НСНУ, БЮТ та НПУ на "політичному дроті": обриси "канівської трійки"
Середа, 1 червня 2005, 13:31
На тлі певної публічної демонстрації протиріч уряду та президента, яка мала місце під час приборкання "бензинової кризи", наступного дня після того, як у "Дзеркалі тижня" було наведено вислів Ющенка на адресу Юлії Тимошенко під час зустрічі з нафтотрейдерами, були оприлюднені нові заяви про політичну міцність та консолідацію.
Вже наступного тижня президент назвав наведені в "Дзеркалі" твердження "байками", а в заяві від 22 травня йшлося не лише про спільність командних дій на ниві державного менеджменту, але й про об'єднання політичних зусиль у плані створення спільного блоку під час наступних парламентських виборів.
Місце, де пролунали ці заяви, видається доволі символічним: Чернеча гора в Каневі. Воднораз і пора, до якої було приурочено їх виголошення, теж здається не менш підходящою для розмов про "братність" та "єдність" - адже сталося це під час відзначення 144-ї річниці перепоховання праху Тараса Шевченка.
Отже, в Каневі президент Віктор Ющенко, глава Кабміну Юлія Тимошенко і спікер парламенту Володимир Литвин заявили про свою готовність консолідуватися для участі в парламентських виборах навесні 2006 року.
Тоді, відповідаючи на запитання про можливість спільної участі у виборах "Народного союзу "Наша Україна", партії "Батьківщина" і Народної партії, Віктор Ющенко відповів, що "оригінально бути разом, неоригінально - йти нарізно на вибори 2006 року".
Тимошенко говорила в більш розпливчастому стилі: саме в такі дні, як річниця шевченківського перепоховання, "незручно думати про щось дріб'язкове, про якусь суєту, інтриги, які заважають працювати команді".
За її словами, "найголовніше - це відчути велику відповідальність". "...Тому я, наприклад, усією душею підтримую наше єднання, нашу командну роботу, нашу політичну діяльність разом на багато років уперед".
Проте однозначної фрази про входження в спільний блок під час виборів з її вуст так і не пролунало.
Не менш піднесеним стилем скористався і голова Верховної Ради Володимир Литвин: "Сьогодні ми повинні реалізувати третій унікальний шанс створити державу Україна. Якщо ми втратимо цей шанс, нас проклянуть навіки, і ми просто зобов'язані, приречені бути разом..., консолідуватися в головному, принциповому".
Через два дні Литвин зазначив, що в Каневі жодних документів не підписувалося і що мова велася про консолідацію. Серед іншого він симптоматично зауважив, що нинішня "канівська трійка" відрізняється від пріснопам'ятної "канівської четвірки" лише кількістю.
Тож тема блокування навколо виборів до українського парламенту-2006 прозвучала лише в перспективі, оскільки первинні блокові конфігурації сьогодні тільки вимальовуються.
Партійні конгломерати навколо НСНУ
Коли відбувся установчий з'їзд партії "Народний союз "Наша Україна", президент Ющенко говорив, що НПУ Литвина та "Батьківщина" Тимошенко братимуть участь у виборах спільно з НСНУ.
Спікер у відповідь на це зазначив, що начебто почув про таку майбутню конфігурацію з інформаційних повідомлень по телебаченню, хоча пізніше вказував, що подібні розмови насправді велися.
Зверніть увагу, шо НСНУ створювався на підставах не злиття партій, але індивідуального членства. До лав НС "Наша Україна" ввійшли голови та члени таких політичних сил, як "Єдність", Молодіжна партія України, "Відродження", Партія захисників Вітчизни, Соціал-демократичний союз та партія "Солідарність".
Ці партійці мали написати заяви про вихід із "материнських" партій та стати членами новоствореного партійного утворення, що й відбувалося згодом, хоча, можливо з огляду на статути партій рішення про складання повноважень голів партій мали б ухвалювати з'їзди.
Ішлось і про значно ширші перспективи нового союзу. Та все ж беззастережного злиття партій під "омофором" НСНУ не відбулося.
Ще 5 березня, відповідаючи на запитання, які партії будуть ліквідовані через те, що їх члени ввійшли до лав новостворену партію, голова виконкому НС "Наша Україна" Юрій Єхануров повідомив, що на той момент дуже багато керівників і членів партій написали заяви про вихід з багатьох партій для того, щоб ввійти в Народний союз. Проте, повідомив він, поки що жодна партія не приймала рішення про самоліквідацію, хоча він не виключив, що це може статись у майбутньому.
Через це логіка формування НСНУ виглядає доволі неоднозначною, причому неоднозначною не за ідеєю. Неоднозначність підстав для її формування проглядається не тільки тому, що партія будується "згори" за допомогою місцевих губернаторів, і не тільки з огляду на активну участь в новому партійному утворенні "перефарбованих".
Справа також у тому, що, говорячи про індивідуальне членство, паралельно велася мова і про розпуск тих чи інших партій. Принаймні, таким чином можна було б потрактувати рекомендації президії партії "Народний союз "Наша Україна", які з'явилися ще 15 березня. В цьому документі пропонувалося тім партіям, лідери яких увійшли до НСНУ, провести свої з'їзди до 17 квітня 2005 року та визначились із своїм майбутнім.
Так, Єхануров справді говорив, що партії мають на своїх з'їздах визначитися, розпускатися їм чи продовжувати свою діяльність у меншому складі. Проте з часом далеко не все виявилося таким простим у партійному середовищі.
З одного боку, відбулися з'їзди далеко не всіх партій, що декларували свою присутність у НСНУ.
З іншого боку, на тлі цієї тенденції дискусії про бачення майбутнього в лавах самих політичних сил не вщухають.
До того ж окреслився ще й третій аспект: з'явилися міркування про те, що присутність деяких політичних сил у новій партії може розцінюватися неоднозначно і не надати їй відчутних переваг.
Зокрема, як своєрідну ілюстрацію до подібного песимістичного прогнозу можна навести ситуацію навколо партії "Єдність". Коли одним з членів ради НСНУ було обрано Омельченка, Безсмертний висловив сподівання, що до Народного союзу "Наша Україна" ввійде серед інших і партія "Єдність". Омельченко, своєю чергою, вказував, що в квітні має відбутися з'їзд, на якому визначиться подальша доля його партії.
Натомість у задекларовані строки проведення з'їзду в тижневику "Столиця" в квітні було оприлюднено інтерв'ю заступника голови партії "Єдність" та керівника столичної парторганізації Володимира Ялового, де про створення НСНУ говорилося як про "механічний процес": "...представники партії "Єдність" на чолі з її головою Олександром Омельченком взяли участь в установчому з'їзді новоствореної партії. Однак процес відбувся, як на мене, якось неприродно. ...Годилося б спершу порадитися з однопартійцями по "Єдності", необхідно було провести розширені партійні збори, засідання, аби знати ще й думки людей. Але цього не сталося. Тому є спротив..."
Наразі ситуація так і залишається незрозумілою до кінця як у технічному, так й у фактичному розрізі. З одного боку, керівники партій числяться у складі НСНУ, з іншого - з'їздів, які могли би зняти з них попередні партійні повноваження, так і не проведено.
На сьогоднішній день формат виборчого блоку "Наша Україна" фактично припинив своє існування, принаймні поки що. Вже наприкінці березня президент говорив про необхідність "народити політичну силу нового типу", але, згадуючи про керування коаліцією політичних партій, додав: "...нікому не бажаю керувати коаліцією".
Подальші партійно-політичні події проілюстрували дещо різне розуміння політичними партіями сенсу і змісту політичного блокування та єднання. Зокрема, обидва праві українські рухи так і не змогли розстатися зі свої партійними брендами.
Ще на з'їзді 5 березня Ющенко висловлював своє розчарування позицією обох рухів, хоча Безсмертний зазначав, що ці політичні сили ще можуть приєднатися до НСНУ.
До речі, деякі функціонери руху так і зробили, в індивідуальному порядку визначивши для себе орієнтири політичної кон'юнктури. Наприклад, близько 10 членів НРУ, серед яких депутат Юрій Ключковський, міністр юстиції Роман Зварич, глава Львівської обласної державної адміністрації Петро Олійник, заявили про свій вихід з "партії Чорновола" та вступили до лав НСНУ.
Члени НРУ мали дещо інше бачення свого виборчого майбутнього. 9 березня делегати з'їзду Народного руху України закликали всі патріотично-демократичні сили розпочати процес створення блоку для участі в парламентських виборах 2006 року. Таким чином, НРУ не виявив бажання розчинятись у НСНУ.
В заяві з приводу створення нової партії, оприлюдненій через чотири дні після з'їзду, члени НРУ висловили своє переконання в тім, що "для остаточної перемоги патріотично-демократичних сил... український політикум повинен викристалізуватися в кілька міцних політичних сил на правоцентристському фронті, в центрі і в лівому центрі... Рух залишається повноцінною політичною силою і на виконання рішення з'їзду закликає всі патріотично-демократичні сили розпочати процес створення блоку на виборах 2006 року".
Однак на рівні співпраці в рамках ВР НРУ мав намір залишатися з фракцією "НУ" на відміну від "руху" Костенка.
Та 16 березня в черговий раз змінились обриси парламентської конфігурації. Зокрема на "мапі" ВР з'явилася фракція Української народної партії Костенка, який заявив, що його політична сила залишиться в складі пропрезидентської більшості і співпрацюватиме з фракцією "Наша Україна". Щодо спільної участі в парламентських виборах, то це питання обговорюватиметься в листопаді.
Проте складно сказати наскільки реальною є така співучасть. Ігор Жданов, заступник голови політради НСНУ Безсмертного, в одній з публікацій у "Дзеркалі тижня" вказував на те, що "локомотив Ющенка" не потягне за собою Рухи.
Пізніше в партійному середовищі мову повели про можливість створення правоцентристського виборчого блоку.
За гіпотезами, до такого виборчого утворення могли б увійти НРУ, УНП та, можливо, "Собор" Матвієнка. Щоправда, новопризначений прем'єр Криму Матвієнко днями заявив, що питання про конфігурацію блоку, в якому братиме участь УРП "Собор", ще не вирішене: "У якій конфігурації - зараз відповісти важко. Можливо, це буде спільне об'єднання трьох блоків: Народного союзу "Наша Україна", блоку Юлії Тимошенко і Народної партії".
За цього він не виключив, що НСНУ, БЮТ і Народна партія можуть піти на вибори 2006 року окремо. За його словами, УРП "Собор" також веде переговори про створення правоцентристського об'єднання з лідером Української народної партії Юрієм Костенком та з лідером Народного руху України Борисом Тарасюком.
Отже, кесареві віддавалося кесареве.
Коаліція
Необхідність створення виборчої коаліції у складі НСНУ, БЮТ та НПУ була озвучена Ющенком ще під час з'їзду і прозвучала як політичне завдання. Невдовзі розпочалися переговори. Литвин зазначав, що він іще 7 березня розмовляв про це з президентом. Декларації про коаліцію постійно повторювалися.
12 квітня голова політради партії "Народний союз "Наша Україна" Роман Безсмертний висловлював свої погляди на її склад, наголосивши, що на парламентських виборах в 2006 році буде створено коаліцію, до якої ввійдуть НСНУ, БЮТ і Народна партія: "Я поки що не бачу перешкод для цього. Навіть з погляду внутрішнього тертя, які хтось намагається роздути до рівня конфліктів".
Було зазначено, що він передав засновницькі документи лідерові БЮТ та голові Народної партії. "Наскільки я зрозумів з їх інтонацій, обох не влаштовують деякі моменти цих договорів", - відзначив, щоправда, віце-прем'єр.
13 квітня президія ради партії "Народний союз "Наша Україна" обговорила проект договору про створення коаліції НСНУ - Блок Юлії Тимошенко - Народна партія України.
До речі, за цього якось само собою "розчинились" у повітрі пропозиції щодо співпраці під час виборів з Партією промисловців та підприємців. Якщо в одному з інтерв'ю один із лідерів НСНУ Безсмертний у відповідь на запитання про те, хто ж увійде до першої п'ятірки списку майбутнього блоку, припустив, що це будуть Ющенко, Тимошенко, Литвин і, можливо, Кінах, то наразі відомо, що ППУ збирається вирушати на вибори самостійно.
Водночас й історія співпраці функціонерів НСНУ з Литвиним публічно виглядає неоднозначно. Вже 15 березня спікер заявив, що не виключає конфліктів у зв'язку з процесами формування передвиборної коаліції з НСНУ: "...потрібно, щоб всі перспективні питання виносилися на обговорення і рішення ухвалювалися, виходячи з інтересів країни, політиків, майбутньої конфігурації парламенту". Серед іншого він указав на те, що в партії таке блокування поки що сприймається не так уже й однозначно.
Можна пригадати, що наприкінці березня Литвин висловлював сподівання на те, що президент і прем'єр розберуться з деякими керівниками областей, які примушують людей вступати до лав провладної партії НСНУ. В цьому зв'язку він нагадав, свою однозначну позицію, що всі питання партійного будівництва, повинні вирішуватися членами партії, і до цього процесу не можуть бути причетні місцеві керівники регіонів.
"Замість того, щоб займатися проблемами розвитку регіонів, активно почали займатися питаннями партійного будівництва і почали створювати провладну партію, і заганяти людей в партійні структури", - справедливо обурювався спікер, повідомивши, що подібні сигнали доходять із ряду регіонів.
Проте водночас із його висловлювань випливало, що переговори щодо розбудови блоку велись. "У мене і вчора, і сьогодні були розмови з президентом. Якраз, окрім іншого, йшлося і про конфігурацію політичних сил у парламенті, оскільки вибори будуть відігравати не меншу роль, ніж президентські-2004", - зазначив Литвин у прямому ефірі "Студії "1+1" 28 березня.
На його переконання, така коаліція - "один із найперспективніших проектів", адже "аналіз показує, що наявність цих трьох політичних сил на сьогодні дадуть більшість у парламенті". Щоправда, за всього цього оптимізму все ж таки залишається незрозумілим до кінця, скількома ж відсотками голосів може прирости така коаліція, завдячуючи НПУ з огляду на її не надто високий рейтинг.
Щодо БЮТ, то ситуація виглядає ще більш заплутаною. Незважаючи на категоричні запевнення Тимошенко ("...я біля Віктора Андрійовича буду стільки, скільки це буде потрібно Віктору Андрійовичу і нашій загальній справі") та заяву про початок переговорів між БЮТ, НСНУ та НПУ про вибори-2006, питання про блокування та його доцільність для БЮТ залишається відкритим.
БЮТ сьогодні активно розбудовується й набирає сили. Зокрема 19 березня з'їзд партії "Яблуко" ухвалив рішення про ліквідацію та злиття з "Батьківщиною".
Тимошенко щиро вітала це рішення. "На порядку денному гостро стоїть питання укрупнення політичних партій, консолідації усіх демократичних сил для досягнення спільної мети - забезпечення добробуту наших громадян та виведення України на рівень заможної європейської держави, - йшлось у привітанні Юлії Тимошенко на адресу неофітів. –
Виходячи з цього, злиття партії "ЯБЛУКО" з партією "Батьківщина" та об'єднання наших зусиль було б надзвичайно ефективним кроком" (сайт Тимошенко). Нагадаємо принагідно, що електорат блоку Тимошенко - це й потенційний електорат НСНУ, принаймні сьогодні. Відтак з огляду на це на майбутніх виборах вони можуть опинитись у ролі конкурентів.
Сьогодні можна побачити парадоксальну ситуацію: Юлія Тимошенко, перебуваючи при владі, фактично використовує опозиційну риторику, як це продемонстрували зокрема ситуації, пов'язані з "м'ясною" та "бензиновою" кризами.
Серед іншого актуалізуються смислові блоки, пов'язані з озвучуванням фактів змови "перекупників", "російських нафтотрейдерів". Ці заяви виглядали б доконечно логічними, якби йшлося про апеляції до попередньої влади, яка заклала підвалини нинішніх криз своєю недалекоглядною політикою.
Та попри все сьогодні улюблениця Майдану публічно сильна як ніколи і впевнено здобуває прихильників серед байдужих як на центральному, так і ні регіональному рівні. У разі своєї відставки вона завжди може сказати, що їй заважали "другі" та "треті" політичні сили всередині нововладної команди, або ж перешкоджали ті, хто вчасно перефарбувався, тобто перейшов із команди "старої влади".
Як демонструє електоральна українська історія, владу традиційно не люблять, їй традиційно не довіряють. Однак сьогоднішня ситуація є нетиповою, бо кредит довіри до влади нової виглядає достатньо високим. Отже, в разі виникнення несприятливих умов для її діяльності в уряді Тимошенко завжди зможе знайти аргументи на свою користь і почати грати у відверто самостійну політичну гру.
Сьогоднішні дії уряду переважним чином логічно орієнтовані на бідних українських громадян, а заклики навести лад віднаходять у них доконечну підтримку.
Володимирові Литвину теж особливо вибирати не доводиться: йому в спадщину дісталася "стара" аграрна партія, а її шанси самостійно пройти в парламент є незначними. Проте включення Литвина до блоку допоможе НСНУ використовувати інфраструктуру відповідної політичної сили, її ресурси, більш потужно грати на місцевих виборах та залучитися спікерською підтримкою у ВР.
Можливо також, що за участі Литвина в спільному блоці ВР не стане традиційною передвиборною ареною: тут не будуть створені чергові комісії з парламентського контролю за перебігом виборів, які працювали і за часів спікерства Ткаченка, і за головування того ж Литвина (під час президентської кампанії 2004 року).
Якщо подібні депутатські комісії й будуть ініційовані кимсь із народних обранців, то тут обійдеться без потужної участі та публічної спікерської допомоги. Отже, для всіх політичних гравців у цій ситуації є плюси та мінуси, але, як здається, остаточне розуміння того, на якому ж полюсі політичного дроту вони перебувають, прийде до широкого загалу трохи пізніше.
Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства, Український незалежний центр політичних досліджень
Вже наступного тижня президент назвав наведені в "Дзеркалі" твердження "байками", а в заяві від 22 травня йшлося не лише про спільність командних дій на ниві державного менеджменту, але й про об'єднання політичних зусиль у плані створення спільного блоку під час наступних парламентських виборів.
Місце, де пролунали ці заяви, видається доволі символічним: Чернеча гора в Каневі. Воднораз і пора, до якої було приурочено їх виголошення, теж здається не менш підходящою для розмов про "братність" та "єдність" - адже сталося це під час відзначення 144-ї річниці перепоховання праху Тараса Шевченка.
Отже, в Каневі президент Віктор Ющенко, глава Кабміну Юлія Тимошенко і спікер парламенту Володимир Литвин заявили про свою готовність консолідуватися для участі в парламентських виборах навесні 2006 року.
Тоді, відповідаючи на запитання про можливість спільної участі у виборах "Народного союзу "Наша Україна", партії "Батьківщина" і Народної партії, Віктор Ющенко відповів, що "оригінально бути разом, неоригінально - йти нарізно на вибори 2006 року".
Тимошенко говорила в більш розпливчастому стилі: саме в такі дні, як річниця шевченківського перепоховання, "незручно думати про щось дріб'язкове, про якусь суєту, інтриги, які заважають працювати команді".
За її словами, "найголовніше - це відчути велику відповідальність". "...Тому я, наприклад, усією душею підтримую наше єднання, нашу командну роботу, нашу політичну діяльність разом на багато років уперед".
Проте однозначної фрази про входження в спільний блок під час виборів з її вуст так і не пролунало.
Не менш піднесеним стилем скористався і голова Верховної Ради Володимир Литвин: "Сьогодні ми повинні реалізувати третій унікальний шанс створити державу Україна. Якщо ми втратимо цей шанс, нас проклянуть навіки, і ми просто зобов'язані, приречені бути разом..., консолідуватися в головному, принциповому".
Через два дні Литвин зазначив, що в Каневі жодних документів не підписувалося і що мова велася про консолідацію. Серед іншого він симптоматично зауважив, що нинішня "канівська трійка" відрізняється від пріснопам'ятної "канівської четвірки" лише кількістю.
Тож тема блокування навколо виборів до українського парламенту-2006 прозвучала лише в перспективі, оскільки первинні блокові конфігурації сьогодні тільки вимальовуються.
Партійні конгломерати навколо НСНУ
Коли відбувся установчий з'їзд партії "Народний союз "Наша Україна", президент Ющенко говорив, що НПУ Литвина та "Батьківщина" Тимошенко братимуть участь у виборах спільно з НСНУ.
Спікер у відповідь на це зазначив, що начебто почув про таку майбутню конфігурацію з інформаційних повідомлень по телебаченню, хоча пізніше вказував, що подібні розмови насправді велися.
Зверніть увагу, шо НСНУ створювався на підставах не злиття партій, але індивідуального членства. До лав НС "Наша Україна" ввійшли голови та члени таких політичних сил, як "Єдність", Молодіжна партія України, "Відродження", Партія захисників Вітчизни, Соціал-демократичний союз та партія "Солідарність".
Ці партійці мали написати заяви про вихід із "материнських" партій та стати членами новоствореного партійного утворення, що й відбувалося згодом, хоча, можливо з огляду на статути партій рішення про складання повноважень голів партій мали б ухвалювати з'їзди.
Ішлось і про значно ширші перспективи нового союзу. Та все ж беззастережного злиття партій під "омофором" НСНУ не відбулося.
Ще 5 березня, відповідаючи на запитання, які партії будуть ліквідовані через те, що їх члени ввійшли до лав новостворену партію, голова виконкому НС "Наша Україна" Юрій Єхануров повідомив, що на той момент дуже багато керівників і членів партій написали заяви про вихід з багатьох партій для того, щоб ввійти в Народний союз. Проте, повідомив він, поки що жодна партія не приймала рішення про самоліквідацію, хоча він не виключив, що це може статись у майбутньому.
Через це логіка формування НСНУ виглядає доволі неоднозначною, причому неоднозначною не за ідеєю. Неоднозначність підстав для її формування проглядається не тільки тому, що партія будується "згори" за допомогою місцевих губернаторів, і не тільки з огляду на активну участь в новому партійному утворенні "перефарбованих".
Справа також у тому, що, говорячи про індивідуальне членство, паралельно велася мова і про розпуск тих чи інших партій. Принаймні, таким чином можна було б потрактувати рекомендації президії партії "Народний союз "Наша Україна", які з'явилися ще 15 березня. В цьому документі пропонувалося тім партіям, лідери яких увійшли до НСНУ, провести свої з'їзди до 17 квітня 2005 року та визначились із своїм майбутнім.
Так, Єхануров справді говорив, що партії мають на своїх з'їздах визначитися, розпускатися їм чи продовжувати свою діяльність у меншому складі. Проте з часом далеко не все виявилося таким простим у партійному середовищі.
З одного боку, відбулися з'їзди далеко не всіх партій, що декларували свою присутність у НСНУ.
З іншого боку, на тлі цієї тенденції дискусії про бачення майбутнього в лавах самих політичних сил не вщухають.
До того ж окреслився ще й третій аспект: з'явилися міркування про те, що присутність деяких політичних сил у новій партії може розцінюватися неоднозначно і не надати їй відчутних переваг.
Зокрема, як своєрідну ілюстрацію до подібного песимістичного прогнозу можна навести ситуацію навколо партії "Єдність". Коли одним з членів ради НСНУ було обрано Омельченка, Безсмертний висловив сподівання, що до Народного союзу "Наша Україна" ввійде серед інших і партія "Єдність". Омельченко, своєю чергою, вказував, що в квітні має відбутися з'їзд, на якому визначиться подальша доля його партії.
Натомість у задекларовані строки проведення з'їзду в тижневику "Столиця" в квітні було оприлюднено інтерв'ю заступника голови партії "Єдність" та керівника столичної парторганізації Володимира Ялового, де про створення НСНУ говорилося як про "механічний процес": "...представники партії "Єдність" на чолі з її головою Олександром Омельченком взяли участь в установчому з'їзді новоствореної партії. Однак процес відбувся, як на мене, якось неприродно. ...Годилося б спершу порадитися з однопартійцями по "Єдності", необхідно було провести розширені партійні збори, засідання, аби знати ще й думки людей. Але цього не сталося. Тому є спротив..."
Наразі ситуація так і залишається незрозумілою до кінця як у технічному, так й у фактичному розрізі. З одного боку, керівники партій числяться у складі НСНУ, з іншого - з'їздів, які могли би зняти з них попередні партійні повноваження, так і не проведено.
На сьогоднішній день формат виборчого блоку "Наша Україна" фактично припинив своє існування, принаймні поки що. Вже наприкінці березня президент говорив про необхідність "народити політичну силу нового типу", але, згадуючи про керування коаліцією політичних партій, додав: "...нікому не бажаю керувати коаліцією".
Подальші партійно-політичні події проілюстрували дещо різне розуміння політичними партіями сенсу і змісту політичного блокування та єднання. Зокрема, обидва праві українські рухи так і не змогли розстатися зі свої партійними брендами.
Ще на з'їзді 5 березня Ющенко висловлював своє розчарування позицією обох рухів, хоча Безсмертний зазначав, що ці політичні сили ще можуть приєднатися до НСНУ.
До речі, деякі функціонери руху так і зробили, в індивідуальному порядку визначивши для себе орієнтири політичної кон'юнктури. Наприклад, близько 10 членів НРУ, серед яких депутат Юрій Ключковський, міністр юстиції Роман Зварич, глава Львівської обласної державної адміністрації Петро Олійник, заявили про свій вихід з "партії Чорновола" та вступили до лав НСНУ.
Члени НРУ мали дещо інше бачення свого виборчого майбутнього. 9 березня делегати з'їзду Народного руху України закликали всі патріотично-демократичні сили розпочати процес створення блоку для участі в парламентських виборах 2006 року. Таким чином, НРУ не виявив бажання розчинятись у НСНУ.
В заяві з приводу створення нової партії, оприлюдненій через чотири дні після з'їзду, члени НРУ висловили своє переконання в тім, що "для остаточної перемоги патріотично-демократичних сил... український політикум повинен викристалізуватися в кілька міцних політичних сил на правоцентристському фронті, в центрі і в лівому центрі... Рух залишається повноцінною політичною силою і на виконання рішення з'їзду закликає всі патріотично-демократичні сили розпочати процес створення блоку на виборах 2006 року".
Однак на рівні співпраці в рамках ВР НРУ мав намір залишатися з фракцією "НУ" на відміну від "руху" Костенка.
Та 16 березня в черговий раз змінились обриси парламентської конфігурації. Зокрема на "мапі" ВР з'явилася фракція Української народної партії Костенка, який заявив, що його політична сила залишиться в складі пропрезидентської більшості і співпрацюватиме з фракцією "Наша Україна". Щодо спільної участі в парламентських виборах, то це питання обговорюватиметься в листопаді.
Проте складно сказати наскільки реальною є така співучасть. Ігор Жданов, заступник голови політради НСНУ Безсмертного, в одній з публікацій у "Дзеркалі тижня" вказував на те, що "локомотив Ющенка" не потягне за собою Рухи.
Пізніше в партійному середовищі мову повели про можливість створення правоцентристського виборчого блоку.
За гіпотезами, до такого виборчого утворення могли б увійти НРУ, УНП та, можливо, "Собор" Матвієнка. Щоправда, новопризначений прем'єр Криму Матвієнко днями заявив, що питання про конфігурацію блоку, в якому братиме участь УРП "Собор", ще не вирішене: "У якій конфігурації - зараз відповісти важко. Можливо, це буде спільне об'єднання трьох блоків: Народного союзу "Наша Україна", блоку Юлії Тимошенко і Народної партії".
За цього він не виключив, що НСНУ, БЮТ і Народна партія можуть піти на вибори 2006 року окремо. За його словами, УРП "Собор" також веде переговори про створення правоцентристського об'єднання з лідером Української народної партії Юрієм Костенком та з лідером Народного руху України Борисом Тарасюком.
Отже, кесареві віддавалося кесареве.
Коаліція
Необхідність створення виборчої коаліції у складі НСНУ, БЮТ та НПУ була озвучена Ющенком ще під час з'їзду і прозвучала як політичне завдання. Невдовзі розпочалися переговори. Литвин зазначав, що він іще 7 березня розмовляв про це з президентом. Декларації про коаліцію постійно повторювалися.
12 квітня голова політради партії "Народний союз "Наша Україна" Роман Безсмертний висловлював свої погляди на її склад, наголосивши, що на парламентських виборах в 2006 році буде створено коаліцію, до якої ввійдуть НСНУ, БЮТ і Народна партія: "Я поки що не бачу перешкод для цього. Навіть з погляду внутрішнього тертя, які хтось намагається роздути до рівня конфліктів".
Було зазначено, що він передав засновницькі документи лідерові БЮТ та голові Народної партії. "Наскільки я зрозумів з їх інтонацій, обох не влаштовують деякі моменти цих договорів", - відзначив, щоправда, віце-прем'єр.
13 квітня президія ради партії "Народний союз "Наша Україна" обговорила проект договору про створення коаліції НСНУ - Блок Юлії Тимошенко - Народна партія України.
До речі, за цього якось само собою "розчинились" у повітрі пропозиції щодо співпраці під час виборів з Партією промисловців та підприємців. Якщо в одному з інтерв'ю один із лідерів НСНУ Безсмертний у відповідь на запитання про те, хто ж увійде до першої п'ятірки списку майбутнього блоку, припустив, що це будуть Ющенко, Тимошенко, Литвин і, можливо, Кінах, то наразі відомо, що ППУ збирається вирушати на вибори самостійно.
Водночас й історія співпраці функціонерів НСНУ з Литвиним публічно виглядає неоднозначно. Вже 15 березня спікер заявив, що не виключає конфліктів у зв'язку з процесами формування передвиборної коаліції з НСНУ: "...потрібно, щоб всі перспективні питання виносилися на обговорення і рішення ухвалювалися, виходячи з інтересів країни, політиків, майбутньої конфігурації парламенту". Серед іншого він указав на те, що в партії таке блокування поки що сприймається не так уже й однозначно.
Можна пригадати, що наприкінці березня Литвин висловлював сподівання на те, що президент і прем'єр розберуться з деякими керівниками областей, які примушують людей вступати до лав провладної партії НСНУ. В цьому зв'язку він нагадав, свою однозначну позицію, що всі питання партійного будівництва, повинні вирішуватися членами партії, і до цього процесу не можуть бути причетні місцеві керівники регіонів.
"Замість того, щоб займатися проблемами розвитку регіонів, активно почали займатися питаннями партійного будівництва і почали створювати провладну партію, і заганяти людей в партійні структури", - справедливо обурювався спікер, повідомивши, що подібні сигнали доходять із ряду регіонів.
Проте водночас із його висловлювань випливало, що переговори щодо розбудови блоку велись. "У мене і вчора, і сьогодні були розмови з президентом. Якраз, окрім іншого, йшлося і про конфігурацію політичних сил у парламенті, оскільки вибори будуть відігравати не меншу роль, ніж президентські-2004", - зазначив Литвин у прямому ефірі "Студії "1+1" 28 березня.
На його переконання, така коаліція - "один із найперспективніших проектів", адже "аналіз показує, що наявність цих трьох політичних сил на сьогодні дадуть більшість у парламенті". Щоправда, за всього цього оптимізму все ж таки залишається незрозумілим до кінця, скількома ж відсотками голосів може прирости така коаліція, завдячуючи НПУ з огляду на її не надто високий рейтинг.
Щодо БЮТ, то ситуація виглядає ще більш заплутаною. Незважаючи на категоричні запевнення Тимошенко ("...я біля Віктора Андрійовича буду стільки, скільки це буде потрібно Віктору Андрійовичу і нашій загальній справі") та заяву про початок переговорів між БЮТ, НСНУ та НПУ про вибори-2006, питання про блокування та його доцільність для БЮТ залишається відкритим.
БЮТ сьогодні активно розбудовується й набирає сили. Зокрема 19 березня з'їзд партії "Яблуко" ухвалив рішення про ліквідацію та злиття з "Батьківщиною".
Тимошенко щиро вітала це рішення. "На порядку денному гостро стоїть питання укрупнення політичних партій, консолідації усіх демократичних сил для досягнення спільної мети - забезпечення добробуту наших громадян та виведення України на рівень заможної європейської держави, - йшлось у привітанні Юлії Тимошенко на адресу неофітів. –
Виходячи з цього, злиття партії "ЯБЛУКО" з партією "Батьківщина" та об'єднання наших зусиль було б надзвичайно ефективним кроком" (сайт Тимошенко). Нагадаємо принагідно, що електорат блоку Тимошенко - це й потенційний електорат НСНУ, принаймні сьогодні. Відтак з огляду на це на майбутніх виборах вони можуть опинитись у ролі конкурентів.
Сьогодні можна побачити парадоксальну ситуацію: Юлія Тимошенко, перебуваючи при владі, фактично використовує опозиційну риторику, як це продемонстрували зокрема ситуації, пов'язані з "м'ясною" та "бензиновою" кризами.
Серед іншого актуалізуються смислові блоки, пов'язані з озвучуванням фактів змови "перекупників", "російських нафтотрейдерів". Ці заяви виглядали б доконечно логічними, якби йшлося про апеляції до попередньої влади, яка заклала підвалини нинішніх криз своєю недалекоглядною політикою.
Та попри все сьогодні улюблениця Майдану публічно сильна як ніколи і впевнено здобуває прихильників серед байдужих як на центральному, так і ні регіональному рівні. У разі своєї відставки вона завжди може сказати, що їй заважали "другі" та "треті" політичні сили всередині нововладної команди, або ж перешкоджали ті, хто вчасно перефарбувався, тобто перейшов із команди "старої влади".
Як демонструє електоральна українська історія, владу традиційно не люблять, їй традиційно не довіряють. Однак сьогоднішня ситуація є нетиповою, бо кредит довіри до влади нової виглядає достатньо високим. Отже, в разі виникнення несприятливих умов для її діяльності в уряді Тимошенко завжди зможе знайти аргументи на свою користь і почати грати у відверто самостійну політичну гру.
Сьогоднішні дії уряду переважним чином логічно орієнтовані на бідних українських громадян, а заклики навести лад віднаходять у них доконечну підтримку.
Володимирові Литвину теж особливо вибирати не доводиться: йому в спадщину дісталася "стара" аграрна партія, а її шанси самостійно пройти в парламент є незначними. Проте включення Литвина до блоку допоможе НСНУ використовувати інфраструктуру відповідної політичної сили, її ресурси, більш потужно грати на місцевих виборах та залучитися спікерською підтримкою у ВР.
Можливо також, що за участі Литвина в спільному блоці ВР не стане традиційною передвиборною ареною: тут не будуть створені чергові комісії з парламентського контролю за перебігом виборів, які працювали і за часів спікерства Ткаченка, і за головування того ж Литвина (під час президентської кампанії 2004 року).
Якщо подібні депутатські комісії й будуть ініційовані кимсь із народних обранців, то тут обійдеться без потужної участі та публічної спікерської допомоги. Отже, для всіх політичних гравців у цій ситуації є плюси та мінуси, але, як здається, остаточне розуміння того, на якому ж полюсі політичного дроту вони перебувають, прийде до широкого загалу трохи пізніше.
Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства, Український незалежний центр політичних досліджень
