"Феномен" чи "казус" Лозінського, або "варвари біля воріт"

16 переглядів
Олег Завада, для УП
Четвер, 9 липня 2009, 12:26

Написати цей матеріал спонукала нещодавня публікація політолога Дмитра Видріна "102-й феодальний округ".

Саме у його аналітичному нарисі є спроба описати суть нашої суспільно-політичної формації у макроплощині. Бо переважна більшість представників політологічної думки настільки розпорошилась на корпоративно-заробітчанському мікрорівні, що здається "профукали" настання якісно нового утворення у новітній історії "держави-привида".

Дивують не лише вітчизняні науковці від політики, але й відомі аналітики зі старої Європи. Скажімо, наскільки неадекватними були нещодавні заяви Александра Рара на одному з українських телеканалів про те, що, нібито "в Україні є усталена (!) демократія…".

Так і хотілося порекомендувати відомому експерту пострадянського простору приїхати на уікенд до України, і для початку прогулятись степами новітньо-феодальних латифундій та усіляких угідь, а відтак самому відчути присмак так званої "феодальної демократії" по-українськи.

Хоча, один з мудреців зауважив, що в кожної епохи чи століття є своє "середньовіччя".

Поняття "демократія" - не є абсолютним та притаманним лише одній конкретно взятій історичній формації. Елементи демократії існували у стародавньому Римі та за рабовласницького ладу. І мабуть реальність та дієвість демократичних принципів слід оцінювати не за критерієм вільної можливості трансформувати у вербальний спосіб своє невдоволення, а перш за все, здатністю реально захистити свої людські права.

Якщо виходити з цього, то правдоподібно, що раб у межах класичного римського рабства мав більше важелів захистити свої писані права, аніж маленький українець в епоху так званої "усталеної демократії".

Думаю, що різниця між класичним рабом стародавнього Риму епохи розвитку Імперії та сучасним "кріпаком" чи то "батраком" Кіровоградської "губернії" саме і полягає у цьому.

Мені імпонує прискіпливість Видріна щодо формулювання "казус". Дійсно, це вже не казус, ба більше того, це вже навіть і не "тренд", це - доконаний, усталений реальний та системний факт. Це - об'єктивна реальність, яка через нав'язування суспільству відволікаючих від суті буття різного ґатунку міфологем, не може бути адекватно та своєчасно відображеною в свідомості "відторгнутих від свята життя".

Марксизм можна не визнавати або не любити, проте, тезу про об'єктивний характер законів суспільства ще ніхто не скасовував, на жаль, ми живемо в епоху дефіциту повномасштабного мислення ( якщо в Україні, навіть би і був свій Вольтер чи Дідро, то навряд чи він би зміг адекватно донести об'єктивне).

Проблема феодально-васcалізованих ЗМІ та самоцензури, а надто вміння передбачати "редакційну політику" вигідну сюзерену є окремою, проте, саме тут вже в котре відбувся "збій" в системі, бо саме завдяки потугам ЗМІ вдалось "розрізати" один з наривів феодально-роздробленого організму.

Всі ми коли-небудь подорожували дорогами України. Під час таких вояжів завжди знайдеться місцевий "експерт-латифундознавець", який прикрашатиме вашу екскурсію фаховими коментарями, на кшталт: "а ці поля і ліси, котрі ви бачите належать маркізу Карабасу" (читати, нардепу або іншому чиновнику ).

У нас, звісно, немає маркізів де-юре, проте, вони є де-факто. У зв'язку з цим логічне питання - а що, про це вперше почули лише після трагедії на латифундіях Кіровоградщини?

Не применшуючи роль гаранта у потугах вивести на чисту воду латифундистів, хіба вони не знали, що в Україні існує сотні володінь (мисливські угіддя, тощо) які навіть не оформлені у законний спосіб, але фактично є в умовно-приватному форматі?

Три роки тому ваш покірний слуга мав не дуже приємну нагоду бути на полюванні у мисливських угіддях одного з районів N-ї губернії. Побачене не було сумісним з елементами здорового глузду.

Суцільні вщент хаотично вирубані ліси. Місцевий єгер, котрому підконтрольні дані угіддя, з самого ранку обслуговував пресловуту "трійку". Окрім трійки, що комфортно розташувалась у джипі, по всьому лісу метушились, наче лягаві заганяли, ні не собаки, а хто ви думаєте? - помічники депутатів, принаймні один з них так репрезентував себе, обличчя інших, поведінка, манери, лексикон ( всі були добряче на підпитку ) вказував на минуле походження з місць не стільки віддалених.

Нам з другом пощастило, у нас було посвідчення міжнародної журналістської організації та нівроку великий собака, і хоча ніяких законів ми не порушували, мирно гуляли угіддями не зробивши жодного пострілу з рушниці, нам довелось заплатити чималий штраф.

Як нам потім пояснили, адмінпорушення полягало в тому, що наша рушниця була не в чохлі. І нікого не хвилював той факт, що ми як законослухняні громадяни, аби дотримуватись правил полювання, самі шукали протягом половини дня відповідальну за угіддя особу, щоб формально придбати дозвіл на полювання у даному угідді.

Після цього випадку я зрозумів, якій небезпеці піддається кожна людина, яка в силу різних обставин зайде на територію лісництва та угіддя - я вже не беру до уваги можливість потрапити випадково під кулі латифундистів напідпитку чи їхніх "лягавих-заганял". Що найпримітніше, по дорозі угіддя немає жодних знаків попередження чи застереження про можливу небезпеку.

Отже, коли вперше дізнався про справу п. Олійника, то одразу в голові почали "прокручуватись" ймовірні сценарії розвитку злощасної події. Але найбільш правдоподібною, зважаючи на власний отриманий досвід, виглядала саме та, яку пан Видрін назвав "феодально-панською" (остання версія).

Він доволі точно передав навіть лексикон комунікації вітчизняного патриція з плебеями. Думаю, що саме така версія політолога та екс-депутата заслуговує на увагу, а все решта – очевидно, є нюанси.

На жаль, сама версія, як здається, так і залишиться версією.

В умовах новітньої "феодальної демократії" існують свої неписані закони, вони є більш потужними і дієвими. І ці закони є продиктованими сутністю суспільно-економічної формації у якій ми опинились.

Лише одні умовності і жодного писаного правила - це і є реальність.

Одна з найкращих Конституцій Європи вступила у небачений конфлікт з жорстокою економічною реальністю, яка ґрунтується на варварських та візантійських традиціях, а свідомість плебеїв перебуває у перманентному полоні політтехнологічних міфів.


Можливо, це і є той історичний виток цивілізаційної спіралі, котрий народить свого "Наполеона", а той у свою чергу візьме, і нарешті напише довгоочікуваний новий адекватний до реалій Кодекс.

P.S.  У відомому документально-публіцистичному творі Брайана Бурроу та Джона Хельяра "Варвари біля воріт" описується історія падіння корпорації RjR Nabisco, яка в результаті небаченого в історії поглинання врешті решт роздробилась та зазнала фіаско.

Не хочеться проводити сумні паралелі, але Nabisco так нагадує відому "державу-корпорацію", а "новітні варвари" в пориві апетитів так загрались в конкурентній боротьбі, що їм навіть не важливо, що буде з корпорацією після поглинання. Проте, на кону мільярди.

Автор Олег Завада



powered by lun.ua
Пилорами, контрабанда, зниклий аеродром. Чим живе мала батьківщина прем'єра Гончарука
"Формула Зеленського", санкції, шлях до НАТО та Донбас: велике інтерв'ю міністра Пристайка
Хто такі поліамори: хаотичний секс чи кохання за згодою?
Україна Зеленського. Від "гасіння пожеж" до "перезавантаження країни"
Усі публікації