"Зниження" податків по-азаровськи
Одним із головних гасел творців проекту бюджету на 2007 рік є зниження податків. Віце-прем’єр Микола Азаров та його підлеглі рапортують про те, що фіскальне навантаження на економіку наступного року зменшиться.
Проте аналіз конкретних пропозицій, викладених у проекті бюджету, свідчить про протилежне. Якщо брати Україну в цілому, то податковий тиск пропонують збільшити. І фіскальне навантаження – також.
Валютний процент
Отож, спробуємо знайти в урядовому проекті хоча б якісь достойні уваги кроки щодо зниження податкового тиску.
Чи не єдиною цифрою, яку можуть назвати чиновники у відповідь на питання "а що ж реально ви знизите?" є зниження збору на купівлю-продаж валюти.
Цей збір зменшиться – увага! – з 1,3% до 1%. Отже 0,3% – чи не єдина конкретна цифра, яку можна почути від людей, котрі називають себе ледь не "податковими визволителями" економіки від драконівських податків, що їх вводили попередні уряди.
Проте йдеться про "зниження податкового тиску" лише на декілька сотень мільйонів гривень. Так, у 2006 році планувалося зібрати 2,6 млрд. грн. У 2007-му – 2,1 млрд. Отже, 500 млн. – тобто трохи менше, ніж на утримання Верховної Ради.
Для порівняння, тільки за рахунок підвищення рентних платежів на видобуток вуглеводнів у 2007-му уряд планує отримати додатково 1,5 млрд. грн., а в цілому в 8,5 млрд. грн. проти 7 млрд. грн. в 2006 році!
Очікуване підвищення ренти найсильніше вдарить по НАК "Нафтогаз України", яка й так перебуває у фінансових лещатах зі своїми боргами.
У цьому місці дуже доречним було б згадати "регіональну" послідовність пана Азарова у ставленні до оподаткування "Нафтогазу".
Перший віце-прем’єр ще 4 жовтня звинувачував уряд Юлії Тимошенко в тому, що НАК "Нафтогаз України" було доведено до банкрутства.
Тоді Азаров волав про те, що в 2005 році "Нафтогаз" мав сплатити до бюджету 10 млрд. грн., що майже в 2 рази більше за його платежі в 2004 році.
Зараз же, мабуть, Азаров вирішив добити компанію, щоб не мучилася, через підвищення ренти.
Висновок – зниження, про яке роздзвонюють "регіони", є настільки незначним, що його аж ніяк не можна вважати податковим послабленням. В той же час певні види обов'язкових платежів до бюджету автори його проекту нишком-тишком збільшують.
Іще один приклад – оподаткування банківської сфери.
Проект бюджету-2007 віщує погані часи для банків. Цей документ передбачає зміни механізму формування страхового резерву в межах фактично виданого боржникам коштів. Зокрема, Український Кредитно-банківський Союз поширив із цього приводу таку заяву:
"Банки мають провести інвентаризацію кредитів, виданих протягом останніх десяти років, і, якщо страхові резерви, сформовані на 01.01.2007, виявляться меншими за страхові резерви, що були сформовані протягом 10 років, банк має віднести цю різницю до оподаткування, тобто сплатити податки “заднім числом” за десять останніх років. Йдеться про мільярди гривень, що можуть бути вимиті з банківської системи абсолютно безпідставно".
Ще одна організація, Асоціація українських банків (АУБ), вважає, що цією нормою у бюджеті створюється безпрецедентний випадок, коли платників податку зобов’язують переглянути свої податкові зобов’язання за попередні 10 років та, відповідно, збільшити розмір оподаткованого прибутку не внаслідок доходів, отриманих у 2007 році, а за рахунок застосування норм 2007 року до попередніх періодів.
"Це є порушенням статті 58 Конституції України, якою визначено, що "закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли пом’якшують або скасовують відповідальність особи", – заявили в АУБ.
Прибуток держпідприємств
Інше бюджетне гасло, яке нібито свідчить про послаблення податкового тиску – це зниження нормативу відрахувань до державного бюджету частини прибутку державних підприємств з 50 до 15%, а для господарських товариств з державною часткою – з 50 до 30%.
Звучить "загрозливо", проте далі можна сміятися.
Уряд у своїй бюджетній презентації пише, що державний бюджет у 2005-му недоотримав навіть половини запланованого – при плані 5,6 млрд. грн. надходження склали 2,3 млрд. Тобто наразі уряд реально отримує 41% від запланованого.
В 2006 році картина аналогічна – за плану в 3,5 млрд. грн. очікується отримати 1,7 млрд.
Тобто Азаров пішов шляхом командира артилерійської батареї: "Снаряди закінчилися? – Так, всі до одного! – Припинити стрільбу!".
Виходить, оскільки держпідприємства не платять, то їм знижують відрахування, у відповідності до їх можливості платити. Однак це зовсім не означає, що загальний обсяг відрахувань до бюджету суттєво зменшиться.
Відновлення ВЕЗ та ТПР
Повертаються все ті ж горезвісні вільні економічні зони (ВЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР). Їх в урядових документах чомусь вперто іменують СЕЗ – мабуть, для того, щоб підкреслити унікальність російського слова "зона".
З економічної точки зору, звичайно, повернення до ВЕЗ – зниження податкового тиску. Проте ціна такого зниження занадто велика для економіки. В "зонах", як і раніше, будуть свої "пахани", які отримуватимуть хабарі за право працювати на пільгових умовах.
Адже система "заходу" проектів у ВЕЗ і ТПР залишається старою. Бо, як і раніше, саме від чиновників, тобто від адміністрації тієї чи іншої "зони", залежить, чи дозволять підприємцю модернізувати матеріально-технічну базу свого бізнесу на умовах пільгового оподаткування, як це пропонується в бюджеті.
Таким чином, в кожній ВЕЗ чи ТПР буде свій продавець податкових пільг, що в цілому буде логічним продовженням багаторічної практики чиновницького рекету.
Що ж стосується окремих великих підприємців, які мають вільний доступ до будь-яких владних коридорів, то для них ВЕЗ можуть стати ще однією ланкою у схемах оптимізації оподаткування свого бізнесу.
Оскільки зараз уряд ще має час і простір для маневру стосовно свого наміру відновити ВЕЗ, можна спрогнозувати основні варіанти його дій.
Перший – уряд набирається нахабства та відновлює ВЕЗ-ТПР у їх первинному та дикому вигляді – з великим можливостями для тіньового бізнесу, широкими можливостями для корупції та іншими ностальгічними речами.
Результат – до кишень чиновників та їхніх друзів бізнесменів течуть кримінальні доходи, які знадобляться для наступних політичних баталій. Зокрема, можна буде непогано заробляти на забезпеченні стабільності тих же ВЕЗ і ТПР як тіньового бізнесу. Отримуємо замкнуте коло.
Другий – уряд формально відновлює ВЕЗ-ТПР, проте у максимально обрізаній формі. Мета цього заходу – не економічна, а радше політична. По-перше, ліквідацію ВЕЗ і ТПР довгий час критикували "регіонали", і тепер повернути "зони" для них справа честі.
По-друге, уряд розраховуватиме на позитивну реакцію іноземного бізнесу, котрий присутній у деяких ВЕЗ – для того, щоб мати можливість цю реакцію тиражувати для самореклами на теренах України та поза її межами.
Щодо прогнозів який саме варіант обере Кабмін, то зрозуміло, що жорстка критика ВЕЗ як кримінального явища підштовхує уряд саме до другого.
Таким чином, навряд чи ВЕЗ та ТПР у своїй "версії 2.0" будуть грати суттєву роль у податковій системі України – тобто їх аж ніяк не можна вважати суттєвим податковим послабленням для економіки, до того ж надзвичайно сумнівним з точки зору корупційної безпеки.
Брешуть?
Загальний аналіз ініціатив правлячої Партії Регіонів показує, що їхнє "зниження" податків є не зниженням, а зовсім навпаки. Загальну картину зі сміховинними зменшеннями оподаткування валютних операцій та прибутку держпідприємств дуже сильно псують "дрібні" деталі – такі, як драконівське підвищення ренти та антиконституційна ревізія податкових зобов'язань банківських установ.
До цього ще слід додати збільшення податку на доходи фізичних осіб з 13 до 15%. Звичайно, це планувалось попередніми урядами, проте знову-таки вказує на те, що розмови про зниження податкового тиску як мінімум виглядають перебільшенням, а як максимум – політичним обманом.
Отож, українці мають змогу іще раз впевнитися у вічності такого явища, як податковий тягар, і помилуватися новими вимірами нещирості уряду.
