Ігор Гринів: Янукович найсильніший тоді, коли взагалі його немає

Вівторок, 7 березня 2006, 11:39

Про цю розмову з Ігорем Гринівим ми домовилися ще у грудні, коли він висловив готовність розкрити секрети переможних виборчих кампаній Ющенка в 2002 та 2004 роках. Політтехнолог пообіцяв вперше розповісти про деякі нюанси. За словами Гриніва, вже вийшов термін, протягом якого він мав зберігати мовчання щодо минулих виборів.

Але при цьому Гринів висунув умову – під час інтерв'ю не торкатися нинішньої кампанії, яку він не коментуватиме до дня голосування. Як відомо, на цих виборах Гринів є головним консультантом Кличка на виборах мера, і менше концентрується на загальній стратегії блоку "Пора-ПРП".

– Враховуючи вашу умову мовчати про нинішні вибори, одне невелике питання: як ви оцінюєте шанси Віталія Кличка на перемогу на виборах мера Києва?

– Прізвище Кличка вперше почало фігурувати в соціологічних опитуваннях як кандидата на мери десь в травні–червні минулого року. Тоді у Кличка було 6%, і в Омельченка – 45%. І це був старт.

Останні опитування, яким я довіряю, дають приблизно таку картину: 25–26% в Кличка і приблизно 32–33% – в Омельченка. Це при тому, що Кличко почав рекламну кампанію місяць тому.

А про те, що Кличко буде балотуватися в мери, на сьогоднішній день ще не знають приблизно 40% киян.

Я вважаю, що в Кличка є достатньо шансів, щоб виграти в Омельченка.

Можу навести ще один додатковий аргумент, щоб не розкривати стратегію виборчої кампанії Кличка: понад 50% населення вважає, що владу у Києві треба міняти. І що Омельченко не повинен йти на третій строк, тобто не хочуть за нього голосувати.

Чи задовольнить їх альтернатива, і чи всі ці люди готові проголосувати саме за Кличка – це вже окрема задача.

– Чому, наприклад, ваш штаб не обіграє тему, про яку багато говорять: що Омельченко – це Кучма–2, бо в них навіть день народження в один і той же день. Тільки справжній Кучма не наважився іти на третій термін, а Омельченко ризикнув?

– Обігравати чи не обігравати ті чи інші теми в кампанії – це технологічні речі. Я готовий розказувати про виборчу кампанію хоча б через рік після її початку.

А зараз я готовий спокійно відповідати на всі питання про перебіг виборчої кампанії 2002 року, і майже на 80% питань про перебіг президентської кампанії 2004 року.

– Розкажіть, які вибори – 2002, 2004 чи 2006 років – є найбільш технологічними?

– 2006 – це рік антитехнологічних виборів, особливо для помаранчевої команди. Тобто всі уроки, які були зроблені перед виборами 2002 року, зараз нібито забулись. Але Україна в цьому не оригінальна, бо є ще кілька держав, які йшли таким самим шляхом...

...У 1998 році вперше відбулися вибори за партійними списками. Всі партії ринулися самостійно, кожен був крутий і всі боролися за три відсотки... "А поутру они проснулись...". До парламенту пройшло всього–на–всього 8 політичних партій.

ПРП тоді також не подолала 4–відсотковий бар’єр, у нас вкрали голоси, хоча плакатись зараз про це пізно. Просто нас не пустили у парламент. Протягли СДПУ(о) й інших...

Для нас лишився урок тих виборів. Тому вже у 1999 році було прийнято перше партійне рішення: на наступні вибори "Реформи і порядок" підуть не самостійно, а в складі блоку. Підписав цю заяву також Народний Рух України, було навіть визначено квоти нашого спільного списку – за чотири роки до виборів! Бо ми розуміли, що треба об'єднуватись.

Потім, після відставки уряду Ющенка, ми вийшли зі своїм варіантом коаліції. Була створена конфігурація блоку: п'ять частин по 20%: "Реформи і порядок", Народний Рух України, Український народний рух, квота Ющенка і вільна квота для інших суб'єктів, яка потім заповнилась "Солідарністю", Ліберальною партією тощо.

Тобто п'ятірка списку формується так: один – квота лідера, один від ПРП, один від УНР, один від НРУ... і так наступна п'ятірка, і наступна п'ятірка. Відповідно була запропонована і стратегія кампанії.

Ющенко тоді поставив питання: "Скільки ми наберемо при такій конфігурації?". Я кажу: "Сформулюєте задачу, яку ви ставите!". Ющенко каже: "Набрати на виборах 51–52%".

Моєю першою реакцією було: "Шукайте іншого менеджера, я не готовий". Бо для реалізації потрібно кілька умов. Перше – ми маємо придбати у власність або отримати жорсткі домовленості з одним з каналів – 1+1 або "Інтер". Краще 1+1. Друге – потрібна відповідна сума грошей. І третє – це дев'ять губернаторів у дев'яти областях, які я назву, для того, щоб не допустити проти нас адмінресурсу в цих регіонах".

Якщо немає можливості вирішувати такі задачі, то давайте не будувати повітряні замки, сподіваючись на 51–52%.

Тоді Ющенко мене запитав: "А скільки ми наберемо без цих факторів?". Я йому сказав: "Точну цифру зараз вам назвати не назву, але якщо будемо опрацьовувати ту стратегію, яку я пропоную, ми проведемо до парламенту за списками 70 депутатів, за мажоритарними округами – 52 депутати".

Це було сказано в присутності усіх керівників політичних партій за рік до виборів. Результат через рік дав похибку на одну людину!

ЩО ДЛЯ ЮЩЕНКА ЛІКИ, ДЛЯ ЯНУКОВИЧА - ОТРУТА

– У чому була технологічність на виборах–2002 і в чому її немає на виборах–2006?

– Технологічність полягає в тому, що з самого початку правильно вироблювалася стратегія і вона дотримувалася до самого кінця. Обрана стратегія забезпечувала нам 70 осіб за списком, тобто ми точно стаємо найбільшою фракцією. Все одно парламентські вибори-2002 реально розглядалися як розстановка сил перед президентськими.

Що це означає? Якщо ми займаємо перше місце, друге – комуністи, то Віктор Ющенко – безальтернативний кандидат в президенти. Жодна з політичних сил не має такого кандидата. Партія влади є на третьому місці, і всі розуміють, що треба здаватись: Ющенко – президент. Така була обрана тактика.

У 2002 році всі дотримувалися дисципліни кампанії. Я хочу нагадати, що вся виборча кампанія 2002 року пройшла з однією листівкою, одним гаслом і одним роликом.

В усіх форматах використовувалася одна фраза, як у матеріалах на роздачу, так і в наліпках, так і в роликах по телевізору: "Не взявши ні копійки ні на Заході, ні на Сході, Віктор Ющенко виплатив заборгованості по зарплатах і пенсіях, не словом, а ділом доказав, що життя буде краще". Приблизно такий текст...

Я вважаю це "вищим пілотажем" виборчих кампаній. Особливо в умовах короткої кампанії – стратегія і стиль були затверджені 22 січня 2002 року – всього за два місяці до дня виборів.

Тепер згадаємо вибори 2004 року. Візьмемо наш білборд "Не словом, а ділом!", поміняємо тут портрет, залишимо ті самі кольори, і не червоним, а синім напишемо "Тому що...". Що виходить? Повна копія! Це те, що було використано Януковичем на білбордах у 2004 році. В рекламному бізнесі це називається "пристроиться".

Головний білборд Ющенка-2002
Головний білборд Януковича-2004

– Хто робив для Януковича цей виборчий стиль?

– Я не знаю, хто точно. З Януковичем працювали три компанії, три групи людей: французи, яких привіз Тігіпко, другі – це росіяни, ціла група, в тому числі Гельман, Шувалов... Третя група – це фактично сам Клюєв і "местные политики".

В нашому випадку "Не словом, а ділом" всі оцінили як вдалий білборд. У випадку з Януковичем це вже була біг–морда. Тобто в рекламі все трохи складніше: існує довіра, а існує і недовіра. Що одному ліки – іншому може бути отрутою.

– А хто в 2002 році розробив для вас цю концепцію?

– Тут не можна назвати одне прізвище, це не зовсім коректно. От сонечко, яке було в символіці "Нашої України" – це художник, я не пам'ятаю його прізвища, якого привів Сергій Гайдай.

Ми вибирали з кількох символів, як альтернативний тоді була вже й підкова. Як один з варіантів був плуг.

Але коли ми провели соціологічне опитування, перше місце зайняв "сніп колосся", друге – сонце, третє – щось там ще, а на п'ятому місці – підкова. Під тиском соціології фактично було запропоновано все ж таки сонце.

Офіційним виборчим символом кампанії-2002 було сонце

В кінці, коли з'явилося це ніби пензлем намальоване сонце, ще Віктор Андрійович сів і його трохи домалював: подивився і сам своєю рукою скопіював. Так з'явився досить простий символ.

У РАЗІ СТВОРЕННЯ БЛОК ЯНУКОВИЧА НАБРАВ БИ НАБАГАТО МЕНШЕ

– Хто придумав гасло "Не словом, а ділом"?

– Це внутрішній продукт. Найбільше прав на його авторство має Ярослав Лесюк.

...Я ще повернуся до технологічності та поясню, чому я так різко сказав, що вибори–2006 є антитехнологічними. Зараз жоден блок не має дисципліни кампанії. Але основна помилка – це політична.

Розрізнені політичні сили на правому фланзі у 1998 році допустили помилку: ні КУН не пройшов до парламенту, хоча був дуже близький, ні ПРП не пройшло, хоча було дуже близьке. Якби на той час Народний Рух об'єднався з цими силами, то виглядав би набагато потужніше і результат був би ще кращим.

В 2002 році це все було зроблено правими силами, всі об'єдналися. Складається таке враження, що у 2006 році у всіх сталася амнезія, що забули проблеми 1998 року. Але насправді урок буде той самий.

Пам'ятаєте передвиборчу кампанію "Солідарності" у Польщі? Вони об'єдналися і виграли вибори. У них було, здається, 28 суб'єктів блоку. Сформували уряд разом з "Унією вольності", правий, ніяких комуністів. На наступні вибори вони розкололися. І всі програли.

Ми уже зараз дістали перший урок від нинішніх помилок. Партія регіонів на чолі з Януковичем має такий рейтинг, як сума рейтингів помаранчевих!

Звичайно, треба мати сильного лідера. Бо вибори в Україні дуже персоніфіковані. Це другий урок будь–яких виборів. Люди хочуть бачити в першу чергу лідера, а вже потім команду і програму.

Я говорю це до того, що не можна перемагати тільки кольорами чи гаслами. Це найбільша помилка, що можна перемагати тільки рекламними технологіями.

На першому місці йде правильне позиціонування, конфігурація. На другому місці – правильно обрана стратегія: хто ворог, хто друг і куди атакувати. І з цього випливає те, що називається "месидж–кампанією".

І на третьому місці йде стиль кампанії, але не так колір чи емблема, як дисципліна. Який би ти колір чи гасло не обрав, головне – не міняти його щотижня.

– Якби створили Блок Януковича, він би набрав ще більше голосів?

– У них була соціологія, яку я бачив – в разі створення блоку Януковича він би взяв набагато менше. Сама персона Януковича дуже контроверсійна для багатьох виборців. І в такій персоніфікації це когось би й відштовхнуло.

От якби вони витворили за цей час кращого лідера на заміну Януковича...

– Тим більше що зараз багато говорять, що Янукович може поступитися місцем лідера у Партії регіонів...

– Я думаю, Янукович після цих виборів перестане бути формальним лідером в фракції "Регіонів". Для всіх стане зрозуміло, що прийдуть нові люди. Сьогодні у передвиборчому списку він має десь близько 10% "своїх" людей. І разів у три більше – це безпосередньо люди Рината Ахметова.

Це співвідношення матеріалізується після виборів...

– Які ще помилки на цих виборах, крім необ'єднання?

– Постійний конфлікт двох лідерів: Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. Юля мала всі шанси стати лідером всього блоку "помаранчевих" сил на парламентських виборах, правою рукою президента. Вона була прем'єр–міністром і 100–відсотків перемогла б Януковича, якби за цим стояла єдність та президент. За даними соціології такий блок мав би понад 40%.

У Януковича харизма дуже слабка. Янукович найсильніший тоді, коли взагалі його немає, коли він віртуалізується. Саме так зараз веде кампанію "Партія регіонів".

Вона сховала свого лідера від ударів, веде тотальну кампанію усіма іншими можливими засобами, але висуває Януковича тільки там, де він є популярним. Тобто Дніпро він не переїжджає, це для нього умовне табу.

Янукович відсутній на прямих ефірах. Говорить він виключно мовою роликів, коротких текстів і повідомленнями в новинах у два–три речення. Розгорнуті інтерв'ю чи дебати – це його найслабше місце.

Тому якщо говорити про технологізм, то для "регіонів" це перша технологічна кампанія. Хоча, я думаю, багато чого вони ще не знають, їм є куди "вчитися". Зокрема, в роликах, є багато проблем.

– А хто їм підсунув такі правильні ідеї, хто там працює?

Я не дуже орієнтуюся, хоча знаю, що реально функції Клюєва зараз виконує Едуард Прутнік. Тобто Прутнік є гарантом дисципліни кампанії. А ту роль, яку грав Тігіпко на виборах 2004 року, зараз виконує Кушнарьов.

ПОКИ ЮЛЯ БУЛА ЖАННОЮ Д'АРК, ЦЕ БУЛО ТЕ, ЩО ПОТРІБНО ПОМАРАНЧЕВИМ

– Як вам передвиборчий ролик "Нашої України"?

– На перший погляд, він є дуже потужний, і, правильно зроблений. Вони зберегли стилістику тих роликів, які ми робили на президентській кампанії.

Але в нинішній кампанії "Нашої України" відчувається відсутність месиджів. Там немає мотивації "чому голосувати за "Нашу Україну".

Коли вони кажуть "Не зрадь Майдан", то скритим месиджем є "Не зрадь Ющенка". І відеоряд цього ролика відповідає месиджу "Не зрадь Ющенка". Але ж люди розуміють, що проблема не в цьому. Президент у нас вже є. І ніхто його не зраджував.

Кожна людина, яка була на Майдані, в цей момент повинна почувати себе ображеною. Я знаю дуже багатьох, хто справді був на Майдані, але після слів "Не зрадь Майдан" їх ламає. Або вони стискають зуби.

– І, здається, після цього вони поміняли ролик?

– Так. Поміняли.

– Ваша думка стосовно реклами Тимошенко?

– У 2003 році, коли ми пробували розробити стиль для президентської кампанії Віктора Ющенка, ми звернулися до компанії "Белка и Стрелка". Ми їм запропонували свої ідеї, вони дещо модернізували, запропонували цей стиль, пов'язаний зі стилізованим знаком голосування.

Одним з пояснень цього знаку було його прочитання як серця. Ми відмовилися від цього стилю. І коли я побачив стилістику виборчої кампанії блоку Тимошенко–2006, то мені не треба було розказувати, хто працював для Юлі.

Офіційний білборд Тимошенко-2006
Раритетна листівка Ющенка 2003 року. З колекції Ігоря Гриніва

– У штабі БЮТ кажуть, що це вона придумала серце...

– Мене абсолютно не цікавить, хто претендує на авторство, я не буду в це вникати... Хтось півслова почув, хтось півслова реалізував, хтось вдосконалив, хтось потім намалював.

Тобто завжди над стилем кампанії працює цілий блок людей. Бо якщо працює одна людина від початку й до кінця, то вона, як правило, захоплюється своїм стилем і в результаті може помилитися.

– Що ви думаєте про саму ідею серця як символу блоку Тимошенко?

– Поки Юля була Жанною д'Арк, поки Юля була людиною, яка ногою вивалює двері в кабінеті прокурора, якщо її не пускають, то це було те, чого не вистачало "помаранчевим". Бо у "помаранчевих" занадто мало людей, здатних брати на себе відповідальність, довести справу до кінця.

– А серце нагадує про сентиментальність?

– Я не хочу вдаватися в психологію її технологів.

– Що ви думаєте про "Ми"?

– Повертаючись в минуле, нічого не можна дати сьогодні. Спроби зіграти на ностальгії уже зайняті іншими. Блок Литвина зараз на грані проходження 3–відсоткового бар'єру.

– Наскільки ефективний блок "Не Так"?

– Я не знаю, хто це придумував і не хотів би публічно давати оцінку...

НА ВИБОРАХ З ЮЩЕНКОМ ПРАЦЮВАЛИ ТЕХНОЛОГИ З РОСІЇ

– Чи правда, що на Ющенка під час президентських виборів працювали російські технологи?

– На різних етапах кампанії були спроби залучити росіян. Деякий час з нами працювала Катерина Єгорова з фірми "Нікколо–М".

– Що вона робила?

– Вивчала можливість зміни ставлення російських еліт до Ющенка і розробляла для цього стратегію. Була і соціологія, були і запропоновані ходи. Ми відмовились від реалізації цієї стратегії, зрозумівши, що "умом Россию не понять".

Наприклад, була проведена дуже глибока соціологія, опитування не населення, а російських еліт: "Якого б президента України ви хотіли би бачити?" Практично 80% чи 90% вказали, що Ющенко – це та людина, яка є адекватною для російських "чаяний". Тобто він "прогнозований, зрозумілий, з ним можна сісти й домовитись".

В душі вони всі розуміють, що їм краще було б з Ющенком, бо це партнер, якому потрібно загравати з Росією – так само, як Януковичу після перемоги довелося б загравати із Заходом.

Але було друге питання: "А за яких умов ви готові підтримати його публічно?", наприклад, сказати, що "це добрий партнер". Відповідь – "Никогда, и ни при каких условиях"! Тобто не існувало жодних інструментів для зміни публічних настроїв російських еліт.

Це був ключовий висновок. Тому ми майже не займалися просуванням цієї ідеї. Росія – упереджена, ірраціональна...

Перемогу Ющенка вони сприймали як свою поразку, крах імперії. Але найсильніше місце у Єгорової – це консультації по комунікаціям.

– Які саме рекомендації вона давала Ющенку?

Я не буду про це говорити. Наведу один приклад, який не стосується її рекомендацій, але він допоможе зрозуміти, про що іде мова. Є умовна діаграма "як люди формують свою думку стосовно промовця". 70% роблять це протягом дев'яти секунд! За три хвилини сформована думка в 90% аудиторії.

Тобто 70% протягом дев'яти секунд дають відповідь на питання: "вірю–не вірю, я за нього чи проти?" Це те, що називається "встречают по одежке".

Але мало хто вірить у це. Той, хто вірить, той виграє.

Це не значить, що можна виступати тільки три хвилини, але треба розуміти, що роль перших трьох хвилин є ключова. Потім ти можеш вже робити набагато більше помилок і вже нічого не зміниться.

– Виходить, що правильно було вибудовано лише один виступ Ющенка – на Співочому полі, коли він уклався у десять хвилин?

– Я думаю, що той виступ був найбільш вдалим.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!