Кульбіти на київській шахівниці
На початку січня у статті "Феномен Черновецького" автор цих рядків висловив припущення, що в разі дострокових виборів шанси перемогти діючого мера мають Юлія Тимошенко та хіба ще сладковустий комуніст-обіцяльник.
Тоді цей прогноз сприймався скоріше як чисто теоретичний. І справді, що дострокові вибори оголосять через якихось два з половиною місяці, жоден оптиміст не сподівався.
Заява Тимошенко про те, що вона особисто очолить список БЮТ, змішала фігури на політичній шахівниці. В посібниках для професіоналів такі влучні й несподівані ходи позначаються трьома знаками оклику. Як правило, вони відкривають шлях до впевненої перемоги над опонентами. Чи трапиться так цього разу?
Майже одразу стало достеменно зрозуміло, що ні стратегії запровадження якісних змін у столиці, ні тактики ведення перегонів, ні навіть "розкрученого" кандидата як коаліція, так і демократично налаштовані сили не мають. В наявності лише політична доцільність, прагнення долучити київський скальп до колекції своїх активів.
На нерішучу й не досить наполегливу пропозицію Луценка зібратися демократичним гуртом, щоб хоча б побіжно обговорити ситуацію і якось узгодити дії, ніхто не відгукнувся.
У БЮТі твердо переконані, що претендент має бути тільки від них (до речі, чому – незрозуміло), "Наша Україна" збиралася "засватати" Віталія Кличка (іншого кандидата у них не могло бути апріорі). Луценко ж все ще сподівався, що підтримають його кандидатуру.
"Піти на Київ" він мав намір з кількох принципових міркувань. По-перше, в МВС, особливо після інциденту з Черновецьким та "історії з середнім пальцем", у нього не складається. Яскраве тому свідчення – указ президента по розробці концепції реформування міністерства, про який він дізнався з відомчої пошти, і в якому прізвище чільника МВС не згадувалося.
У таких випадках структуру, що реформується, очолює голова робочої групи (ним Ющенко призначив Пукшина, одного із заступників Балоги).
У своїх розрахунках Луценко виходив з того, що депутати від фракції "Наша Україна" в Київраді, за невеликим винятком, фактично дискредитували свою політичну силу, спокусившись дармовою земелькою та іншими пільгами від Черновецького.
Тому заздалегідь попередив, що не збирається черговий раз бути "локомотивом" для пристосуванців. Коли ж пересвідчився, що ставку на нього ніхто не збирається робити, заявив про створення нової політичної сили.
Розбрід і хитання в стані опонентів сприяли швидкій мобілізації команди Черновецького, де нині панує бадьорий настрій, тут упевнені в своїй перемозі. На гучно обставленій і розрекламованій прес-конференції у міськраді її секретар Олесь Довгий заявив, що єдиним гідним конкурентом мера на виборах є нинішній прем'єр-міністр (за день до відомої заяви Тимошенко).
Сам мер наголосив, що в червні в Київраді буде створено нову більшість навколо блоку Леоніда Черновецького, "чисельність якої зросте в рази". Зрозуміло, несподівана й рішуча заява Тимошенко додала хлопцям клопоту, змусила декого спуститись з небес на землю.
Рейтинг Тимошенко у киян безпрецедентно високий, що підтвердили підсумки виборів-2006 і, особливо, дострокових минулого року. Тільки чи можна їхні результати механічно переносити на сьогодення, накладаючи своєрідним трафаретом на столичну специфіку?
Тим більше, що діяльність прем'єра кияни, як і більшість населення України, сьогодні оцінюють далеко неоднозначно, без колишньої ейфорії. Інфляція, падіння курсу долара, різкий стрибок цін сприяють цьому повною мірою.
Звичайно, якби на посаду мера БЮТ запропонував киянам свого лідера, Черновецький, як кажуть, і не рипнувся б. Інша справа – кандидатура її першого заступника в усіх справах Турчинова. Людини, яка, за словами Тимошенко, "жодного разу не зрадила ідеї, у житті не взяла корупційної копійки, яка організаційно є абсолютно бездоганною…".
Тимошенко стопроцентно вірить і настільки ж довіряє своєму вірному соратнику, справа тепер за тим, щоб йому так само повірили кияни. У новітній історії України нерідко той чи інший, надзвичайно, здавалося б, достойний кандидат, всупереч усім прогнозам, банально провалювався, не отримував мандату довіри.
Колись у такий спосіб досить несподівано переміг Омельченко, щоб через кілька років так само поступитися місцем Черновецькому, якого мало хто сприймав тоді за серйозного гравця.
Цілком імовірно, що команда БЮТ переможе на виборах у Київраду. Питання в іншому: чи вдасться Тимошенко сформувати більшість у міськраді виключно власними силами?
Варіант: більшість – БЮТівська, мер – "чужий", наприклад – Черновецький, нікого не влаштує, бо спричинить протистояння, наслідком якого стане відсутність кворуму на сесіях.
До речі, про Черновецького. Його шанси здобути перший приз нині виглядають набагато реальніше, ніж два-три місяці тому. Ще один "феномен Чернівецького": для всіх життя погіршилося, він же почувається у своїй стихії.
Дехто з експертів пояснює такий парадокс роботою політичних технологів. Справді, останнім часом помітні істотні зміни в іміджі, діях і поведінці Черновецького, осіб з його найближчого оточення. Справа не тільки в тому, що мер почав носити краватку і одягається в іншого кольору коштовні костюми, залюбки посміхається з приводу і без.
Помітно змінилася риторика, черновецькі тепер позиціонують себе розважливими політиками, мета яких – захист інтересів киян. Хлопцям це явно смакує, обіцянки-цяцянки для виборців сипляться, як з рогу достатку.
Їм хочеться виглядати чесними й порядними людьми – про земельні наділи, гречку, застосування адмінресурсу – ні слова! Виявилося, що від примітивних "прихватизаторів" до борців за інтереси киян, не така вже й велика дистанція. Навіть нову станцію метрополітену обіцяють відкрити до Дня Києва (читай: до виборів).
Щоправда, не там, де є найбільша потреба, себто не на Троєщині чи Теремках.
Основну ж роботу виведено в тінь. Маємо на увазі, передусім, удосконалення так званої "системи маркетингової мережі", за допомогою якої Черновецький виграв вибори-2006, здобувши досить несподівано підтримку понад 450 тисяч киян.
Як стало відомо, нині ця "система" охоплюватиме понад 600 тисяч осіб. Експерти прогнозують досить високу явку – десь 1,5 мільйона чоловік (на останніх парламентських виборах у Києві зафіксовано трохи більше 2 мільйонів виборців).
Плани команди Черновецького – "охопити" 40-45% від усієї кількості тих, що візьмуть участь у голосуванні.
Особлива турбота – налаштування передвиборчих штабів. Кожен зі списку кандидатів до Київради і районних рад має забезпечити під свою персональну відповідальність по 50 осіб. Ті – у свою чергу – ще по 20 виборців. Наступний елемент – "громадські ради", що діють на мікрорайонах, в кожних 2-3 будинках.
Тут все апробовано, нічого створювати не треба, люди підібрані – під час роздачі пайків і "інвентаризації" усіх будинків в Києві, начебто для введення нової системи оплати за комунальні послуги.
Ці "громадські ради" діятимуть паралельно з ЖЕКами, одночасно контролюючи один одного. У їхньому розпорядженні опиняться певні кошти. Але не для банальної роздачі – по "двадцятці" за голос, а для дрібного ремонту в під'їздах, виконання сантехнічних робіт, облаштування дитячих майданчиків, озеленення територій. Під девізом: "киянам – від Черновецького".
Що стосується гречки і шпротів-секонд-хенд, то їх поки що не буде. До речі, напередодні 8 Березня киянам було роздано 600 тисяч продуктових наборів – саме на таку кількість голосів "за" сподіваються у Черновецького.
"Щомісячні виплати до виборів тимчасово призупиняються" – кажуть тут, небезпідставно побоюючись звинувачення в підкупі. Проте, існує немало обхідних шляхів. Враховуючи, наприклад, що "під Черновецьким" – міська скарбниця, є можливість здійснювати бюджетні доплати малозабезпеченим пенсіонерам (саме на цю категорію виборців ставлять у нього в штабі).
Оформлюються такі виплати кожного разу як "одноразова допомога" з нагоди свят. Наприкінці квітня маємо Великдень, за ним – День Перемоги. Потужний стимул – надбавки до зарплат медикам і педагогам, котрі, повідомив на тій же прес-конференції Довгий, буде збільшено вдвічі вже цього року.
Окрема стаття – виплати з міського бюджету пенсіонерам та іншим малозабезпеченим категоріям киян, які невдовзі становитимуть по 1000 гривень, причому не разових, як у Тимошенко, а щомісячних(!).
Є й інші "ноу-хау" у команди Черновецького. Але й без додаткових аргументів ясно: вся боротьба точитиметься між двома кандидатами – нинішнім мером і представником БЮТ
У кулуарах, до речі, довелося почути: якщо нинішній мер не буде, скажімо так, адекватно відповідати напруженій передвиборчій обстановці або ж, в силу певних причин, виявиться поза законом, його справу продовжуватиме Довгий.
Усі помітили, що піар його особистості останнім часом зашкалює розумні межі. Ну то й що, кожен з розуму сходить на свій лад – хто яхти й літаки скуповує, а хто вдається до послуг політичних технологій, конвертуючи у власну кар'єру непомірним трудом зароблені гроші.
На що ж здатні інші кандидати? Як не сумно констатувати, на них чекає лише роль статистів. Навіть Віталію Кличку навряд чи щось світить – час спритних і гордих одинаків – вчорашній день. Коли б його кандидатуру виставив БЮТ, можна було б на щось розраховувати.
Звичайно, недруги згадають йому і фіаско при спробі очолити федерацію боксу, і надмірну пропаганду пива, і брак організаторської діяльності, гулятимуть чутки про нібито астрономічні статки братів, їхній інтерес до столичної нерухомості. Та мало на що здатні політтехнологи чужих команд! Їх тільки профінансуй – заб'ють камінням брехні й огиди.
Ще примарнішими виглядають кандидатури інших претендентів. Наприклад, Віктора Пилипишина з його політично-наївною пропозицією проведення дебатів у складі Черновецький-Кличко-Пилипишин.
На біса ті дебати нинішньому мерові – його сила в іншому. Не випадково останнім часом спостерігається підвищена активність релігійної організації "Посольства божого"...
За повідомленням територіальної комісії, станом на 1 квітня зареєстровано понад три десятки кандидатів, більшість яких столичні гострослови називають "міськими божевільними".
Утім, двійко-трійко з них, на відміну від загалу, йдуть на таку ганьбу цілком свідомо. Це – "технічні" кандидати, яких фаворити перегонів наймають за досить пристойні гроші. По-перше, для відтягнення голосів у суперника, по-друге, – дискредитації та критики опонентів.
З цією метою "під Черновецького" згодився б якийсь крикливий комуніст, "під" Турчинова – як це не дивно – регіонал. Він, на думку політтехнологів, "пастиметься" на електоральному полі Черновецького, котрому це явно невигідно.
Між тим, у ПР зацікавлені у збереженні статус-кво в столиці, вважаючи, що саме їхня фракція у Київраді має "золоту" акцію, а від добра, як відомо, іншого добра не шукають.
Нарешті, про суди. Саме там останнім часом вирішується доля як української демократії в цілому, так і багатьох наших виборів, починаючи від президентських-2004. Коли ми говорили, що Черновецький вчинить не в своєму стилі, якщо не опротестує постанову парламенту в суді, в принципі не помилилися.
І яка різниця – подав позов сам, чи "нагнув" підлеглого. Це лише початок. Відомо про існування кількох позовів, які заперечують постанову в частині переобрання Київради. Усе ж, якщо вибори й відбудуться, їхні підсумки знову будуть оскаржені, тож – нові суди, нові розборки…
 |
Володимир Кулеба, для УП
