової влади, яка загралася в україноцентризм.
