Вечорниці Кучми і Мороза під патронатом "Росукренерго"

Где же гости?- Спросила Маргарита у Коровьева.
- Будут, королева, сейчас будут. В них недостатка не будет.
И, право, я предпочел бы рубить дрова, вместо того чтобы принимать их здесь на площадке.

В Україні, виявляється, може змінитися багато чого і часом навіть радикально – хтось перестане бути президентом, а хтось знову повернеться в прем'єри, політики перегризуться між собою, і знову помиряться. Але в один день багато хто з них обов'язково прийде у призначене місце, щоб віддати честь старшому братові.

Скільки б не сварилися Україна і Росія через Тузлу чи маяки, скільки б не обмінювалися ударами, не допускаючи на свою територію Затуліна чи Жулинського, українська еліта неодмінно приходить осінити трикратним поцілунком щоки Віктора Степановича Черномирдіна, посла РФ в Україні.

П'ятниця, 8 червня 2007 року, не стала винятком.

За кілька хвилин до анонсованого в запрошенні часу в холі палацу "Україна" майже нікого не було. Тільки міністр транспорту Микола Рудьковський, що прибув на подію вчасно, нудьгував на червоній доріжці, чекаючи початку прийому.

- От зараз він прийде, і я скажу: "А я вас отут зустрічаю, Віктор Степанович", - скаржився міністр своєму співрозмовникові.

Посол з'явилися після п'яти, спізнившись хвилин на п'ятнадцять. У супроводі сина, невістки й онучки Маші.

- Ти не мені квіти даруй, ти їй даруй. Бачиш, яка красуня, - напирав Черномирдін на чергового гостя.

- А хто ж це? – невпевнено запитував гість-дипломат.

- Як хто? Онучка моя, - відповідав посол, гордо випинаючи чи то груди, чи то живіт уперед.

Тим часом процес ішов за роками відкатаною схемою. Численні гості протискувалися через металошукачі, витираючи піт з чола, і ставали у півгодинну чергу.

Дипломатичні місіонери змінювалися попами, попи – акторами, актори – політиками. Сірі піджаки чергувалися з яскравими сукнями, білі троянди доповнювали червоні. Їх дарували Черномирдіну, він передавав онучці, а внучка - службовцеві посольства, що ледь встигав пакувати їх за шторою.

І над усім цим панував трикратний брежнєвський поцілунок. І так півтори години.

Шуфрич, Горбулін, Семиноженко, Симоненко, Богословська, Калашников, Ківалов і ще дві регіональні особи з парламентського комітету правосуддя, Кузьмук, бізнесмен Новінський... і нарешті "старий, добрий друг" Леонід Кучма.

Екс-президент на пенсії змарнів і схуд. Колишніми лишилися тільки колір волосся і нервозність у бесіді.

- Леоніде Даниловичу, що ви думаєте про ситуацію, що склалася? - запитують його журналісти.

- Так, як вона є. Не гірше і не краще, - кидає Кучма.

- Як думаєте, вибори будуть? - не вгамовується преса.

- Іншого шляху немає. Питання – на яких умовах. Але ключове те, що вони відбудуться. Занадто вже затягли цей процес. Через день домовляються і відмовляються від домовленостей. Якщо йде стінка на стінку, то вибори – це єдиний вихід, - говорить екс-президент і характерно підвертає губи.

- А чи не варто змінити Конституцію?

- Теза про зміни до Конституції – це для недолугих. Ви скажіть, де в Європі є досконала Конституція? Проблема в іншому – треба навчитися дотримуватися домовленостей. Пам'ятати, що в нас парламентсько-президентська республіка, - відрізає Кучма й іде. Так і не визнавши, що його ініціатива літа 2002 нічого хорошого Україні не принесла.

Тим часом на червоній доріжці Черномирдіна з'являється ще один батько політреформи і старий антагоніст Кучми - Олександр Мороз. У компанії незмінного Адама Івановича він спочатку потрапляє в обійми Черномирдіна, а потім робить ще одне коло рукостискань серед гостей.

У п'ятницю ввечері Мороз вирішив за краще побути в компанії з російським послом, а не з президентом і прем'єром, які усамітнилися в аеропорту "Бориспіль". Ющенко і Янукович утретє проігнорували свято північного сусіда.

На питання про ініціативу президента зустрітися, спікер 5-го скликання відреагував лаконічно: "Уперше чую".

Далі питання перейшли в площину можливості появи в залі 28 нових депутатів замість "нашоукраїнців", що склали повноваження, але тут Мороз вирішує зобережничати і заявляє, що не звертався з проханням до ЦВК, а просто передав туди всі необхідні матеріали для розгляду.

"І якщо в них є резерв депутатів, то вони зобов'язані зробити це елементарно", - заявив Мороз.

Від більш детальних прогнозів спікер ухилився. Замість нього це зробив нудьгуючий серед гостей лідер КПУ Петро Симоненко.

За його словами, проведення виборів 30 вересня залежить від того, як у даній ситуації поведеться Партія регіонів – чи захоче "додавити" питання з написаними заявами, "адже зараз очевидно, що з ними проблеми".

Навколополітичні дискусії перервав третій дзвоник, який нагадав, що настав час дивитися концерт.

Віктор Степанович пройшов до зали у компанії Мороза і Мартинюка, але сів поруч із Кучмою. Спікера посадили поруч з онучкою. Тепер старих антагоністів розділяли два місця. Вони навіть могли не бачити один одного за масивним тілом посла.

На початку концерту Черномирдін, як водиться, коротенько виголосив доповідь про останні успіхи Росії. На час його промови потухли два бічних екрани, що безупинно рекламували "Росукренерго" та інших спонсорів прийому.

"Росія сьогодні не обирає особливий шлях, але її місце повинно відповідати її потенціалові, культурі... сьогодні це нова держава з демократичними принципами... не всім подобається поступальний розвиток нашої країни, але...", - підкреслював посол.

Не забув Черномирдін і про Україну: "Ми з розумінням ставимося до тих труднощів у політичній ситуації в Україні, що відбуваються зараз. Ми сподіваємося, що керівництво України знайде в собі силу волі перебороти ці труднощі".

Про нові проблеми у відносинах України і Росії посол говорити не став. Навіщо? У залі сидів неодноразово видворений з України Костянтин Затулін і задоволено усміхався.

Перед концертом російський політик пообіцяв журналістам, що ніякого пробачення за свої слова просити не буде, і відзначив "що якщо не простягати руки, то можна простягнути і ноги".

Українських політиків явно не бентежила і не ображала присутність відомого провокатора. Олександр Мороз взагалі поскаржився, що після того як в Україну перестали пускати Жириновського, зник привід для консолідації нації.

Ще один нонсенс – на день Росії прийшов Петро Порошенко, півроку тому недопущений до цієї країни.

- Запрошують – приходимо, - пояснив Петро Олексійович свою присутність. На його думку, зимовий інцидент просто помилка, про яку Росія вже пошкодувала.

"Конфетки, бараночки"... Ні, це не про Росію, обділену карамельками "Roshen". Це Людмила Ніколаєва пішла в зал. На черговий концерт з нагоди дня Росії Віктор Степанович покликав свою улюблену співачку, внаслідок чого концерт затягся ще на півгодини.

Деякі гості явно не очікували настільки тривалої зустрічі з російською культурою. Сергій Ківалов кожні двадцять хвилин заглядав у свою брошурку, щоб прикинути, скільки пісень залишилося.

А от спікер Мороз отримував задоволення, витягнувшись у кріслі. Через два крісла, склавши ручки в молитовному захваті, сидів Кучма. При цьому іноді обидва політики синхронно підбочувалися, однаково підпираючи лівою рукою голову, і викликаючи дивне відчуття зовнішньої подібності.

"Эх, ты мне не станешь мужем", - Ніколаєва таки добралася до VIPів, і закрутилася перед Кучмою, потім Морозом, а Кузьмука взагалі повела в танок, чим внесла чимале пожвавлення в залі.

І тільки в кутку залу за шторами самотньо нудьгувала Ірена Кільчицька. Вона прийшла на останні десять хвилин концерту, і скоріше відпочивала від ходьби на високих підборах, ніж цікавилася подіями на сцені.

- Що це ви так скромно?

- Я? Зараз розгуляємося, - пообіцяла Кільчицька журналістам, посміхнувшись.

Про те, як розгулялася заступниця мера, сам мер і вся скликана на банкет "еліта", журналісти не дізналися. Може, Віктор Степанович відчув якісь нові віяння в українській демократії, але вперше за три роки не пустив пресу знімати свою промову за здоров’я Батьківщини і фуршет.

VIP-и усамітнилися на 6-му поверсі, надавши дрібнішим гостям п'ятий. Але щоб вони не почувалися самотньо, включили відео-трансляцію.

За допомогою телеекрану запрошені могли насолодитися сценою, як стоячи один до одного спиною, Кучма і Мороз пили за дружбу народів і закушували налисниками.

Потім група Мороза розійшлася, і спікер залишився на самоті зі своєю тарілкою. А Кучма і Черномирдін продовжували давно освоєний ритуал.

Втім, це вже зовсім інша історія. Або, як сказав би класик: "Антракт, негідники!". Це про оркестр, звичайно ж.

Всі фото Анни Андрієвської