Я не розумію...

Олександр Морозов, будучи прихильником Ющенко, ніколи не боявся прямо і щиро висловити свою точку зору на сторінках "Української правди".

Наприклад, у той момент, коли першим обнародував таємний пакт між Тимошенко та Ющенко.

Сьогодні Морозов вийшов із президії "Нашої України" і заявляє про свій відхід з Політради партії.

Нижче – його думка про нинішню ситуацію і кілька нериторичних питань.

***

Пам'ятається, була в Задорнова мініатюра з таким заголовком – про пострадянські реалії 90х. Думаю, якби він жив у Києві, події останніх років повернули б йому відбите "стабільною" Росією натхнення до здобутків на політичні теми.

У той день, коли свіжопризначений рекордною кількістю голосів прем'єр Тимошенко оголошувала список нового Кабінету міністрів, мене долали змішані почуття.

З одного боку – відчуття довгоочікуваної перемоги, з іншого боку – страх за авантюрне рішення довірити долю країни товаришам по революційній боротьбі, що, якщо говорити відверто, здебільшого не мали ні досвіду, ні необхідного професійного рівня.

У минулу п'ятницю усе було з точністю до навпаки. З одного боку – відчуття якоїсь поразки, але з іншого боку – розуміння того, що у владу йдуть професіонали, і це буде сприяти її зміцненню.

Не думаю, що в президента був кращий вибір у сформованій ситуації, хоча упевнений, що у свій час він міг би її скласти по-іншому.

Віктор Андрійович завжди діяв найбільш ефективно саме в кризових ситуаціях, тільки раніше їх створювали політичні супротивники, а зараз усе більше партнери...

Загалом, якщо з Кабінетом міністрів у нас, через чотири місяці, усе більш-менш зрозуміло, залишається ще багато речей, котрих особисто я не розумію. І навряд чи коли-небудь зрозумію.

Я не розумію, як партія може виявитися в ситуації, коли й в опозицію йти нерозумно - партія влади в опозиції, так ще й у партнерстві з головним конкурентом на майбутніх виборах – абсурд, і в коаліцію не можна - ввійти в "антикризову" коаліцію хіба для того, щоб зміцнити нібито створену самими ж "кризу".

До якої професії відносяться такі "професійні" дії?

Я не розумію, як можна зайняти друге місце на виборах серед четвірки, що брала участь у формуванні уряду, і залишитися не тільки без посад прем'єр-міністра і спікера, але і без єдиного портфеля віце-прем'єра або віце-спікера!

Я не розумію, як в одному Кабінеті міністрів будуть працювати політики, що зовсім нещодавно, виступаючи з різних трибун, уже досягли в словесних дуелях стану атомної війни.

Я не розумію, як можна цілий рік кричати про підлих "любих друзів", про "групу в смугастих купальниках", а потім, як ні в чому не бувало, кликати це ж саме "злочинне оточення" у єдиний список на дострокові вибори.

Де тут високі моральні принципи?

Я не розумію, як можна "на благо України" вести її до перевиборів, якщо їх єдиним реальним результатом стане невідворотній розкол країни? Чи посада прем'єра коштує пів-україни?

Зате я прекрасно зрозумів:

що для успіху на виборах необхідно безглуздо лестити виборцеві і, не соромлячись, давати йому найфантастичніші, заздалегідь нездійсненні обіцянки,

що політичних супротивників треба знищувати, посилаючись на "усім відомі" факти, і при цьому не шукати що-небудь віддалено схоже на докази,

що слова, які мають найбільш невизначений зміст, впливають, і будуть впливати на виборця шляхом доказів і закликів до розважливості.

Може тому, слідом за виходом із президії "Нашої України", я виходжу також з Політради партії. Мені не соромно за проведений там час, але є чим займатися крім політики.

Розумію, що в кожного своя оцінка того, що відбулося в період з 2002-го по 2006-й.

Упевнений в одному – ми усі без винятку – у тому числі і ті, хто сьогодні повернувся через два роки в уряд – стали іншими, змінившись на краще.

Ми зробили значний крок у бік того, що прийнято називати "європейською цивілізацією". У цьому заслуга усіх нас, і я радий, що моя теж.

Автор: Олександр Морозов, член політради партії "Народний Союз Наша Україна", голова правління "Ощадбанку"