Операція "Ширма", або Як Ахметов у Донбасі еліти змінює

Поява в списку Партії Регіонів власників і топ-менеджерів провідних промислових компаній Донбасу на тлі вже фігуруючого там криміналітету залишилася майже непоміченою.

Однак, аналіз списку донеччан, яких Ринат Ахметов хоче відмежувати від донецьких справ і зробити киянами, говорить про те, що хазяїн задумав здійснити у своєму театрі кардинальну зміну акторського складу.

Останні події на економічній сцені регіону підтверджують це.

Ще наприкінці минулого року авторові цієї статті розповіли про нібито існуючий секретний план Рината Ахметова щодо зміни донецької еліти. Нібито, Ринат Леонідович включив до виборчого списку Партії регіонів так багато криміналітету для того, щоб вивести його зі свого бізнесу й зробити в такий спосіб чистим своє оточення, кримінальне минуле й сьогодення якого кидало на олігарха не потрібну йому тінь.

Ставши народними депутатами, ці люди повинні автоматично піти зі свого (читай - ахметовського) бізнесу, а на їхні місця ставляться нові менеджери, з чистою біографією і європейськими манерами ведення бізнесу. Таким чином, Ринат, нібито, рятується від свого кримінального оточення і стає чисто благопристойним бізнесменом.

Про подібний сценарій розповідав і один із працівників правоохоронних органів Донецької області. Тільки там акцент робився на тому, що Ахметов "очищає" себе для ходіння у владу.

Тоді, після декількох неприємних для виборчого списку регіоналів статей, витік інформації про ці "секретні плани" сприймався автором як спроба "доброзичливців" відволікти його від критики "списку Ахметова".

Занадто добрим виглядав "впроваджуваний" мотив олігарха - очистити себе від кримінального оточення, віддалити його від регіону.

Природно, це повинно було змусити мене не заважати такому планові. І я не повірив у нього. Однак, час показує, що інформація про те, що Ахметовим готується зміна донецької еліти, була не безпідставною. Хоча мотиви такої рокіровки виглядають іншими.

Основою для такого висновку стали процеси, що відбуваються зараз в одній з найбільших фірм Ахметова - компанії "АРС".

Досить компетентне джерело повідомило інформацію (підтверджену згодом і за іншими каналами), що компанія, яка контролює сьогодні 75% ринку коксу й коксохімічної продукції країни, фактично припиняє свою діяльність.

У самому "АРСі" таке формулювання назвали неправильним і неофіційно сказали, що юридична особа "АРС" залишиться, просто "в найближчі два місяці компанія відійде від активної роботи на коксохімічному і вугільному ринках". Офіційно ж компанія поки що відмовилася підтвердити або спростувати таку інформацію.

Проте можна з упевненістю стверджувати, що в результаті майже місячних переговорів з ахметовською SCM прийнято рішення про передачу вугільно-коксових активів АРСа компанії "МетІнвест", створеній рішенням зборів акціонерів ЗАТ SCM 16 січня.

Подробиці угоди точно не відомі: чи буде це викуп "МетІнвестом" акцій "АРСу" в його найбільших акціонерів, або одна компанія просто увіллється в іншу зі збереженням частки Ігоря Гуменюка (найбільший акціонер "АРСу").

За чутками, Ринат Леонідович переконав Гуменюка продати свої акції "МетІнвесту". Відповідно, всі механізми контролю "АРСу" над коксохімічними, вугільними, вуглезбагачувальними й іншими підприємствами передаються дочірній фірмі SCM.

Але найцікавіше виплило в ході вивчення цього питання. Виявилося, що кінець "АРСу" - не окремий випадок, а лише одна з ланок процесу, що відбувається в імперії Ахметова глобально.

Раніше, восени минулого року, фактично такий самий шлях пройшла компанія "ДАНКО". Схожі перетворення відбуваються в "Embrol Ukraine" і Асоціації ДЕПЕК (Донбаська паливно-енергетична компанія). Тобто, фактично у всіх енергетичних і металургійних структурах Ахметова.

І навіть якщо не всі з них підуть з ринків, як "АРС", то великі зміни в тій або іншій формі в них відбуваються або відбуватимуться однозначно. Наприклад, у грудні минулого року маріупольський "Маркохім" просто злився з "Азовсталлю".

У тієї ж ДЕПЕК за останні місяці уже фактично був замінений майже весь вищий менеджмент. У тому числі "невтопимий" Микола Пашкевич, який поступився своїм місцем оксфордському вихованцеві, тридцятирічному Максиму Тимченку. Останній, у свою чергу, змінює менеджмент підприємств, що входять у ДЕПЕК.

Цікаво, що Пашкевич виявився практично єдиним ахметовським керівником такого рівня, кар'єрні втрати якого не компенсовані прохідним місцем у парламентському списку Партії регіонів. Всі інші відставні, напіввідставні менеджери та "смотрящие" Рината Леонідовича одержують як утішливий приз парламентські крісла.

До речі, за списком ПР можна не тільки визначити межі реальної бізнес-імперії Ахметова, але і конкретні підприємства, на які ще чекають, або на яких уже відбуваються круті зміни.

Наприклад, 16-им номером списку йде Леонід Литвинов, який звільнив ще наприкінці серпня посаду гендиректора Єнакіївського металургійного заводу (який належить SCM). Звільнив він її, до речі, для 32-літнього росіянина Ігоря Коритька.

На 21-му місці поки ще гендиректор "Міжрегіонального Промислового союзу", більш відомий як власник групи "Embrol Ukraine", Антон Пригодський.

Гендиректор "Азовсталі", уродженець Єнакієвого і, як писали деякі сайти, учасник місцевого ОЗУ, Олексій Білий іде в партійному списку 31-им номером. Одразу ж за ним - керівник ВАТ "Азовмаш" Олександр Савчук.

На 43-ій позиції - "тимчасово непрацюючий" (з грудня минулого року) колишній гендиректор SCM Ігор Прасолов. На 51-му місці - президент ЗАТ "АРС" Ігор Гуменюк. 57-а позиція - у президента вже згадуваної в цій статті компанії "ДАНКО" Сергія Момота.

59-ий - гендиректор "Північного гірничо-збагачувального комбінату" Олександр Вилкул; 60-й - голова наглядової ради ЗАТ "Керамет" Валерій Бевзенко; 61-й - гендиректор "Павлоградвугілля" Павло Корж.

Цікаво, що у цей список потрапив голова правління ЗАТ "Олімп" Павло Климець. Тут же - керівник ТОВ "Аквілон", права рука Ахметова Нурислан Аркалаєв, відомий у Донецьку за прізвиськом "Нурік", і голова Союзпромінвестдонбасу" Володимир Вечерко, і гендиректор ЗАТ "Люкс" Станіслав Мельник, і гендиректор "Міжрегіонального промислового союзу" Володимир Козак і т.д. і т.п.

Усі ці люди мають або темне минуле, або неоднозначну репутацію, або сумнівні результати господарської діяльності.

Але всі вони - члени Його команди, команди Ахметова. Тепер для публіки вони випадають з його бізнесу та стають парламентськими кнопкодавами. Чому?

Навряд чи це пояснюється справді добрим наміром Ахметова "очистити" Донбас від свого "кримінального оточення". Сам, переміщуючись з Донецька до столиці, він, навпаки, утримує своє оточення біля себе.

А оскільки робота в Києві не означає зменшення його інтересу до Донбасу, то і переміщення туди його топ-менеджерів не стане для них відлученням від регіону.

Ні, "некоронований король" може піти на такі кардинальні зміни не з абстрактних патріотичних або політичних міркувань, а тільки через особисту вигоду. Якою вона може бути в даному випадку?

Один з менеджерів фірми Ахметова пояснив дані процеси економічною доцільністю.

Офіційно, за останній рік рентабельність гірничо-металургійного бізнесу Рината Леонідовича сильно упала. Почасти на це вплинула зміна влади в країні.

Але основні причини все-таки економічні. Це - і криза на ринках металу, і газова проблема і багато чого іншого. Усе це призводить до збільшення грошових витрат, а отже, зменшення капіталів власників підприємств.

Тому природнім є прагнення господарів імперії зламати історично сформовану схему розкиданості і законспірованості бізнес-ланцюжка, коли за одного реального господаря один і той самий напрямок бізнесу вели різні фірми.

Відповідно, це спричиняло і багаторазове оподатковування, і роздутий персонал, і визначену непогодженість у діях. Тому збирання гірничо-металургійних активів Ахметова в одному "МетІнвесті", насамперед, є спробою інтегрувати ресурси й оптимізувати витрати.

Друга причина - необхідність залучення нових капіталів у розвиток свого бізнесу. Якби на президентських виборах переміг Віктор Янукович, Ринат Леонідович знайшов би ресурси й всередині країни. Досвід з "Криворіжсталлю" показав, як можна робити великі гроші в Україні, якщо маєш політичну підтримку.

Але цей канал був закритий перемогою Ющенка. У такому випадку донецьким нічого не залишається, окрім як шукати гроші на Заході. А для цього потрібно стати учасником ринку зовнішніх позик. Але щоб вийти на цей ринок, необхідно виконати низку умов і мати пристойну репутацію.

Однією з таких основних умов є наявність консолідованої прозорої системи звітності підприємств. От у цю схему й вписується створення "МетІнвесту", що покликане зробити схему прозорою. Що стосується репутації, то тут питання вирішується призначенням на керівні посади замість новоспечених нардепів "оксфордських хлопчиків".

"Рішення про створення дочірньої компанії відповідає загальній стратегії групи SCM, яка передбачає створення ефективної системи керування бізнесом. Впровадження подібної системи відповідає кращим світовим стандартам корпоративного керування і сприяє росту вартості бізнесу.

Нова структура також націлена на забезпечення прозорості бізнесу групи SCM для акціонерів, інвесторів і ділових партнерів підприємств групи", - говориться в прес-релізі SCM про створення "МетІнвесту".

При всьому цьому, не варто забувати, що саме оточення Ахметова, а не він сам, стало основною мішенню нової влади, від якої кулі рикошетом били по Ринату Леонідовичу.

Кримінальний шлейф цього почту не дає королю можливості впевнено почувати себе в цивілізованій бізнес-спільноті. І вивід її зі свого економічного оточення до парламенту дозволяє й убезпечити себе й дати цим людям не тільки політичну компенсацію за втрати в бізнесі, але і недоторканність, яка може стати їм дуже у пригоді.

Тобто, швидше за все, природа цих процесів в імперії Ахметова багатошарова.

З одного боку - це необхідність ведення прозорішого бізнесу для виходу на обережні європейські ринки.

З іншого боку - підвищення елементарної ефективності власного бізнесу.

З третього - проста відсутність надійних людей, які могли б сформувати його особисту "фракцію" у парламенті.

Як і всі олігархи, Ахметов, за великим рахунком, самотній. Він просто не може собі дозволити розгубити тих, хто, можливо, й став неефективним у бізнесі, але в силу історично обумовлених причин є його особистою гвардією, надійними людьми. Навіть якщо й викликає глузування поява в списку водія "Люкса", або заява про перебування в ньому "мокрушників".

Результат реформування "імперії" повинен бути таким: до літа Ринат Леонідович одержує прозору і зрозумілу заходові структуру свого бізнесу, білокомірчаний менеджмент, що сяє американською усмішкою, особисту фракцію в парламенті, а за сприятливого розкладу й особисту Партію регіонів. Потім - вихід на західні ринки, замки у Франції й образ благопристойного буржуа.

Цілком імовірно, що робиться це за узгодженням із владою. Тому що знайти компрометуючі матеріали на деяких людей, які йдуть з Ринатом Леонідовичем у парламент, правоохоронцям було б не важко. Але, як вони неофіційно стверджують, на це немає відповідної команди, тобто політичної волі.

Раніше зміна еліт у Донбасі відбувалася, як правило, в результаті політичних і кримінальних переділів, що також збігалися з переділом власності.

Зараз, вперше, відбувається зміна еліти, за режисурою діючої еліти. Тобто нова еліта підібрана для задоволення потреб еліти старої. Виходить, що фактично вона буде грати тільки публічну роль.

То чи буде ця нова еліта справді елітою? Або вона стане тільки ширмою, з-за якої будуть продовжувати смикати за ниточки все ті ж самі актори?

Сергій Гармаш, ЦДСПД